Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради


Демонстративное поведение



бет14/28
Дата28.06.2016
өлшемі2.48 Mb.
#163257
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

Демонстративное поведение

  • Аффективное суицидальное поведение

  • Истинное суицидальное поведение


    Самоубийство – слишком противоестественный и кардинальный шаг, поэтому решение на его совершение вызревает не мгновенно. Ему, как правило, предшествует более или менее продолжительный период переживаний, борьбы мотивов и поиска выхода из создавшейся ситуации.
    Динамика развития суицидального поведения

    Первая стадия – стадия вопросов о смерти и смысле жизни. Прежде чем совершить суицидальное действие в большинстве случаев наблюдается период, который характеризуется снижением адаптационных способностей (это может проявляться в снижении успеваемости, уровня интересов, ограничении общения, повышенной раздражительности, эмоциональной неустойчивости и т.д.). В этот период формируются собственно суицидальные мысли, которые могут проявляться в виде заявлений о том, что «надоела такая жизнь», «вот бы уснуть и не проснуться», возникновением интереса к проблемам жизни и смерти и т.д.

    Вторая стадия – это суицидальные замыслы. Это активная форма проявления желания покончить с собой, она сопровождается разработкой плана реализации суицидальных замыслов, продумываются способы, время и место совершения самоубийства. У подростков отмечаются высказывания о своих намерениях.

    Третья стадия – суицидальные намерения и собственно суицидальная попытка. Происходит присоединение к замыслу о суициде сформированного решения (установки) и волевого компонента, побуждающего к непосредственному осуществлению внешних форм суицидальных поведенческих актов.


    Робота по групам «Допоможи мені!»

    Учасники круглого столу об’єднуються у 4 мікрогрупи. Протягом 15 хвилин, кожна група повинна обговорити і оформити листівки «Допоможи мені», які носять превентивний характер. Листівки повинні виглядати як роздатковий матеріал для учнів шкіл, перехожих на вулицях.


    Інформаційне повідомлення «Методи попередження суїцидальної поведінки»

    За любое суицидальное поведение ребёнка в ответе взрослые!

    Ко всем намекам на суицид следует относиться со всей серьезностью. Не может быть никаких сомнений в том, что крик о помощи нуждается в ответной реакции помогающего человека, обладающего уникальной возможностью вмешаться в кризис одиночества.



    Профилактика депрессий у подростков является важной для профилактики суицидов. В профилактике депрессий у подростков важную роль играют родители. Как только у подростка отмечается сниженное настроение, и другие признаки депрессивного состояния – необходимо сразу же, немедленно, принять меры для того, чтобы помочь ребенку выйти из этого состояния.

    Во-первых, необходимо разговаривать с ребенком, задавать ему вопросы о его состоянии, вести беседы о будущем, строить планы. Эти беседы обязательно должны быть позитивными. Нужно «внушить» ребенку оптимистический настрой, вселить уверенность, показать, что он способен добиваться поставленных целей. Не обвинять ребенка в «вечно недовольном виде» и «брюзгливости», лучше показать ему позитивные стороны и ресурсы его личности. Не надо сравнивать его с другими ребятами – более успешными, бодрыми, добродушными. Эти сравнения усугубят и без того низкую самооценку подростка. Можно сравнить только подростка-сегодняшнего с подростком-вчерашним и настроить на позитивный образ подростка-завтрашнего.

    Во-вторых, заняться с ребенком новыми делами. Каждый день узнавать что-нибудь новое, делать то, что никогда раньше не делали. Внести разнообразие в обыденную жизнь. Записаться в тренажерный зал или хотя бы завести привычку делать утреннюю гимнастику, прокладывать новые прогулочные маршруты, съездить в выходные на увлекательную экскурсию, придумывать новые способы выполнения домашних обязанностей, посетить кинотеатр, выставки, сделать в доме генеральную уборку. Можно завести домашнее животное – собаку, кошку, хомяка, попугаев или рыбок. Забота о беззащитном существе может мобилизовать ребенка и настроить его на позитивный лад.

    В-третьих, подростку необходимо соблюдать режим дня. Необходимо проследить за тем, чтобы он хорошо высыпался, нормально питался, достаточно времени находился на свежем воздухе, занимался подвижными видами спорта. Депрессия – психофизиологическое состояние. Необходимо поддерживать физическое состояние подростка в этот период.


    Вправа «Портрет щасливої дитини»

    Учасники круглого столу об’єднуються у 2 мікрогрупи і протягом 10 хвилин, користуючись вирізками газет і журналів створюють портрет щасливої дитини на їх думку. Потім кожна група презентує свої наробки та пояснює, чому саме такий портрет створили учасники.



    Підведення підсумків

    Пролема суїциду є. Вона живе серед нас. Головне питання сьогодення, що можна зробити для того, щоб допомогти дитині.


    1. Підбирайте ключі до розгадки суїцида.

    2. Прийміть дитину як особистість.

    3. Встановіть турботливі взаємини.

    4. Будьте уважним слухачем.

    5. Не сперечайтесь.

    6. Задавайте питання, цікавтеся.

    7. Пропонуйте конструктивні підходи.

    8. Даруйте надію.

    9. Звертайтесь за допомогою до спеціалістів.

    10. Не забувайте про важливість любові, підтримки та турботи!


    Лайчук Л.П., національний педагог-тренер, вчитель КЗШІ №1 Дзержинського району
    Тренінгове заняття для учнів 8 - 9 класів

    «Профілактика суїцидів»
    Мета: надати учасникам тренінгового заняття інформацію про статистичні данні щодо проблеми самогубства, ознайомити з мотивами суїцидальної поведінки, ознаками суїцидальних намірів, скласти поради для тих хто потерпає від проявів
    План проведення


    п/п


    Зміст роботи

    Час проведення

    1

    Вступ. Актуальність теми, статистичні відомості.

