СТВОРЕННЯ ЕКОЛОГО-РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА – ОДНА З ВАЖЛИВИХ УМОВ ЕФЕКТИВНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПАРАДИГМИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Екологічне виховання слід починати змалечку, коли серце дитини найбільш відкрите для добра.
Саме тому пріоритетним напрямком роботи Усть-Путильського дошкільного навчального закладу вже кілька років є екологічне виховання дошкільників.
Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого-розвивального середовища,що сприяє:
-
формуванню в дошкільнят екологічної культури;
-
набуттю уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи;
-
прояву гуманних почуттів до живих істот;
-
оволодінню початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею;
-
формуванню вмінь виважено поводитися в довкіллі;
-
засвоєнню правил безпечної поведінки в природі.
В осередку дитячого експериментування «Таємниці природи» створено необхідні умови для проведення дослідницької діяльності:
-
картотека дослідів;
-
моделі ґрунтів;
-
набори різних матеріалів;
-
різні ємкості,колби,пробірки,дитячий мікроскоп,фільтри,ваги,термометри;
-
карта зоряного неба;
-
глобус;
-
макети планет;
-
посадковий матеріал рослин.
Екологічна стежина стала справжньою лабораторією під відкритим небом. В ДНЗ розроблена карта-схема екологічної стежини, яка включає 10 зупинок, з урахуванням регіонального і місцевого аспектів:
-
природничо – дослідницький центр ( на базі Усть-Путильського лісництва ДП Путильський лісгосп та лісництва Карпатського держспецлісгоспу);
-
альпінарій (Усть-Путильського ДНЗ);
-
царство квітів (дослідження флори на Царині Шафранів у с. Шпетки)
-
дивовижні кущики (глоду, шипшини, ялівцю);
-
лісовий струмок (струмок Бісківський);
-
пам’ятки природи (скеля Кам’яна Багачка, камінь «Жаба»)
-
лісові красуні (ялина, сосна, ялиця, модрина);
-
мурашки – санітари лісу (мурашник на Леваді);
-
весела галявина «Коник-стрибунець»;
-
фітовітальня «Цілюща краплинка».
Важливим елементом екологічного розвивального середовища ДНЗ є дослідна ділянка та квітник, на яких вирощуються культурні рослини та здійснюється пошуково-дослідницька діяльність, результати якої заносяться у щоденник дослідницької роботи.
Наступним компонентом екологічного середовища є облаштування метеомайданчика. Діти, майбутні метеорологи і синоптики, не тільки спостерігають за станом погоди, але й ведуть краєзнавчу роботу, навчаючись передбачати погоду за народними прикметами. Результати цієї роботи фіксуються у «куточку природи» і використовуються для дослідження циклічності погодних і температурних умов протягом п’яти років.
Оскільки у формуванні екологічного світогляду велике значення має приклад батьків, то педагогічний колектив ДНЗ значну увагу приділяє організації батьківського всеобучу з питань екологічного виховання. В ДНЗ проводяться з батьками ігри-подорожі «Виховання любові до природи», бюро педагогічних послуг «Природа – джерело здоров’я і краси», екологічні брейн-ринги та турніри для батьків, практикуми по розв’язуванню проблемно-ситуаційних та морально-логічних задач на екологічну тематику, анкетування «Місце екологічного виховання у вашій сімейній педагогіці», експрес-опитування «Як слід поводитись в природі?». Батьки є активними учасниками Днів добрих справ в ДНЗ, екологічних трудових десантів та акцій до Дня довкілля та Міжнародного дня Землі.
У закладі розроблено адаптовану програму «Збережімо природу планети Земля» та методичні рекомендації до неї, згідно з якими проводяться різноманітні за змістом та структурою форми роботи з дітьми.
Вирішення завдань екологічної освіти в ДНЗ можливе за умов тісної співпраці з громадськими організаціями та державними установами. У ДНЗ укладено угоду про співпрацю з Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління. 26 травня 2011 року на базі закладу було проведено одноденний Всеукраїнський семінар для фахівців державних управлінь охорони навколишнього природного середовища та екологічних інспекцій з теми «Економічні важелі раціонального використання природних ресурсів на рекреаційних територіях». В ДНЗ зареєстровано осередок Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта», що дало змогу педагогічному колективу, вихованцям ДНЗ та їх батькам брати участь у різних конкурсах та проектах екологічного спрямування.
