60 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
ків об'єднує фундаментальна солідарність
проти іншої речі, яка не отримала своєї на
зви, яку ніколи не називають, але повна лі
квідація якої, за рівної співучасті обох проти
вників, є об'єктивним результатом війни: пле
мінні, общинні, докапіталістичні структури,
всі символічні форми обміну, мови, організа
ції, саме це потрібно знищити, саме вбивство
цього є предметом війни, — і остання, зі сво
їм велетенським видовищним арсеналом сме
рті, є лише медіумом цього процесу терори
стичної раціоналізації соціального,— вбивст
во, на якому зможе встановитися соціальне
буття, не важливо, якого спрямування, кому
ністичного чи капіталістичного. Повна спів
участь, або розподіл праці між двома супро
тивниками (які можуть навіть погодитися за
ради цього на величезні жертви), з тією са
мою метою зачищення та доместикації суспі
льних відносин.
"Північні в'єтнамці отримали пораду пого
дитися на сценарій ліквідації американської
присутності, під час реалізації якого, звісно,
необхідно врятувати обличчя".
Цей сценарій: вкрай тяжкі бомбардування
Ханоя. їхній нестерпний характер не повинен
приховувати, що вони були лише симуля
кром, який давав змогу в'єтнамцям вдавати,
ніби вони погоджуються на компроміс, а Ні-
ксонові — змусити американців проковтнути
виведення своїх військ. Усього було досягну
то, об'єктивно вже ні про що не йшлося,
окрім правдоподібності фінального монтажу.
Нехай моралісти від війни, носії високих
бойових цінностей не надто засмучуються:
війна не стає менш жорстокою від того, що
вона тільки симулякр, на ній людина ще за
знає добрячих тілесних страждань, і її жерт
ви та ветерани з лихвою варті жертв і ветера-
П
ррліесія_симулякрів
61
нів інших війн. Це завдання завжди успішно
виконується, так само як завдання з поділу
території на квадрати та наведення соціаль
ної дисципліни. Чого більше немає, так це
ворожості противників, реальності антагоні
стичних причин, ідеологічної обґрунтовано
сті війни. А також реальності перемоги чи
поразки, оскільки війна перетворилася на
процес, що тріумфує далеко за межами своїх
зовнішніх виявів.
У будь-якому разі, умиротворення (чи від
страшування), яке домінує над нами сього
дні, перебуває за межами війни та миру і в
будь-який момент є еквівалентом війни та
миру. "Війна — це мир," — казав Орвел. І в
цьому також два диференційні полюси вибу
хають імплозійно один в одному чи рецирку-
люють один одного — синхронізація проти
лежностей, яка є водночас пародією та кін
цем будь-якої діалектики. Таким чином, мо
жна повністю проминути істину війни, а саме
те, що вона закінчилася задовго до свого за
вершення, що війні було покладено край у
самому розпалі війни, що вона, можливо, ні
коли не починалася. Є чимало інших подій
(таких як нафтова криза тощо), які ніколи не
починалися, ніколи не існували, хіба що як
штучні перипетії,— резюме, ерзаци та арте
факти історії, катастроф і криз, призначені
для того, щоб утримувати під гіпнозом істо
ричну інвестицію. Усі засоби інформації ра
зом із офіційним сценарієм задіяно лише для
того, щоб підтримати ілюзію подійності, ре
альності цілей, об'єктивності фактів. Усі по
дії слід читати у зворотному напрямі, або ж
стає помітно (комуністи "при владі" в Італії,
повторне відкриття, посмертне і ретроспек
тивне, таборів ГУЛАГу і радянських дисиде
нтів, так само як повторне відкриття, майже
|