Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри

36 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ 
Прецесія симулякрів 
37 
важно мовою кризи, але також (чому б ні?) 
мовою бажання. "Сприймайте ваші бажання 
як реальність!" — можна витлумачити як 
останній заклик влади, адже в ірреференцій-
ному світі навіть змішання принципу реаль­
ності з принципом бажання менш небезпе­
чне, ніж заразлива гіперреальність. Ми зали­
шаємося на межі між принципами, а в такій 
ситуації влада завжди має рацію. 
Гіперреальність і симуляція відстрашують 
від будь-якого принципу та будь-якої цілі, 
вони повертають проти влади цю здатність 
відстрашувати, якою вона так добре користу­
валася впродовж довгого часу. Тому що, вре­
шті, це капітал перший живився, упродовж 
своєї історії, з руйнування структури всього, 
що пов'язане з референційним, усього, що 
пов'язане з людською метою, це капітал 
зруйнував усі ідеальні відмінності між істин­
ним і хибним, між добром і злом, аби встано­
вити свій корінний закон еквівалентності та 
обміну, залізний закон своєї влади. Це він пе­
рший удався до відстрашування, до абстра­
кції, роз'єднання, детериторіалізації тощо, і 
якщо це він прикладав припарки до реально­
сті, до принципу реальності, він також був 
перший, хто ліквідував його через знищення 
будь-якої споживної вартості, будь-якої ре­
альної еквівалентності, виробництва та ба­
гатства, через саме відчуття, що ми отримали 
від ірреальності її цілі та всесильність мані­
пуляції. Отож саме ця логіка дедалі радика­
льніше виступає сьогодні проти нього. І ко­
ли він хоче побороти цю катастрофічну спі­
раль, випускаючи останній проблиск реаль­
ності, щоб, виходячи з нього, створити 
останній проблиск влади, він лише помножує 
її знаки й прискорює гру симуляції. 
Поки історична загроза походила для неї 
від реального, влада спекулювала відстрашу­
ванням та симуляцією, дезінтеґруючи всі су­
перечності за допомогою виробництва екві­
валентних знаків. Сьогодні, коли загроза по­
ходить для неї від симуляції (загроза щезну­
ти у грі знаків), влада спекулює реальним, 
кризою, спекулює новим виробництвом шту­
чних цілей (соціальних, економічних, полі­
тичних). Для неї це питання життя чи смерті. 
Однак уже пізно. 
Звідси істерія, характерна для нашого ча­
су: істерія виробництва та перевиробництва 
реального. Інше виробництво — виробницт­
во цінностей та товарів, виробництво "золо­
тих часів" політичної економії — уже довгий 
час більше не має власного сенсу. Те, що ціле 
суспільство шукає, продовжуючи виробляти 
і перевиробляти, так це воскресіння реально­
го, яке вислизає від нього. Ось чому це "ма­
теріальне" виробництво сьогодні саме є гі-
перреальним. Воно зберігає всі риси, весь 
дискурс традиційного виробництва, однак є 
лише розтиражованим відображенням його 
(так гіперреалісти фіксують в ілюзорній по­
дібності реальне, з якого зникли весь сенс і 
вся чарівність, вся глибина і енергія репрезе­
нтації). Таким чином, гіперреалізм симуляції 
повсюди виражається через ілюзорну поді­
бність реального до самого себе. 
Влада також уже довгий час виробляє ли­
ше знаки своєї подібності. І зненацька розго­
ртається інша фігура влади: фігура колекти­
вного попиту на знаки влади — священний 
союз, що знову утворюється навколо її зни­
кнення. Усі більшою чи меншою мірою при­
єднуються до нього зі страху перед цим кра­
хом політичного. І гра влади доходить до то­
го, що стає лише критичною нав'язливою 
ідеєю влади — нав'язливою ідеєю її смерті, її 
виживання, у міру того як вона зникає. Коли 
вона зникне повністю, ми логічно опинимося 

жүктеу/скачать 1.67 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: