За словамимісцевих жителів, десятки потойбічних створінь населяють дивовижний карпатський край. Дехто з них доброзичливо ставиться до людей, дехто — навпаки, вороже. У цілому, нараховують понад двадцять різновидів цих істот. Вони ховаються поміж високих трав і гілля старих дерев, залягають на дно гірських річок, кричать кажанами в нічному небі, перестрівають перехожих на дорозі, вичі кують поодиноких туристів під місячним світлом та зама нюють неземною вродою на вічний спокій. Адже тому, хто піддасться, вже ніколи не вирватися з обіймів природи... Пов'язують дійсний світ і уявний, звичайних людей і ду хів, як вважають гуцули, напівфантастичні особи, що на зиваються «непростими» або «непевними». Так називали незвичайних людей, що чинили добро і зло, допомагали в біді або, навпаки, завдавали шкоди. Відповідно їх поді лили на дві категорії. До першої категорії належать ті «непрості», що чинять добро і наділені Божою силою. Це знахарі і примівники. Знахар лікує людей і тварин за допомогою цілющого зілля. Якщо він не в змозі допомогти хворому, потрібно звернути ся до примівника, в арсеналі якого — безліч примовлянь, замовлянь, співів та інших магічних дій. За міфологічною ієрархією, примівники вважаються вищими за знахарів. До «непростих» належали також градівники — люди, які вміли відвертати грозу, град, зупиняти бурі. У захід ній Гуцульщині градівниками могли бути навіть жінки. Ще й досі старі гуцули розповідають, що знали особисто таких
