Рамзес, або Воскресіння в рожевому

14 
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ 
без зв'язку з рештою людського виду. Це бу­
ло зроблено за ініціативою самих антрополо­
гів, котрі бачили, як при контакті з ними ту­
більці негайно розкладалися, як мумія на сві­
жому повітрі. 
Для того щоб жила етнологія, необхідно, 
щоб помер її предмет, який, вмираючи, 
мститься за те, що його "відкрили", й своєю 
смертю кидає виклик науці, котра прагне 
оволодіти ним. 
Хіба не живе будь-яка наука на цьому па­
радоксальному схилі, на який її прирікають 
зникнення її предмета в самому його сприй­
нятті, та безжальна реверсія, якої вона зазнає 
з боку мертвого предмета? Подібно до Ор­
фея, вона постійно обертається надто рано, й 
подібно до того, як це було з Евридікою, її 
предмет знову падає до Пекла. 
Саме від цього пекельного парадоксу й хо­
тіли вберегтися етнологи, знову закриваючи 
навколо тасадаїв кордон безпеки у вигляді 
незайманого лісу. Ніхто більше не чіпатиме 
їх: родовище перестає функціонувати як ша­
хта. Наука втрачає на цьому цінний капітал, 
однак предмет залишиться неушкодженим, 
втраченим для неї, але неторканим у своїй 
"незайманості". Йдеться не про жертву (на­
ука ніколи не жертвує, вона завжди смерто­
носна), а про симульовану жертву її предмета 
з метою порятунку її принципу реальності. 
Тасадай, заморожений у своїй природній сут­
ності, слугуватиме їй абсолютним алібі, ві­
чною запорукою. Тут бере свій початок не­
скінченна антиетнологія, різноманітними сві­
дченнями якої є Жолен, Кастанеда, Клястр. 
Хай там як, а логічна еволюція науки полягає 
в дедалі більшому віддаленні від свого пред­
мета, аж поки вона не починає обходитися 
без нього: її самостійність стає від цього ще 

жүктеу/скачать 1.67 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: