Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради

-будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей;

-схильність до необачних і нерозсудливих вчинків;

-надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

-відвідування лікаря без очевидної необхідності;

-розлучення з дорогими речами або грошима;

-придбання засобів скоєння суїциду;

-підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування відходу;

-нехтування зовнішнім виглядом.

Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

-запевнення у безпорадності і залежності від інших;

-прощання, розмови або жарти про бажання смерті;

-повідомлення про конкретний план суїциду;

-подвійна оцінка значущих подій;

-повільна, маловиразна мова;

-висловлювання самозвинувачень.

-безпорадність,безнадійність;

-переживання горя;

-ознаки депресії;

почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

-надмірні побоювання або страхи;

-почуття власної самозначущості;

-неуважність, розгубленість.

-втрата властивої дітям енергії;

-зовнішні прояви журби;

-порушення сну;

-соматичні скарги;

-зміна апетиту або ваги;

-погіршення успішності навчання;

-зниження інтересу до навчання;

-страх невдачі;

-почуття неповноцінності;

-самообман – негативна самооцінка;

-почуття «заслуженого»відторгнення;

-помітне зниження настрою при найменших невдачах;

-надмірна самокритичність;

-зниження рівня соціалізації;

-агресивна поведінка.

-сумний настрій;

-почуття нудьги;

-почуття втоми;

-порушення сну;

-соматичні скарги;

-непосидючість, неспокійність;

-фіксація уваги на дрібницях;

-надмірна емоційність;

-замкненість, скупість;

-розпорошена увага;

- агресивна поведінка;

-схильність до бунту;

-погана успішність, прогули;

-зловживання алкоголем, наркотиками.

Вчителі, класні керівники повинні мати на увазі й врахувати в роботі фактори ризику суїциду:

-висока конфліктність спілкування;

-ізоляція підлітка у класі чи групі;

-несприятливе сімейне оточення;

- спадковий фактор;

-неадекватна самооцінка;

-конфлікт, психотравмуючи ситуація;

-різка зміна у поведінці;

-асоціальний спосіб життя;

-егоцентризм;

-втрата членів сім’ї, погані стосунки.
3. Діагностичний блок. Психодіагностика суїцидальних схильностей і дій учнівської молоді

1. Привертання уваги педагогів в процесі спостереження на фактори ризику суїцидальності учнів:

а) спадковість;

б) вербальна і фізична агресія;

в) висока конфліктність спілкування, прагнення до домінування або орієнтації на залежність;

г) ізоляція або неприйняття однолітками;

е) різкі зміни у поведінці, імпульсивність, неадекватність реакцій;

є) низький або високий IQ;

ж) неадекватна самооцінка;

з) неблагополучне сімейне оточення, рання дорослість;

і) психотравмуючі події (смерть близьких, міжособистісний конфлікт, непристойний вчинок, погані стосунки у сім’ї тощо).

ї) алкоголізм, наркоманія, асоціальний спосіб життя.

2. Виявлення ознак емоційних порушень:

а) втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів;

б) часті скарги на соматичні хвороби;

в) незвичайне неохайне ставлення до свого зовнішнього вигляду;

г) постійне почуття самотності, непотрібності або суму;

д) відчуття нудьги під час перебування у звичайному оточенні або виконання роботи, котра раніше приносила задоволення;

е) уникання контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення у людину-одинака;

є) порушення уваги зі зниженням якості роботи;

ж) занурення у роздуми про смерть;

з) відсутність планів на майбутнє;

ї) раптові напади гніву, навіть через дрібниці.

3.Використання спеціальних психодіагностичних методів, таких як :

а) методика з визначення здатності учня до адаптації у кризові періоди розвитку;

б) соціометрія і референтометрія;

в) малюнкові тести («ДДЛ», «Моя сім’я», виявлення суїцидальних схильностей особи за її власноручною графікою і малюнками «Дім –дерево – людина» );

г) методика «Шкільна тривожність Філліпса»;

д) тест «Відношення до життя»(Т.Шрайдер);

е) «Вербальний і фрустраційний тест» (Л.Собчик);

є) методика визначення рівня нервово-психічної стійкості, ризику дезадаптації в стресі;

ж) об’єктивна методика визначення типу темпераменту за Б.Й.Цукановим;

з) модифікований опитувальник для ідентифікації типів характеру у підлітків (О.Є.Лічко-С.І.Подмазін) і карта ризику суїцидальності (В.М.Прийменко);

и) тест на визначення суїцидального ризику СР-45;

і) тест на виявлення суїцидальних намірів (Н.Шавровсська, О.Гончаренко, І.Мельникова);

ї) методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М.В.Горська);

й) методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності (Д.Рассел і М.Фергюсон);

к) Шкала депресії (адаптація Г.Балашова);

л) методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К.Роджерс, Р.Раймонд);

При нагоді можуть використовуватися й інші методики, що орієнтовані на виявлення ознак ризику суїцидної поведінки.
4. Методичний блок. Рекомендації батькам, педагогічним працівникам. Професійні підходи та заходи у профілактичній та корекційній роботі психологів із суїцидентами.

