Зміст методичних вказівок, що входять до даного робочого зошита, відповідає програмі з неорганічної хімії, затвердженій Міністерством охорони здоров’я України

ПРАВИЛА РОБОТИ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ В ЛАБОРАТОРІЇ НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

жүктеу/скачать 1.77 Mb.

бет	2/10
Дата	25.06.2016
өлшемі	1.77 Mb.
	#158075

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ПРАВИЛА РОБОТИ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ В ЛАБОРАТОРІЇ НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

Загальні правила

1. Приступати до виконання лабораторного практикуму дозволяється лише після того, як студенти уважно ознайомляться з темою роботи, засвоять теоретичний матеріал за допомогою підручників, методичних посібників та конспектів лекцій, зроблять запис рівнянь відповідних реакцій в лабораторному журналі.

2. Черговий студент одержує необхідні для роботи всієї групи прилади та реактиви і розміщує їх на робочих місцях.

3. У хімічній лабораторії дозволяється працювати лише при наявності білого халата та шапочки. Кожному студенту відводиться постійне місце роботи, яке він повинен тримати в чистоті, не захаращувати його сторонніми предметами, що не мають відношення до даної роботи. Безладдя та неакуратність при виконанні дослідів часто призводять до необхідності повторення експерименту.

4. При нагріванні та кип’ятінні розчинів у пробірці треба користуватись пробіркотримачем і тримати пробірку так, щоб її отвір був направлений у протилежний бік від тих, хто працює поруч.

5. Не можна нахилятися над пробіркою, в якій нагрівають чи кип’ятять рідину, щоб бризги не потрапили в обличчя.

6. У тих випадках, коли виникає необхідність перевірити запах речовин у пробірках в яких зберігаються рідини, необхідно легким рухом долоні руки направити потік повітря від пробірки до себе і обережно понюхати.

7. Реактиви, дистильовану воду, електричну енергію в лабораторії слід використовувати економно.

8. Всі роботи з речовинами, при взаємодії яких утворюються шкідливі для організму гази або речовини з неприємним запахом, необхідно проводити в спеціально відведених для цієї мети приміщеннях з посиленою вентиляцією, або під тягою. Категорично забороняється працювати з вказаними речовинами на робочому місці.

9. Розчини сірководню, кислот, лугів тощо необхідно зливати в спеціально відведений посуд, щоб запобігти руйнуванню каналізаційної системи в лабораторії. Розчини, які містять сполуки срібла, ртуті, свинцю, йодид–йони необхідно зливати в окремий посуд для їх подальшої регенерації.

10. Категорично забороняється виконувати досліди, які не відносяться до даної лабораторної роботи.

11. Після закінчення роботи необхідно помити пробірки, здати їх черговому, прибрати своє робоче місце, виключити нагрівні прилади, електричне освітлення, воду, вимити руки.
Правила поводження з реактивами

— для проведення досліду розчини та тверді речовини беруть у таких кількостях, яких вимагає методика експерименту;

— реактиви зберігають у закритих кришками склянках для запобігання їх забруднення;

— тверді реактиви обережно відбирають шпателем; рідкі реактиви, які знаходяться в крапельницях, відміряють краплями;

— надлишок реактиву не висипають і не виливають у посуд, з якого він був взятий, щоб запобігти забрудненню реактивів;

— концентровані розчини кислот та лугів, токсичних речовин знаходяться під тягою, де з ними і працюють.

Робота з кислотами і лугами

1. Під час роботи з концентрованими кислотами та лугами необхідно бути обережним та слідкувати за тим, щоб вони не потрапили на шкіру і одяг.

2. При розведенні концентрованої сірчаної кислоти необхідно обережно і поступово приливати кислоту до води, а не навпаки. Це пов’язано з тим, що при розведенні сірчаної кислоти виділяється велика кількість тепла. Тому при додаванні води до кислоти розчин може розбризкуватись і потрапити на шкіру і одяг.
Робота з шкідливими і отруйними речовинами

При роботі з шкідливими і отруйними речовинами (ціаніди, солі барію, ртуті, свинцю, миш’яку, металічна ртуть, сірководень тощо) необхідно слідкувати за тим, щоб шкідливі або отруйні речовини не потрапили в організм через шлунково–кишковий тракт. У зв’язку з цим їсти в лабораторії категорично забороняється. Після роботи в лабораторії необхідно добре вимити руки. Балони з ртуттю або заповнені нею прилади необхідно помістити на спеціальні підставки, щоб у випадку пошкодження приладів основна маса ртуті потрапила на підставку, а не на робочий стіл чи підлогу. Якщо ртуть все ж розлилась, її треба дуже швидко зібрати за допомогою мідних дроту або пластинки, а потім засипати сіркою. Працювати з ртуттю дозволяється лише у спеціальних приміщеннях.

Робота з горючими речовинами

1. Під час роботи з діетиловим ефіром, спиртами, бензолом і іншими горючими речовинами, їх нагрівання проводять на водяній бані в колбі з зворотним холодильником.

2. У лабораторії ці речовини необхідно зберігати в щільно закритих склянках невеликого вмісту.

3. Пробірки та склянки з горючими речовинами потрібно тримати на достатній відстані від пальників. Після закінчення роботи з ними необхідно загасити пальники, а лише потім вимити посуд, що містить ці речовини.

4. Горючі, легкозаймисті і леткі речовини не можна зберігати близько від полум’я або сильно нагрітих електричних приладів (термостати, електропічі, тощо).

5. Лужні метали слід обов’язково зберігати під шаром вільного від води і вологи гасу. Лужні метали та кристалічні луги необхідно брати тільки пінцетом або спеціальними щипцями. Необхідно одягати окуляри або спеціальну маску. Після закінчення роботи залишки цих металів потрібно перенести в спеціально відведені для них склянки.
Робота з речовинами, що утворюють вибухові суміші

1. Необхідно пам’ятати, що деякі гази (водень, сірковуглець, ацетилен, оксид вуглецю(II), тощо), а також леткі речовини (бензол, спирти, гексан, тощо), при випаровуванні утворюють з повітрям, а також з киснем вибухові суміші. Щоб їх пари не накопичувались у приміщенні лабораторії в небезпечних кількостях, працювати з цими речовинами необхідно при сильній витяжній вентиляції.

2. Без дозволу і відповідної інструкції викладача забороняється нагрівати, піддавати удару речовини, які утворюють вибухові суміші (хлорати, перхлорати, персульфати тощо).
Правила поведінки при виникненні пожежі в лабораторії

1. При виникненні пожежі в лабораторії необхідно терміново вимкнути всі електричні прилади і перекрити подачу газу. Місце пожежі необхідно засипати піском або накрити протипожежною ковдрою і загасити вогонь за допомогою вогнегасника.

2. Застосовувати воду для гасіння пожежі треба обережно, тому що вода в деяких випадках сприяє збільшенню пожежі.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ
На початку кожного семестру викладач проводить інструктаж групи студентів про дотримання правил роботи в хімічній лабораторії та техніки безпеки. Студенти підтверджують знання правил безпеки власними підписами у журналі.

Нещасні випадки (опіки, поранення, отруєння) в лабораторії виникають внаслідок недостатнього ознайомлення працюючих з відповідними інструкціями по охороні праці і техніці безпеки або в результаті необережності у роботі.

У кожній лабораторії повинна бути аптечка першої допомоги.

Якщо нещасний випадок трапився, потерпілому треба надати першу допомогу:

1. При попаданні на шкіру кислот, це місце слід інтенсивно промити водою, а потім 1% розчином NaHCO₃. При попаданні концентрованої сірчаної кислоти перед промиванням пошкоджену шкіру необхідно витерти сухим ватним тампоном.

2. При попаданні на шкіру розчинів лугів пошкоджене місце промивають водою, а потім розведеними оцтовою, лимонною кислотами, або насиченим розчином борної кислоти.

3. При попаданні на шкіру фенолу, брому і подібних їм речовин необхідно негайно пошкоджене місце промити відповідними органічними розчинниками (спирт, ефір тощо).

4. При отруєнні хлором, бромом, оксидами нітрогену потерпілому необхідно вдихати пари розведеного розчину амоніаку і випити молоко.

5. При опіках тіла полум’ям необхідно негайно промити місце опіку 1% розчином калію перманганату і покласти на пошкоджене місце компрес із спиртового розчину таніну.

6. При порізах рану необхідно обробити спиртовим розчином йоду і перев’язати.

7. Після надання першої допомоги потерпілому, його терміново необхідно відправити до лікарні.
Основні способи очищення неорганічних речовин
1. Значення теми: В хімічній практиці велике значення має ступінь очищення речовин, так як робота з забрудненими реактивами може призвести до помилкових результатів. Чистота речовин, які використовуються як лікарські препарати, визначається Державною Фармакопеєю України і тому фармацевтам потрібно знати основні методи очищення і засоби ідентифікації чистоти речовин.
2. Основні питання теми:

2.1. Чистота хімічних речовин, кваліфікація речовин за чистотою: «чистий» (ч), «чистий для аналізу» (ч.д.а.), «хімічно чистий» (х.ч.), «особливо чистий» (ос.ч.).

2.2. Основні методи очищення і розділення речовин та їх теоретична основа: перекристалізація, дистиляція, возгонка, хімічне осадження, транспортні реакції, екстракція, зонна плавка, йонний обмін, адсорбція.

2.3. Фізичні константи як засіб ідентифікації чистоти речовин: колір, смак, запах, густина, температури плавлення та кипіння, в’язкість, розчинність тощо.

3. Теоретичний матеріал:

Хімічними реактивами називають речовини, які використовують для проведення хімічних реакцій і застосовують для аналізу і синтезу речовин.

Хімічні реактиви в залежності від ступеня чистоти класифікують на технічні (т.), чисті (ч.), чисті для аналізу (ч.д.а.), хімічно чисті (х.ч.), високоеталонно чисті (в.е.ч.), особливо чисті (ос.ч.). Кількість домішок регламентується Держстандартами (ДСТ), технічними умовами (ТУ) або статтями Державної Фармакопеї (ДФ). Звичайно, у практиці хімічного аналізу використовують реактиви кваліфікації ч.д.а. і х.ч.

У лабораторії використовують розчини хімічних реактивів певної концентрації (найчастіше 0,1–0,2М), рідше — індикаторні папірці. Для розчинення використовують дистильовану воду або органічні розчинники.

При роботі напівмікрометодом використовують реактиви масою від 0,01 до 0,10г твердої речовини і об’ємом від 0,5 до 5,0см³ розчину.
4. Література:

4.1. Конспект лекції.

4.2. Сухомлинов А.К., Боровская Н.В., Пустовар П.Я. и др. Неорганическая химия (практикум), 1983, с 5–31.

4.3. Практикум по неорганической химии, под ред. Н.А. Остапкевича, 1987, с. 4–13.

4.4. Практикум загальної та неорганічної хімії. Є.Я.Лівітін та ін. — Х.: „Основа”, 1998р. с. 8–11
5. Завдання для закріплення матеріалу:

5.1. Зробити короткий конспект–характеристику методів розділення і очищення речовин.
Перекристалізація — ________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дистиляція — _____________________________________________________________

Возгонка — _______________________________________________________________

Хімічне осадження — _______________________________________________________

Транспортні реакції — _______________________________________________________

Екстракція — _____________________________________________________________

Зонна плавка — ____________________________________________________________

Йонний обмін —___________________________________________________________

Адсорбція — ______________________________________________________________

5.2. Коротко описати методику встановлення температур плавлення і кипіння речовин.

Найпростіший прилад для визначення температури плавлення:
1 — гумова пробка з розрізом;

2 — термометр;

4 — посудина з маслом;

3–5 — резервуар для термометра з капіляром (пробірка);

6 — подача газу до пальника;

7— металева (або азбестова) сітка;

8 — капіляр із речовиною;

9 — кільце із пластику чи гуми для кріплення капіляра до термометра;

10 — кільце штативу, який утримує посудину з нагрітим маслом

________________________________________________________________________

6. Лабораторна робота.

Дослід 1. Очищення водопровідної води методом дистиляції (перегонки) і встановлення температури її кипіння.

Зібрати прилад для перегонки, налити в колбу Вюрца водопровідної води 1/2 об’єму колби, підвести воду в холодильник і ввімкнути нагрівальний прилад. Після того, як вода закипить, відмітити по термометру температуру кипіння. Декілька крапель дистиляту випарувати на чистому склі. Те ж зробити з водопровідною водою і зробити висновки про наявність солей в дистильованій і звичайній воді. Підписати елементи лабораторної установки для перегонки.

1. _____________________________

2. _____________________________
3. _____________________________
4. _____________________________
5. _____________________________
6. _____________________________
7. _____________________________
Висновок:_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дослід 2. Очищення речовин возгонкою.

Зважити 0,2г речовини (хлориду амонію або йоду), помістити на дно хімічного стакану. Накрити стакан чашкою для випарування або часовим склом з холодною водою і нагріти на електроплитці. Кристали зібрати, розрахувати вихід чистої речовини (в %).

Висновок:_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Дослід 3. Очищення речовин перекристалізацією.

По вказівці викладача взяти речовину для очищення, розрахувати необхідну кількість води, щоб після перекристалізації отримати 2г чистої речовини. Воду нагріти до кипіння і розчинити речовину. Гарячий розчин профільтрувати через складчастий фільтр і охолодити. Кристали, що випали в осад, відфільтрувати через воронку Бюхнера, висушити, зважити і розрахувати вихід чистої речовини (в %), встановити температуру плавлення.


Конічна лійка зі складчатим фільтром		Прилад для фільтрування під вакуумом: 1.__________________ 2.__________________

Висновок:_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
„Зараховано”_„____”_________________200__р.__________________________(підпис_викладача)____Основні_класи_неорганічних_сполук'>Зараховано”

„____”_________________200__р. ______________________

^{(підпис викладача)}

Основні класи неорганічних сполук
1. Значення теми: Представники основних класів неорганічних сполук широко застосовуються в медицині як лікарські препарати і хімічні реактиви. Вивчення і знання хімічних властивостей має суттєве значення для подальшого можливого застосування їх з лікувальною метою.
2. Основні питання теми:

2.1. Прості речовини: метали і неметали.

2.2. Складні речовини: бінарні, потрійні, комплексні.

2.3. Оксиди: прості, подвійні, полімерні. Пероксиди та надпероксиди. Номенклатура. Застосування.

2.4. Гідрооксиди: основні, кислотні, амфотерні. Номенклатура. Застосування.

2.5. Кислоти. Орто–, мета–, та полі–форми кислот. Застосування.

2.6. Солі. Класифікація. Номенклатура. Застосування.

2.7. Залежність кислотно–основних форм та властивостей оксидів і гідрооксидів від положення елементів, що їх утворюють у періодичній системі елементів Д. І. Менделєєва.

3. Література:

3.1. Конспект лекції.

3.2. Левітін Є.Я. та ін. Загальна та неорганічна хімія. Підручник. Вінниця: НОВА КНИГА, 2003.— стор.99–125.

3.3. Глинка Н.Л. Общая химия. Л.: 1986. с. 37–43.

3.4. Оленин С.С. Фадеев Г.Н. Неорганическая химия. М.: 1979. с. 126–129.

3.5. Григор’єва В.В. та ін. Загальна хімія. 1991. с.140–164.

3.6. Общая химия в формулах, определениях, схемах. И.Е. Шиманович, М.Л. Павлович, В.Ф. Тыкавий, П.М. Малашко. 1987. 13–30.
4. Завдання для закріплення матеріалу:

4.1. Навести приклади оксидів: а) кислотних; б) основних; в) амфотерних; г) індиферентних.

4.2. Дати міжнародну назву таким речовинам:

а) кислотам: H₂SO₄, H₃BO₃, H₂SO₃, H₂S.

б) основам: Fe(OH)₃, Fe(OH)₂, Cr(OH)₃.

в) оксидам: N₂O, NO, Mn₂O₇, N₂O₃.

г) солям: Al₂(SO₄)₃, FeOHCl₂, NaH₂PO₄, Ca(HCO₃)₂.

4.3. Закінчити рівняння реакцій:

K₂O + ZnO =___________________________________________________________

CaO + Cl₂O₇ =__________________________________________________________

Ca(H₂РO₄)₂ + Al₂(SO₄)₃ =__________________________________________________

4.4. Написати рівняння дисоціації таких електролітів: H₂SO₄, Al₂(SO₄)₃, K₂H₂P₂O₇, Cr(OH)₂Cl.

4.5. Скласти рівняння реакцій за допомогою яких можна зробити такі перетворення:
а) Ba  BaO  BaCl₂  Ba₃(PO₄)₂  BaSO₄;

б) Zn  K₂ZnO₂ ZnCl₂ Zn(OH)₂Na₂[Zn(OH)₄]ZnSO₄

в) C  CO  CO₂  Na₂CO₃  NaHCO₃  Na₂CO₃  CaCO₃  Ca(HCO₃)₂  CaCO₃.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

“Зараховано”

„____”_________________200__р. ______________________

^{(підпис викладача)}

Основні закони хімії. Закон еквівалентів. Визначення еквівалентної маси металу методом витіснення

жүктеу/скачать 1.77 Mb.

Достарыңызбен бөлісу:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10