    5 хв.

    2

    Вправа на знайомство. «Що є для вас найціннішим у житті»

    10 хв.

    3

    Очікування

    5 хв.

    4

    Прийняття правил роботи групи.

    5 хв.

    5

    Мозковий штурм «Асоціації зі словом самогубство»

    5 хв.

    6

    Робота з термінами «суїцид», «насильство», «самогубець», «суїцидальна поведінка».

    10 хв.

    7

    Інформаційне повідомлення «Мотиви суїцидальної поведінки»

    10 хв.

    8

    Вправа «Словесні, поведінкові ситуаційні ознаки суїцидальних намірів людини, яка готується до самогубства.»

    10 хв.

    9

    Практична вправа «Складання порад для тих, хто потерпає від суїцидальних проявів.» (робота в групах)

    20 хв.

    10

    Підведення підсумків.

    10 хв.


    Вступ

    У наш час дуже актуальною, важкою і болючою темою є самогубство (або суїцид). Кількість випадків самогубств серед підлітків у всьому світі зростає, і Україна – не виняток. Чому? Які приховані чинники цього? Як протидіяти прагненню вкоротити собі віку?

    Життя є даром від Бога. Але, безумовно, інколи воно здається тягарем, аніж даром. Головною причиною цього є егоцентризм та агресія оточення, що породжує втрату життєвого смислу, зневіру у змінах на краще, втому від нескінченної низки проблем та руйнівних для психіки стресів.

    Як показують дослідження, серед дітей, які зазнають знущань у тій чи іншій сфері, ймовірність самогубства зростає майже у сім разів, адже вони в силу своєї ще несформованої психіки зазнають справжніх страждань.

    Стрес, викликаний значущими для підлітка чинниками, породжує почуття збентеженості і страху, захисну реакцію, а саме – спробу позбутися душевного болю. Отже, найчастіше самогубство – це не бажання накласти на себе руки, а нестримне прагнення покласти край життю, яке завдає нестерпних мук.

    Дуже високий процент суїцидальних вчинків – серед тих, хто страждає на ті чи інші психоемоційні розлади (більше 50%). Тяжкі форми депресії за поширенням посідають друге місце після серцево-судинних захворювань.

    Депресія вражає всі сторони життя людини – підриває почуття власної гідності, впевненості у собі, здатність ясно мислити та приймати помірковані рішення.

    Сьогодні Україна ввійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис. населення).



    Самогубство (суїцид) – це крайній вид автоагресії, навмисне самопозбавлення життя.

    Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% – вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту.

    Суїцид не можна вивчати за межами контексту соціального оточення конкретної людини. Обов'язково треба брати до уваги актуальні проблеми, цілі й прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й емоційний клімат сім'ї.

    За офіційними даними ВООЗ Україна входить в першу десятку країн світу з найвищим рівнем самогубств – понад 20,0 самогубств на 100 000 населення. В Кривому Розі за 6 місяців 2010 року цей показник – 26. У порівнянні з 2009 роком загальна кількість суїцидів та суіцидальних спроб збільшилась на 6,5%. За останні 15 років щорічно в Україні від самогубств гине приблизно 13 000 осіб.

    З 1985 по 2005 рр. загальне число загиблих через самогубства перевищило 230 000 осіб.

    Щодня в Україні від самогубств вмирає 35-40 осіб і здійснюється близько


    500 суіцидальних спроб.

    Число загиблих в результаті самогубств в Україні перевищує число загиблих від вбивств та аварій на транспорті.

    Досить багато українців гинуть від вдалих спроб самогубства, ще більше скоює невдалі спроби. На офіційну статистику не варто покладатись абсолютно, адже вона не точна – часто люди, які намагалися накласти на себе руки не потрапляють в поле зору медиків. Нерідкісні випадки, коли їхні родичі приховують факт суіциду.

    У зв’язку з приєднанням України до Європейського плану дій з охорони психічного здоров’я, який було прийнято на Європейській конференції ВООЗ в Хельсинки в


    2005 році, діяльність в сфері попередження самогубств активізувалася.

    Від яких факторів залежить суіцидальна активність?

    Вірогідність самогубств підвищується:


    • у вечірній, нічний та ранішній час, коли люди залишаються наодинці зі своїми думками та переживаннями,

    • в період «піків вікової суіцидальності» (між 17 та 24 роками, а також 40 та 50);

    • в умовах тяжкого морально-психологічного становища в колективах.

    Чи існують вікові, гендерні відмінності у кількості самогубств?

    В Україні чоловіки скоюють самогубства в 4-5 разів частіше за жінок. Серед жінок частота самогубств невпинно зростає пропорційного віку. У чоловіків спостерігаємо іншу закономірність – індекси суіциду досягають першого максимума у віковій групі


    45-54 роки та другого – у вці 75 років та більше. Якщо завершені суіциди скоюють переважно працездатні чоловіки 40-45 років, наприклад, втративши роботу або переживши «крах» у бізнесі, то жінки частіше намагаються увірвати собі життя в більш літньому віці. Ймовірно, найважливішу роль тут відіграє відчуття покинутості, самотності, непотрібності.

    Група максимального ризику в Україні – це чоловіки найпрацездатнішого віку – періоду життя, котрий називають часом розквіту творчих сил та досягнення найвищого професійного рівня. Водночас групами підвищеного ризику залишаються чоловіки та жінки похилого віку. До групи максимального ризику щодо суіцидальних спроб належать також люди молодого віку, в т.ч. підлітки, а серед них – переважно дівчата.


    Вправа на знайомство

    Учасникам тренінгового заняття пропонується назвати своє ім'я та закінчити речення: «Що є для Вас найціннішим у житті?»


    Очікування

    Всі учасники прописують на стікерах свої очікування від роботи на семінарі.


    Прийняття правил роботи групи

    Педагог пропонує учасникам на період проведення тренінгу вважати їхню групу великою сім'єю, в колі якої обговорюватимуться проблемні питання.

    Наступним кроком є формулювання правил спільної взаємодії, що сприятимуть продуктивній праці протягом тренінгу. Учасники вносять свої пропозиції методом мозкового штурму. Кожне запропоноване правило обговорюється й , якщо всі згодні, записується.
    Мозковий штурм. «Асоціації зі словом «самогубство»:

    На фліпчарті записуються всі висловлювання щодо асоціації до слова «самогубство»:



    • смерть

    • сльози

    • депресія

    • крах

    • проблема

    • насильство

    Робота з термінами: «суїцид», «насильство», «самогубець», «суїцидальна поведінка»:

    Обговорення термінів з учасниками.


    Інформаційне повідомлення «Мотиви суїцидальної поведінки»:

    Психологи виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

    - переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

    - реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

    - переживання, пов'язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;

    - почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

    - страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

    - страх перед покаранням;

    - любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;

    - почуття помсти, погроз, шантажу;

    - бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

    - співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

    Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

    Молодь найбільш вразлива до соціальних негараздів у суспільстві. Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубства:

    - алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;

    - депресії;

    - ВІЛ/СНІД;

    - фінансові проблеми (безробіття);

    - емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження зі сторони дорослих.
    Вправа «Словесні, поведінкові ситуаційні ознаки суїцидальних намірів»:

    Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти.

    1. Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.

    2. Усні загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше житии», «Я хочу покінчити із собою». Часто вислови можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам проблеми», «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожалкують, коли я їх залишу» і т.п. Всі загрози повинні сприйматися серйозно.

    3. Зміна в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими і заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.

    4. Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.

    5. Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.

    6. Ознаки депресії: це можуть бути зміни у вживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, втрата інтересу до діяльності.

    7. Проблеми в школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка не властива даному учню.

    8. Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятися в малюнках, у поезії, записах у щоденнику і т. п.

    9. Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.

    10. Інші ознаки: часті інциденти, скарги та фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.


    Практична вправа «Складання порад для тих, хто потерпає від суїцидальних проявів» (робота в групах):

    1.Підбирайте ключі до розгадки суїциду

    Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів. Обов'язково з'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.

    2.Прийміть суїциданта як особистість

    Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями та переконаннями.

    3.Налагодьте турботливі стосунки

    Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально.

    4.Будьте уважним слухачем

    Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини - що б то не було – печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.

    5.Не сперечайтеся

    Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.

    6.Запитуйте

    Найкраще запитати прямо: «Ти думаєш про самогубство?». Це не викличе подібної думки, якщо раніше її не було. Але якщо людина думає про самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто погоджується обговорити цю заборонену тему, то вона часто почуває полегшення, отримує можливість зрозуміти свої почуття.

    7.Не пропонуйте невиправданих утіх

    Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе» та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

    8.Пропонуйте конструктивні підходи

    Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.

    9.Вселяйте надію

    Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м'яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротне.

    10.Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику

    Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з'явиться допомога. Пам'ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете укласти з людиною так званий суїцидальний контракт. Тобто попросити зв'язатися з вами перед тим, як вона наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи.

    11.Оцініть міру ризику самогубства

    Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні - починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом. Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

    12.Зверніться за допомогою до спеціалістів

    У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Перше їх прохання.– це часто прохання про допомогу. Хорошим помічником може бути священик, сімейний лікар. Не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів. Ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Члени сім'ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя. Важливість збереження турботи і підтримки.

    Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім'я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

    Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцидальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони "ненормальні", тому що хочуть померти, а з іншого – настільки «некомпетентні», що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому. Підтримка і турбота потрібні до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.
    Підведення підсумків:

    Отже самогубство або суіцид є найтрагічнішим проявом девіантної поведінки (поведінки з відхиленням від прийнятих у суспільстві правових або моральних норм). В таких випадках людям, яки опинилися поряд, варто бути особливо пильними, проникливими, делікатними та послідовними в своїх діях. Добре, якщо в штаті закладу, підприємства або установи є практичний психолог. Проте, навіть в умовах відсутності фахового психолога, педагог (керівник) має уявляти, принаймні, основні напрями своєї діяльності при вирішенні такого непересічного завдання, як профілактика суїцидів.

    Аналіз реального життя показує, що компетентний підхід дозволяє в багатьох випадках виявити суіцідальні наміри людини та попередити самогубство. Для отримання додаткової інформації про те, як організувати подібну групу звертайтеся до Криворізького психоневрологічного диспансеру за адресою: вул. Дишинського,27.

    II.Розділ «Система профілактики ВІЛ-інфекції\СНІДу та

    форми роботи з ВІЛ-інфікованими»
    2.1.Методологія питання

    Колектив викладачів кафедри філософії і соціології освіти Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
    Робота педагога-організатора щодо пропаганди здорового способу життя

    особистості та профілактики наркоманії та захворювань на ВІЛ\СНІД
    Вступ

    Сучасна наука розглядає здоров'я особистості як складній феномен глобального значення, котрий містить філософський, соціальний, економічний, біологічний, медичний аспекти і виступає як індивідуальна й суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, яке, у свою чергу, постійно змінюється. Тобто, за сучасними уявленнями, вже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, вважається, що комплекс медичних аспектів становить лише малу частину феномена здоров'я.