Усе це сприяє вихованню позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля, допомагає педагогічному колективу успішно розв’язувати завдання екологічного виховання дітей дошкільного віку.
Література
-
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» – Міністерство освіти й науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред. та упоряд. О.Л.Кононко, – Київ: Світич, 2008.
-
Базовий компонент дошкільної освіти. – Київ: Дошкільне виховання, 1999.
-
Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук. – метод. посіб./наук. ред. О.Л.Кононко. – Київ: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003.
-
Калузька Л. Інновації в дошкіллі. Програми, технології, проекти, ідеї, досвід / Л. Калузька, М. Отрощенко. – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 241с.
-
Ніколаєнко В. М. Екологічне виховання в ДНЗ. 2-6 років / В. М. Ніколаєнко. – Вид. група «Основа», 2010. – 142с.
Сергій Скрипник, кандидат педагогічних наук, Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, м. Хмельницький
ФОРМУВАННЯ ЦІННОСТЕЙ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ
Перебудова свідомості людини, ставлення до навколишнього середовища в цілому є, на думку представника інвайроменталогії доктора Д.Спок (США), важливою умовою збереження самої людини як біологічного виду. Подальша деградація середовища життя, підкреслює він, призведе до того, що біосфера запропонує свій шлях розвитку, але вже без людини [12]. Ці думки знайшли своє відображення у концепції інвайроментології і набули поширення у всіх розвинутих країнах Заходу, але найбільше прихильників ці ідеї мають сьогодні у Великій Британії, Франції, Німеччині, Канаді та США. Спеціалісти цих країн, що працюють над розв’язанням проблем освіти в галузі навколишнього середовища, відзначають, що основні положення концепції інвайроментології найбільш точно відображають сучасні екологічні реалії і за своєю сутністю є найбільш вдалим варіантом їх втілення у навчальному змісті з врахуванням вікових особливостей школярів. Тобто йдеться про спільність підходів у визначенні найбільш важливих напрямів підготовки підростаючого покоління до екологічно доцільної діяльності в довкіллі, серед яких пріоритетними є створення умов для ефективного усвідомлення учнями значущості знань про проблеми навколишнього середовища та можливі шляхи їх розв’язання, формування ціннісних орієнтацій і відповідно їм стійких переконань та мотивів екологічного змісту, умінь та навичок з охорони природи [1].
За такого підходу ефективне вирішення комплексу психолого-педагогічних проблем формування цінностей екологічно вихованої особистості у навчально-виховному процесі, за нашим припущенням, має, насамперед, базуватись на поєднанні ідей «коеволюції» й «інвайроментальної парадигми» про незаперечний взаємозв’язок і взаємозалежність людини і навколишнього середовища. Такий підхід дозволив нам визначити сутність основних положень, за умови врахування яких зміст навчальних програм буде відповідати меті і завданням екологічної освіти і виховання учнів. Цими положеннями є:
– повна відмова від ієрархічної картини світу. Сутність цього положення полягає у поетапному формуванні в свідомості учнів психологічних установок про відсутність у людини переваг на існування перед будь-якими іншими живими істотами (незалежно від того, що людина має розум, культурні чи технічні здобутки), однак саме останнє зобов’язує її свідомо діяти в довкіллі на принципах моралі;
– необхідність гармонійного розвитку людини і навколишнього середовища. Сутність цього положення полягає у формуванні в свідомості особистості стійких психологічних установок на необхідність рівноправного, партнерського існування людини і навколишнього середовища, визнання себе не власником природи чи окремих її об’єктів, а одним з членів природної спільноти;
– орієнтування на екологічну доцільність будь-якої діяльності в довкіллі, відсутність протиставлення людини природі. Це положення має сприяти: усвідомленню учнями виключної самоцінності природи і навіть окремих її об’єктів, з правом на існування, рівним людському; заміні психологічних стереотипів «корисні» і «шкідливі» біологічні організми на сприйняття їх як повноцінних суб’єктів і партнерів взаємодії з нею;
– поширення етичних норм на взаємодію з природою. Це положення сприяє усвідомленню, засвоєнню та дотриманню моральних норм і етичних правил як у спілкуванні між людьми, так і у взаємодії з природою;
– максимальне врахування запитів і потреб людини і будь-яких біологічних об’єктів на життєвий простір. Сутність цього положення полягає у зміні стереотипів мислення і відповідно дій у довкіллі з непродуманого «впливу на природу» на екологічно-доцільну «взаємодію»;
– пріоритетності дій. Це положення сприяє усвідомленню учнями правила екологічного пріоритету діяльності: доцільною є та діяльність, яка не порушує екологічної рівноваги в природі, зберігає баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії людини з природою;
– визнання незаперечності спільного шляху подальшого розвитку людської цивілізації та природи. Сутність цього положення забезпечує розуміння цілісності і взаємозалежності соціального і природного середовища і того, що їх розвиток може здійснюватися лише у процесі коеволюції.
Отже, з всієї сукупності перерахованих положень, на основі яких ґрунтується формування ціннісно-суб’єктивного ставлення учнів до природи, особливого значення набувають саме ті, котрі, на думку І.Д.Беха, безпосередньо пов’язані з задоволенням певних конкретних потреб особистості і відповідно на певному етапі онтогенезу є для неї значущими [2]. Тим самим ми можемо зробити висновок, що формування ціннісно-суб’єктивного ставлення особистості до природи є основою подальшого суб’єктивного усвідомлення нею навколишнього середовища як сукупності явищ і об’єктів у їх єдності і взаємозалежності. Ціннісно-суб’єктивне ставлення особистості до природи у цьому контексті ми розглядаємо як серцевину її суб’єктивного світу, де реальні й об’єктивні стосунки з природою обумовлюють сутність, кількісні і якісні показники її потреб і через процеси їх задоволення впливають на всю поведінку особистості [2].
Відтак, сутність поняття «суб’єктивне ставлення особистості до навколишнього середовища», стосовно проблеми нашого дослідження, окреслює сукупність процесів і дій, спрямованих на усвідомлення нею змісту і характеру взаємозв’язків своїх власних потреб з об’єктами та явищами довкілля, які у процесі психолого-педагогічного впливу є визначальними у формуванні цінностей екологічно доцільної поведінки і діяльності особистості в навколишньому середовищі. Як результат, це має забезпечити усвідомлення особистістю того, що її «ціннісно-суб’єктивний життєвий простір» не повинен виходити за межі «об’єктивного життєвого простору», тим самим будь-яка діяльність у довкіллі має підпорядковуватись нормам моралі і екологічної етики. Цей висновок підтверджується думкою О.М.Леонтьєва про те, що «істинна, а не формальна характеристика психічного розвитку дитини не може бути відділеною від розвитку її реального ставлення до світу, а отже від змісту її відношення і потреб» [3].
Формування цінностей екологічної культури особистості забезпечується поєднанням екологічної освіти та виховання, практичної діяльності і спілкування в процесі такої діяльності. Але першочергове значення має саме те, яка концепція вкладається в зміст екологічної освіти та виховання. Концепція біосфери не є альтернативною, але використовується як наукова основа концепції стійкого розвитку. Ось чому обов’язково запроваджувати обидві концепції в зміст екологічної освіти. Це - перша методологічна умова успішного вирішення проблеми формування цінностей екологічної культури. Друга, не менш важлива, - які якості екологічно вихованої особистості буде взято за основу виховання. На наш погляд, головними якостями повинні бути екологічні потреби, екологічні інтереси і готовність до екологічно значущої діяльності та поведінки в навколишньому природному середовищі.
Література
-
Шевців З. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. – 1993. – № 10. – С. 39–40.
-
Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-метод. посіб. / Іван Дмитрович Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.
-
Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. – М. : МГУ, 1972. – 505 с.
Марія Собко, вчитель біології Жилівського НВК Новоселицького району, відмінник освіти України, вчитель-методист
Достарыңызбен бөлісу: |