Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Прецесія симулякрів 59
| 58 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
льний політ двох Велетнів — нейтралізація й гомогенізація всіх тих, хто лишився на землі. Однак, незважаючи на це відстрашування з боку орбітальної інстанції — ядерного коду чи коду молекулярного, — події на землі продовжують відбуватися, і несподівані по вороти стають дедалі численнішими з огляду на світовий процес суміщення та синхроніза ції інформації. Хоча це важко вловити, але вони більше не мають смислу і стають лише дуплексним відбитком симуляції вгорі. Кра щого прикладу, ніж війна у В'єтнамі, не знайти, адже вона відбувалася у точці пере тину найбільшої історичної та "революцій ної" цілі і процесу впровадження цієї інста нції відстрашування. Яким був смисл цієї війни, і чи не засвідчив її розвиток кінець іс торії в історичній події, що стала кульміна ційною та вирішальною для нашої епохи? Чому ця війна, така важка, така довга, така жорстока, розсіювалася день за днем, немов якими чарами? Чому ця американська поразка (найбільша невдача в історії США) не мала жодних вну трішніх наслідків в Америці? Якби вона справді означала поразку планетарної страте гії Сполучених Штатів, вона неодмінно пору шила б також внутрішню рівновагу та пере вернула б американську політичну систему. Нічого такого не сталося. Сталося відтак інше. По суті, ця війна бу ла, можливо, лише критичним моментом ми рного співіснування. Вона, можливо, позна чила прихід Китаю до мирного співіснуван ня. Невтручання Китаю, досягнуте й конкре тизоване впродовж довгих років, вивчення Китаєм світового modus vivendi, перехід від стратегії світової революції до стратегії роз поділу сил та імперій, відхід від радикальної Прецесія симулякрів 59 альтернативи на користь змін у політичному курсі в системі, яку відтоді було в основному налагоджено (нормалізація відносин Пекін — Вашингтон),— якраз у цьому полягала ціль в'єтнамської війни, і в цьому значенні США хоча й евакуювалися з В'єтнаму, але виграли війну. І війна "несподівано" припинилася, коли було досягнуто мети. Ось чому вона розла дналася, розпалася з такою легкістю. Це саме зачищення вгадується і на місці подій. Війна тривала доти, доки не було лі квідовано непримиренні елементи, несумісні із здоровою політикою та дисципліною вла ди, хай навіть комуністичної. Коли нарешті війна перейшла до рук регулярних частин Півночі й вислизнула з рук партизанів, вона могла припинятися: вона досягла своєї мети. Отже, ціль полягає в організованій політич ній зміні. З того часу, коли в'єтнамці довели, що вони більше не носії непередбачуваної підривної діяльності, стало можливим посту питися їм своїм місцем. Те, що лад буде ко муністичним, по суті, не важливо: він зареко мендував себе, тож йому можна довіряти. Він навіть ефективніший за капіталізм у лі квідації "диких" і архаїчних докапіталісти чних структур. Той самий сценарій дійсний щодо війни в Алжирі. Інший аспект цієї війни і будь-якої війни в подальшому: за збройним насильством, за вбивчим антагонізмом супротивників, що ви дається справою життя і смерті, що розігру ється як такий (інакше вам ніколи не вдалося б посилати людей для того, щоб їм дірявили шкіру в подібних історіях), за цим симуля- к ром смертельної боротьби та безжалісної мети у світовому масштабі, обох супротивни- |