Том Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5

4 курс Інституту соціально-педагогічної

та корекційної освіти

Науковий керівник: О. І. Гуренко,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ В УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Однією з характерних особливостей нашого часу є безпрецедентний розвиток засобів масової комунікації. Окремі дослідники масових комунікацій почали говорити, що настала епоха “медіакратії” – влади ЗМІ, які вже не тільки відображають та інтерпретують дійсність, але й конструюють її за власними правилами. Відбувається глобалізація засобів масової інформації та комунікації, трансформується вся структура комунікативного досвіду людини. Масова комунікація стає не тільки “магічним вікном”, через яке ми дивимося на світ, але і “дверима”, через які ідеї проникають у нашу свідомість. Це відноситься до всіх засобів масової комунікації, і, перш за все, до всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет.

Глобальність характеру змін, пов'язаних з розвитком Інтернет-технологій та мережевих інновацій в Україні, визначає нові напрямки досліджень і ставить нові проблеми. Молодь все більше часу проводить за комп`ютером, віддаючи перевагу віртуальному світу над реальним. Західні психіатри навіть вигадали спеціальний термін “Інтернет-залежність”.

За підсумками січня 2011 року, аудиторія українського Інтернету склала 21041519 Cookies. На думку експертів, найбільше від Інтернет-залежності потерпають підлітки та юнацтво. За даними соціологічних опитувань, щонайменше 4,4 мільйона тінейджерів більшою або меншою мірою страждають від надмірного захоплення комп’ютером та Інтернетом.

Як бачимо, проблема Інтернет-залежності має комплексний характер. Тому її вивченню присвятили свої дослідження вчені різних наукових галузей. Так, соціологічні дані щодо Інтернет-залежних представлені у роботах Д. Грінфілд, К. Скуратт та інших, психологічну природу Інтернет-залежності висвітлено у працях В. Бурової, О. Войскунського, О. Мартинової, А. Церковного, К. Янг та інших; необхідність профілактики комп'ютерної залежності обґрунтовано М. Коул, С. Пейперт, А. Бєляєвою, С. Новосьоловою та іншими; особливості соціально-педагогічної профілактики Інтернет-залежності у школярів представлено у дослідженнях М. Іванова, О. Лисенко, Н. Максимовської, С. Шапкіна та інших.

Інтернет-залежність – це непереборний потяг до Інтернету, що характеризується згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності. Поведінково Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого “реального” життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності та не менше 100 годин в тиждень. Представники нової генерації намагаються використовувати можливості комп’ютерної техніки максимально, постійно виходячи в Інтернет-мережу. Це призводить до Інтернет-залежності, так званої Інтернет-адикції.

З метою запобігання залежності від Інтернету в старшокласників школи нами побудовано модель соціально-педагогічної профілактики Інтернет-залежності в учнівської молоді. Наша модель передбачає 4 етапи реалізації процесу соціально-педагогічної профілактики: діагностичний, інформаційно-просвітницький, діяльнісний та підсумковий.

Соціально-педагогічна профілактика Інтернет-залежності серед учнівської молоді має здійснюватися у тісній співпраці соціального педагога школи, батьків, учителів, психолога, медичних працівників, педагогів закладів додаткової освіти дітей, керівників спортивних секцій, працівників ЦСССДМ, правоохоронних органів.

Ми вважаємо, що ефективним втіленням соціально-педагогічної профілактики Інтернет-залежності є програма. Розроблена нами Програма соціально-педагогічної профілактики Інтернет-залежності включає 7 тренінгових занять, рольові ігри “Вірус – антивірус” та “Суд над комп’ютером, диспут на тему “Моє захоплення”, бесіду з батьками “Змістовне родинне дозвілля” доповідь на педагогічній раді школи на тему “Інтернет-залежність – глобальна проблема ХХІ століття”, соціально-педагогічну акцію спільно з ЦСССДМ “Молодь за здоровий спосіб життя!”, бесіду з представниками правоохоронних органів на тему “Реальні наслідки життя у віртуальному світі”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Максимовська Н. О. Соціально-педагогічна профілактика комп’ютерної залежності серед підлітків / Н. О. Максимовська., Н. В. Дикун. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/.../6malsymovska-dykun

2. Шапкін С. А. Комп’ютерна гра: нова область психологічних досліджень / С. А. Шапкін. // Психологічний журнал. – 1999. – Т. 20. – № 1. – С. 86-102.

