Загальна характеристика роботи
жүктеу/скачать 286.97 Kb. Pdf көрінісі
|
|
ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні основаних засад використання електронних засобів доказування в цивільному процесуальному праві з врахуванням структурних, видових та процедурних особливостей дослідження та оцінки доказів у цивільному судочинстві. За результатами дослідження сформульовані такі наукові положення та рекомендації: 1. З теоретичної точки зору доказування є формою пізнання в цивільному процесі, якій притаманна єдність логічної та процесуальної діяльності. При цьому суд розглядається як суб’єкт доказування, що в подальшому стає передумовою надання суду повноважень в контексті сприяння ефективному використанню електронних засобів доказування у правозастосовчій діяльності. Такий теоретичний концепт, на відміну від інших, є адекватним з точки зору дослідження сутності електронних засобів доказування. 2. На відміну від письмових доказів, які можуть бути підготовлені як за допомогою технічних засобів, так і без них, для електронних засобів доказування використання технічних засобів є визначальною умовою. Наведене вище зумовлює встановлення додаткових правил щодо подання, дослідження та оцінки електронних засобів доказування. Вони випливають з наступних ознак: неможливість безпосереднього сприйняття в силу необхідності використання технічних засобів, наявність технічного носія інформація, який інформація може легко змінювати без втрати змісту та специфічних реквізитів технічного характеру, що повинні враховуватись при 16 дослідженні та оцінці таких доказів. Саме наведені ознаки, а не перелік технічних носіїв, що можуть містити інформацію, мають бути використані при окресленні кола засобів доказування, які належать до електронних. 3. Запропоновано розширити перелік засобів доказування, передбачений ст. 57 ЦПК України та закріпити електронні засоби доказування як самостійний різновид на підставі особливостей джерела існування доказової інформації. Такий підхід обґрунтовується тим, що передбачені процедури дослідження речових та письмових доказів не дозволяють в повній мірі врахувати особливості електронних засобів доказування, тому більш доцільним є присвоєння останнім окремого статусу із власною процедурою дослідження. Пропонується доповнити ЦПК України статтею 64-1, визначивши в ній електронні докази як носії письмової та аудіовізуальної інформації в електронній формі, що потребують використання технічних та програмних засобів для одержання відомостей. В якості різновидів електронних доказів виділяються електронні документи, повідомлення, звуко- та відеозаписи, а також будь-яка інша інформація, створена та збережена в електронній формі. 4. Специфіка перевірки допустимості електронних засобів доказування пов’язана із особливостями застосування загальних та спеціальних правил допустимості стосовно засобів доказування в електронній формі та не залежить від висновку суду щодо достовірності інформації. Засоби доказування не можуть вважатись недопустимими тільки на підставі того, що вони існують в електронній формі, В рамках процедури оцінки доказів досліджено процесуальне значення електронного підпису, який здатний виконувати ширший спектр функцій, аніж власноручний підпис. В цивільному судочинстві електронний підпис може забезпечувати автентифікацію та ідентифікацію автора повідомлення, а також може забезпечувати незмінність та цілісність інформації в електронному документі, що може призводити до презумпції достовірності інформації або впливі на доказову силу. 5. Окремі види електронних засобів доказування мають власні особливості, що обумовлює проблематику їх дослідження й оцінки. Допустимість та належність електронних засобів доказування має інтерпретуватися в контексті неможливості безпосереднього ознайомлення з їх змістом без використання технічних засобів. Крім того, особливого значення, в силу мінливого характеру та легкості 17 внесення змін до електронних засобів доказування, потребує оцінка достовірності доказів в електронній формі в рамках процедур ідентифікації та автентифікації, тобто встановлення авторства повідомлення та його незмінності. 6. На основі аналізу законодавства та судової практики виявлено шляхи вдосконалення діючого законодавства щодо використання електронного підпису в цивільному процесі, які полягають у розширенні переліку законодавчо закріплених різновидів електронних підписів та закріпленні процесуального значення різновидів електронного підпису, яке може полягати у презумпції походження документа від певної особи, його достовірності, а також впливі на його доказову силу. 7. Запропоновано кваліфікувати як загальновідому інформацію, що розміщена в мережі Інтернет, якщо вона отримана судом з надійних та доступних джерел, критеріями якого є офіційність джерела та публічність органу, що оприлюднює вказану інформацію. Мова йде зокрема про веб-сайти державних органів, єдині державні реєстри та банки даних в мережі Інтернет. Крім того, досліджено питання автентифікації електронних поштових повідомлень, що не мають електронного підпису, оскільки в силу неформальної природи та технічної складності безслідного видалення вони є цінним джерелом доказової інформації. 8. При поданні та оцінці електронних засобів доказування доцільно подавати докази в електронній формі як на електронному носії, так і в роздрукованому вигляді, якщо характер інформації дозволяє зробити таке роздрукування. Друковані копії нададуть можливість суду встановити належність доказів, а також дозволять здійснити ознайомлення з матеріалами справи інших осіб, які беруть участь у справі. 9. При застосуванні забезпечувальних заходів при розгляді справи виокремлено три групи заходів забезпечення електронних засобів доказування для недопущення втрати важливої для справи інформації в електронній формі, а також її належного процесуального оформлення: позасудові, договірні та судові. Запропоновано розширити повноваження нотаріату щодо засвідчення використання електронних засобів доказування шляхом внесення змін до законодавства, яке вже містить відповідні бланкетні норми. Як заходи превентивного характеру для гарантування юридичного значення електронних документів розглядаються договірні заходи забезпечення 18 доказів. В рамках реформування судового забезпечення доказів для забезпечення його ефективності пропонується закріпити в законодавстві санкції за їх порушення, як у грошовій формі, так і у вигляді висновку суду щодо існування певного факту на користь іншої сторони, які мають застосовуватись у випадку порушення обов’язків щодо збереження доказів або невиконання припису суду щодо його витребування. Поряд з іншим, вказані санкції повинні забезпечити співрозмірність забезпечувальних заходів, а також баланс інтересів заявника та інших заінтересованих осіб. 10. Електронні засоби доказування класифіковано з точки зору функціональної еквівалентності існуючим засобам доказування, за критеріями характеру інформації та наявності реквізитів. Досліджено електронний документ в широкому та вузькому сенсі, запропоновано його визначення як інформації, що отримана і збережена як доказ для підтвердження тих чи інших правовідносин, яка зафіксована на електронних носіях та містить реквізити, що дозволяють її ідентифікувати. жүктеу/скачать 286.97 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|