Розділ 2 ЗМІСТОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ У США

Виходячи з того, що поняття “екологічна культура” синтезує в собі кращі досягнення людської цивілізації щодо гармонізації стосунків людини й суспільства з природою, доречно підкреслити закономірність відображення екологічних та загальноосвітніх категорій у змісті екологічної освіти. У свою чергу, їх єдність забезпечує реалізацію навчально-виховних завдань, пов’язаних з екологічною підготовкою учнів на різних етапах навчання в школі.

Зміст екологічної освіти вміщує в собі екологічні та дидактичні положення, спрямовані на досягнення висунутих перед школою навчально-виховних завдань. Основною вимогою до відбору змісту екологічної освіти є відповідність дидактичного матеріалу сучасним знанням про проблеми довкілля та способи їх розв’язання. Вона ввібрала в себе сучасне розуміння глобальних проблем людства.

Ідея цілісності вивчення навколишнього середовища зумовила інтеграцію різних галузей наукового знання про нього, що, відповідно, створює умови для переорієнтації свідомості людей та їхнього ставлення до середовища свого життя. Необхідність підготовки молодого покоління до розв’язання проблем довкілля в руслі сучасних тенденцій ініціювала переорієнтацію підходів до конструювання змісту екологічної освіти. Якщо традиційно проблеми екології розглядалися з позицій диференційованої (поресурсної) охорони природи, то сьогодні інтегративний підхід стає домінуючим. Необхідно зазначити, що в практиці екологічної освіти поряд з інтеграційним підходом використовується й диференційоване висвітлення питань екології. На сьогоднішній день диференційована охорона природи використовується для поглиблення знань про окремі природні компоненти, пам’ятки та об’єкти природи, шляхи та засоби їх поновлення й захисту.

У педагогічній теорії й практиці США поширюються узагальнюючі ідеї про інтегруючу міждисциплінарну основу змісту екологічної освіти у школі. Таку синтезуючу функцію виконують знання, які включаються в інвайронменталогію – науку про навколишнє середовище, що активно розвивається у Сполучених Штатах Америки. Особливу увагу педагогічна громадськість цієї країни приділяє вченню про біосферу та ноосферу. Його принципові положення адаптуються педагогами до можливостей шкільного навчання й включаються у зміст екологічної освіти. Фундаментальні поняття стосовно перетворення земної оболонки в результаті трудової діяльності людини та наслідків, до яких вона призводить, у межах усталеності біосфери дозволяють формувати в школярів розуміння таких актуальних для сьогодення проблем сучасної екології, як обмеженість простору, вичерпання життєзабезпечуючих ресурсів, розвиток індустріалізації, забруднення навколишнього середовища, можливості оптимізації взаємин людини з природою, тобто тих нагальних проблем, що визначають зміст екологічної освіти у школі [49, с. 12].

Однією із поширених форм використання інтегративного підходу до розкриття екологічних проблем у змісті шкільної освіти є концептуальна модель “Земля – космічний корабель” [123; 161; 162; 227]. Сутність її полягає у проведенні аналогії між двома космічними тілами (природного походження й створеного руками людини). В основу зіставлення покладено низку характерних ознак, що забезпечують подібність цих об’єктів: розташування у космічному просторі, наявність життєзабезпечуючих систем та ресурсів, автономність функціонування. Головна ідея цієї концепції полягає в тому, щоб конкретизувати проблему взаємодії людини з навколишнім середовищем, полегшити учням її сприймання. У цілому в концепції висвітлюються найбільш актуальні питання сучасної екології. З одного боку, це просторова обмеженість, вичерпність природних ресурсів, демографічна проблема, зниження якості середовища життя, з іншого – раціональне природокористування, планування народонаселення, персональна відповідальність кожного астронавта за безпеку життя на кораблі-планеті. У концепції переважає антропоцентричний підхід до розкриття екологічної проблематики, що дозволяє відобразити протиріччя між людиною та навколишнім середовищем, зосередивши увагу на самій людині. Зміна людських якостей стає в такому випадку нагальною необхідністю.

Переорієнтація свідомості людини, її ставлення до довкілля в цілому є, на думку багатьох представників інвайронменталістського напряму, найважливішою умовою збереження самої людини. Подальша деградація природного довкілля, підкреслює доктор Спок (США), призведе до того, що біосфера продовжить свій розвиток, але вже без людини. Закладені в концепції ідеї найбільшого розповсюдження набули у США, оскільки запропонована модель найточніше відтворює існуючі екологічні реалії й слугує оптимальним варіантом їх відображення у навчальному змісті з урахуванням вікових особливостей школярів 160, с. 97; 161, с. 78–79].

Про те, яке значення надавалося саме такій формі узагальнення змісту екологічної освіти, свідчить висловлювання А. Шмайдера (США), який стверджує, що “в остаточному результаті освіта з питань навколишнього середовища має концентруватися навколо концепції “Земля – космічний корабель” як такої, що найбільш повно відображає подібність між двома космічними тілами, на яких існують однакові умови для життя людини 127, с. 19. На підтримку висловленої думки виступають й інші науковці цієї країни: Дж. Сван, В. Степп, Т. Теннер та ін. Вони підкреслюють, що порівняння планети Земля з космічним кораблем надає можливість оптимально конкретизувати глобальні екологічні проблеми 287; 363. Концептуальна модель “Земля – космічний корабель”, на думку авторів, є гнучкою структурою, яку можна використовувати на всіх етапах навчання з урахуванням вікових особливостей учнів та вимогою шкільних програм до обсягу й рівня знань з проблем навколишнього середовища 162, с. 59. Ідеї концептуальної моделі, як і проблеми екології взагалі, доцільно розкривати на міждисциплінарній основі, використовуючи можливості та специфіку кожної навчальної дисципліни: гуманітарної та природничої.

У визначенні компонентного складу змісту екологічної освіти американські педагоги виходять із світових тенденцій її розвитку та рекомендацій, прийнятих на міжнародних і національних нарадах та конференціях з питань педагогічної екології. Як засвідчують літературні джерела, педагоги США (Ф. Ген, Дж. Сван, В. Степп та ін.), чиї дослідження й досвід становлять предмет пошукової діяльності, вважають найбільш суттєвими для розв’язання завдань екологічної підготовки школярів усвідомлення значущості проблем довкілля, ставлення до цих проблем, ціннісні орієнтації, знання, уміння [227; 238; 280; 224].

Така складова змісту екологічної освіти, як усвідомлення глобальної значущості екологічних проблем розглядається як необхідний її компонент. Її функція полягає в тому, щоб підготувати учнів до розуміння протиріч і конфліктів між людиною й навколишнім середовищем, формувати потребу в їх подоланні, гармонізації взаємин з природою 250, с. 2. Призначення цього компоненту змісту екологічної освіти вбачається також у тому, щоб розвивати у школярів відчуття стурбованості за стан навколишнього середовища та якість життя, прагнення брати особисту участь у розв’язанні екологічних проблем. Наведений компонент змісту екологічної освіти відіграє пропедевтичну роль і спрямований на ознайомлення учнів з екологічною проблемою та формування в них позитивного й зацікавленого ставлення до предмета навчання.

Ставлення й ціннісні орієнтації кваліфікуються американськими педагогами як невід’ємна складова екологічної освіти, що дозволяє розвивати у школярів критичне судження про оцінку антропогенної діяльності в природі (особисту й суспільну) і таку, що впливає на вибір рішень, які приймаються. Розвиток почуттєво-емоційної сфери особистості учня, вважають американські педагоги, зумовлює “успішне розв’язання завдань гуманістичного виховання” 282, с. 328.

Отже, ставлення та цінності розглядаються як основа мотивації до активної участі у поліпшенні й захисті довкілля.

Виходячи з основоположних ідей щодо важливості формування екологічної свідомості у молодого покоління та розвитку у нього комплексного уявлення про проблеми довкілля, американські педагоги враховують їх у визначенні екологічних знань, умінь і навичок, тобто основних компонентів змісту екологічної освіти учнів, що забезпечують підготовку до суспільного життя та розв’язання екологічних проблем, а також до професійної діяльності.

У практиці навчально-виховної роботи американської школи підручники та навчальні посібники відіграють основну роль в екологічній освіті, адже в них подається система знань, умінь і навичок, виокремлених із певних галузей науки, техніки, мистецтва, культури тощо.

