Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету й

7 
Президента України у сфері національної безпеки й оборони взаємопов՚язані з 
повноваженнями Кабінету Міністрів України. 
Відповідно до Конституції України, Президент України здійснює наступні 
повноваження, які прямо або принаймні опосередковано стосуються сфери 
національної безпеки й оборони: 
‒ 
забезпечує 
державну 
незалежність, 
національну 
безпеку 
і 
правонаступництво держави (п. 1 ч. 1 ст. 106); 
‒ звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими 
посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище 
України (п. 2 ч. 1 ст. 106); 
‒ 
представляє 
державу 
в 
міжнародних 
відносинах, 
керує 
зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає 
міжнародні договори України (п. 3 ч. 1 ст. 106); 
‒ вносить до Верховної Ради України подання про призначення Прем’єр-
міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ 
України (пп. 9-10 ч. 1 ст. 106); 
‒ вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду 
та звільнення з посади Голови Служби безпеки України (п. 14 ч. 1 ст. 106); 
‒ є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на 
посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших 
військових формувань; здійснює керівництво у сфері національної безпеки та 
оборони держави (п. 3 ч. 1 ст. 106); 
‒ очолює Раду національної безпеки і оборони України (п. 18 ч. 1 ст. 106); 
‒ вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни 
та в разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання 
Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України 
військових формувань (п. 19 ч. 1 ст. 106); 
‒ ухвалює відповідно до закону рішення про загальну або часткову 
мобілізацію та вводить воєнний стану в Україні або в окремих її місцевостях у 
разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (п. 20 ч. 1 
ст. 106); 
‒ ухвалює в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих 
її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі 
місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації − з наступним 
затвердженням цих рішень Верховною Радою України (п. 21 ч. 1 ст. 106); 
‒ присвоює вищі військові звання (п. 24 ч. 1 ст. 106); 
‒ нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки 
та нагороджує ними (п. 25 ч. 1 ст. 106); 
‒ володіє правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України (ст. 93), 
зокрема з питань національної безпеки та оборони. Законопроєкти, визначені 
Президентом України як невідкладні, Верховна Рада України розглядає 
позачергово. 
Конституційну компетенцію Президента України у сфері національної 
безпеки й оборони України уточнено й деталізовано в низці законів, серед яких 
найважливішими є Закон України “Про національну безпеку України” від 

8 
21 червня 2018 р., Закон України “Про оборону України” від 6 грудня 1991 р., 
Закон України “Про Збройні Сили України” від 25 березня 1992 р., Закон 
України “Про основи національного спротиву” від 16 липня 2021 р. 
Найбільш цілісно компетенцію Президента України у сфері національної 
безпеки й оборони України розкрито у ст. 13 Закону України “Про національну 
безпеку України” від 21 червня 2018 р. під назвою “Керівництво у сферах 
національної безпеки і оборони”. З погляду Закону, роль і місце Президента 
України у сфері національної безпеки й оборони України полягають у тому, що 
він здійснює в цій сфері верховне керівництво системою органів, які 
забезпечують національну безпеку й обороноздатність України. За змістом 
ст. 13, керівництво Президента України у сфері національної безпеки й оборони 
України має значення базисного повноваження, реалізації якого підпорядкована 
вся система повноважень Президента України у сфері національної безпеки й 
оборони України, визначених Законом. Композиція ст. 13 засвідчує, що 
перераховані в ній повноваження похідні від керівної ролі Президента України у 
сфері національної безпеки й оборони України і здійснює ці повноваження Глава 
держави у процесі керівництва у згаданій сфері
19
. Така правова позиція, на жаль, 
не відображена в Конституції України. Це очевидна вада конституційної 
регламентації статусу Президента України. Цілком очевидно, що повноваження 
Президента України у сфері національної безпеки й оборони України є 
нормативними інструментами реалізації його стратегічної конституційної 
функції гаранта державного суверенітету і територіальної цілісності України та 
зумовлені його домінантною (керівною) роллю у сфері національної безпеки й 
оборони України. 
Відповідно до Закону, керівництво Президента України у сфері 
національної безпеки й оборони полягає в тому, що він забезпечує державну 
незалежність та національну безпеку; є Верховним Головнокомандувачем 
Збройних Сил України і в цьому статусі видає накази і директиви з питань 
оборони; очолює Раду національної безпеки і оборони України, вводить у 
встановленому порядку в дію її рішення; видає укази і розпорядження з питань 
національної безпеки й оборони, які є обов’язковими до виконання на території 
України (саме своїми указами Президент України затверджує доктрини, 
концепції, які визначають актуальні загрози національній безпеці України, 
основні напрями і завдання державної політики у сфері національної безпеки й 
оборони України, розвитку сектору безпеки й оборони); звертається з 
посланнями до народу та з щорічними і позачерговими посланнями до Верховної 
Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; реалізує право 
законодавчої ініціативи у Верховній Раді України щодо законодавчого 
врегулювання питань національної безпеки й оборони; вносить до Верховної 
Ради України подання про призначення Міністра оборони України і Міністра 
закордонних справ України; вносить до Верховної Ради України подання про 
призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 
призначає на посади та звільняє з посад Секретаря Ради національної безпеки і 
19
Котляренко О. Характеристика змісту та обсягу повноважень Президента України як Верховного 
Головнокомандувача Збройних Сил України. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 2. С. 54. 

9 
оборони України та його заступників; призначає на посади та звільняє з посад 
вище командування Збройних Сил України за поданням Міністра оборони 
України, а також вище командування інших військових формувань за поданням 
керівників органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні військові 
формування; здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України; 
вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та в 
разі збройної агресії проти України ухвалює рішення про застосування Збройних 
Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових 
формувань; ухвалює відповідно до закону рішення про загальну або часткову 
мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у 
разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; ухвалює в разі 
необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях 
надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості 
України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням 
цих рішень Верховною Радою України; присвоює вищі військові звання та інші 
вищі спеціальні звання і класні чини; здійснює інші повноваження, визначені 
Конституцією України
20
. 
Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України і 
в цьому статусі формує її склад, спрямовує діяльність і здійснює загальне 
керівництво роботою Ради національної безпеки і оборони України; затверджує 
перспективні та поточні плани роботи Ради національної безпеки і оборони 
України, час і порядок проведення її засідань; особисто головує на засіданнях 
Ради національної безпеки і оборони України; дає доручення членам Ради 
національної безпеки і оборони України, пов’язані з виконанням покладених на 
неї функцій; заслуховує Секретаря Ради національної безпеки і оборони України 
про хід виконання її рішень, у разі потреби виносить питання про стан виконання 
рішень Ради національної безпеки і оборони України на її засідання; затверджує 
Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України, його 
структуру; своїми указами вводить у дію рішення Ради національної безпеки і 
оборони України, здійснює інші повноваження, передбачені Законом “Про Раду 
національної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998 р.
21
. 
Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого 
характеру, забезпечення науково-аналітичного і прогнозного супроводження 
діяльності Ради національної безпеки і оборони України за її рішенням у межах 
коштів, передбачених Державним бюджетом України, Президент України може 
утворювати тимчасові міжвідомчі комісії, робочі й консультативні органи. 
Одним із таких робочих органів Ради національної безпеки і оборони України є, 
зокрема, – Національний координаційний центр кібербезпеки. 
У сфері забезпечення національної безпеки й оборони Президент України 
наділений іншими особливими повноваженнями. Глава держави як одноосібно, 
так і разом з іншими органами державної влади ухвалює оперативні рішення як 
у мирний час, так і в умовах надзвичайних ситуацій, що загрожують безпеці 
20 Про національну безпеку України : Закон України 
21 червня 2018 р. № 2469-VIII. Ст. 13. 

жүктеу/скачать 1.96 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: