Академія педагогічних наук україни інститут педагогічної освіти І освіти дорослих на правах рукопису

ДИСЕРТАЦІЯ

дійсний член АПН України,

Академік-секретар відділення

професійної освіти і освіти дорослих

АПН України

Ничкало Нелля Григорівна

Київ – 2008

Зміст

ВНЗ – вищий навчальний заклад

ВПУ – вище професійне училище

ДОС – Державний освітній стандарт

ЄОП – європейський освітній простір

ЄФО – Європейський фонд освіти

ЗППО – заклади початкової професійної освіти

МОП – Міжнародна організація праці

МС – методична служба

ПЛ – професійний ліцей

ПОН – професійна освіта і навчання

ППО – початкова професійна освіта

ПТНЗ – професійно-технічний навчальний заклад

ПТО – професійно-технічна освіта

РАО – Російська академія освіти

РСПП – Російська спілка підприємців і працедавців

СПО – середня професійна освіта

ТПП – Торгово-промислова палата

Сучасний етап становлення людської цивілізації пов’язаний із суттєвими соціально-економічними, культурними, і технологічними змінами, що спричинили необхідність реформування освітньої галузі. У багатьох державах світу активно відбувається переоцінка стратегій розвитку системи професійної освіти, її модернізація з урахуванням глобалізаційних змін, економічних можливостей, культурних традицій та ефективного використання усіх ресурсів.

Модернізація національних систем освіти набуває особливої актуальності у зв’язку із загальносвітовими тенденціями: глобалізаційними та інтеграційними процесами, посиленням значення інтелекту, знань, кваліфікації в економічному прогресі; зростання значення людського капіталу; глибокими структурними змінами у сфері зайнятості, що визначають потребу постійного підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, зростання їх професійної мобільності; тривалою соціально-економічною кризою пострадянських країн, що спричинило розвиток негативних демографічних явищ; становленням і розвитком ринкової економіки в цих країнах, посиленням конкуренції на ринку праці; швидкі темпи розвитку суспільства, що потребує підготовки людей до життєдіяльності в динамічних, нестабільних умовах.

Питання управління системами професійної освіти і навчання на початку ХХІ ст. в багатьох країнах вирішуються з урахуванням світового досвіду, національних традицій і потреб на загальнонаціональному та регіональному рівнях. У країнах-членах Європейського Союзу одним із пріоритетних шляхів розвитку освіти є її децентралізація та регіоналізація. У сучасних умовах ці тенденції мають всезагальний характер зростає значення їх об’єктивного аналізу, виявлення прогресивних позитивних ідей і суперечностей в цих складних процесах.

Процес входження України до світового освітнього простору пов’язаний з активним впливом глобалізаційних процесів, а також традиціями та особливостями суспільно-економічного й культурно-освітнього життя нашої держави. Реалізація в нашій державі комплексу завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти (2002 р.), потребує всебічного вивчення процесів реформування систем освіти пострадянських країн. У Російській Федерації найрадикальніші реформи у підготовці кваліфікованих робітників відбулися в 90-х роках ХХ – на початку ХХІ ст. Звернення до досвіду цієї країни зумовлено низкою причин, серед яких головними, на нашу думку, є: подібність соціально-економічних умов, пов’язаних із становленням ринкової економіки і посиленням конкуренції на ринку праці та систем освіти, що потребують модернізації, й розвитком ринку освітніх послуг. Важливе значення має також багатолітня міжнародна співпраця й орієнтація Міністерства освіти і науки Російської Федерації на висновки експертів міжнародних організацій з цих проблем (Міжнародної організації праці, Організації економічного співробітництва та розвитку, ЮНЕСКО, Європейського фонду освіти та ін.).

Актуальність і доцільність дослідження цієї проблеми зумовлені необхідністю подолання суперечностей у процесі модернізації системи професійно-технічної освіти в Україні, зокрема між:

- потребами ринкової економіки у висококваліфікованих робітниках та незадовільною якістю їх професійної підготовки у багатьох навчальних закладах професійно-технічної освіти;

- диспропорцією структури кадрів на ринку праці та пропозиціями освітніх послуг у ПТНЗ;

- державною формою управління професійною освітою, закритим відомчим характером чинної моделі професійно-технічної освіти і необхідністю формування принципово нової системи професійної підготовки, орієнтованої на ринок праці і замовника кадрів;

- необхідністю розвитку державно-громадського управління з участю соціальних партнерів і несформованістю нормативно-правової бази та неготовністю керівників ПТНЗ до кардинальних змін в управлінській діяльності в новій соціально-економічній ситуації;

- динамічним соціально-економічним розвитком регіонів, зрослими запитами виробництва, що потребує висококваліфікованих фахівців відповідного профілю, та відставанням змісту освіти від сучасних вимог, а також недостатнім прогнозуванням розвитку напрямів підготовки фахівців.

Подолання цих суперечностей об’єктивно потребує виявлення прогресивних ідей зарубіжного досвіду підготовки робітників і пошуку шляхів їх творчого використання в системі профтехосвіти України.

Важливі теоретичні дослідження з проблем професійно-технічної освіти здійснили С. Батищев [10; 11], А. Біляєва [15], С. Гончаренко [42], І. Лікар- чук [127], Н. Ничкало [152; 154], О. Новиков [155; 156], В. Радкевич [194], О. Щербак [255; 256] та ін. Порівняльно-педагогічні аспекти розвитку сучасних зарубіжних систем освіти вивчали Н. Абашкіна [1; 2], Н. Авшенюк [5], Л. Гриневич [49], Т. Десятов [58; 59], К. Корсак [100], О. Матвієнко [133], А. Сбруєва [207] та ін. Важливе значення для дослідження проблеми розвитку системи професійно-технічної освіти мають праці з філософії освіти І. Зязюна [76; 77], В. Кременя [106; 107] та ін. Аналізу проблем трансформації в управлінні освітою, зокрема децентралізації управління освітніми системами, присвячено дослідження О. Олейнікової [160; 161], І. Смирнова [216; 217], Р. Шакурова [246], Т. Шамової [247], М. Швецова [249].

Результати наукового аналізу свідчать, що досвід пострадянських країн, зокрема Російської Федерації, щодо організаційно-педагогічних умов розвитку системи підготовки кваліфікованих робітників у період її регіоналізації в порів-няльно-педагогічному плані в нашій країні широко не вивчався. Разом з тим прогресивні ідеї цього досвіду, безумовно, можуть знайти застосування в Україні.

Впродовж останніх років у нашій державі (у м. Києві, Львівській та Харківській областях) здійснюються міжнародні проекти, пов’язані з регіоналізацією і децентралізацією управління професійно-технічною освітою. Міністерством освіти і науки України видано нормативно-правові документи з цього питання, проведено міжнародні, всеукраїнські, регіональні конференції, науково-методичні семінари. Водночас зазначимо, що перші результати такої діяльності потребують об’єктивного аналізу, наукового узагальнення, обґрунтування висновків щодо перспектив подальшої роботи і впровадження результатів у практику.

Розбіжності між державними і регіональними повноваженнями, що мають місце, не зводяться лише до ідеї децентралізації адміністративно-командної системи управління, а детермінуються суперечностями виробничо-технологічної спеціалізації регіонів і розвинених у них галузей економіки. Регіоналізація сприяє розв’язанню цих суперечностей. Цілком очевидно, що неможливо збудувати ефективну регіональну мережу закладів професійної освіти в умовах відомчої роз’єднаності.

З урахуванням досвіду країн Європейського Союзу і Російської Федерації для здійснення регіоналізації професійно-технічної освіти в Україні доцільно забезпечити функціональний комплекс взаємопов’язаних і взаємозумовлених організаційно-педагогічних умов. Потребує наукового обґрунтування механізм переходу професійно-технічної освіти до державно-громадської моделі управління, застосування різних форм співзасновництва навчальних закладів, багатоканального фінансування, перерозподілу повноважень на користь роботодавців при збереженні ролі держави в забезпеченні доступності та якості освіти.

Значний науковий інтерес становлять аналітичні праці присвячені моніторингу якості освіти в Україні та Російській Федерації, опубліковані у виданнях ЮНЕСКО, МОП, ЄФО. Однак досі не здійснювалося педагогічне дослідження, в якому б цілісно розглядалися проблеми регіоналізації у розвитку початкової професійної освіти (ППО) в умовах децентралізації у Російській Федерації.

Враховуючи актуальність завдань інтеграції системи освіти України у світовий освітній простір, посилення значення модернізації системи професійно-технічної освіти у загальних реформаційних процесах, що відбуваються в нашій державі, недостатній рівень їх дослідженості, визначено тему дисертації – “Особливості розвитку початкової професійної освіти в умовах децентралізації в Російській Федерації”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою комплексного дослідження відділу порівняльної професійної педагогіки “Теорія і практика підготовки педагогічного та виробничого персоналу в зарубіжних країнах”, РК № 0105U000040. Тема дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України (з 2007 р. – Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України) (протокол № 9 від 28 вересня 2006 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 р.).

Відповідно до об’єкту, предмету, мети і концепції дослідження визначено такі завдання:

1. 
   Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці.
   
