ляти в такого красеня. Підводив рушницю, опускав і милу вався красенем, доки той не зник у лісі. Наступного дня цісар знову побачив із вартувальні того красеня-оленя. Але вже не милувався ним, а вистрелив. Коли підбіг до місця, де метався поранений олень, той заговорив людським голосом. — За що ти мене вбиваєш? — докорив олень. — Ти — цар свого народу, а я був царем звірів у цих краях... З тими словами красень-олень помер. І тут цісареві стало недобре, в голові зашуміло, і він упав біля трупа. Коли підбігли графи й міністри, що були на вартувальні, цісар лежав непритомний. Лише свіжою водою з потічка вдалося повернути його до тями. Розповів цісар мисливцям, що сталося, і поховали царя звірів із великими почестями, а на могилу прикотили вели кого каменя. - 125 -
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат Відтоді в Козьому не вбивали оленів, бо вважали їх за священних звірів. Але ще довго полювало панство на кіз та вепрів. Після кожного вдалого полювання вчиняли ве ликий бенкет. Граф наказував взяти відлужанців великого вола і пекти на ватрі посеред майдану. По чотири чоло віки ледве обертали вола над вогнем між розсохами. Не одного вола було з'їдено, не одну бочку вина токайського випито. Роки минали. Якось вже старий цісар захотів у Козьому вполювати ведмедя. Граф,радо погодився допомогти йому. Тепер треба було зробити так, аби цісар не шукав ведмедя по всьому лісі, а щоб звір сам прийшов на певне місце. Слід було якось підманити ведмедя. Охоронці лісу прив'язали до дерева стару кобилу на
