4
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ БЕЗПЕКОВИХ ІНСТИТУТІВ
1. Президент України ‒ керівний орган у сфері національної безпеки й
оборони держави
Початковий період становлення суверенної державності
і громадянського
суспільства особливо потребує консолідованої влади
7
. Це об’єктивно збільшує
роль президента як інтегративного елемента державного механізму, який
забезпечує його цілісність й ефективність
8
. Становлення Української держави
відбувається в умовах військової агресії та окупації частини її території
російською федерацією. Не завершений процес формування української нації
та громадянського суспільства. Ці обставини зумовлюють потребу в
“сильному” президенті. Президент України повинен бути інституційним
уособленням єдності державної влади. Як глава держави,
він покликаний
об’єднувати суспільні сили навколо ключових конституційних цінностей та
завдань, стабілізувати економічну та політичну ситуацію у країні
9
, обмежувати,
швидко й ефективно вирішувати небезпечні для суспільства протиріччя,
кризи
10
. Він повинен забезпечувати ефективність державної влади взагалі,
єдність цілей державної політики
11
. Позиція Президента України з ключових
суспільно-політичних питань повинна орієнтувати
Верховну Раду України й
Кабінет Міністрів України.
Президент України здійснює широкий комплекс функцій і повноважень,
спрямованих на забезпечення національної безпеки й обороноздатності
держави. Роль Президента України у сфері національної безпеки й оборони
України пов’язана із загальним (політичним) керівництвом органами, які
забезпечують національну безпеку й обороноздатність України. Серед цих
органів Президент України посідає провідне місце, оскільки очолює їх систему,
контролює, узгоджує й координує їхню діяльність.
Аналіз
конституційного статусу
Верховної Ради України, Президента
України, Кабінету Міністрів України засвідчує, що всі ці органи мають окремі
конституційні
повноваження у сфері національної безпеки і оборони держави.
Водночас
лише
Президент
України
наділений
конституційними
повноваженнями здійснювати керівництво в цій сфері. Це означає, що
Президент України, здійснюючи таке керівництво, спрямовує діяльність усіх
суб’єктів сектору безпеки й оборони
12
. Тому саме Глава Української держави є
провідним суб’єктом забезпечення її національної безпеки й обороноздатності.
7
Арутюнян А. Институт президента Республики Армения. Сравнительно-правовой анализ. Ереван:
Мхитар Гош, 1996. С. 122.
8
Арутюнян А. Место президента в системе политико-правовых институтов постсоветских республик.
Jurisprudencija. 2005. Т. 77 (69). С. 6.
9
Заяць Н. Теоретико-правові проблеми інституту президентства в механізмі реалізації державної влади в
Україні.
Право України. 2006. № 6. С. 105.
10
Нижник Н. Проблеми президентської влади в Україні.
Бюлетень законодавства і юридичної практики
України. 1999. № 8: Президент в Україні: Законодавче забезпечення діяльності. С. 10.
11
Бурчак Ф. Конституційний статус Президента України.
Правова держава. 1997. № 8. С. 26.
12
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України “Про
деякі
5
У ст. 17 Основного Закону України вказано, що “захист суверенітету й
територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та
інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього
Українського народу”
13
. Згадані функції здійснює ціла система органів
державної влади (державних органів) в межах своєї компетенції. Забезпечення
національної
безпеки України, гарантування її суверенітету й територіальної
цілісності вирішальною мірою залежать від узгодженої діяльності відповідних
органів державної влади (державних органів) у сфері національної безпеки й
оборони
14
. Як глава держави, координатор механізму взаємодії вищих органів
держави, Президент України покликаний забезпечити їх взаємодію й у сфері
національної безпеки й оборони України.
Відповідно до ст. 104 Конституції України, Президент України, складаючи
присягу, обіцяє “всіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність
України”
15
. Згідно ст. 102 Конституції України, Президент України є гарантом
державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання
Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, гарантом реалізації
стратегічного курсу держави на набуття повноправного
членства України в
Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Це
засвідчує, що Президент України тісно пов’язаний з усіма аспектами
національної безпеки держави і з усіма проявами загроз для неї
16
.
Серед суб’єктів, що забезпечують захист державного суверенітету і
територіальної цілісності України, Президент України відіграє винятково
важливу роль. Саме Президент України як
Верховний Головнокомандувач
Збройних Сил України визначає основні напрями реформ у сфері національної
безпеки й оборони, концепцію військового будівництва, ставить завдання перед
Кабінетом Міністрів України та іншими органами виконавчої влади щодо
створення ефективної системи державного управління обороною країни
17
.
В Україні прийнята змішана республіканська форма правління. У змішаній
республіці повноваження президента обумовлені його статусом глави держави
і, на відміну від повноважень інших органів влади, які мають принципово вужчу
функціональну спеціалізацію, зв’язані з реалізацією всіх внутрішніх і зовнішніх
функцій держави взагалі. Президент змішаної республіки – координатор
механізму взаємодії вищих органів держави й поряд з органом конституційної
юрисдикції – гарант конституційних цінностей. Це пояснює, чому більшість
питання здійснення керівництва у сферах національної безпеки і оборони” від 25 лютого 2009 р. № 5-рп/2009.
URL :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-09#Text.
13
Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254/96-вр.
Відомості Верховної Ради
України. 1996. № 30. Ст. 141.
14
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України “Про деякі
питання здійснення керівництва у сферах національної безпеки і оборони” від 25 лютого 2009 р. № 5-рп/2009.
URL :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-09#Text.
15
Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254/96-вр.
Відомості Верховної Ради
України. 1996. № 30. Ст. 141.
16 Тодыка Ю., Яворский В. Президент Украины: конституционно-правовой статус : моногр. Х.: Факт,
1999. С. 154.
17
Тодыка Ю., Яворский В. Президент Украины: конституционно-правовой статус : моногр. Х.: Факт, 1999.
С. 157.
6
повноважень президента змішаної республіки є елементами системи
стримувань і противаг, конституційно-правовими інструментами забезпечення
єдності (цілісності) державної влади.
Складне і багатоаспектне завдання забезпечення національної безпеки й
обороноздатності Української держави в умовах масштабної збройної агресії
російської федерації особливою мірою зумовлює потребу узгодження дій
суб’єктів сектору безпеки й оборони. За таких умов набуває й особливого
значення вимога, щоб принцип чіткого розмежування
повноважень органів
державної влади у сфері національної безпеки й оборони не перешкоджав їхній
взаємодії в цій сфері. Ефективне поєднання принципів поділу державної влади
та її єдності у сфері національної безпеки й оборони покликаний забезпечити
Достарыңызбен бөлісу: