нувати місто. Запалили оселі і разом з димом послався дух смерті по цілому краю. Настала ніч, і вогнища палали всюди, куди сягне людське око. А коли настав другий день і зійшло сонце, то побачили лихі загарбники на високій скелі диво. На її вершині, звідки вчора кинувся Щербій у воду зі своїми побратимами, ве лично здіймалася кам'яна голова — голова сміливого ва тажка буковинців. Татари жахнулися і, квапливо згорнувши свої намети, пішли геть від Черемошевих скель. Згодом, коли у зруйновані селища повернулися змуче ні люди, то знайшли собі втіху у вічній пам'яті про козака Щербія, яку лишив по собі їхній хоробрий оборонець. І ця - 123 -
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат славна пам'ять через цілі покоління передається з уст в уста і дійшла нині до нас. ЛЕГЕНДА ПРО УРОЧИЩЕ КОЗЄ
Цікавою є легенда про урочище Козє, що її знаходимо у збірці «Легенди Карпат». У вузькому міжгір'ї між горами Магура і Гемба сігет- ський граф Нодь Король уподобав собі урочище для відпо чинку й полювання. Люди з найближчого села Луга звали це місце Козє, бо тут водилося багато диких кіз. Лісова охорона, за наказом графа, доглядала за тваринами, за готовляла для них сіно, отаву, сіль. Кіз та іншої звірини щороку прибувало. Захотів граф честі бути запрошеним до цісарського па лацу, зав'язати знайомства серед столичного панства і по дарував Козє своєму шурякові, теж графові, що жив у Від ні. Той мав слово в австрійському парламенті, був частим гостем цісарського двору. І в Козє щоосені почали приїжджати пани з Відня та
