Том Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5

1. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология / С. Д Дерябо, В. А. Ясвин – Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. – 480 с.

2. Льовочкіна А. М. Екологічна психологія : навч. посіб. / А. М. Льовочкіна – К. : Міленіум, 2003. – 122 с.

Аліна Старцева,

4 курс Інституту соціально-педагогічної

та корекційної освіти

Наук.керівник: Н. Ю. Цибуляк, асистент (БДПУ)

Актуальність екологічного виховання зумовлена наявністю світової екологічної кризи, причина якої криється у практичній діяльності людини, що обумовлена її антропоцентричною свідомістю. Основи екологічної свідомості та культури, ставлення особистості до світу природи закладаються в дошкільному дитинстві, що підтверджує вагомість використання цього сензитивного періоду для екологічного виховання особистості. У законі „Про дошкільну освіту” її роль визначається як провідна у вихованні особистості дитини, тому зміст освіти має виступати базисом становлення людини, що передбачає екологічна культура, а методи відповідати віковим особливостям дітей. Екологічна культура формується у дошкільному віці, коли діти ознайомлюються з особливостями навколишнього середовища. Враховуючи надзвичайну емоційну чутливість малюків, перевага надається емоційно-естетичному сприйманню природи, розвитку естетичних, інтелектуальних, гуманістично-спрямованих почуттів у ставленні до природи.

Основу екологічної культури становлять елементарні знання про природу: орієнтування у найближчому природному середовищі; усвідомлення життєво необхідних потреб живих істот в умовах існування; ознайомлення з елементарними відомостями про взаємозв'язки живої природи, значення її в житті людини.

З дошкільного віку дітям можна і необхідно прищеплювати любов до навколишнього середовища, вміння оберігати «зелених друзів» та примножувати багатства.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує сучасних фахівців дошкільного профілю у виборі завдань та змісту роботи з дітьми таким чином, щоб відкривати перед ними „науку життя”, яка сприяла б формуванню творчих особистостей з розвиненим почуттям власної гідності та відповідальності за свої вчинки.

Метою роботи є визначення ролі авторської мультимедійної казки як засобу виховання екологічної культури та свідомості дітей середнього дошкільного віку.

У науковій літературі виховання екологічної культури розкрито в роботах Я. Коменського, Д. Локка, Й. Песталоцці, С. Русової, Ж-Ж. Руссо, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Є. Фльориної. Сучасні дослідники цієї проблеми С. Дерябо, Г. Пустовіт, В. Ясвін підкреслюють необхідність формування екоцентричного типу екологічної свідомості як регулятора діяльності людей у природі. Н. Горопаха, Н. Глухова, Н. Кот, Н. Лисенко, С. Ніколаєва, З. Плохій, Н. Рижова, Н. Яришева зазначають, що основи екологічної культури закладаються в дошкільному дитинстві. Вони визначають, що екологічна культура – це цілепокладаюча діяльність людини, спрямована на організацію та трансформацію природного світу відповідно до власних потреб та намірів. Екологічна свідомість виступає головною складовою екологічної культури, формування засад якої дослідники визначають метою екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Основними засобами екологічного виховання вчені такі як С. Дерябо, В. Ясвін, Г. Пустовіт визначпють: бесіди, заняття, дидактичні ігри, рухливі ігри, трудова діяльність, художня література, авторська казка, індивідуальна робота, мультимедійні засоби у вигляді презентацій, відео, слайд-шоу.

Особливого значення в процесі екологічного виховання, вчені З. Плохій, Н. Маковецька, Н. Гавриш визначають використання авторської казки природознавчого змісту. Авторська казка має наукову основу, яка дозволяє формувати реалістичні уявлення про окремі об’єкти та явища природи, потреби живих організмів, зв’язки та залежності у природі в багатоступеневій ієрархічній послідовності та єдності; забезпечує цілісність раціонального та емоційного у пізнанні; відповідає характеру мислення та інтересам дитини.

Ученими такими, як Л. Міщик, С. Ніколаєва, З. Плохій, П. Саморукова, О. Терентьєва доведено, що через емоційну взаємодію з образами діти засвоюють певні знання й уявлення, виробляють конкретні судження, формулюють особистісні умовисновки. Образність мультимедійної казки сприяє формуванню перших синкретичних уявлень про ті об’єкти і явища, про які в ній розповідається. Авторська мультимедійна казка, в основу якої покладено конкретні наукові факти, а форма подання інформації залишається казковою, на нашу думку, здатна оптимізувати процес екологічного виховання дітей дошкільного віку, надаючи йому почуттєвої спрямованості. Казка, в основі якої лежать наукові факти, є дієвим засобом впливу на інтелектуальну та почуттєву сферу дитини, що здатний забезпечити ефективне формування емоційно забарвлених екологічних уявлень, позитивного емоційно-ціннісного ставлення та мотивувати екологічно доцільну поведінку та діяльність у природі.

Використання мультимедійних засобів, а саме авторської мультимедійної казки нові можливості у проведенні різних видів занять. у супроводі мультимедійних презентацій, де поглиблюються знання дітей, отримані раніше. Використання сучасних технологій створює умови для формування сучасної особистості дитини.

Ми пропонуємо у роботі використовувати такі елементи мультимедійних засобів, як електронні посібники, які демонструються з допомогою комп׳ютера або мультимедійного проектора, довідники, навчальні ресурси Інтернету, диски з картинками та ілюстраціями, відео, аудіотехніка, а також авторська мультимедійна казка у форматі презентації PowerPoint або фільму MoveMaker.

Отже, використання мультимедійних засобів, а особливо мультимедійної авторської казки, зроблять процес формування екологічної культури дітей середнього дошкільного віку набагато ефективнішим.

1. Лисенко Н. Використання спостережень в роботі з екологічного виховання дошкільників / Н. Лисенко // Дитячий садок. – 2004. – № 25 – 26. – С. 10 – 44.

2. Белицын И. В. Лекционный мультимедийный комплекс как средство активизации учебно-познавательной деятельности обучающихся : дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.02 / Белицын Иван Васильевич. – Барнаул, 2003. – 159 c.

3. Яришева Н. Ф. Методика ознайомлення дітей з природою / Н. Ф. Яришева. – К. : Рад.школа. – 1993. – 268 с.

2 курс Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Т. С. Черевко, старший викладач
ОСОБЛИВОСТІ ВРАХУВАННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ ДІТЕЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Питання розвитку особистості дитини в дитячому садку, формування її психічних процесів є дуже важливими й актуальними. Останнім часом часто говорять про особистісно-орієнтований підхід до дітей, що повинен опиратися на особливості нервової системи, темпераменту кожної дитини. Саме вони визначають ступінь активності дитини, можливості адаптації до нових умов, впливають на розвиток і прояв уваги тощо. Це необхідно враховувати педагогам, якщо вони хочуть, щоб освітньо-виховний процес був організований ефективно.Метою нашого дослідження є з'ясування залежності прояву уважності дітей старшого дошкільного віку від особливостей темпераменту.

Досить часто в основі “неуважності” дітей лежать властивості темпераменту. І. П. Павлов виокремив чотири типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолійний. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості.Це характеристика індивіда з точки зору динамічних особливостей його психічної діяльності (темпа, швидкості, ритму, інтенсивності) Це ті особливості, які потрібно не виправляти, а враховувати у педагогічній діяльності.Окремі відомості з проблеми взаємозв'язку уваги й особливостей темпераменту у дошкільників можна зустріти в працях такихвчених як Н. І.Красногорський, Я. Стреляу, Н. В. Сімонова, П. М. Єршова.

