людина.
Другу категорію становлять ті «непевні», що чинять зло
і спілкуються з нечистою силою.
Іноді одна особа виконувала дві ці функції. На західній
Гуцульщині таку людину називали баїльником. Баїльни-
ки допомагали при різних хворобах, позбавляли вроків,
лікували зміїні укуси. Водилися з нечистою силою також
ворожбити, які вміли ворожити і відгадувати минуле і май
бутнє, а також віщуни — ті, що знали все наперед і навіть
читали думки. Небезпечними «непростими» вважалися
вовкулаки, упирі й чинитарі. Вовкулаки є насправді люди,
які народилися під нещасливою планетою. Назва цих істот
походить від культу вовка, давно сповідуваного гуцулами.
Вовкулаків називають також перевертнями, адже щоб пе
ретворитися на звіра, така істота має тричі перекинутися на
землі. Ця здатність може бути вродженою або набутою за
допомогою відьми. Для цього достатньо було відректися
від Бога і перекинутися тричі через устромлений у землю
ніж. Що стосується упирів, то вони спричиняли різні по
шесті, загибель людей і тварин. Чинитарі чарами вміли
насилати незгоду, сварки, бійки та хвороби.
На межі корисних і шкідливих «непевних» перебували
в гуцульських віруваннях чарівники, чинитарі, мольфари.
Про останніх ми детальніше поговоримо в наступному
розділі.
Вірували гуцули також у місячників — людей, які зі змі
ною місяця змінюють стать, а також у «нетлінних» — тих,
хто живе в лісі, сповідує пост і знає, яка доля суджена кож
ному новонародженому.
Найбільш популярною істотою в демонології гуцулів,
власне, як і в демонології інших народів, є чорт, що уосо
блює злу силу. Поняття чорта є родовим і використовується
Достарыңызбен бөлісу: |
