Прецесія симулякрів
35
онують як комплекс знаків, призначених
тільки для свого повторення, а зовсім не для
своєї "реальної" мети. Однак це не робить їх
безневинними. Навпаки, саме як гіперреальні
події, що вже не мають точно змісту та вла
сних цілей, але відбиваються одні одними
(саме так, як події, котрі вважають істори
чними: страйки, маніфестації, кризи тощо)
5
,
саме як такі вони не підконтрольні порядку,
який може виявляти себе лише щодо реаль
ного та раціонального, щодо причин та цілей,
референційному порядку, який може панува
ти лише над референційним, наперед визна
ченій владі, яка може простягатися лише над
наперед визначеним світом, але яка не може
нічого вдіяти з цією невизначеною повторю
ваністю симуляції, з цією туманністю в стані
невагомості, котра більше не підкоряється за
конам тяжіння реального, владі, яка врешті-
решт сама руйнується в цьому просторі й
стає симуляцією влади (від'єднаної від своїх
цілей та завдань і приреченої на ефекти
влади та масову симуляцію).
Єдина зброя влади, її єдина стратегія про
ти цього відступництва — це знову впорску
вати повсюди реальне та референційне, це
переконати нас у реальності соціального, у
значущості економіки та доцільності виро
бництва. Для цього вона користується пере-
Енергетична криза, екологічні постановки загалом
самі є фільмом-катастрофою, в тому самому стилі (й
такої самої якості), що й фільми, які зараз переживають
чудові часи в Голівуді. Марно сумлінно витлумачувати
ці фільми в їхньому зв'язку з "об'єктивною" соціаль
ною кризою чи навіть з "об'єктивним" фантазмом ката
строфи. Говорити слід про інше — про те, що соціальне
саме, у сучасному дискурсі, організовується за сцена
Достарыңызбен бөлісу: |