    Так, узагальнені підсумки численних наукових досліджень залежності здоров'я особистості від різних чинників впливу доводять, що рівень розвитку й стану системи охорони здоров'я у любому суспільстві зумовлює, в середньому, лише близько 10 % всього комплексу впливів. Решта 90 % припадає на умови зовнішнього середовища (близько 20 %) , на спадковість (близько 20 %) і найбільша – на спосіб життя (50 %).

    За оцінкою медиків, практично здоровими закінчують школу лише 5-7 % учнів. Останніми роками відбувається активний процес зменшення віку курців. Вже до 18 років 82 % юнаків та 72 % дівчат мають досвід куріння, що не може не впливати на стан їхнього фізичного здоров'я та розвитку.

    Поступово зростає офіційно зареєстрований рівень споживання алкоголю. Тільки з 1995 по 2004 рр. кількість спожитого алкоголю на душу населення виросла на 88 %, тобто майже удвічі. Основні причини, які приводять до поширення шкідливих звичок є: просто зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись.

    Дослідження останніх років показали, що середній вік в якому відбувається перший сексуальний контакт у юнаків – 16,5 років, а у дівчат – 17 років. Саме ранній початок статевого життя підвищує ризик зараження інфекційними хворобами, може привести до незапланованої вагітності чи безпліддя.

    За останні роки спостерігається невтішна тенденція зростання вживання наркотичних речовин, оскільки з більш ніж 90 тис. зареєстрованих споживачів наркотиків 6 тис. – неповнолітні. Поширення наркоманії підвищує загрозу ураження ВІЛ-інфекцією та захворювання на СНІД. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих – молодь, відбувається зростання кількості ВІЛ-інфікованих підлітків.

    Покращити таке становище можна через застосування нового підходу до формування здорового способу життя, який би ґрунтувався на сучасному підході збереження здоров’я, тобто враховували всі його аспекти. Важливо також, щоб вони опиралися на активізацію участі в даному процесі молоді та дітей. Мова йде про те, щоб не дорослі ініціювали таку роботу, а самі діти та молодь. Саме від їхньої активності й буде залежати успішність поширення формули: «здоровим бути модно, стильно і красиво».

    Здоров'я дітей – основа розвитку держави. Тому саме медичні аспекти збереження здоров'я мають істотно більше значення в дитинстві, ніж у подальших вікових групах. Вчені стверджують , що за останні 5 років захворювання в Україні виросли на 25% , інвалідність – на 21%. Загальна картина захворювання дітей у віці до 14 років порівняно з 1990 р. виросла на 20,5%

    Нервово-психічними розладами, психозами страждає чверть школярів. До закінчення 2 класу у 42% , учнів, спостерігаються хронічні захворювання, 50% школярів мають порушення в розвитку, будові і функціях різних систем органів. Ці негативні тенденції істотно впливають на ефективність навчально-виховного процесу. Більш того, питання здоров'я населення України в даний час трансформувалися у проблему, яка загрожує національній безпеці держави. Тому в даний час заклик – «Щоб вижити, мир повинен встановити здоровий спосіб життя!» – став актуальним, коли новітніми дослідженнями було установлено : здоров'я і тривалість життя в будь-якому соціальному стані на 70% залежить від способу життя людини.

    Виконання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та фізичного та психологічного здоров'я (Закон України «Про загальну середню освіту») є одним із пріоритетних завдань загальної середньої школи.

    Згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН здоров'я людини вважається єдиним критерієм доцільності та ефективності всіх без винятку видів діяльності. Важливість цієї проблеми підкреслена і Конституцією України, яка декларує найвищу цінність в державі, – людину, її життя і здоров'я.

    Основними цілями роботи по пропаганді здорового способу життя є:

    - формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя культури здоров'я;

    - знайомство учнів з основами здорового стиля життя, формування свого стилю здорового життя, здійснення профілактичної роботи за негативними проявами;

    - формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя учнів, формування творчої особистості здібної до саморозвитку, самоосвіти і само актуалізації.

    Несприятливі екологічна ситуація складається через велике накопичення у нашому регіоні вугледобуваючих і переробних підприємств. Діти часто хворіють на простудні захворювання, страждають йододефіцитом сердево-судинними захворюваннями майже з народження. З кожним роком росте число ВІЛ-позитивних, наркоманів, токсикоманів, тютюнопаління, хворих на туберкульоз. Саме тому виникає гостра потреба у пропаганді здорового способу життя та профілактики наркоманії на захворювань на ВІЛ/СНІД.
    І. Розділ «Здоровий спосіб життя як визначальний фактор здоров'я»

    1.1. Складові здоров'я

    Здоров'я – поняття багато планове. Це не лише відсутність хвороб, але й високий рівень пристосування, благополуччя, комфортне психологічне самопочуття, толерантні соціальні відносини. На сучасному етапі виділяють такі складові здоров'я людини: духовне, соціальне, психологічне, інтелектуальне, емоційне, фізичне й особисте. Всі аспекти здоров'я людини однаково важливі й розглядаються у взаємозв 'язку.

    Фізичне здоров'я людини – це такий стан організму,коли показники основних систем перебувають в межі фізіологічної норми і адекватно змінюються під час взаємодії людини з довкіллям.

    Інтелектуальне здоров'я охоплює норму структурно-функціонального базису інтелекту, який виявляється в нормальному рішенні різноманітних завдань вербально – логічної і логічно-алгоритмічної взаємодії з оточуючим середовищем.

    Емоційне здоров'я – це уміння управляти своїми переживаннями.

    Психічне здоров'я визначається за показниками:



    • як ви ставитись до себе;

    • як ви ставитись до друзів;

    • як ви ставитись до потреб життя.

    Соціальне здоров'я – повага до духовних цінностей своєї сім'ї, свого народу, всього людства.

    Здоров'я особистості – це самовдосконалення і саморозвиток, самооцінка і свобода, здатність бути особи стість.

    З метою виявлення і удосконалення рівня сформованості кожної складової здоров'я рекомендовано провести анкетування, тестування яке складається з таки розділів:

    - «Я не хворію» (формування фізичного здоров'я);

    - «Я думаю» (формування інтелектуального здоров'я);

    - «Я радію» (формування емоційного здоров'я);

    - «Я не конфліктую» (формування психічного здоров'я);

    - «Я серед людей » (формування соціального здоров'я);

    - «Я міркую виду пошук » (формування духовного здоров'я);

    - «Я людина» (формування особистого здоров'я).

    Процес виховання свідомого ставлення учнів до власного здоров'я, здоров'я інших людей здійснюється шляхом передачі знань і формування умінь і навичок зміцнення та збереження здоров'я, виконання практичних дій здорового способу життя.
    1.2. Навчання здоровому способу життя

    Навчання здоровому образу життя повинно бути системним і повинна сприяти гармонійному розвитку психофізичних здібностей учнів. Воно не зводиться до періодичного спрямування на освідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу. Така робота передбачає:

    -по-перше, вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя і розробки методів оцінювання здоров'я індивіда;

    -по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя;

    по-третє, розробку методик навчання молоді здоровому способу життя .

    Далі, упровадження соціальних програм культивування здорового способу життя і збереження здоров'я; і нарешті, розробку і упровадження моніторингу здорового способу життя молоді. Таким чином, складаються певні етапи у навчанні учнів здоровому способу життя .

    У зв'язку з цим педагоги разом з учнями та їх батьками ставлять перед собою таку мету:

    - прагнути істотного поліпшення ситуації для збереження і зміцнення психічного, фізичного і соціального здоров'я учнів;

    - створити умови для його поліпшення, використовуючи традиції школи і досвід українських і зарубіжних шкіл;

    - прагнути того щоб кожен учень розвивав свої природні здібності, знайшов своє місце у житті.

    Головною метою є формування у педагогів учнів та їх батьків свідомого ставлення до особистого здоров'я, навколишнього середовища і здоров'я інших людей. У цьому напрямку можуть бути проведенні такі оздоровчі заходи:

    - Дні здоров'я кожен місяць. Найбільш всього запам'ятовується дітям День здоров’я, присвячений туризму. Цього дня проводиться спортивні змагання між класами, готуються туристичні сніданки, проводиться конкурс «Туристичної пісні» і все це на свіжому повітрі.

    День здоров’я на тему «Ні шкідливим звичкам», проводити тренінги, бесіди; запрошувати лікаря нарколога для розмови з учнями.

    - спортивні змагання, ігри, фізкультурні свята, ранкові лікувальні-гігієнічні гімнастики, фізкультхвилинки, на кожному уроці. Постійно:

    - рухливі перерви (молодші класи), екскурсії, походи;

    - зустріч з лікарями різного профілю;

    - виступ агітбригад, випуски сан бюлетенів ,плакатів;

    - робота наркологічного посту;

    - основи з охорони і зміцнення здоров’я учнів отримують на уроках ОБЖ, біології, фізкультури , медично-санітарної підготовки, факультативних занять «Діалог», «рівний-рівному».
    1.3. Найпопулярніші форми роботи щодо формування здорового способу життя

    Визначено, що найпопулярнішими формами роботи щодо формування здорового способу життя в молодіжному середовище стали інноваційні методики, такі як інтерактивні театри, молодіжні лекторські групи, спікерські бюро.

    Інтерактивні театри – це нова інноваційна методика, що використовувалася для профілактики не здорової поведінки серед молоді. Суть інтерактивності полягає в тому, що актори зображають певну проблемну ситуацію в молодіжному середовище (нерозуміння серед підлітків, тиск з боку друзів, сварка з батьками тощо). Більшість сюжетів, що розігруються акторами інтерактивного театру, висвітлюють негативні явища у молодіжному середовище (наркоманію, паління, вживання алкоголю). Конфліктний сюжет розігрується на сцені, але у його вирішенні беруть участь не лише актори, а й глядачі. У будь-який момент глядач може змінити актора й розіграти свій спосіб вирішення проблеми. Завдання театру – змоделювати життєву ситуацію і залучити глядачів до спільного пошуку вирішення проблеми.

    Діяльність театру має бути спрямована на висвітлення типових проблем, що турбують дитячу та молодіжну аудиторію. Формами вивчення окреслених проблем є довірливе спілкування з дітьми та молоддю, опитування, анкетування, що дозволяє визначити тематику виступу театру. Із практики проведення такої роботи найбільш актуальними є теми, які стосуються вживання алкоголю, поширення наркоманії та тютюнопаління у молодіжному середовище; проблеми, які виникають між ровесниками; проблеми у стосунках між батьками та дітьми.

    Сценарії, як правило, пишуться на прикладах, які мали місце у реальному житті. Центральною темою є маніпулювання (численні способи спонукати молодих людей палити, вживати проти свого бажання алкоголь чи наркотики), а також прийоми, що дозволяють протистояти тиску або ухилитися від небезпечних дій. Сцени, що їх представляють актори, відображують найгірші сценарії розвитку подій вдома, в школі та на роботи і розігруються двічі. Аудиторія стежить за тим, як розгортаються події, а в процесі повторного показу будь-хто з глядачів може зупинити перебіг п'єси і запропонувати свій варіант виходу із ситуації.