3. Янг К. С. Диагноз – Інтернет-зависимость / Кимберли Янг // Мир Интернета. – М., 2000. – № 2. – С. 36-43.

4 курс Інституту соціально-педагогічної

та корекційної освіти

Науковий керівник: І. Г. Горошнікова,

старший викладач (БДПУ)
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДІТЕЙ
В УКРАЇНІ

У сучасній Україні ситуація поширення ВІЛ/СНІДу є вкрай небезпечною, це призводить до збільшення потреб у здійсненні заходів з подолання даної проблеми.

Профілактика розповсюдження та підвищення рівня інформованості населення про причини, наслідки та шляхи передачі ВІЛ-інфекції є одним із важливих напрямів діяльності освітніх закладів, громадських організацій та реалізації соціальної політики держави в цілому. Однак питання правового стану, соціального захисту та підтримки ВІЛ-інфікованих дітей та молоді залишається актуальним.

Зосередження уваги на проблемі соціально-правого захисту ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД зумовлене поширенням інфекції в країні, збільшенням випадків інфікування молодих людей та зростанням кількості дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями.

Мета дослідження полягає у вивченні проблеми соціально-правового становища ВІЛ-інфікованих дітей в Україні та аналіз нормативно-правової бази щодо захисту даної категорії дітей. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, Інтернет-ресурсів, нормативно-правових документів.

Актуалізація питань профілактики поширення ВІЛ-інфекції, інформаційно-просвітницької роботи, соціально-правового захисту ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД знаходить своє відображення у наукових роботах таких вчених як Н. Котова, О. Старець, О. Пурік, Н. Леончук, О. Панфілова, Т. Бордуніс, І. Дубініна, Л. Булах та ін.

Законодавчу основу соціально-правового захисту ВІЛ-інфікованих дітей складають такі державні документи: Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", Постанова Кабінету Міністрів України "Про розмір щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД", Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД тощо.

Подолання проблеми поширення ВІЛ-інфекції, посилення соціальної допомоги інфікованим дітям є одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров'я та соціально-правового захисту. Відповідно до закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", ВІЛ-інфікованими вважаються особи, в організмі яких виявлено вірус імунодефіциту. ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД громадяни України користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, а також іншими державними нормативно-правовими актами [2, ст.17].

Поширення епідемії СНІДу призводить до того, що все більшій кількості дітей доводиться жити з ВІЛ. З 2005 року антиретровірусне лікування стало доступним для всіх дітей в Україні. Вживання медичних препаратів трансформувало ВІЛ-інфекцію з невиліковної смертельної недуги в хронічне захворювання. Постійне вживання ліків надає дітям можливість рости й розвиватися, учитися, спілкуватися з іншими дітьми, брати участь у громадському житті [3, с.9].

Соціально-правова допомога та підтримка таких дітей гарантується Постановою Кабінету Міністрів України “Про розмір щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД”, згідно з якою дітям повинна виплачуватися щомісячна державна допомога у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [4].

У Програмі забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД визначаються основні завдання, якими гарантуються: вільний доступ до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекцію, забезпечення хворих антиретровірусною терапією та соціально-психологічною підтримкою, організація паліативної допомоги, удосконалення механізму запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини тощо [1].