Аналіз психологічної та педагогічної літератури дозволив зробити наступні висновки. У дітей з холеричним типом темпераменту стійкість і зосередженість уваги залежить від ступеня усвідомлення ними необхідності діяльності.Чим більше дитина зацікавлена в ній, тим більш тривалий час її увага може бути зосереджената стійка. Можливі лише ускладнення у швидкості зосередженості, тобто дитина на початку діяльності може часто відволікатися.Отже, дитину-холерика не можна примушувати, її варто переконувати в необхідності певної діяльності. Різкість в ставленні до холерика неприпустима – це викличе лише бурхливий протест. Негативні оцінки варто застосовувати досить обережно – лише настільки, наскільки це потрібно для поліпшення результатів роботи, при цьому необхідно обов'язково пояснити причини такої оцінки, переконати в її об'єктивності.

Стійкість і зосередженість уваги дітей із сангвінічним типом темпераменту залежить від того, наскільки запропонована діяльність цікава їм. Сангвініки відрізняються швидкістю зосередження, а також рівномірним і швидким розподілом уваги. Перед ними якнайчастіше варто ставити нові, складніші завдання, які вимагали б від них максимального зосередження. Включаючи дітей сангвініків у будь-яку активну діяльність, необхідно попередити їх, що нас цікавить їх думка про цю діяльність.

Діти із флегматичним типом темпераменту зберігають стійку, зосереджену увагу до завершення будь-якої діяльності. Їх не страшить навіть монотонна робота. Але їм необхідно багато часу для того, щоб зосередитися, через це іноді може здаватися, що дитина не чула або не зрозуміла слова, звернені до неї. Крім того, флегматики мають певних труднощів у розподілі уваги та досить повільно виконують завдання. Виходячи з цього, варто спокійно й доброзичливо з'ясовуйте, чи правильно дитина зрозуміла завдання, надатиїй додатковий час для зосередження й розподілу уваги. Тоді флегматики правильно все зроблять і доведуть почате до кінця. Таких дітей потрібно вводити в активну діяльність, але не можна швидко переключати з одного виду діяльності на інший.

Увага дітей з меланхолійним типом темпераментунестійка, їм важко зосередитися й розподілити увагу. Досить часто причиною цього може бути невпевненість в собі. Меланхолікам не просто виконати складне або колективне завдання. Їм більше підходить проста монотонна робота або індивідуальне завдання. Багато в чомуповедінка меланхоліків залежать від ставлення до них педагога, тут не припустимі різкість, іронія, підвищений тон. Необхідно відзначати позитивні риси дитини-меланхоліка, надавати можливість висловитися, заохочувати ініціативу.

Таким чином, у роботі з дітьми дошкільного віку необхідно враховувати особливості їхнього темпераменту та властивості їх уваги. Від цього залежить правильність розуміння й виконання дітьми завдань, а також характер взаємин між педагогом і дітьми.

1. Изгард К. Емоції людини / К. Изгард. – М. : Освіта, 1980. – 320 с.

2. Кошелева А. Д. Емоційний розвиток дошкільника / під ред. А. Д. Кошелевой – М. : Освіта, 1987. – 264 с.

Ганна Тарасюк,

6 курс Інституту соціально-педагогічної та

корекційної освіти

Наук. керівник А. Я. Зрожевська, к.пед.н., доцент (БДПУ)

Постановка проблеми. Останнім часом в суспільстві набуває нового звучання проблема морального виховання особистості, яка актуалізується дегуманізацією суспільних відносин, підкорення їх проблемам ринку, утратою виховних ідеалів, відчуження людей від культури, досягнень народної творчості, як засобу збереження й передачі інформації, цінностей тощо. Дошкільне дитинство – це період засвоєння норм моралі і соціальних способів поведінка. Тому проблема морального виховання в дошкільному навчальному закладі на сучасному етапі життя суспільства набуває особливої актуальності і значущості. Це підтверджується і низкою державних документів (Закон України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, Концепція дошкільного виховання в Україні, Базова державна програма “Я у Світі” та ін.), в яких визначено пріоритетність духовного та морально-етичного розвитку дитини.