    Виступи інтерактивного театру можуть проходити під час масових свят, зборів-походів дитячих та юнацьких організацій , при організації вуличної соціальної роботи, підчас молодіжних акцій, акцій у навчальних закладах, клубах тощо. Як показує практика роботи, театральне мистецтво можна використовувати не лише для роботи з молодіжною аудиторією, а для налаштування співпраці з державними службовцями, представниками громади, спеціалістами різних структур тощо. За результатами роботи молоді глядачі зазначають неабиякий позитивний вплив театральних сцен на молодь, адже театр допомагає подивитися на власне життя начебто зі сторони. За даними опитувань після вистав, актуальність тематики відмітили близька 80% глядачів, а близько 5% впізнали у розіграних ситуаціях власну історію. Організаторами і керівниками соціального проекту з організації роботи інтерактивного театру можуть виступати лідери дитячих та молодіжних громадських організації, соціальні працівники, педагоги організатори.

    Молодіжні лекторські групи: однією із форм залучення молоді до пропаганди здорового способу життя є робота лекторських груп за методикою «рівний-рівному», що покращує сприйняття інформації у молодіжному середовищі. В більшості молоді лектории.– молоді люди волонтери центрів соціальних служб для молоді, учнів навчальних закладів.

    Молоді лектори, організатори проведення лекцій повинні не лише зацікавити слухачів предметом обговорення, а переконати молодь в необхідності відповідального ставлення до власного здоров’я, необхідності зміни поведінки на більш прийнятну, безпечну. На даному етапі важливим досягненням є заохочення певної категорії молоді до участі в програмах щодо дотримання здорового образу життя.

    Навчання проводиться у формі бесід з поєднанням лекції та тренінгу (переважно ігрового). Молоді люди отримують знання профілактичної тематики: з проблем інфікування ВІЛ/СНІДом чи хворобами, що передаються статевим шляхом, по наслідки вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління. Вході підготовки передбачаються заняття спрямовані на розвиток тренерських та лекторських навичок.

    Окрім загальної підготовки лекторської групи, враховуючи специфіку такої діяльності слід передбачити проведення поглибленої підготовки лекторів до виступів перед молодіжною аудиторією за окремою тематикою. Після закінчення заняття проводиться його детальне обговорення з метою корегування програми виступу.

    Лекційна робота проводиться у загальноосвітніх школах, технікумах, школах-інтернатах, клубах за місцем проживання, дитячих лікарнях, дитячих та молодіжних громадських організаціях. Часто підчас проведення лекційних занять використовуються відео сюжети на відповідні тематики, роздаються інформаційні матеріали. Під час проведення лекційної роботи в учбових закладах відбувається залучення молоді до реалізації соціальних програм, розповсюджується інформація про роботу «телефону довіри». Також практикується велична соціальна робота в межах програми – проведення бесід у дворах на ігрових майданчиках, де збіраються молодь та підлітки. Як правило, молодіжна лекторська група (2-4 особи) 1-2 рази на тиждень виступає з визначеною тематикою перед своїми однолітками. Показником результативності діяльності лекторської групи є запрошення її учасників у навчальні заклади для подальшої співпраці, повторних виступів.

    На профілактичну роботу серед молоді спрямована організація роботи спікерських груп. Спікерські групи – це група молодих людей та спеціалістів, що займаються профілактичною діяльністю серед молоді за методикою «рівний-рівному», мають навички та досвід лекційно-тренінгової роботи; об’єднані спільною метою та програмою; володіють необхідними методичними матеріалами. Серед спікерів є люди, які на власному досвіді пізнали всю складність проблем, що їх вони намагаються розв’язати. Ці люди відверто говорять про себе та своє життя . На приклад, якщо темою розмови є ВІЛ/CНІД, то залучаються особи, які можуть розповісти про те, як вони інфікувалися, як живуть з цією хворобою і як вони зараз себе почувають. Слухачі більше можуть повірити таким людям ніж лікарям.

    Робота спікерських груп спланована так, щоб молодь навчилась передавати профілактичні знання, набуті на заняттях, одноліткам за методикою «рівний-рівному». Крім того, становиться завдання не тільки навчати волонтерів проведенню профілактичної роботи молодіжному середовищі, а й розвинути у «спікерів здібності розуміти себе, свої потреби; розвинути вміння протистояти негативному впливу оточуючих, навчити жити здоровим повноцінним життям.

    До роботи з волонтерами залучаються провідні спеціалісти: лікарі,педагоги, представники державних і недержавних організацій, які займаються профілактичною роботою. Підготовка спікерів має передбачати розвиток знань та навичок для вирішення особистих проблем; розвиток знань та навичок поведінки в кризових ситуаціях; вміння налагоджувати і підтримувати контакти з оточуючими; вміння проводити бесіди, обговорювати поставлені проблеми; отримання знань із негативних наслідків вживання наркотиків ,алкоголю, тютюну тощо; формування поняття про здоровий спосіб життя.

    Слід пам’ятати, що будь-яка робота щодо пропаганди здорового способу життя та робота щодо профілактики наркоманії та захворювань на ВІЛ\СНІД направлені на рішення важливої задачі,основна мета якої це збереження майбутнього нації.
    II. Розділ «Загроза майбутньому»

    2.1. Стратегії профілактики ВІЛ/СНІДу та наркоманії

    Епідемія ВІЛ/СНІДу показала, що використання неефективних стратегій профілактики не тільки даремна, а й небезпечна витрата і без того обмежених засобів і часу. Чи можна визначити завчасно, чи буде дієвим той чи той профілактичний захід? Так, можна.

    На основі світового досвіду, нагромадженого за роки епідемії, виділено кілька ефективних стратегій профілактики поширення ВІЛ-інфекції, зокрема, статевим шляхом та при ін’єкційному вживанні наркотиків.

    Пропаганда безпечної сексуальної поведінки.

    Її мета – надати людям досить широкий вибір безпечної поведінки: від повного утримання до використання якісного презерватива й сексу «без проникнення».