Законодавство України щодо підтримки та захисту ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, особливо дітей, постійно збільшується, поповнюється та вдосконалюється. Прийняття ряду правових документів є необхідною умовою забезпечення доступу дітей та молоді до широкомасштабних профілактичних та лікувальних заходів і послуг.

1. Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки [Електронний ресурс]. / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.

2. Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення": станом на 12 грудня 1991р. [Електронний ресурс]. / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.

3. Котова Н. В. ВІЛ-інфіковані діти: медичний догляд, психологічна підтримка, соціальний супровід, правовий захист / Н. В. Котова, О. О. Старець, П. П. Олена – К. : ТОВ “К.І.С.“, 2010. – 176 с.

1. 
   
   
2. 
   Катерина Воліна,
   
3. 
   6 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти
   
4. 
   та мистецтв
   
5. 
   Науковий керівник: К. Й. Щербакова,
   
6. 
   к. пед. н., професор (БДПУ)
   
7. 
   
   
1. 
   Професійна підготовка хореографів до викладання спортивно-танцювальних комплексів у оздоровчих фітнес-центрах
   
2. 
   Сучасна хореографія спрямована на реалізацію принципу креативності. Сьогоднішній етап розвитку сфери рекреації та оздоровчої фізичної культури характеризується розширенням засобів, появою нетрадиційних програм та технологій. Впровадження спортивно-танцювальних напрямків в програми оздоровчих фітнес-центрів, має достатню популярність. У зв'язку з цим, виникає проблема удосконалення підготовки сучасного педагога-хореографа, яка зумовлена зміною підходів і технологій навчання у вищій педагогічній школі, і має зосереджуватися передусім на формуванні професійно значущих якостей спеціалістів, розширенні їх мистецького світогляду, вихованні загальної хореографічної культури. Професійна майстерність майбутнього вчителя хореографії у фітнес-центрах уявляє собою поєднання загально-педагогічних здібностей із мистецтвом відтворення танцювальних умінь та навичок, а отже, потребує комплексної, довготривалої підготовки в системі педагогічної освіти.
   
3. 
   Теоретико-методологічні аспекти професійно-педагогічної підготовки майбутнього викладача окреслено у працях О. Абдуліної, А. Алексюка, Г. Васяновича, С. Гончаренка, Н. Дем’яненко, О. Дубасенюк, І. Зязюна, Н. Кузьміної, В. Лозової, Н. Ничкало, В. Сластьоніна, О. Сухомлинської, Л. Хомич, О. Щербакова, М. Ярмаченка, Т. Яценко та інших учених. Загальнотеоретичні основи професійної підготовки педагога-хореографа досліджувалися Г. Березовю, Л. Бондаренко, А. Вагановою, Є. Валукіним, К. Василенко, С. Забредовським, К. Голейзовським, Р. Захаровою, Ф. Лопуховим, А. Мессерера, А. Таракановою, В. Уральською, Л. Цвєтковою та іншими дослідниками. Науковці вважають, що підготовка сучасних фахівців-хореографів передбачає формування міцної теоретичної бази знань, широкого спектру практичних умінь та навичок, необхідних у майбутній професії. Вона має комплексну структуру, будується на основі взаємодії різних видів хореографічної діяльності, однак аналіз педагогічної практики свідчить про недостатню методичну забезпеченість цієї діяльності. Отже протиріччя між обґрунтованістю значущості спортивно танцювальних комплексів і недостатнім методичним забезпеченням їх викладання у фітнес-центрах зумовили вибір теми нашого дослідження “Професійна підготовка хореографів до викладання спортивно-танцювальних комплексів у оздоровчих фітнес-центрах”.
   
4. 
   Об'єктом дослідження є професійна підготовка хореографів у системі вищого навчального закладу.
   
5. 
   Предметом дослідження є викладання спортивно-танцювальних комплексів у оздоровчих фітнес-центрах.
   
6. 
   Метою дослідження є особливості фахової підготовки майбутнього викладача спортивно-танцювальних комплексів у оздоровчих фітнес-центрах в системі вищої педагогічної освіти.
   
7. 
   Гіпотеза дослідження. Починаючи дослідження ми виходимо з припущення, що професійна підготовка буде більш змістовною і ефективною за умов: удосконалення змісту професійної підготовки майбутніх хореографів; створення мотивації студентів на діяльність у фітнес-центрах; запровадження творчого досвіду авторських танцювальних шкіл.
   
8. 
   Виходячи з мети і гіпотези дослідження, були визначені наступні завдання: вивчити стан проблеми професійної підготовки майбутніх хореографів; розробити і впровадити спеціальний курс з викладання танцювальних комплексів у фітнес-центрах; експериментальним шляхом довести вплив розробленої методики на рівень професійної підготовки майбутніх спеціалістів.
   
9. 
   Інтеграція теоретичних знань, практичних умінь та навичок студентів-хореографів відбувається під час проведення лабораторних занять [2: 227]. Лабораторні заняття з дисциплін хореографічного циклу дозволяють практично оволодіти технікою виконання танцювальних елементів, фігур, методикою їх вивчення. Вони передбачають формування у студентів основ педагогічно-виконавської майстерності, практичних умінь технічно виконувати танцювальні фігури з’єднання та композиції, записувати, розбирати й читати танець за записом. Викладання хореографічного матеріалу під час лабораторного заняття має ґрунтуватися на принципі наочності в навчанні. Викладач має передусім сам чітко й методично правильно виконувати танцювальні рухи, з’єднання, композиції, вміти розкласти їх на складові елементи [3: 23].
   
10. 
    Особлива увага у дослідженні звертається на організацію навчання майбутніх педагогів-хореографів з проведення майстер-класів, що передбачає запрошення знаного викладача чи виконавця з метою передачі студентам творчого педагогічного досвіду та його технічної майстерності. У процесі таких занять студенти мають можливість ознайомитися з різними формами подачі матеріалу, сформувати уявлення про поліваріативність методик проведення занять, здійснити їх порівняльний аналіз, узагальнення, визначити шляхи формування власної методики викладання та впровадження хореографічних дисциплін у фітнес комплекси з урахуванням передового педагогічного й хореографічного досвіду [4: 18].
    
11. 
    
    
12. 
    ЛІТЕРАТУРА
    
13. 
    1. Виробнича педагогічна хореографічна практика : програма для студентів вищих педагогічнихнавчальних закладів зі спеціальності 7.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Хореографія” / Укл. Т. О. Благова. – Полтава, ПДПУ, 2007. – 18 с.
    
14. 
    2. Лекції з педагогіки вищої школи : навч. посіб. / [за ред. В. І. Лозової]. – Х. : Освіта. Виховання. Спорт,2006. – 496 c.
    
15. 
    3. Современный бальный танец: пособие [для студ. ин-тов культ., руков. кол-вов бальн. танца] / [под ред. В. М. Стриганова, В. И. Уральской]. – М. : Просвещение, 1977. – 431 с.
    
16. 
    4. Цвєткова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю : підручник / Л. Ю. Цвєткова. – К. : Альтерпрес, 2005. – 324 с.
    

1. 
   Олена Воробйова,
   
2. 
   6 курс Інституту психолого-педагогічної освіти
   
3. 
   та мистецтв
   
4. 
   Наук. керівник: К. Й. Щербакова, к.пед.н., професор
   
5. 
   (БДПУ)
   
1. 
   
   
2. 
   ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХОРЕОГРАФІЇ
   
3. 
   На етапі кризового стану розвитку людської цивілізації постає потреба пошуку нових шляхів реалізації творчих потенцій особистості. Адже людина, як носій творчого начала, втрачає свою цінність в епоху високих інформаційних технологій. Саме вчитель здатний виявити унікальність суб’єктів навчального процесу та створити умови для їх креативного самовираження.
   
4. 
   Сучасне хореографічне мистецтво має ряд досліджень у руслі мистецтвознавства, присвячених вивченню аспектів становлення хореографічної культури (С. Легка, А. Підлипська, О. Семак, В. Шкоріненко, Д. Шариков та ін.), психолого-педагогічних проблем розвитку особистості дитини засобами хореографічного мистецтва (П. Коваль, П. Фриз, Т. Чурпіта та ін.) та підготовки вчителів хореографії й керівників дитячих хореографічних об’єднань (О. Бурля, С. Забредовський, О. Таранцева та ін.). Різні напрями наукових досліджень щодо підготовки педагогічних кадрів (а саме: вивчення підготовки вчителя до творчої професійної діяльності, творчої індивідуальності майбутнього педагога, індивідуального стилю педагогічної діяльності) доводять, що вирішальну роль у навчанні та вихованні педагогів відіграє цілеспрямований процес максимальної реалізації творчих потенцій особистості студента, який можливий за умови планомірного формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя у вищому навчальному закладі.
   
5. 
   Актуальність теми магістерського дослідження зумовлена суперечністю між соціальним запитом підготовки вчителів з яскравою творчою індивідуальністю, яка реалізується через індивідуальний стиль діяльності, та відсутністю науково обґрунтованих методичних підходів до його формування.
   
6. 
   Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки вчителів хореографії в педагогічному вищому навчальному закладі.
   
7. 
   Предмет дослідження – формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії.
   
8. 
   Мета дослідження полягає в обґрунтуванні науково-теоретичних засад, проектуванні та експериментальній перевірці моделі формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії.
   
9. 
   Методи дослідження – теоретичні – теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної, мистецької літератури з проблеми дослідження для визначення змісту психолого-педагогічних понять “індивідуальність”, “стиль”, “стиль діяльності”, “індивідуальний стиль діяльності” і вимог до індивідуальності педагога та індивідуальних стилів діяльності педагогів-хореографів; встановлення місця творчості в процесі поетапного формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії; обґрунтування умов формування та рівнів сформованості індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога-хореографа; моделювання для розробки моделі формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографі.
   
10. 
    Емпіричні – педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, тестування, аналіз документації та творчих робіт студентів на етапі констатувального та формувального експериментів з метою діагностики рівнів сформованості індивідуального стилю діяльності майбутніх учителів хореографії; формувальний експеримент для виявлення ефективності застосування моделі формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії; статистичний аналіз експериментальних даних з метою виявлення результатів впровадження моделі формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії.
    
11. 
    Висновок. В основі індивідуального стилю діяльності стоїть індивідуальність, творча активність якої забезпечує творчу самореалізацію на шляху професійного зростання. Творчість є основою і невід’ємним компонентом усіх етапів формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії.
    
12. 
    
    
13. 
    ЛІТЕРАТУРА
    
14. 
    1. Андрощук Л. М. Творчість як аспект формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії / Л. М. Андрощук // Хореографічне мистецтво у контексті культурно-освітніх процесів: всеукр. наук.–практ. конф., 12-13 груд. 2005 р. – Полтава, 2006. – С. 128-134.
    
15. 
    2. Андрощук Л. М. Становлення індивідуальності майбутнього вчителя хореографії в процесі формування індивідуального стилю діяльності / Л.М. Андрощук // 85 років освітнього шляху. Сторінки історії Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії: всеукр. наук.-практ. конф., 5-6 жовтня 2006 р. – Хмельницький: редакційно-видавничий відділ ХГПА, 2006. – С. 173-175.
    
16. 
    
    

3 курс Інституту освітніх інженерно-

педагогічних технологій

Науковий керівник: асистент Маляров О. М. (БДПУ)

Для цього були вивчені інформативні джерела: законодавчі та нормативні акти, публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, ресурси Інтернет.

Педагогічне проектування і функціонування педагогічних систем професійно-технічної освіти невіддільні від прогнозів розвитку соціально-економічних відносин у суспільстві, науково-технічного прогресу в сфері виробництва, реформування освіти в Україні. Комплексний аналіз зазначених явищ зовнішнього середовища дозволяє визначити підходи до розробки концептуальних положень проектування педагогічних систем професійно-технічної освіти.

Динамічний характер розвитку соціально-економічних відносин активізує процеси перерозподілу робітничих кадрів, зміни їх професійного напрямку та підвищення виробничої кваліфікації.

Зміни в сфері виробництва передбачають впровадження прогресивних технологічних процесів, вдосконалення засобів виробництва, оновлення та підвищення тарифно-кваліфікаційних вимог до робіт і професій.

Професійно-педагогічна освіта покликана забезпечувати формування педагога професійного навчання, який здатний розвивати особистість учня, виховувати у нього відповідальність за своє професійне майбутнє і підвищення професійної кваліфікації; педагога, зорієнтованого на особистісний та професійний саморозвиток і підготовленого до творчої праці в професійних навчальних закладах різного типу. Педагог нового типу повинен володіти не тільки достатніми професійними знаннями, а й широкою ерудицією, високою інформаційною та комунікативною культурою, здатністю до мотивації студентів. Він має бути готовий до роботи в нових умовах, здатний адаптуватися до змін і швидко реагувати на сучасні і перспективні процеси соціального і економічного розвитку суспільства [2, с. 58].

Cьогодні в Україні фактично вже створено нормативно-правове й теоретичне підґрунтя стандарту. Тому є всі підстави вважати, що проблема розробки державного стандарту профтехосвіти нині лежить не стільки в площині теоретичних досліджень, скільки в площині її практичної реалізації. Настав той момент, коли, як кажуть, від слів пора перейти до діла, тобто до розробки відповідних нормативно-правових документів, що визначають державний стандарт з окремих професій. Ця робота не терпить зволікань, не може бути розтягнута на довгі роки [1, с. 3].

Ринкова економіка має потребу в робітниках різного рівня кваліфікації. Тому й виникла необхідність створення нової професійно-кваліфікаційної структури та організації диференційованого підходу до підготовки кадрів з різних видів кваліфікації.

Нова стратегія професійно-технічної освіти характеризується такими основними чинниками: рух в напрямі створення гнучкої системи безперервного навчання та розвитку навичок протягом усього періоду трудової зайнятості; надання переваги навчанню безпосередньо на робочому місці; наближення навчальних програм та методів навчання до реальних потреб робочого місця; організація навчання з урахуванням потреб кожного слухача та його знань, здібностей та стилю навчання; впровадження інноваційних методик [3, с. 37].

На сьогодні в Україні прийнята Концепція професійної освіти, яка є науково обґрунтованою системою ідей, принципів і положень перебудови професійної школи України, які визначають суть і зміст професійної освіти, організаційну структуру професійної школи, її автономію, різноваріантність у виборі форм і методів навчання, забезпечення кожній молодій людині умов для здобуття професійної кваліфікації відповідно до її інтересів і здібностей, демократизацію, і деідеологізацію, самоврядування професійного навчального закладу, реалізацію демократичних прав учнів.

Отже, на сьогоднішній день питання розробки концепції професійно-технічної освіти є завданням дійсно державної ваги, оскільки від його розв'язання залежить і підготовка висококваліфікованих робітників, і розвиток економічного потенціалу України, і долі сотень тисяч українських дітей, які навчаються у системі професійно-технічної освіти. Для реалізації цього завдання необхідна консолідація зусиль і вчених-теоретиків, і викладачів-практиків, які в ході широкої дискусії, обміну досвідом, ідеями, напрацюваннями забезпечать аналітично-прогностичний підхід до осмислення надбань, труднощів і перспектив розвитку професійно-технічної освіти з тим, щоб вона вийшла на якісно новий світовий рівень свого розвитку.