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають покращення взаємостосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім’ї. Всі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс. Для підвищення самооцінки доцільно користуватися наступними заходами:

• 
  завжди підкреслюйте все добре й успішне. що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан;
  
• 
  не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;
  
• 
  -демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;
  
• 
  -приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров;
  
• 
  -підтримуйте самостійні прагнення вашої дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;
  
• 
  -слід тактовно і розумно підтримувати всі починання дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку. успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
  

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру,чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має відчути себе рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з нею довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем – довірити вам усю правду, те, що в думках у дитини.

3.Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з «людиною», а не проблемою, говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель чи як експерт, чи розв’язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину.

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам. і дитині.

7. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини. не вдавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про інтимні, особистісні, хворобливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити біль, або котрим вона може зробити боляче.

10. Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може примусити вас відчути себе безпорадним і нерозумним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.

12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася суїцидальна спроба, то батькам можна порадити наступне:

-першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування;

-батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином чи донькою і водночас – долати страх перед цією бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування й обговорення проблеми;

-діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими; тому не можна виливати на дитину свідому чи несвідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація – жести, доторкання тощо;

-якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові.
Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді

Педагогічним працівникам можна рекомендувати у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки в учнів здійснювати наступні види допомоги:

• 
  підбирайте ключі до розгадки суїциду;
  
• 
  приймайте суїцидента як особистість;
  
• 
  налагодьте турботливі стосунки;
  
• 
  не сперечайтеся,запитуйте;
  
• 
  не пропонуйте невиправданих утіх;
  
• 
  пропонуйте конструктивні підходи;
  
• 
  вселяйте надію,оцініть міру ризику самогубства;
  
• 
  не залишайте людину одну у випадку високого скїцидального ризику;
  
• 
  зверніться за допомогою спеціалістів;
  
• 
  важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку учня;
  
• 
  використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.
  

У здійсненні професійної психопрофілактичної роботи із суїцидентами існує декілька підходів – залежно від змісту, послідовності дій, напрямку консультування і психотерапії.

1. Так за змістом профілактики і корекції суїцидальної поведінки виділяють :

а) спеціалізовані психіатричні ( медикаментозні й немедикаментозні) заходи із запобігання формування суїцидальної поведінки та лікування психічних розладів, що сприяють її виникненню;

б) психологічні корекційні заходи для зміни особистісних установок на ауто агресивну активність, на підвищення рівня психологічної захищеності, на формування антисуїцидальних бар’єрів;

в) соціальні заходи, спрямовані на зміну соціального статусу, соціально-економічних умов життя потенційних суїцидентів;

г) інформаційно-навчальні заходи з поширення знань про особливості виникнення і перебігу суїцидальної поведінки, про способи самодопомоги при виникненні аутоагресивних проявів, про роботу соціальних служб, про спеціалізовані навчальні програми для спеціалістів у галузі суїцидології, психології суїциду тощо.

2. Відповідно до послідовності здійснення дій з профілактики суїцидальної поведінки вирізняють:

-вторинну профілактику, яка полягає в роботі з суб’єктами, які здійснювали спробу самогубства, щоб уникнути рецидиву у них суїцидальної поведінки;

-третинну профілактику – з надання допомоги близькому оточенню осіб, які скоїли суїцидальну спробу, щоб уникнути рецидивів суїцидальної поведінки в такому оточенні.

3. Метою невідкладної суїцидальної допомоги є корекція негативних емоцій, зменшення афективного компоненту і посилення самоусвідомлення. При оцінці стану суїцидента і проведенні психоконсультативної, психокорекційної, психотерапевтичної роботи слід враховувати особливості ситуаційної реакції і позицію особистості в суїцидальному конфлікті.
5.Практичний блок. Ознайомлення з досвідом роботи практичних психологів із суїцидентами в умовах загальноосвітньої школи.
6. Рекомендації учасників круглого столу, спрямовані на створення психолого-педагогічної системи профілактики і корекції суїцидальної поведінки учнівської молоді.

У сучасній практичній психології накопичено чималий досвід систематичної роботи із профілактики суїциду в навчальних закладах. Наведемо лише один з них, який стосується роботи у загальноосвітній школі, але може бути використаний і в інших навчальних закладах системи освіти. Дана система роботи з профілактики суїциду складається із семи компонентів:

а) психологічна просвіта;

б) створення позитивного психологічного мікроклімату у навчальному закладі і сім’ї;

в) психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій;

г) психологічне консультування учнів;

д) психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій;

е) систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів;

є) переадресування у разі необхідності суїцидальної справи спеціаліста медичного профілю.

Даний досвід запропонований шкільним психологом спеціалізованої загальноосвітньої школи №4 м.Кривий Ріг Силяхіною В.І.

Передбачається проведення відповідної роботи на семінарах, в майстернях, класах, групах:

а). з педагогами – на семінарах «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості у психології, педагогіці та суспільстві»; в педагогічній майстерні «Вибір адекватних методів педагогічної дії», «Дитина із неблагополучної сім’ї», «Конфлікти між вчителями та учнями» тощо.

б). з батьками – психологічний майстер-клас «У сім’ї – підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія серед підлітків», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів», групи зустрічей для батьків проблемних дітей.

в). з учнями – цикл бесід про цінність особистості, сенс життя; «Я маю право виражати свої почуття», «Невпевненість у собі, як її подолати», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками (протилежної статі)», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес» тощо.

Б. Створення позитивного психологічного клімату у навчальному закладі та сім’ї, що передбачає виконання усіх планових заходів з культурної, громадської, виховної роботи. які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів. духовності учнів і педагогів. Психолог бере участь у цих заходах, підтримуючи директора і педагогічний колектив.

В. Психологічна і педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій полягає у виконанні психологами наступних дій.

1. Привертання уваги педагогів в процесі спостереження на фактори ризику суїцидальності учнів.

2. Виявлення ознак емоційних порушень.

3.Використання спеціальних психодіагностичних методів.

Г.Д. Психологічне консультування та психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій: робота психолога у цьому напрямку має носити компетентний характер і передбачати наступні заходи:

1.Консультатаивн робота з батьками, педагогами і учнями, спрямована на зняття провокуючих факторів.

2. Підвищення або розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі. тренінги особистісного зростання.

3. Профілактика порушень психічного здоров’я.

4. Навчання конструктивним поведінковим реакціям у проблемних ситуаціях.

5. Навчання технікам керування емоціями, зняття м’язового та емоційного напруження.

(материалы педагогического совета)

Сухомлинский В.А.

Воспитание учащихся в школе и воспитание в семье – это единый неразрывный процесс. Руководителем и организатором его выступает педагогический коллектив школы. Помочь семье в воспитании детей и одновременно поднять ее ответственность за воспитание подрастающего поколения возможно в результате систематической, последовательно организуемой работы по формированию у родителей педагогических умений и навыков. Основная забота учителя – сделать так, чтобы семья положительно влияла на школьника. А это не всегда простое дело.

Каждый год в школу приходят «новые» родители, которые выросли в другое время и которые требуют иного отношения к себе. Семьи очень разные. У каждой свои проблемы и трудности. Поэтому невозможно дать готовый и единственный правильный ответ на вопрос о том, как взаимодействовать с семьей. Многое зависит от интуиции, мастерства педагога. Ведь главное – сделать родителей своими союзниками.

Концепция современного образования подчеркивает исключительную роль семьи в решении задач воспитания. Права и обязанности родителей определены в статьях Конституции Украины, главе Семейного кодекса Украины, статьях закона Украины «Об образовании».

Успешное решение задач воспитания возможно только при условии взаимодействия семьи и школы. Сотрудничество семьи и школы становится все более актуальным и востребованным.

Для полноценного прохождения процесса обучения и формирования личности ребенка необходим соответствующий микроклимат между педагогами и учащимися, самими учащимися, образовательным учреждением и семьей в целом. Семья – часть общечеловеческого коллектива, важнейший институт социализации подрастающего поколения. Какую бы сторону развития мы не взяли, всегда окажется, что решающая роль его эффективности на том или ином этапе играет семья.

Задачей школы в современных условиях является поддержание и развитие интереса к человеку в семье. Педагоги должны помочь родителям увидеть ребенка в eго природосообразности. Научиться наблюдать за его развитием. Понимать закономерности происходящих изменений. Только на этой основе возможно эффективное взаимодействие семьи и школы в процессе обучения и воспитания. Представленная вам программа взаимодействия семьи и школы – комплексная целевая программа по совершенствованию семейного воспитания и повышению педагогической культуры родителей.
Включение семьи в деятельность воспитательной системы школы базируется:

- гуманистический стиль общения и взаимодействия;

- уважительное отношение семьи и школы к ребенку и друг к другу;

- систематическое повышение психолого-педагогического уровня (учителей и родителей);

- умение конструктивно подходить к разрешению конфликтов.

Цель этой программы: Создание благоприятных условий для обеспечения взаимопонимания и единства стремлений школы и семьи в развитии личности ребенка, мотивации его учения, ценностных ориентаций, раскрытия его индивидуальности и творческого потенциала.

Задачи:

1. Просветительская – научить родителей видеть и понимать изменения, происходящие с детьми.

2. Консультативная – совместный психолого-педагогический поиск методов эффективного воздействия на ребенка в процессе приобретения им общественных и учебных навыков.

3. Коммуникативная – обогащение семейной жизни эмоциональными впечатлениями, опытом культуры взаимодействия ребенка и родителей.

1. Изучение условий семейного воспитания.

2. Информирование родителей о содержании учебно-воспитательного процесса.

3. Психолого-педагогическое просвещение родителей.

4. Взаимодействие с родительским комитетом.

5. Информирование родителей о ходе и результатах воспитания, обучения детей.

6. Взаимодействия с родителями, входящими в общественные организации.

7. Совместная деятельность родителей и учащихся:

• 
  интеллектуальное развитие;
  
• 
  морально-этическое воспитание;
  
• 
  гражданское воспитание;
  
• 
  воспитание физической культуры и здорового образа жизни;
  
• 
  трудовое воспитание и профориентация.