здоров'я. За багатим нема чого вам жалувати, нехай він
шукає свого щастя з багатими. Парубок і дівчина зраділи
й почали цілувати Миколу, наче рідного батька, а стара
вдова зі сльозами в очах заметушилася по хаті, аби якнай
краще пригостити такого дорогого гостя...
ЛЕГЕНДА ПРО ДЕМОНА СОЛЕРУДНИКА
Було це багато століть тому, коли в Солотвині почали
сіль добувати. Тут проживав один солекоп, який приїхав
здалеку заробляти на хліб важкою роботою. А був він дуже
бідний, не мав навіть хати. От і вирішив чоловік, що житиме
під землею в шахті та весь час сіль добуватиме, аби заро
бити грошей на хату. Багато часу проводив солекоп у шахті.
Інші ж робітники лякали його, ніби там демони водяться. Та
одної ночі, коли чоловік не спав, а рубав сіль, подумав собі
за роботою: «О, демоне, демоне! Скільки говорять люди,
що ти тут живеш і велику силу маєш! То з'явися й допоможи
мені сіль добувати».
Десь коло півночі солекоп втомився і задрімав. Але
невдовзі очунявся і узявся до роботи, подумки сказавши:
«Демоне, демоне! Допоможи мені сіль рубати!»
Раптом чує він страшний грім. І бачить, що перед ним
розкрилася соляна скеля, а з неї вийшов демон. Закричав
нечистий громовим голосом:
— Просив ти мене, я тут. То чого ти хочеш?!?
Бідний чоловік перелякався і не знав, що й сказати. Та
демон гучно повторив своє питання:
— Просив ти мене, я тут. То чого ти хочеш?!?
Солекоп упав на коліна і почав благати:
— Не хочу я від тебе нічого, тільки життя мені лиши!
На це демон розсердився і закричав утретє, та так
страшно, що потріскалися соляні скелі.
— 140 —
Легенди Карпат
Достарыңызбен бөлісу: |
