Активізація пізнавальної діяльності учнів
Досвід застосування ігрових методів навчання переконує, що завдання активізації пізнавальної діяльності учнів можуть успішно вирішуватись тільки за умов комплексного підходу, заснованого на принципах:
Цілеспрямованість ігрового навчання;
Застосування форм і методів ігрового навчання відповідно до їх дидактичних можливостей;
Підготовленість тих, хто навчається, до адаптації в умовах використання тих чи інших форм чи видів ігрових методів навчання;
Безперервність і послідовність застосування ігрових методів навчання з урахуванням підвищеної складності від початку до кінця навчання;
Модальність побудови і адаптивність систем ігрових методів навчання.
Застосування методів активізації у навчанні дає змогу реалізувати важливі принципи навчання: проблемність, предметна зорієнтованість,
спрямованість на самонавчання, врахування наявного досвіду учнів. Ці методи самі по собі є інноваційними складовими сучасної освіти. Тобто, можна сказати, що одним із прогресивних факторів в освітньому процесі є інноваційне навчання.
Саме про такі нетрадиційні уявлення про побудову навчального процесу, а також про умови і напрями їх застосування йтиме мова.
Кожен вчитель бажає, щоб заняття пройшло цікаво та досягло поставлених цілей. Крім того, є бажання отримати задоволення від процесу та результату своєї праці і прагнення, щоб задоволення отримали учні від навчальної діяльності.
Таким чином, ігрове навчання, як педагогічна проблема, має базуватись на використанні дидактичних та психологічних закономірностей і принципів навчання.
Інноваційне навчання разом з широким застосуванням ігрових методів навчання створює новий тип навчально-виховного процесу, який розкомплектовує вчителя та учня, викликає особистий інтерес, мобілізує інтелектуальний творчий потенціал обох названих суб’єктів.
Викладач, який працює в інтерактивних методиках, має враховувати наступне:
Повинен бути відкритий з учнями, їх контакти не повинні обмежуватися професійним спілкуванням. Вчитель має дати відчути учням, що він з ними рівний і може як «вести», так і підкорятися будь-якому учню.
Має зацікавити учнів тим матеріалом, що поданий на розгляд. Не чекати, поки всі учні прочитають книгу, а потім почати її обговорювати і тим викликати зацікавленість.
Потрібно давати учням насамперед ті знання, які необхідні їм будуть у житті, які допоможуть їм зрозуміти життя і зрости як особистостям. «Суху» теорію треба розбавляти яскравими деталями, не забувати, що джерело великого – в малому.
Необхідно володіти мистецтвом ставити запитання, робити їх зрозумілими для учнів. Через запитання зближатися зі учнями, разом з ними пізнавати істину. Запитання повинно підштовхувати учнів до подальших роздумів і відкриттів.
Давати учням творчі самостійні завдання, які органічно випливають із заняття, є його продовженням.
Загальними ознаками ігрового навчання являються:
- примусова активність учнів;
- співвідношення часу активності учнів та викладача;
- самостійне вироблення рішень учнями;
- постійна взаємодія учнів та педагога за допомогою прямого та зворотного зв’язків.
У процесі організації навчання педагог може використовувати різноманітні дидактичні прийоми активізації пізнавальної діяльності :
1. використання художньої літератури;
2. організація діалогу, дискусії;
3. використання елементів самостійної роботи учнів;
4. використання проблемних ситуацій у ході заняття;
5. використання умисних помилок;
6. застосування ігрових ситуацій тощо.
Отже, для підвищення ефективності навчання необхідно створювати такі психолого-педагогічні умови, в яких учень може зайняти активну особисту позицію і проявити себе у повній мірі. Дидактичний принцип активності особи в навчанні зумовлює систему вимог до навчальної діяльності учня і педагога в єдиному навчальному процесі. У цю систему входять зовнішні і внутрішні чинники, потреби і мотиви. Співвідношення цих характеристик визначає вибір змісту виховання, конкретних форм і методів навчання.
Достарыңызбен бөлісу: |