Аналіз досліджень і публікацій. У науковій літературі проблема морального виховання дошкільників представлена у філософському, психологічному, педагогічних аспектах. Філософи розглядають такі важливі поняття, як “етика” і “мораль”,походження та сутність моральної свідомості людини ,визначають систему поглядів,норм та оцінок,що регулюють поведінку людей тощо. В працях психологів (Л. Божович, Л. Виготський, О. Запорожець, Д. Ельконін, О. Кононко та ін.) зазначається, що дошкільне дитинство є періодом фактичного становлення особистості, що саме в цьому віці закладаються основи її моральної спрямованості. Це пов’язано з тим, що в дошкільному віці інтенсивно розвивається емоційна та мотиваційна сфери; виникає ієрархія мотивів;формуються та вдосконалюються оцінно-аналітичні навички; збільшується обсяг знань щодо моральних норм; закладаються підвалини духовності, підвищується роль та ускладнюється зміст міжособистісних взаємин. Проблема морального виховання займає значне місце в наукових педагогічних дослідженнях Р. Буре, А. Виноградової, Т. Маркової, В. Нечаєвої, Т. Поніманської, та ін. Саме завдяки цим та іншим дослідженням визначено зміст, завдання, методи,засоби, педагогічні умови, в цілому, систему морального виховання дошкільників.

Зазначимо, в Україні за останнє десятиріччя активізувалися наукові розробки різних аспектів морального розвитку дошкільників. Спостерігається переосмислення всієї системи морального виховання дошкільників. Це пов’язано з тим, що, в раніше існуючій практиці дошкільних закладів, моральне виховання визначалося ідеологічними стандартами і обмежувалось ознайомленням із певними моральними нормами, а методи морального виховання базувалися на зовнішньому впливові на дитину (переконання,навіювання тощо). Сьогодні науковці спрямовують свої зусилля на пошуки оптимальних умов, шляхів,засобів особистісного зростання дитини, прищеплювання їй загальнолюдських цінностей, зокрема таких як милосердя, доброта, справедливість, взаємодопомога, чуйність, сумлінність ,гуманні відносини до інших, відповідальність у взаємодії з оточуючим, здатність здійснювати моральний вибір (О. Кисельова, І. Княжева, О. Кошелівська, Ж. Тасжурекова, Н. Химич, Т. Фасолько та ін.).

Перевага в процесі пошуку нових засобів, факторів та методів організації морального виховання надається тим які, по-перше, інтегральні, багатофункціональні за своїм характером; по-друге, цікаві дітям; по0третє, органічно вписуються в сучасні навчально-виховні системи. Науковці одним і з таких засобів виховання називають народну казку, духовний заряд якої, накопичений тисячоліттями, може слугувати людству ще дуже довго, і більш того, він буде постійно зростати і стане ще більш могутнім.

Мета статті – обґрунтувати можливості використання народної казки в моральному вихованні старших дошкільників.

Виклад основного матеріалу. Казка, як жанр українського фольклору, завжди була найпопулярнішим видом усної народної творчості серед дітей. Вона, як феномен культури навчає ,виховує, соціалізує, розважає, дає відпочинок, іронізує, сміється, публічно демонструючи відносність соціальних статусів і положень. Із самого раннього віку казка стає контрольним мірилом прояву всіх найважливіших рис особистості.

Аналіз наукових праць дозволяє стверджувати, що класики вітчизняної педагогіки (Русова С., Стельмахович М., Сухомлинський В., Ушинський Д.), сучасні вчені (Богуш А., Бойко В., Губко О., Кіліченко Л., Кошелєва Г., Кузь В., Лещенко П., Проценко І. та ін.) високо оцінювали виховне значення народної казки у вихованні дитини дошкільного віку, зокрема її морального розвитку. Так, педагогічним ідеалом К.Ушинського було гармонічне поєднання розумового і морально-етичного розвитку дитини за умови використання народних казок, які вселяють упевненість у торжестві правди, в перемозі добра над злом. Педагог підкреслював, що особливо подобається дітям оптимізм казок, що підсилює виховне значення казки як народного педагогічного засобу.