    У людському співтоваристві дуже поширені «профілактичні» рекомендації, які пропагують бажану для нього (суспільства) поведінку, але не захищають від зараження: «жити статевим життям тільки з одним постійним партнером» або, принаймні, «добре знати свого партнера» й «уникати випадкових зв’язків».


    Профілактика, діагностика і своєчасне лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом.

    За даними ВОЗ, задавнені ЕІПСШ підвищують ризик зараження ВІЛ-інфекцією у


    5-6 разів. Широка доступність анонімного обстеження і кваліфікованого лікування будь яких ЕІПСШ –реальний внесок у профілактику поширення ВІЛ-інфекції. Традиційний «радянський» підхід лікарів венерологів, при якому пацієнта вимагають паспорт і ставлять на облік, призводить до розквіту шарлатанства, позаяк воно не забезпечуючи якісне лікування, гарантує, у тім хоча б анонімність. В ідеалі для ефективної профілактики ВІЛ необхідна якісна, анонімна, не дорога (чи безкоштовна), а головне – «дружня» медична служба, де можна було б за бажанням також одержати консультацію й обстежитися на ВІЛ.

    Доступність, популяризація і масове розповсюдження презервативів.

    Хоча презервативи не дають 100 відсоткової гарантії захисту від зараження, але при правильному і постійному використанні якісних презервативів ризик зараження ВІЛ значно знижується.

    Таким чином, як видно з наданої вище інформації, немає вакцини, що створює імунітет до ВІЛ; нема ліків, здатних цілком знищити вірус імунодефіциту людини ї запобігти розвитку такого захворювання, як СНІД; немає достатніх коштів у державі для проведення профілактичної роботи. А що ж є? Є тільки одне – це необхідність кожному усвідомити змінити свою поведінку, зробивши її безпечнішою, як щодо до себе так і стосовно інших.
    2.2. Нетрадиційні форми виховної роботи

    в профілактиці наркоманії та захворювання на ВІЛ/СНІД

    Розглянемо деякі форми організації виховної роботи у школі що можуть стати доречними і в профілактичній роботі, якщо змістовно спрямувати на висвітлення проблем, що пов’язані з наркоманією і ВІЛ/СНІДом.



    Театралізовані форми

    До театралізованих форм належать: літературно-музична композиція, концерт, публіцистична вистава, змагання команд КВК, театралізована вистава, пластично-хореографічна вистава тощо.

    Театралізовані форми роботи – найскладніші й найцікавіші форми. Які розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів.

    Під час їх підготовки відбувається креативна діяльність учнів і вчителя. Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією.

    Літературно-музична композиція – композиційно побудоване подання літературного матеріалу (у нашому випадкові – необхідної інформації) у музичному оформленні. На наш погляд, цей жанр дещо застарілий, але, іншого боку, він традиційний для позакласної роботи школи. Тому, використовуючи його, слід прагнути динаміки, дієвості, яскравої візуалізації, а також сучасного музичного наповнення. Намагайтеся подавати інформацію не в лекційній, розповідній манері, а з допомогою виразних сценічних прийомів.

    Концерт – поєднання різних за жанром художніх номерів у одній програмі. Концерт є не зовсім вдалою формою для профілактичної інформації. Цей жанр буде доречним тільки у тому випадкові, коли концерт присвячений Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом чи Дню пам’яті людей, що померли від СНІДу. За таких умов конферанс (текст ведучих, що поєднує номери концерту) може містити інформацію про СНІД, про людей що померли від СНІДу, про ставлення до ВІЛ-інфікованих. Концерт може буде благодійним.

    Публіцистична вистава (раніше дана форма роботи мала назву агітбригада) – цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів. Віршовані тексти, відомі пісні які набули нового змісту, використання прийому «апорт» (яскраві словесні заклики, звернення до глядача), театралізовані мініатюру – ось ознаки цього жанру. У ньому документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм. Публіцистична вистава – це монтаж різноманітних епізодів, сценічних жанрів, деякі з них можуть мати навіть гумористичний ґатунок. У цілому, така вистава може стати на справді дієво-профілактичною, якщо інформація в ній буде викладена яскраво і переконливо.

    Змагання команд КВК – найпопулярніший серед молоді жанр. Він легкий, рухливий, емоційний, гумористичний. Але чи доречно, жартувати на тему СНІД? Тож, однією з тем КВК може бути профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі. Дуже важливим у цьому жанрі є «здоровий» гумор, який має викривати вади легковажної поведінки, сценічна культура, жвавість, гнучкість мислися.

    Театралізована вистава – для цього жанру потребує повного сюжету, де дійові особи є носіями певних характерів, учинків. Де напружено відбувається боротьба між позитивом і негативом. Цей жанр дуже цікавий школярам, бо дає можливість доторкнутися до таємниць театру. У профілактичній роботі цей жанр дає змогу донести не стільки важливу інформацію, скільки нюанси теми, вплинути на емоційну сферу, справити глибоке враження. Сюжетом такої вистави може бути реальна історія якоїсь людини, що живе з ВІЛ чи вигадана історія. Важливо, щоб така вистава захоплювала глядача, а це можливо, коли актори на сцені самі розуміються на змісті того, що роблять, і переконані в необхідності про це говорити.

    Пластично-хореографічна вистава – це вистава, де основним засобом вираження є пластика: рухи тіла, міміка, жест. Така вистава ведеться мовою символів і потребує виразних костюмів, музичного супроводу, яскравих атрибутів (свічки, тканини, стрічки тощо).


    Інтерактивні ігрові форми

    Інтерактивні форми передбачають обов’язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, вчинків. Інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так перевіряти наявний рівень знань та вмінь.

    До інтерактивних форм роботи належать ігрова програма, інтерактивна акція, ток-шоу, гра станціями тощо.

