Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри


 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ



Pdf көрінісі
бет119/140
Дата26.05.2024
өлшемі1.67 Mb.
#501876
1   ...   115   116   117   118   119   120   121   122   ...   140
Symuliakry i symuliatsiia

198 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ 
Тварини: територія і метаморфози 
199 
детериторіалізації, тоді як вона є переважно 
істотою, пов'язаною з територією). 
У всіх цих випадках — у метафорі, під час 
досліду, в моделі, алегорії (не забуваючи про 
їхню харчову "споживну вартість") — тварин 
зобов'язують висловлюватися. Вони ніде не 
говорять по-справжньому, бо лише надають 
ті відповіді, яких від них вимагають. Це їхній 
власний спосіб відсилати Людське до його 
циркулярних кодів, за якими ми стаємо об'­
єктом аналізу з боку їхнього мовчання. 
Неможливо уникнути реверсії, яка є на­
слідком усякого виключення. Якщо відмови­
ти божевільним у розумі, то це рано чи пізно 
веде до руйнування засад цього розу­
му, — божевільні, сказати б, вдаються до по­
мсти. Якщо відмовити тваринам у несвідомо­
му, в придушенні бажань, у символічному 
(яке змішується з мовою), то це рано чи пізно 
зумовить те, можна сподіватися, що в резуль­
таті чогось подібного до зміщення внаслідок 
розриву між божевіллям і несвідомим під 
сумнів буде поставлено правильність цих 
концептів, — у тому вигляді, в якому вони 
керують нами сьогодні, складаючи нашу від­
мінність. Адже якщо раніше перевага Люди­
ни ґрунтувалася на монополії свідомості, то 
сьогодні вона ґрунтується на монополії не­
свідомого. 
Тваринам не притаманне несвідоме, це за­
гальновідома річ. Вони, без сумніву, бачать 
сни, але це припущення біоелектричного по­
рядку, і їм бракує мови, яка єдина здатна зро­
бити сон осмисленим, вписавши його в сим­
волічний порядок. Ми можемо перебувати 
під владою фантазій щодо них, проектувати 
на них свої фантазми і вірити, що перебува­
ємо разом з ними в цій мізансцені. Та це ли­
ше тому, що нам так зручно, — насправді ж 
тварини незбагненні для нас: і в режимі сві­
домого, і в режимі несвідомого. Отже, йдеть­
ся не про те, щоб силоміць здолати їхню не­
збагненність, а якраз навпаки, щоб побачити, 
у чому вони ставлять під сумнів саму цю 
гіпотезу несвідомого і до якої іншої гіпотези 
вони нас приневолюють. Ось у чому сенс, чи 
нонсенс, їхнього мовчання. 
Ось у чому полягало мовчання божевіль­
них, яке приневолило нас до гіпотези про не­
свідоме, — ось у чому полягає опір тварин, 
який змушує нас міняти гіпотезу. Адже, як­
що вони незбагненні для нас і лишатимуться 
такими, ми все-таки живемо з ними певним 
чином у злагоді. І якщо ми живемо у злагоді, 
то, звісно ж, не під знаком загальної екології, 
під яким у такій собі планетарній ніші, що є 
лише збільшеним виміром Платонової пече­
ри, привиди тварин і природні стихії спілку­
ються з тінями людей, котрі врятувалися від 
політичної економії, — ні, наше глибоке по­
розуміння з тваринами, навіть з тими, які 
зникають, перебуває під об'єднаним знаком, 
на вигляд ніби оберненим, метаморфози і 
території. 
Здається, немає нічого стабільнішого в 
плані збереження виду, ніж тварини, і все-та­
ки вони є для нас символом метаморфози, 
всіх імовірних метаморфоз. Немає нічого 
більш мандрівного, більш кочового на ви­
гляд, ніж тварини, і все-таки їхній закон — 
це закон території
2
. Слід, однак, відокремити 
від цього поняття території будь-які викри-


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   115   116   117   118   119   120   121   122   ...   140




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет