Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради



бет2/28
Дата28.06.2016
өлшемі2.48 Mb.
#163257
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


Вступ
Одним із найважливіших напрямів виховної роботи серед учнівської молоді міста є вивчення профілактики правопорушень, захворювань, що передаються статевим шляхом, негативних проявів в молодіжному середовищі, суїцидальної поведінки. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень, 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % – уважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9 % – не стримуються в ситуації конфлікту.

Основне завдання, яке виникає перед педагогами, психологами – розробка таких технологій, які спрямовані на профілактичну роботу серед учнівської молоді, усвідомлення підлітком цінностей здоров’я, особистого життя та вироблення моделі поведінки.

Проблема превентивного виховання була і є пріоритетною серед важливіших завдань щодо виховання та пропагування у молодого покоління здорового способу життя.

Злободенним і актуальними залишаються проблеми попередження у дітей та підлітків проявів наркоманії, алкоголізму, захворювання на ВІЛ/СНІД, суїциду та інших негативних явищ, що безумовно є однією із передумов до підвищення рівня злочинності та поширенню негативного прояву серед повнолітніх.

Управлінням освіти і науки пропонується ціла низка випереджально-профілактичних форм роботи у здійсненні соціальної профілактики, використання інноваційних технологій та методів супроводу виховного процесу, апробації превентивних програм, проектів, використання інтерактивних форм занять.

Дана методична збірка є своєрідним фондом, який вміщує значний досвід проведення профілактичної роботи з підлітками і молоддю, їхніми батьками та однолітками. До розробки матеріалів були залучені фахівці – практичні психологи, педагоги, фахівці з проведення інтерактивних освітньо-виховних заходів, використано кращий досвід педагогів держав СНД.

Робота з даного напряму повинна залишатися пріоритетною не лише для всіх педагогічних колективів навчальних закладів, а й вирішуватися спільними зусиллями батьківського загалу, громадських благодійних організацій міста, міжвідомчих служб, районної та міської влади.


  1. Розділ «Суїцид»




    1. Методологічні аспекти


Полякова О.М., Чирва Н.С., викладачі Сумського державного педагогічного університету
Профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді
В другій половині ХХ століття самогубства вийшли на четверте місце в ряді причин смерті. Аналізуючи світову статистику, можна сказати, що останнім часом спостерігається тенденція до росту рівня самогубств: в багатьох країнах він підвищується або залишається досить високим. Особливо зросла частина самогубств серед молоді віком 15-24 роки.

Щоденно на планеті кінчають життя самогубством 4-6 тисяч осіб, при цьому лише всього 35-40 % з них страждають на якийсь психічний розлад, тобто більшість суїцидентів не є психічно хворими.

Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) на 2020 рік, приблизно 1,53 млн. людей по всьому світу помруть від суїцида, і в 10-20 разів більше людей зроблять суїцидальні спроби. Це складає в середньому одну смерть кожні
20 секунд і одну спробу кожні 1-2 секунди.

Сьогодні Україна входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тисяч населення). Так, в Україні лише протягом першої декади січня 2005 року, за даними прес-служби ГУ МВС в місті Києві, за власним бажанням з життя пішли 12 людей, 8 з яких скоїли суїцид в один день. Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство.

Взагалі суїцидальна поведінка властива людям різних вікових груп, соціального та матеріального становища. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків і молоді, що навчається.

Майже втричі зросла кількість самогубств серед підлітків за останнє десятиріччя.

Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. При цьому дівчата втричі частіше скоюють суїцидальні спроби, ніж юнаки. Найрозповсюдженішими способами самогубства є повішання, порізи він, падіння з висоти, потрапляння під транспорт, медикаментозне отруєння.

Отже, існує велика кількість здорових дітей, перед якими постає питання про сенс власного існування та необхідність жити далі. На жаль, саме в цьому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, а коло спілкування найчастіше обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі, особливо в проблемних сім’ях, не завжди пропонують свою підтримку та розуміння. В надзвичайно бурхливий та лабільний період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами. Чи можна йому допомогти і як саме?

Суїцидальна поведінка у своєму розвитку проходить ряд етапів, починаючи з антивітальних думок, суїцидальних уявлень, до яких приєднуються наміри, задуми, елемент планування, після цього підліток скоює спробу самогубства.

Самогубство, або суїцид, – це усвідомлене позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, воно включає будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, спрямованих уявленнями про позбавлення себе життя.

Внутрішня суїцидальна поведінка містить суїцидні думки, уявлення, переживання, задуми, наміри («добре було б померти», «заснути і не прокинутись»; обдумування способу, часу, місця самогубства).

Період від виникнення суїцидальних думок до спроб їх реалізації називається передсуїцидом. Тривалість передсуїцидального періоду може вираховуватись хвилинами або місяцями.

Суїцидальна поведінка підлітків, маючи багато схожого з дорослими, відрізняється природньою віковою своєрідністю. Це пояснюється психофізіологічними особливостями даного віку. Підліткам притаманна виражена вразливість, навіюваність, здатність яскраво відчувати і переживати, схильність до коливань настрою, слабкість критичних здібностей, егоцентрична спрямованість, імпульсивність у прийнятті рішення. Зустріч із дорослістю пов’язана з пошуком свого місця в суспільстві, світі. Характерними реакціями цього віку є емансипація, групування, радикалізм. Висуваючи підвищенні вимоги, підліток потребує позитивної оцінки власної особистості людьми, які є для нього значущими, авторитетними. Негативне оцінювання сприймається як психотравмуюче.

Підлітковий вік відрізняється підвищеною образливістю, недовірливістю, ранимістю, невмінням вибачати.

Суїцидальна поведінка підлітків часто пояснюється тим, що молоді люди, не маючи достатньо життєвого досвіду, не в змозі правильно визначити мету свого життя і намітити шляхи її досягнення. Крім того, несформованість у підлітків усвідомлення цінності людського життя, як власного, так і оточуючих, срияє виникненню агресії, спрямованої як на себе, так і на інших, тобто має місце недостатньо адекватна оцінка наслідків аутоагресивних дій. Поняття «смерть» в дитинстві звичайно сприймається абстрактно, як щось тимчасове, схоже на сон, відсторонене від власної особистості. Ближче до підліткового віку смерть стає все більш очевидним явищем. Але часто підлітки фактично заперечують її для себе, ганяючи на мотоциклах, експериментуючи із небезпечними речовинами.

Характерними для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачити справжні наслідки своїх вчинків. Значна частина дітей підліткового віку відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та однолітками.

Самовпевненість у поєднанні з вищевказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду підлітка.

Таким чином, причини суїцидальної поведінки дужн складні. Їх можна шукати в біологічних, генетичних, психологічних та соціальних галузях життя і діяльності людини.

Психологи виділяють такі основні мотиви суїцидальної поведінки підлітків:


  1. Переживання образи, самотності, різних форм гніву, суму, страху (наприклад, срах перед ганьбою, глузуванням, приниженням, покаранням), почуття провини, сорому, незадоволеність собою).

  2. Переживання, пов’язані з реальною або уявною втратою батьківської любові, зі смертю одного із батьків, з розлученням батьків.

  3. Любовні переживання.

  4. Бажання помсти, погроз, шантажу.

  5. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

  6. Ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство – так званий «ефект Вертера» (термін з’явився після виходу повісті Гете «Страдания юного Вертера», яка була дуже популярна в Європі у XVIII столітті і змусила багатьох юнаків наслідувати приклад героя книги, тобто скоювати самогубство).

Аналіз мотивів суїцидальної поведінки підводить до висновку, що «найсприятливішим» для здійснення самогубства є життєвий період, коли особистість звертається до визначення сенсу життя та переглядає його цінності, тобто період статевої зрілості та юнацтво.

Виділяють такі види самогубств:



  • Істинний – коли людина дійсно хоче вбити себе;

  • Афективний – коли переважає емоційний момент;

  • Демонстративний – самогубство як засіб привернути увагу до своєї особистості.

Мета істинних самогубств, намірів і тенденцій – це позбавлення себе життя, як кінцевий результат припускається смерть, але ступінь бажання смерті дуже різний. Демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка своєю метою припускає не позбавлення себе життя, а лише демонстрацію свого наміру.

Достовірно визначити, чи будуть скоєні суїцидні дії людиною, практично неможливо. Але можна визначити такі фактори ризику суїцидної активності:

  1. Попередні спроби самогубства, або суїциди в сім’ї чи спроби суїциду;

  2. Афективні розлади, особливо важкі депресії;

  3. Алкоголізм, залежність від наркотичних, токсичних препаратів;

  4. Психічні захворювання.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії. Депресивні розлади є однією з найрозповсюдженіших нервово – психічних проблем суспільства.

Депресія – це складний клінічний синдром, який часто дуже важко розпізнати. Але депресію, як і більшість захворювань, можна розпізнати за деякими ознаками. Починається вона поступово з тривоги і апатії. Людина може не усвідомлювати її початку. Основні симптоми депресії – втрата можливості діставати задоволення й відчувати насолоду від тих речей у житті, які раніше приносили щастя. Психіка позбавляється сильних емоційних відчуттів, стає монотонною та безрадісною. Людиною оволодіває безнадійність, провина, роздратування, пригніченість. Майбутнє бачиться тьмяним, і здається, що нічого не можна змінити. Можуть виникати підозри про невиліковне захворювання. Помітно слабшає активність, не вистачає життєвої енергії. В такий період у підлітків з’являються тенденції до зловживання наркотиками та алкоголем. Але не всі ознаки депресії легко виявити, оскільки у підлітків, як і у дорослих, час від часу виникає просто пригнічений настрій. Звичайний напад нудьги від депресії можна відрізнити за інтенсивністю та тривалістю, коли із дня у день, більшу частину дня, протягом хоча б двох тижнів у підлітка спостерігаються наступні характерні симптоми депресії:

  • різкі зміни настрою та поведінки підлітка;

  • замкненість;

  • зниження зацікавленості до всіх видів діяльності;

  • помітна зміна звичок у харчуванні;

  • зміна в режимі сну;

  • зниження успішності;

  • ризиковані дії або прагнення нашкодити своєму здоров’ю;

  • почуття нікчемності, малозначущості;

  • психосоматичні розлади;

  • нав’язливі думки про смерть або самогубство.

Жоден з вищевказаних симптомів сам по собі не свідчить про наявність депресії. Зазвичай такий діагноз можна поставити лише за наявності цілого ряду симптомів, які спостерігаються протягом часу.

Що ж може бути причиною депресії? Це:



  • фізичні та емоційні зміни в організмі підлітка, які сприяють виникненню почут-тя невпевненості і страху;

  • відсутність визнання з боку однолітків або самовіддана закоханість;

  • соціальна нестабільність суспільства;

  • відсутність знань та досвіду у випадках життєвих перипетій;

  • втрата, смерть, навіть улюбленої домаш-ньої тварини, переїзд на нове місцепомеш-кання, зміна учбового закладу, закінчення школи;

  • власна несхожість на інших через хворобу;

  • психологічний клімат в сім’ї.

Фактори наявності депресивних станів обов’язково необхідно враховувати при спілкуванні з підлітком, схильним до суїцидальної поведінки (додаток 1, 2).

Психічні розлади у підлітків також можуть бути пов’язаними із акцентуаціями характеру. Акцентуація характеру – це перебільшений розвиток окремих рис характеру за рахунок інших, внаслідок чого страждають стосунки з оточуючими.

В підлітковому віці саме характер є показником внутрішнього розвитку особистості. Акцентуйованість характеру – явище досить поширене серед підлітків. Схильність до суїцидальної поведінки є досить високою, якщо у підлітків присутні наступні типи акцентуації:


  • Сензитивність – надмірна чутливість, підвищена вразливість, почуття власної неповноцінності, низька контактність, співчутливість, почуття обов’язку; важко реагує на ситуації глузування або несправедливих підозр та звинувачень.

  • Тривожна помисловість – постійний страх за себе та своїх близьких; легкість виникнення нав’язливих дій, думок, уявлень, нерішучість, схильність до міркувань, емоційна нестриманість; нетерпимі ситуаціі з неочікуваним результатом, швидкою зміною дій, необхідністю самостійних рішень.

  • Лабільність – эмоційна нестійкість, мінливість настрою, його залежність від обставин, глибина переживань.

  • Циклоідність – періодичне різке коливання настрою і життєвого тонусу, періоди піднесень і спадів; невдачі та дорікання з боку оточуючих можуть посилити депресивний стан.

  • Демонстративність – неприхований егоцентризм, постійне бажання бути в центрі уваги, бажання скласти враження, висока пристосовуваність до людей. Важко переносить ситуації, коли зменшується увага до власної персони, ситуації власної відповідальності. Характерні демонстративно-шантажні суїциди.

Першочерговою умовою попередження самогубств серед підлітків є підвищення рівня соціально – психологічної адаптації учнів; психолого – педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду; індивідуальна робота з даною категорією дітей; система профілактичних заходів; просвітницька робота, в тому числі з питань вікової психології.

У психологічній реабілітаційній роботі з підлітками основними заходами є:


  • індивідуальна психотерапія, розрахована на активну, усвідомлену перебудову стосунків у мікросоціумі;

  • сімейна психотерапія, що містить у собі з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в родині, також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь психологічного комфорту в родині;

  • соціальна допомога, що проводиться в анонімних кабінетах соціально – психологічної допомоги та служби телефонної допомоги «Телефон довіри» для дітей та підлітків.

Суїцид не можна вивчати за межами контексту соціального оточення людини. Обов’язково треба брати до уваги актуальні потреби, цілі і прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й емоційний клімат сім’ї.

Насправді підлітки рідко бажають померти, вони просто намагаються уникнути нестерпних обставин і в такий спосіб вирішити власні проблеми або подолати депресію. У дев’яти випадках з десяти юнацькі спроби самогубства – це крик про допомогу.



Профілактична діяльність може релізовуватись на трьох рівнях:

  1. Первинна профілактика – спрямована на попередження проблеми. Основне завдання – не допустити, щоб проблема виникла. Профілактика юнацького самогубства полягає не в запобіганні конфліктних ситуацій – це неможливо, а в створенні психологічного клімату, щоб підліток не почував себе самотнім, неповноцінним, нікому не потрібним.

  2. Вторинна профілактика – включає визначення наявності проблеми у індивіда, її ідентифікацію на початковій стадії. Основне завдання – зменшення тривалості існування проблеми та її інтенсивності, запобігання прогресуванню існуючої проблеми до більш серйозних форм. Вчасне виявлення ранніх симптомів та форм суїцидальної поведінки дозволить попередити розвиток небезпечних форм і не допустити самогубства (додаток 3, 4).

  3. Третинна профілактика – включає реабілітаційні заходи вже після спроби самогубства.

Для вчителів, вихователів, батьків були розроблені рекомендації, які допоможуть налаштувати контакт з людиною, схильною до суїцидальної поведінки, і, таким чином, попередити акт саморуйнування особистості (додаток 5):

  • підбирайте ключі до розгадки суїциду -

йдеться про здатність розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, депресія, зміни у поведінці, також визначення ступіня самотності чи ізольованості людини;

  • прийміть суїциданта як особистість -

краще перебільшити потенційну загрозу самогубства та діяти згідно зі своїми власними почуттями і переконаннями, ніж припустити чиюсь загибель через ваше невтручання;

  • налагодьте турботливі стосунки -

доброзичливу підтримку потрібно висловлювати не лише словами, а й діями. Приймаючи людину, яка відчуває свою непотрібність, ви зможете проникнути в її ізольовану душу;

  • будьте уважним слухачем -

людині у депресивному стані більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Їй важко зосередитись на чомусь, окрім своєї ситуації. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини;

  • не сперечайтеся -

не виявляйте агресії, не обурюйтесь від почутого, не вступайте в дискусію;

  • запитуйте -

питання «Ти думаєш про самогубство?» не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина дійсно думає про це і знаходить когось небайдужого до її хвилювань, з ким можна обговорити цю заборонену тему, то вона часто відчуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття і досягнути катарсису;

  • не пропонуйте невиправданих утіх -

фрази «Нічого, нічого, в інших є такі самі проблеми», «Ти насправді так не думаєш» різко контрастують зі стражданнями суїциданта і лише принижують його почуття, примушують відчувати себе ще більш непотрібним;

  • пропонуйте конструктивні підходи -

потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і точніше визначити, що її поглиблює. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути «Що з тобою сталося за останній час?», «Коли ти відчув себе гірше?», «Що відбувалося в твоєму житті з того часу, як виникли ці зміни?», «Кого із оточуючих вони стосуються?»;

  • вселяйте надію -

коли приховані травмуючі думки виходять на поверхню, проблема здається менш фатальною. Сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання;

  • оцініть міру ризику самогубства -

визначіть серйозність можливого суїциду. Важливо з’ясувати негативні чинники: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпорадності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий потенційний ризик;

  • не залишайте людину одну у ситуації високого суїцидального ризику -

залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не мине криза чи не з’явиться допомога;

  • зверніться по допомогу до спеціалістів -

суїциданти не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їхнє прохання.– про допомогу. Для когось помічником може бути священик або лікар. У разі сімейної терапії усі члени сім’ї надають підтримку, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя;

  • важливість збереження турботи і підтримки -

якщо критична ситуація пройшла, це не привід для розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство впродовж трьох місяців після початку психологічної кризи.

Ряд особливостей підліткового віку (неадекватна оцінка наслідків, неможливість повірити в смерть, романтизоване ставлення до самогубства) сприяють неадекватній оцінці підлітками наслідків своїх вчинків, а романтизоване ставлення до самогубства як до «виходу, який застосовують сильні натури в безвихідних ситуаціях» приводить до формування стереотипного зразку поведінки в ситуації, наприклад, нерозділеного кохання. Тому одним з важливих етапів індивідуальної психокорекційної роботи є обговорення суїцидальних думок та фантазій, а також формування реалістичного уявлення про наслідки своїх дій.

Така увага звертається на фантазії та уявлення про скоєння самогубства через те, що багато схильних до суїциду підлітків ретельно продумують суїцидальні фантазії, залучають до них людей, з якими найчастіше взаємодіють. Звичайно, ці фантазії неадекватно відображають реальні наслідки самогубства.

Неадекватні уявлення підлітків про смерть є одним із чинників суїцидальної поведінки, на який повинна бути спрямована психокорекційна робота. Зумівши виявити фантазії суїцидента, можна буде зрозуміти приховані причини, які живлять ці фантазії. Одним з ефективних способів роботи з суїцидальними фантазіями та думками є розкриття реальних наслідків самогубства та ймовірного ставлення до нього оточуючих. Також можна запропонувати підлітку уявити свою смерть та поховання: хто прийде на поховання, як ці люди будуть одягнені, що буде сказано в останньому слові, хто буде плакати. Як обійдуться з його особистими речами, що зміниться в житті його батьків, рідних. На цьому етапі можна використовувати елементи психодрами, а саме техніку «гарячий стілець». Підлітку пропонується уявити, що його самогубство закінчилось летально, і спробувати відчути, що саме переживають його рідні. Потім запитати значиму людину, на вирішення конфлікту з якою спрямовані суїцидальні фантазії, що для неї змінилося після суїциду, як вона до нього поставилась. Після цього підліток займає місце значимого іншого і відповідає від його імені. Часто подібна вправа виявляється корисною, бо допомагає підлітку чітко усвідомити як негативне ставлення оточуючих до самогубства, так і те, що його наслідки можуть бути не таким, як він собі уявляв.

Вирішення проблеми раннього виявлення та попередження суїцидальної поведінки в межах шкільної системи можливе шляхом впровадження профілактичних програм, спрямованих саме на підлітковий вік.

Додаток 1




Визначення ступеня виразності депресії

Інструкція: Прочитайте кожне з тверджень, і виберіть таке, яке найточніше визначає Ваше самопочуття в даний момент.У рамках пронумерованих позицій можна вибрати кілька тверджень.

  1. А) я почуваюся добре;

Б) мені погано;

В) мені весь час сумно, і я нічого не можу із собою зробити;

Г) мені так нудно і сумно, що я не в силах більше цього терпіти.


  1. А) майбутнє не лякає мене;

Б) я боюся майбутнього;

В) мене ніщо не радує;

Г) моє майбутнє безпросвітне.


  1. А) у житті мені здебільшого таланило;

Б) невдач і провалів було в мене більше, ніж у когось іншого;

В) я нічого не досяг у житті;

Г) я зазнав повного фіаско усюди.


  1. А) не можу сказати, що я незадоволений;

Б) як правило, я нудьгую;

В) що б я не робив, ніщо мене не радує;

Г) мене не задовольняє абсолютно все.

5. А) у мене немає відчуття, наче б то я когось скривдив;

Б) може, я і скривдив когось, сам того не бажаючи, але мені про це нічого не відомо;

В) у мене таке відчуття, наче б то я всім приношу лише нещастя;

Г) я погана людина, занадто часто кривджу інших .



6. А) я задоволений собою;

Б) іноді я почуваюся нестерпним;

В) часом я відчуваю комплекс неповно-цінності;

Г) я нікчема.



7. А) у мене не складається враження, наче б то зробив щось таке, що заслуговує на покарання;

Б) я відчуваю, що покараний або буду покараний за якусь провину;

В) я знаю, що заслуговую на покарання;

Г) я хочу, щоб життя мене покарало.



8. А) я ніколи не розчаровувався у собі;

Б) я багато разів розчаровувався у собі;

В) я не люблю себе;

Г) я себе ненавиджу.



9. А) я нічим не гірший за інших;

Б) часом я допускаю помилки;

В) просто жахливо, як мені не щастить;

Г) я сію навколо одні нещастя.



10. А) я люблю і не кривджу себе;

Б) іноді у мене виникає бажання зробити рішучий крок, але не наважуюсь;

В) краще було б зовсім не жити;

Г) я думаю про те, щоб покінчити життя самогубством.



11. А) у мене немає причин плакати;

Б) буває, що я й поплачу;

В) я плачу тепер постійно, так що не можу виплакатися;

Г) раніше я плакав, а тепер не виходить, навіть коли дуже хочеться.



12. А) я спокійний;

Б) я легко дратуюся;

В) я постійно напружений і готовий вибухнути;

Г) мені тепер все байдуже: речі, що раніше дратували мене, нині мене не стосуються.



13. А) прийняття рішення не доставляє мені особливих проблем;

Б) іноді я відкладаю рішення на потім;

В) приймати рішення для мене проблематично;

Г) я взагалі ніколи нічого не вирішую.



14. А) мені не здається, наче б то я виглядаю погано або гірше, ніж колись;

Б) мене хвилює, що я погано виглядаю;

В) справи йдуть усе гірше, я виглядаю погано;

Г) я потворний, у мене просто гидка зовнішність.