Кожна дисципліна має значні можливості у висвітленні сучасних проблем довкілля та формування у молодого покоління екологічної культури. Для того, щоб екологічні знання не були ізольованими, а ціліснісними, взаємодоповнювали й гармонійно взаємодіяли одне з одним, вони об’єднуються навколо провідних ідей, які відображаються в кожній навчальній дисципліні відповідно до її специфіки, логіки та структури. Це, як зазначалося, зумовило тенденцію використання міждисциплінарного підходу до висвітлення екологічних проблем, створення умови для узгодження різнобічних екологічних знань, які опановують учні.

Цілісній організації змісту екологічної освіти сприяє його міжпредметна інтеграція та координація, яка здійснюється протягом встановленого терміну навчання в школі. Вона досягається через взаємозв’язок усіх аспектів змісту навчально-виховної роботи школи. При цьому значно актуалізується принцип міждисциплінарності, коли кожна навчальна дисципліна сприяє формуванню в учнів екологічної свідомості та відповідального ставлення до природного довкілля 123, с. 45–46. Як уже зазначалося, відображення екологічних знань в окремих навчальних дисциплінах потребує відповідного узгодження щодо їх внутрішньої закономірності та сутнісної спорідненості. Такому поєднанню добре слугує встановлення внутрішньопредметних зв’язків. Оскільки всі навчальні дисципліни, передбачені навчальним планом школи, об’єднуються за ідентичними ознаками, то координація екологічних знань відбувається вже на більш високому рівні організації – міжцикловому. Найвищий рівень такого об’єднання становлять міждисциплінарний та міжцикловий підходи до висвітлення сучасних проблем екології. Всебічна інтеграція екологічної освіти є умовою екологізації змісту навчально-виховної роботи у школі 123, с. 50. Більшість педагогів США розглядають її як можливість комплексного впливу на особистість учня з метою ефективного розв’язання завдань екологічної освіти, що висуваються перед школою. Це означає, що кожен аспект навчально-виховної роботи (як окремо, так і у взаємозв’язку) покликаний максимально сприяти формуванню екологічної культури учнів 121; 230.

У шкільних навчальних дисциплінах середньої школи США зміст екологічної освіти реалізується поетапно, за роками навчання, і до них відносять чотири предмети: англійська мова, історія США, фізичне виховання та основи науково-природничих знань (Science). Решта дисциплін (їх кількість може нараховувати 150) є елективними, тобто такими, що обираються учнями для опанування знаннями, уміннями й навичками з тих основ наук, які відповідають життєвим цілям, пізнавальним інтересам та нахилам старшокласників. Обрані ними навчальні дисципліни є обов’язковими для вивчення. Сумлінність ставлення до них регулюється балами, що впливають на професійний вибір учня (подальше навчання у вищих навчальних закладах, коледжах, професійних школах і навіть при влаштуванні на роботу). Серед елективних є дисципліни підвищеного й загальноосвітнього рівнів: хімія, фізика, географія та ін., а також підвищені курси хімії, фізики, географії тощо. Посилюється тенденція створення спеціалізованих навчальних курсів, пов’язаних з проблемами довкілля, типу “Фізика навколишнього середовища”, “Хімія навколишнього середовища”, “Екологія моря”, “Людина та її оточення” та ін. Цикл біологічних дисциплін також диференціюється за специфікою відображення знань про живу природу та рівнем їх академічної презентації. Значною популярністю користується екологізований варіант підручника з біології “Біологія для середньої школи. Зелений варіант” 255. У ньому одна із провідних цілей сформульована так: “ознайомити учнів із науковими фактами та основними теоріями щодо місця людини в природі та засобами її впливу на сили та ресурси природи, розкрити характер взаємодії організмів і навколишнього середовища” 255. У цілому, весь зміст підручника спрямовано на те, щоб сформувати в учнів не тільки фундаментальні біологічні поняття, але й показати єдність природного розмаїття та вплив діяльності людини на екологічний баланс біосфери. У змісті навчального матеріалу виділяється спеціальний розділ, безпосередньо присвячений проблемам екології. Він логічно пов’язаний із загальною структурою біологічного матеріалу підручника й розкриває характер взаємин людини з природним довкіллям (див. Додаток З).

