Будапешта. Не тільки полювати, а й розважитися, відпочити
серед чарівної природи.'Приїжджали пани і чоловічими
компаніями, і з сім'ями. Високі дами в чорних капелюхах та
довгих сукнях залицялися до молодих мисливців, запроше
них із різних графств. У будинках біля Тиси, де відпочивали
пани, були спальні, їдальні, кухні, великі льохи з найкра
щими угорськими винами. Де мисливського замку вела
гарна дорога, огоролжена кам'яною стіною, щоб на неї не
зсувалося каміння з гір. Біля дороги та навколо будинків
росли берести, липи, ясени.
Якось граф запросив на полювання до Козього самого
цісаря. Був то молодий правитель, який щойно сів на трон.
— 124 —
Легенди Карпат
Він радо згодився помандрувати карпатськими лісами.
В дорогу наказав зробити оковану золотом карету, а спиці
в колесах були срібні.
П'ять пар коней з дзвіночками на шиях та в розкішній
упряжі тягнули цісареву карету. За цісарем їхали міні
стри, графи, охоронці. Коли заїжджали в якесь місто чи
село, люди виходили на вулиці, вітали цісаря, церковні
владики благословляли його в дальшу путь, а вірникам
казали молитися, аби охороняв Бог їхнього повелителя
від лиха...
В Козім цісареві заманулося відразу на полювання, не
схотів і відпочити з дороги. Віденський граф сам розставив
мисливців-загоничів. А для цісаря на одній зі скель була
обладнана вартувальня, звідки було добре видно широку
луку, на яку виходила звірина, — кози й олені.
Загоничі почали гнати звірину, і на поле вибіг красень-
олень. Відчувши присутність людей, він високо звів голову
і подивився просто в бік цісаря. Але цісар не захотів стрі
Достарыңызбен бөлісу: |
