Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Прецесія симулякрів 13
| 12 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
правдивість стали ставкою в цьому парі ре презентації: що знак здатний перепровадити до глибини смислу, що знак здатний обміню ватися на смисл і що щось є запорукою цьо го обміну — звичайно ж, Бог. Але якщо са мого Бога можна симулювати, тобто звести до знаків, хто ручається за нього? І тоді вся система зависає в стані невагомості, вона са ма стає не більи'е ніж велетенським симуля- кром — не ірреальним, а симулякром, тобто тим, що вже ніколи не обмінюється на реаль не, та обмінюється на самого себе, в непере рвному колообігу, що ніде не має ні рефере нції, ні периметра. Такою є симуляція у своєму протиставлен ні до репрезентації. Остання виходить з принципу еквівалентності знака і реального (навіть якщо ця еквівалентність утопічна, во на є фундаментальною аксіомою). Симуля ція, навпаки, виходить з утопії принципу ек вівалентності, з рішучого заперечення знака як цінності, із знака як реверсії та умерт- влення будь-якої референції. Тоді як репрезе нтація намагається поглинути симуляцію, тлумачачи її як хибну репрезентацію, симу ляція охоплює всю будову репрезентації, яка сама стає симулякром. Ось якими могли б бути послідовні фази образу: - він є відображенням глибокої реальності; - він маскує і спотворює глибоку реальність; - він маскує відсутність глибокої реально сті; - він позбавлений зв'язку з будь-якою реаль ністю: він є чистим симулякром самого себе. У першому випадку образ є доброю види містю — репрезентація належить до порядку таїнства. У другому він є поганою видимі- Прецесія симулякрів 13 стю — порядку псування. У третьому він грає роль видимості — і належить до поряд ку чаклунства. У четвертому випадку він на лежить аж ніяк не до порядку видимості, але до симуляції. Перехід від знаків, які щось приховують, до знаків, які приховують, що нічого немає, позначає рішучий поворот. Перші відсила ють до теології істини і таємниці (до якої ще належить ідеологія). Другі відкривають еру симулякрів і симуляції, коли вже не існує Бо га, аби розпізнати своїх, і Страшного суду, аби відділити хибне від істинного, реальне від його штучного воскресіння, бо все вже вмерло й воскресло завчасно. Коли реальне більше не є тим, чим воно було, ностальгія набуває свого повного зна чення. Інфляція первісних міфів і знаків ре альності. Інфляція вторинної істини, вторин ної об'єктивності й автентичності. Ескалація істинного, пережитого, воскресіння образно го там, де зникли предмет і субстанція. Ша лене виробництво реального та референцій- ного, паралельне й вище щодо шалу виро бництва матеріального: такою постає симу ляція в сучасній нам фазі — стратегією ре ального, неореального та гіперреального, яку повсюди випереджає стратегія відстрашу вання. жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|