Як показано в додатку З, структура змісту навчального матеріалу із захисту довкілля передбачає розкриття актуальних екологічних проблем, що відповідають побудові біологічного курсу. Корегування частин і цілого в процесі екологічної підготовки учнів має важливе значення, оскільки дозволяє краще зрозуміти динаміку взаємин людини, природи й суспільства. Подання біологічного матеріалу з сучасних екологічних позицій забезпечує формування в учнів екологічно орієнтованих знань про структуру, енергетику й живу речовину біосфери та проблеми взаємовідносин людини з навколишнім середовищем, шляхи подолання глобальної екологічної кризи.

Наведений приклад засвідчує, що в США екологізації змісту шкільних підручників, в яких реалізуються основні ідеї екологічної освіти відповідно до їх специфіки, приділяється значна увага. Своєрідність організації навчального процесу в школах країни пов’язується з наданням більшої самостійності у виборі обсягу й змісту шкільного навчання, які забезпечуються наявністю значного кола дисциплін за вибором (елективних).

Міждисциплінарний підхід, покладений в основу екологічної освіти в США на старшому етапі навчання, не тільки підсилює розуміння учнями цілісної картини світу й різнобарвності її прояву, багатоаспектності екологічних проблем, але й сприяє більш глибокому аналізу причин, що породжують ці проблеми, призводять до конфлікту між людиною й довкіллям. Уміння розчленовувати ціле й розумітися в аспектах сучасних екологічних проблем позитивно впливає на формування екологічної свідомості учнів, їхньої соціальної зрілості. Здійснення розумових аналітичних операцій позначається на якісних параметрах екологічного мислення, яке в поєднанні з мотиваційно-ціннісними орієнтаціями створює соціально відповідальний тип поведінки в навколишньому середовищі.

Отже, реалізація змісту екологічної освіти на міждисциплінарній засаді на рівні середньої школи покликана надати відповідної довершеності екологічній підготовці молоді, яка була б здатною ефективно виконувати соціальні функції з охорони довкілля і ставитися до них як до особисто значущих.

Зміст екологічної освіти реалізується у навчальному процесі середньої школи не тільки через традиційні, але і через спеціалізовані та факультативні курси. Прикладом спеціалізованого курсу може послугувати навчальний посібник “Хімія у навколишньому середовищі”, призначений для учнів середніх шкіл США 189. Цей посібник було підготовлено за сприяння Американського хімічного товариства. У ньому актуальні проблеми екології відображаються в поняттях, характерних для цієї галузі шкільного природознавства. Посібник складається із двох частин: дидактичного матеріалу для учнів і керівництва для учителів. Ці частини органічно пов’язані між собою. Перша частина посібника спрямована на організацію навчального процесу і містить у собі різні види роботи учителя з учнями, друга – на його реалізацію (формування знань, умінь, навичок, ставлень, розвитку мислення та моральних якостей, пов’язаних із прийняттям рішень у навколишньому середовищі). Посібник сприяє підвищенню грамотності учнів у галузі природознавчих наук, показує значення хімії в житті сучасного суспільства, її можливості у пізнанні навколишнього середовища і вплив, який вона здійснює на природне довкілля США та в глобальному масштабі 189, с. 9.

Сучасні проблеми навколишнього середовища розкриваються у восьми розділах посібника: забезпечення потреб людини у воді; охорона хімічних ресурсів; нафтопродукти (використання, спалювання); розуміння ролі й призначення харчування; ядерна хімічна реакція у світі, що нас оточує; хімія та здоров’я; хімічна промисловість: проблеми і перспективи. Кожний із наведених розділів містить знання про хімічний склад природного ресурсу, продукти харчування або живі організми, включаючи організм людини, які відносяться до компетенції дидактичного матеріалу, що розглядається. У той же час автори посібника не обмежуються повторенням відомих постулатів традиційного курсу хімії (органічної та неорганічної), а узгоджують їх із проблемами навколишнього середовища. Для унаочнення продемонструємо два із включених до посібника розділи: “Забезпечення потреб у воді” та “Хімія, повітряне середовище і клімат” (див. Додаток Л).