Чому саме казка може стати одним із дієвих засобів морального розвитку дитини? Казка – це дивовижний, за силою психологічного впливу, засіб роботи зі внутрішнім світом дитини, потужний інструмент її розвитку. Вона в певній мірі задовольняє три природні потреби дитини: потребу в автономності (незалежності) – в кожній казці герой діє самостійно ,покладаючись на свої сили; потребу в компетентності (силі, всемогутності) – герой виявляється здатним подолати самі неймовірні перешкоди, стає переможцем, досягає успіху; потребу в активності (герой завжди знаходиться в дії).

Народні казки містять своєрідну програму морального виховання, в них відображається світогляд народу, його морально-етичні й естетичні принципи. Моральні поняття (чесність, доброта, взаємодопомога, сміливість тощо), яскраво представлені в образах персонажів, закріплюються в реальному житті і взаємовідносинах з близькими людьми, перетворюючись в моральні еталони, які регулюють бажання і вчинки дитини. Казка, її композиція, яскраве протиставлення добра і зла, фантастичні й окреслені за своєю моральною сутністю образи, виразна мова, динаміка подій, особливі причино-наслідкові зв’язки і явища, доступні розумінню дитини – все це робить казку особливо цікавою і хвилюючою для дітей, незмінним інструментом формування моральної здорової особистості дитини. Навчаючи дітей позитивним людським якостям, казка робить це без нудних повчань. Якщо дітям повторювати хоч тисячу разів одну й ту ж моральну сентенцію, вона для них залишиться мертвою буквою, але якщо розповісти їм казку, проникнуту тієї ж думкою – дитина буде схвильована і зворушена.

На жаль, сьогодні народна казка втрачає своє призначення. Цьому сприяють мультфільми зі спрощеним стилем переказу відомих казок, які часто викривляють початковий задум казки, перетворюють казкові дії з морально-повчальних в розважальні. Аналіз практики також показує, що вихователі не в достатній мірі використовують потенційні можливості казки в моральному вихованні дошкільників. Найчастіше казки читаються в повсякденному житті, іноді вони драматизуються. Системи використання казок безпосередньо в моральному вихованні дошкільників ми не зафіксували.

Бесіди зі старшими дошкільниками свідчать про низький рівень їх знань щодо народних казок. Найчастіше діти називають ті казки, які часто читалися або розповідалися в молодших групах дошкільного навчального закладу, такі як “Колобок”, “Курочка Ряба”, “Рукавичка”, “Теремок”, “Вовк і семеро козенят” тощо.

Аналіз казок, які рекомендуються для роботи з дітьми молодшого та старшого дошкільного віку “Я у Світі”, дає підстави стверджувати, що, практично кожна із них може бути використана в системі морального виховання. Наприклад, “Двоє жадібних ведмежат”, де висміюються, жадібність, “Котик і півник”, в якій проголошується ідеї дружби, допомоги тощо. Але ці казки діти не називають, що свідчать про те, що їх або дітям не читали, або вони були прочитані, але необхідного аналізу їх було. Зазначимо, навіть в названих дітьми казках, вони утруднювались щодо їх оцінки, чітко визначити хто з головних героїв їм подобається і чому.

Отже, казка поки що не посіла належне місце в системі морального виховання дошкільників і це свідчить про те, що обрана нами тема для дослідження є актуальною.

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” / за заг. ред.О. Л. Кононко. – 3- тє вид., випр. – К. : Світич, 2009. – 430 с.

2. Виноградова А. М. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников / А. М. Виноградова, Г. Н. Година. – М. : Просвещение, 1991. – 106 с.

3. Етика : навч. посіб. / [В. О. Лозовий, М. І. Панов, О. А. Стасевський та ін.] ; за заг. ред. проф. В. О. Лозового. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.

4. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навч. посіб. / Т. І. Погніманська. – К. : Академвидав, 2004. – 456 с.