    Ігрова програма. Основним засобом вираження у цій формі є гра. Саме через гру подається зміст, за допомогою неї моделюються різні ситуації у яких формуються й відпрацьовуються необхідні навички. Ця форма у профілактичній роботі допомагає створити атмосферу активних, позитивних дій, яскраво виразити ідею програми. Сюжет ігрової програми потребує певної логіки і сценічного рішення.

    Інтерактивна акція, на відміну од ігрової програми, не має певного сценарію, а лише сценарний план. Акція – це низка заходів, у нашому випадкові-профілактичних (розповсюдження спеціальної літератури, презентація організації, що працюють над проблемами ВІЛ/СНІДу тощо).

    Ток-шоу також є інтерактивною телевізійною програмою. Її використання у профілактичній роботі може бути доречним, якщо запросити до участі людей, які живуть із ВІЛ, чи спеціалістів із проблеми: психологів,медиків, юристів, чиє спілкування з аудиторією буде дійсно діалогічним, рухливим, цікавим.

    Гра станціями – інтерактивний жанр, де учасникам пропонуються рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання, набувати чи демонструвати певні навички. Для проведення профілактичної роботи можна влаштовувати станції, які за темою відповідають різним аспектам проблеми наркоманії, ВІЛ\СНІДу.

    Потрібно звертатися до інтерактивних форм у профілактичній роботі,тому що вона досить легка у підготовці ц водночас ефективна в роботи.


    Інтелектуально-пізнавальні форми

    Частіше за все – це варіанти телевізійних програм: «Що? Де? Коли?», «Слабое звено» тощо. Можна підійти до цього жанру більш творчо і створити авторську за формою програму. Незмінним залишається зміст, основа якого «запитання-відповіді».

    Хочемо порадити бути винахідливими не тільки у формах проведення таких програм, а й у постановці запитань (саме запитання може містити в собі часткову інформацію, воно може бути поставлене у формі малюнка, пантоміми, до запитання можна додати варіанти відповідей тощо).

    Дуже добре, якщо винайдете форму, яка надасть можливість участі у програмі великої кількості людей, а не обмежите учасників рамками двох команд, а іншим запропонуєте роль пасивних глядачів. Орієнтуйтеся на інтереси ваших учнів, використовуйте сучасні технічні засоби.


    Художньо-прикладні форми

    Ідеться про відомі конкурси малюнка, виставки квітів, захист технічних проектів тощо. Ці форми здатні містити візуальну інформацію, впливати на свідомість завдяки образотворчим засобам, до того ж адресовані великій і різнорідній аудиторії. Потрібно знайти сучасні ідеї щодо художньо-прикладного жанру (це може бути створення авторських малюнків на футболках, проектів пам’ятника, зйомка рекламного ролика, конкурс графіті чи показ тематичної модної колекції тощо) і широко використовувати їх.

    Необхідно звернути увагу на такі шкільні заходи, як ярмарок, спортивне свято, показ сценічних робіт класу, вечір зустрічі, наукова конференція, які також можуть бути присвячені темі наркоманії та СНІДу, містити профілактичну інформацію, демонструвати переваги здорового способу життя.

    Особливо популярною серед старшокласників є дискотека. Можна спробувати провести дискотеку профілактичної спрямованості. Під час такого заходу можна поширювати інформацію, розповідати про відомих музикантів, які загинули внаслідок СНІДу чи активно виступають у боротьбі за безпечну поведінку. Під час дискотеки можна розповсюджувати плакати, буклети, інший роздатковий матеріал.

    Важливим чинником у комбінуванні змісту профілактичної роботи є врахування вже наявного рівня опанування учнями інформацією з обговорюваної проблеми. З огляду на це, безпосередньому викладу нової інформації мусить перебувати аналіз рівня обізнаності в темі та актуалізація опорних знань.

    Слід враховувати, що будь-яка виховна робота, зокрема і з профілактики наркоманії, ВІЛ\СНІДу, передусім повинна мати інтегрований ґатунок, тобто гармонійно поєднуватися з усіма іншими напрямами освітньо-виховної діяльності.


    Висновки

    Уберегти майбутнє нації від лиха, що насувається, – обов’язок найближчого оточення дітей та підлітків, школи, сім ї. Ключова роль у пропаганді здорового способу життя та профілактиці ВІЛ- інфекції та інших негативних явищ серед дітей та підлітків належить системі шкільної освіти, яка забезпечує наймасовіше охоплення молоді.

    Батьки та педагоги зможуть поставити бар єр на шляху цієї хвороби, сформувавши в дітей моральні цінності власним прикладом. Сприятлива атмосфера в родині, у школі – там, де дитина проводить більшу частину свого часу, – є необхідною умовою для відвертого та довірливого спілкування. Створення такої атмосфери сприятиме тому, що у складних життєвих ситуаціях дитина шукатиме захисту там, де її зрозуміють і допоможуть.

    Засвоєння нового відбувається за рахунок наслідування. Наслідування – це те, що дитина не може здійснити самостійно, але чого може навчитись або що може виконати під керівництвом або у співпраці. Те, що сьогодні дитина може зробити у співпраці, завтра вона здатна зробити самостійно. Таким чином, прогнозуючи процес засвоєння знань, ми можемо керувати процесом формування певної моделі поведінки.

    Успішне засвоєння будь-яких знань можливо за умови дотримання таких основних принципів навчання, як науковість та доступність змісту освіти, актуалізація та розвиток позитивного потенціалу дитини, спрямована на формування цілісної, гармонійної та творчої особистості. Це означає, що інформація має бути достовірною, науково обґрунтованою та правдивою і, водночас, доступною для розуміння й адекватного сприйняття дітьми та підлітками.



    Достарыңызбен бөлісу:
  • 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28




    ©dereksiz.org 2024
    әкімшілігінің қараңыз

        Басты бет