Зміст розділів свідчить, що хімічні знання використовуються в них як засіб вивчення екологічних проблем. У дидактичному матеріалі посібника наводяться хімічні формули складу атмосфери та води, показується співвідношення елементів у природному довкіллі, що забезпечують нормальні умови функціонування життя. Знайомство з основними хімічними забруднювачами природного довкілля дозволяє учням зрозуміти, які хімічні речовини антропогенного походження проникають у ці важливі для забезпечення життя середовища. Розв’язуючи хімічні рівняння, учні опановують знання про те, які зміни у повітряному або водному середовищі мають місце в результаті реакцій хімічних елементів і як вони впливають на їх якісні параметри.

Різнобічний аналіз різних сполучень, що утворюються в результаті хімічних реакцій, дозволяє пояснити такі явища, як смог та фотохімічний смог, кислотні дощі, парниковий ефект тощо, продемонструвати умови, за яких вони утворюються. Серія різноманітних лабораторних та практичних робіт, що додається до навчального посібника, забезпечує можливість фундаментального закріплення теоретичного матеріалу, а також безпосереднього спостереження за тим, як якісні зміни води або повітря впливають на стан навколишнього середовища (живого або неживого). Наприклад, моделювання кислотних дощів дозволяє учням безпосередньо спостерігати за тим, які хімічні реакції та перетворення відбуваються за їх впливу на мармур, бетон, синтетичні матеріали, метали тощо. Демонструючи негативні ефекти антропогенного впливу на водне та повітряне середовище, автори посібника показують і можливі варіанти попередження забруднення, зокрема, замкненими циклами хімічних виробництв (фільтрацією та нейтралізацією шкідливих побічних речовин), системами очистки води й повітря. Лабораторні та практичні завдання для учнів сприяють опануванню ними умінь і навичок розв’язувати проблеми навколишнього середовища. Екологічні відносини та ціннісні орієнтації учнів формуються у процесі оволодіння змістом дидактичного матеріалу представлених розділів. Такий принцип побудови навчального змісту є характерним і для інших розділів посібника.

Наведений приклад свідчить, що спеціалізовані курси з природничих дисциплін дозволяють максимально використовувати в екологічній освіті старшокласників закладений у них пізнавальний потенціал.

Шкільні інтегровані курси екологічного профілю синтезують різні аспекти екологічних знань і пропонують комплексне розкриття проблем довкілля. Їх завдання полягає в тому, щоб, узагальнюючи розмаїття диференційованого (предметного) відображення змісту екологічної освіти у навчальному процесі, забезпечити учням цілісне уявлення про взаємини суспільства з природою.

Загальні тенденції до відображення концептуальних положень екологічного змісту в шкільних інтегрованих курсах можна розглянути на прикладі навчального посібника, підготовленого Н. Абрахамом, “Взаємодія людини з біосферою” 139. Цей навчальний посібник призначений для учнів 10 класу середньої школи. У ньому поряд з фундаментальними біологічними поняттями такими, як “біосфера”, “екологічні взаємозв’язки”, “ланцюги харчування”, “розмноження”, “еволюція”, значна увага приділяється актуальним питанням захисту природи й людини. Дидактичний матеріал екологічного профілю виконує інтегруючу функцію, пов’язуючи в єдине ціле знання біологічного й екологічного характеру і розглядаючи їх в аспекті взаємин людини з довкіллям. Використовуючи антропоцентричний підхід до розкриття проблем довкілля, автори посібника досягають високого рівня їх конкретизації та спрямованості до людини, що дозволяє учням сприймати ці проблеми як особисто значущі. Такий результат багато в чому забезпечується завдяки обраній формі презентації навчального матеріалу. У посібнику органічно поєднуються синтетичний та аналітичний підходи до розкриття екологічної проблематики. Узагальнення й поглиблення екологічних знань і вмінь учнів передбачається і в розділі навчального посібника “Людина і природа”, який містить у собі такі підрозділи: “Вступ” (з кольоровими тематичними ілюстраціями, виконаними на дуже якісному поліграфічному рівні), “Забруднення”, “Пасажири і запаси”, “Користь і шкода” (див. Додаток М).