Ганна Усачова,

4 курс Інституту соціально-педагогічної

та корекційної освіти

Наук. керівник: Цибуляк Н.Ю., асистент (БДПУ)

У сучасних умовах національного відродження України постає питання про більш ґрунтовне і продумане використання народної педагогіки в кожній ланці системи суспільної освіти. Особливо велике значення має народознавча основа у вихованні дітей дошкільного віку. Одним із напрямків означеної роботи є використання народних традиційних свят із метою ознайомлення дошкільників із українською культурою. Їх значення для різнобічного та гармонійного розвитку не можливо недооцінити. Так, свята відіграють важливу роль у розвитку психічних процесів на етапі дошкільного дитинства. Окрім того, народні традиційні свята духовно збагачують дошкільника, розширюють його знання про навколишній світ, культуру нації, об'єднують дітей і спонукають до творчої діяльності. Українські національні народні свята (Коляда, Великдень, Івана Купала, Святого Миколая тощо) створюють позитивну емоційну атмосферу, що є важливим для здійснення навчально-виховної роботи при ознайомленні з українською культурою у дошкільному навчальному закладі [2, с.35]. Із цієї нагоди С. Русова наголошувала на особливій підготовці та організації народних свят.

Концептуальні положення та теоретичні засади українського національного виховання, місце в ньому народних традиційних свят визначили В. Кузь, Ю. Руденко, З. Сергійчук та ін. Над проблемою розвитку української дошкільної етнопедагогіки, зокрема значенні традиційних свят та використання її здобутків у сучасному дошкільному закладі працює Н. Рогальська. Теоретичні засади ознайомлення з українською національною культурою висвітлено у працях А. Богуш, Н. Лисенко та ін. Питанням виховних традицій і свят української родини присвячені дослідження Г. Маковей, В. Супруненко, З. Болторович, О. Волосюк та ін. Проте означені дослідження не розкривають всіх аспектів і можливостей використання українських традиційних свят в ознайомленні дошкільників із українською культурою.

Тому метою нашої роботи було дослідити, проаналізувати і визначити вплив народних свят на ознайомлення з елементами української культури старших дошкільників.

На констатувальному етапі експерименту важливим було виявлення рівня сформованості уявлень про українські народні свята та українську культуру в старших дошкільників. У відповідності до розуміння сутності уявлень про українську культуру, були визначенні критерії та показники, які дозволяли діагностувати їх рівень розвитку в старших дошкільників. Для реалізації поставлених завдань нами було розроблені питання для проведення індивідуальних бесід з кожною дитиною, а також проводилися спостереження за дітьми в процесі діяльності (самостійної та на заняттях).

Узагальнення експериментальних даних дозволило розподілити дітей на три рівні. Так, дошкільників із високим рівнем уявлень з української культури 30%, з середнім рівнем 40%, а інші 30% дітей володіють знаннями з української культури на низькому рівні. Отримані результати дозволяють констатувати недостатність роботи дошкільного навчального закладу з означеного напряму.

Під час формувального експерименту з метою підвищення рівня уявлень у дітей дошкільного віку про українську культуру нами було організовано та проведено українське народне свято “Свято веснянок”. Особливої уваги ми приділяли підготовці до свята: проводили спостереження в природі, вивчали з дітьми народні ігри, запропонували серію інтегрованих занять, до яких було би включено блок ознайомлення дітей з українською культурою.

Результати контрольного експерименту дослідження показали, що рівень уявлень у дітей з української культури покращилися. Так, до високого рівня уявлень про українську культуру віднесено 40%, з середнім – 45% , а з низьким рівнем – 15%.

Узагальнюючи вище зазначене, можна зробити висновок, що засвоєнню дошкільниками елементів української культури, народної творчості, традицій українського народу сприяє організація різних видів діяльності з основою народознавства та проведення українських народних свят, розваг. Підвищити рівень розвитку уявлень дітей з української культури можна при комплексній освітній роботі з дітьми, яка буде вирішувати такі завдання, як збагачення уявлень дітей про народні традиції, розвиток інтересу і надання можливості для самостійної, творчої реалізації уявлень про народні традиції в ігровій діяльності.