«АПОКАЛІПСИС СЬОГОДНІ"
Копола знімає свій фільм так, як американці
вели війну,— у цьому сенсі це найкраще з
можливих свідчень,— з такою самою відсут
ністю почуття міри, з такою самою надмір
ністю засобів, з такою самою жахливою про
стодушністю ... і з таким самим успіхом. Вій
на як стан галюцинації, війна як технологічна
й психоделічна фантазія, війна як чергування
спеціальних ефектів, війна, яка стала кіно
фільмом задовго до того, як її почали зні
мати. Війна зникає в технологічному тесті, і
для американців вона є в
першу чергу саме
цим: полігоном, велетенським майданчиком
для тестування своїх озброєнь, своїх методів,
своєї моці.
Копола не робить нічого іншого: він тестує
інтервенційну міць кінематографа, тестує
вплив кінематографа, який став роздутою по
над міру машинерією спеціальних ефектів. У
цьому сенсі його фільм таки є, хай там як,
продовженням війни іншими засобами, за
вершенням цієї незавершеної війни, її апо
феозом. Війна стала фільмом, фільм став вій
ною, і те, й інше об'єдналися у своєму спіль
ному виливі через техніку.
Справжню війну веде Копола, який подіб
ний у цьому до Вестморленда (за винятком
геніальної іронії з філіпінськими лісами та
селами, покритими напалмом для зображен
ня південнов'єтнамського пекла); кінемато-