Із таблиці А. 16 посібника випливає, що розміщення екологічного матеріалу “Взаємодія людини і біосфери” дозволяє розкрити провідні екологічні поняття: раціональне природокористування, якість навколишнього середовища, оптимальне регулювання чисельності народонаселення, культура поведінки у навколишньому середовищі та ставлення до нього. У цьому ж навчальному посібнику на базі біологічного матеріалу розкриваються різноманітні аспекти сучасної проблеми взаємодії людини з довкіллям та шляхи виходу з екологічної кризи. Інтеграція біологічних знань навколо ідеї сучасної екології сприяє розвитку в учнів екологічного мислення, використанню цих знань у практичних цілях: створення умов для безпечного життя людини в природному довкіллі, збереження природного розмаїття.

З точки зору інтеграції змісту екологічної освіти у шкільні підручники цікавим є посібник для учнів “Атлас управління планетою”, підготовлений спільними зусиллями спеціалістів США. У ньому відображені ідеї й поняття, що характеризують сучасні проблеми навколишнього середовища. Оригінальним, на наш погляд, є підхід до інтеграції змісту екологічних знань, що охоплюють різні сфери людської діяльності у навколишньому середовищі (наукову, економічну, політичну, соціальну, естетичну, моральну тощо). Посібник містить пізнавальні, ціннісні й нормативні аспекти змісту екологічної освіти, спрямовані на формування цілісного уявлення про навколишнє середовище та проблеми, з якими людина беззупинно зіштовхується в суспільстві й природному оточенні. Турбота про навколишнє середовище є провідною ідеєю, що проходить через увесь зміст навчального посібника. Стурбованість станом планети спонукала авторів використати у назві давньогрецький символ матері-Землі – “Гея”. На думку Ф. Гена, “це сприяє розумінню учнями важливості проблеми, що висувається, оскільки порятунок матері є справою честі й совісті кожної людини” 237, с. 1.

Посібник має довідниковий характер, а тому може бути використаний у практиці шкільної освіти як засіб отримання додаткових знань з питань екології, а також поглибленого вивчення проблем навколишнього середовища. Багатопрофільний характер забезпечує можливість використовувати його і як елективний (за вибором) курс, і як факультативний. Екологічна проблематика розкривається у ньому в руслі концепцій “Земля-космічний корабель”, що забезпечує доступну форму інтеграції знань із сучасних проблем довкілля. Посібник складається з семи розділів: земля, океан, природні елементи, еволюція, людство, цивілізація, управління навколишнім середовищем. Кожен розділ містить у собі низку тем, у яких відображаються знання з актуальних проблем екології людини. Дидактичний матеріал посібника написано доступною для розуміння учнями мовою. Тут подано також значний за обсягом інформаційний та статистичний матеріал. У ньому містяться високоякісні кольорові ілюстрації, графіки, діаграми тощо, які органічно вписуються в контекст кожної теми. Зміст навчального матеріалу охоплює практично весь спектр сучасних проблем екології, що дозволяє учням отримати вичерпну інформацію фактично з будь-якого питання, яке їх цікавить, стосовно навколишнього середовища (див. табл. 2.2). [231, c. 200].

Узагальнений у посібнику досвід інтеграції знань (пізнавального, аксіологічного та деонтологічного характеру) заслуговує на увагу і може бути рекомендований до використання при підготовці аналогічних курсів для шкіл України.

Отже, аналіз тенденцій реалізації змісту екологічної освіти у шкільних програмах, навчальних планах та підручниках США дозволяє виділити два основних напрями – диференціації та інтеграції. Перший напрям передбачає включення елементів змісту в усі дисципліни шкільного курсу навчання; другий – забезпечує їх синтез за предметно-цикловими та міжцикловими ознаками. Міждисциплінарний підхід до організації змісту екологічної освіти у навчальних дисциплінах та спеціалізованих курсах виконує координуючі функції, що дозволяє об’єднувати різні аспекти екологічної проблеми в єдине ціле і формувати в учнів комплексне розуміння проблем, пов’язаних із взаєминами людини з навколишнім середовищем.

Таблиця 2.2