2. 
   Здійснити педагогічний аналіз процесу регіоналізації початкової професійної освіти в умовах децентралізації у Російській Федерації.
   
3. 
   Розкрити сучасні тенденції розвитку початкової професійної освіти в суб’єктах Російської Федерації.
   
4. 
   Охарактеризувати основні напрями розвитку соціального партнерства в контексті сучасних і перспективних потреб ринку праці.
   
5. 
   Розкрити особливості законодавчого регулювання модернізації підготовки кваліфікованих робітників в умовах ринкової економіки.
   
6. 
   Виявити подібне і відмінне в розвитку національних систем підготовки кваліфікованих робітників у Російській Федерації та Україні.
   
7. 
   Підготувати науково-методичні рекомендації щодо можливостей використання прогресивних ідей досвіду підготовки кваліфікованих робітників у закладах початкової професійної освіти Російської Федерації у реформуванні системи професійно-технічної освіти України в сучасних умовах.
   

В основу дослідження покладено положення, згідно з якими об’єктивною передумовою модернізації системи управління розвитком професійно-технічної освіти в умовах регіону є структурно-функціональне перетворення освітнього середовища, що зумовлює процес трансформації системи освіти, усіх її підсистем, створює відповідні умови для реалізації освітнього потенціалу й ефективного використання ресурсів розвитку виробничого персоналу регіону. Мета структурно-функціональних перетворень полягає у формуванні системи управління професійно-технічною освітою в умовах регіону, що зберігає і розвиває соціально-культурний та інформаційно-національний потенціал, сприяє підвищенню освітньо-професійного рівня населення завдяки ефективному впровадженню високоякісних освітніх послуг, що відповідають можливостям самореалізації особистості й стратегічним цілям соціально-економічного розвитку країни. Реалізація цієї мети забезпечить підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців на основі врахування особливостей соціально-економічного розвитку регіону.

На різних етапах наукового пошуку враховувалися положення декларацій, концепцій і рекомендацій міжнародних організацій, законодавчих актів, а також нормативно-правових та інструктивно-методичних документів і матеріалів з питань розвитку початкової професійної освіти у Російській Федерації та професійно-технічної освіти в Україні.

• 
  методологічних засад філософії освіти (І. Зязюн [76; 77], В. Кре- мень [106; 107] та ін.);
  
• 
  методології порівняльної педагогіки (Н. Абашкіна [1; 2], Т. Десятов [58; 59], І. Лещенко [118], О. Матвієнко [133], Л. Пуховська [193], А. Сбруєва [207] та ін.);
  
• 
  теоретико-методологічні засади неперервної професійної освіти (С. Батишев [10; 11], А. Біляєва [15; 16], Н. Ничкало [152; 154], О. Новиков [155; 156], В. Радкевич [194], В. Скульська [211], О. Щербак [256; 257] та ін.);
  
• 
  теоретико-методологічні засади реформування системи освіти (В. Беспалько [19], С. Гончаренко [42; 43], Ю. Зіньковський [74], В. Казаков [81] та ін.);
  
• 
  регіоналізації системи освіти (І. Калина [83], Н. Карташова [88], М. Махмутов [135], О. Олейнікова [160; 161], І. Смирнов [216; 217], З. Соловйова [222], Л. Соломко [223], Р. Шакуров [246], М. Швецов [249] та ін.).
  

На пошуковому етапі (2002–2003 рр.) вивчався стан дослідженості проблеми, обґрунтовувалися концептуальні ідеї та логіка наукового пошуку, розроблялися програма і методика дослідження, визначалися його об’єкт і предмет, мета і завдання, поняттєво-термінологічний апарат.

На дослідно-аналітичному етапі (2004–2006 рр.) розширювалася та поглиблювалася джерельна база дослідження, формувалося авторське концептуальне бачення досліджуваних процесів, аналізувалися моделі й структура початкової професійної освіти в Російській Федерації, виявлялися організаційно-педагогічні умови їх функціонування і розвитку в умовах децентралізації.

На підсумковому етапі (2006–2008 рр.) узагальнювалися результати дослідження, виявлялися особливості правового та фінансового забезпечення розвитку початкової професійної освіти в умовах децентралізації у Російській Федерації, визначалася ефективність соціального партнерства на загальнодержавному та регіональному рівнях, розроблялися рекомендації щодо забезпечення державної політики, спрямованої на підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників в умовах ринкової економіки, визначалися основні напрями розвитку системи професійно-технічної освіти на регіональному рівні, формулювалися основні висновки та рекомендації щодо творчого використання прогресивних ідей зарубіжного досвіду реформування системи підготовки кваліфікованих робітників в Україні.