15. А) зробити вчинок – для мене не проблема;

Б) мені доводиться змушувати себе, щоб зробити який - небудь крок

В) щоб зважитися на що-небудь, я повинен дуже багато попрацювати над собою;

Г) я взагалі не здатний що-небудь реалізувати.



16. А) я сплю спокійно і добре висипаюся;

Б) я прокидаюся ще стомленішим, ніж звечора;

В) я прокидаюся рано і не висипаюся;

Г) іноді я страждаю безсонням, іноді прокидаюся по кілька разів за ніч, у цілому сплю не більше п'яти годин на добу.



17. А) у мене зберіглася колишня працездат-ність;

Б) я швидко втомлююся;

В) я почуваюся втомленим, навіть якщо майже нічого не роблю;

Г) я настільки втомився,що нічого не можу робити.



18. А) апетит у мене такий, як завжди;

Б) у мене пропав апетит;

В) апетит у мене набагато гірше, ніж колись;

Г) у мене взагалі немає апетиту.



19. А) бувати на людях для мене також при-ємно, як і раніше;

Б) примушую себе зустрічатися з людьми;

В) у мене немає ніякого бажання бувати в товаристві;

Г) я ніде не буваю, люди не цікавлять мене, мене взагалі не хвилює ніщо стороннє.



20. А) я почуваю себе цілком здоровим і пі-клуюся про своє здоров’я так само, як і раніше;

Б) у мене постійно щось болить – це створює багато проблем;

В) зі здоров’ям у мене щось не гаразд, я постійно про це думаю;

Г) моє фізичне самопочуття жахливе.



Аналіз результатів: за відповіді «А» – 0 балів, за «Б» – 1 бал, за «В» – 3 бали, за «Г» – 4 бали. Якщо в окремих позиціях ви вибрали кілька тверджень, враховуйте їх також.

Отже, якщо ви набрали:



0 – 4 бали у вас відсутня депресія;

5 –7 балів легка ступінь депресії;

8 – 15 балів середня ступінь депресії;

16 і більше балів висока ступінь депресії.

Додаток 2



Методика диференційної діагностики депресивних станів ЗУНГЕ

Інструкція: прочитайте уважно кожне з наведених нижче речень і закресліть відповідну цифру справа, залежно від того, як ви почуваетесь останнім часом. Над твердженнями довго не роздумуйте.



Твердження

Ніколи

Інколи

Часто


Завжди

1

Я відчуваю пригніченість.

1

2

3

4

2

Вранці я почуваюся найкраще.

1

2

3

4

3

У мене бувають періоди, коли я плачу або близький до того.

1

2

3

4

4

У мене поганий сон вночі.

1

2

3

4

5

Апетит у мене не гірший, ніж звичайно.

1

2

3

4

6

Мені приємно дивитись на привабливих дівчат (хлопців), розмовляти з ними, перебуваючи поряд.

1

2

3



4

7

Я помічаю, що втрачаю вагу.

1

2

3

4

8

Мене турбують запори.

1

2

3

4

9

Сердце в мене б’ється частіше,ніж завжди.

1

2

3

4

10

Я втомлююсь без будь-яких причин.

1

2

3

4

11

Я мислю так само ясно, як завжди.

1

2

3

4

12

Мені легко робити те, що я вмію.

1

2

3

4

13

Почуваю неспокій і не можу всидіти на місці.

1

2

3

4

14

У мене є надія на майбутне.

1

2

3

4

15

Я роздратований більше, ніж звичайно.

1

2

3

4

16

Мені легко приймати рішення.

1

2

3

4

17

Я почуваюся корисним і потрібним.

1

2

3

4

18

Я живу досить повним життям.

1

2

3

4

19

Я відчуваю, що іншим стане краще, коли я помру.

1

2

3

4

20

Мене і досі радує те, що радувало зазвичай.

1

2

3

4


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет