Державного вищого навчального закладу

На даний момент часу головною метою економічної стратегії діяльності багатьох підприємств є скорочення витрат за рахунок досягнення якісних параметрів виробництва, а саме: покращення використання обладнання, робочого часу, складу робочої сили, якості продукції, які направлені на підвищення ефективності виробництва у цілому. Необхідність такої перебудови була продиктована курсом на жорстку економію ресурсів у зв’язку з наявністю таких негативних моментів, як збільшення цін на паливо і енергію, нестабільна політична ситуація й ін. У результаті прибуток підприємства буде досягатися не за рахунок збільшення обсягів виробництва із застосуванням додаткових ресурсів і виробничих потужностей, а на основі більш ефективного використання всіх ресурсів, та зменшення питомих витрат виробництва. Однак, це неможливо здійснити без застосування передових технологій та використання нової техніки. Тому заходи стосовно економії витрат виробництва у теперішній час застосовується у комплексі з технічними заходами щодо його удосконалення.[1]

• 
  підвищення технічного рівня виробництва, впровадженням новітніх технологій, застосуванням нових видів сировини та матеріалів; використанням інноваційної техніки та обладнання;
  
• 
  удосконалення апарату управління, зменшення адміністративних та транспортних витрат.
  
• 
  зміна обсягу та структури продукції, зокрема зміна номенклатури й асортименту, зниження матеріаломісткості й трудомісткості продукції.
  
• 
  поліпшення використання виробничих ресурсів, застосування більш дешевих матеріалів, їх повторне використання, впровадження безвідходних технологій виробництва, застосування ресурсозберігаючих технологій;
  
• 
  введення в дію нових цехів, виробництв і виробничих одиниць;
  
• 
  розмежування витрат на виробництво нестандартної продукції та продукції вищої якості; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу продукції; чітке виділення витрат на управління, підготовку й оновлення процесу виробництва і т. ін.
  
• 
  вивчення причин браку та зниження собівартості за рахунок скорочення втрат від браку;
  
• 
  зниження витрат на оплату праці на одиницю продукції.
  
• 
  скорочення адміністративно-управлінських витрат.
  
• 
  ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
  
• 
  посилення контролю над витратами, зокрема за валютними операціями та операціями з цінними паперами, а також перегляд порядку роботи з покупцями і замовниками в разі прострочення платежів.[4, с.884]
  

1. 
   Кулемзіна О.В.. Шляхи управління та оптимізації витрат. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/28_PRNT_2011/Economics/6_93860.doc.htm
   
2. 
   Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. / Л. О. Коваленко, Л. М. Ремньова. – К. : Знання, 2009. – 485 с.
   
3. 
   Котенко Т. Ю. Аналіз витрат як складова управління на підприємствах будівельної галузі / Т. Ю. Котенко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 6. – С. 118–121.
   
4. 
   Савчук В. П. Финансовый менеджмент : практическая энциклопедия / В. П. Сав¬чук. – К. : Максимум, 2010. – 884 с.
   

Зубкова І.П., Чижова Н.Є.

Передумови виникнення та перспективи розвитку інтернет-маркетингу в Україні
Бурхливий розвиток науково-технічного прогресу та інформатизація бізнесу є важливими чинниками переорієнтації основних напрямів діяльності більшості підприємств, у тому числі, виникненню нових видів маркетингу. Одним із результатів науково-технічного прогресу є створення принципово нового виду маркетингу – Інтернет-маркетингу.

Метою статті є висвітлення передумов виникнення розвитку Інтернет-мартингу в Україні.

Дослідженню питання розвитку Інтернет-маркетингу в Україні приділили увагу такі вітчизняні вчені: Петрик О.А., Литовченко І.Л., Успенський І.В., Писаренко В.В., Полонець В.М., Пилипчук В.П., Окландер М.А., Артюхов М.О., Павленко А.Ф., Войчак А.В., Примак Т.О.

Сьогодні суспільство усвідомлює появу та розвиток швидкими темпами такого явища, як Інтернет-економіка. Успішне існування в новій реальності визначається, значною мірою, застосуванням як традиційного маркетингу, так і розробкою специфічних прийомів і засобів роботи в Інтернеті

Перш, ніж аналізувати питання розвитку Інтернет-маркетингу в Україні, варто звернути увагу на рушійні сили виникнення даного виду маркетингу загалом. Поява та розвиток Інтернет-маркетингу тісно переплітається із виникненням та розвитком електронної комерції в бізнесі. Електронна комерція як новий вид бізнесу виникла наприкінці XX ст. і в останні роки в розвинених країнах остаточно набула рис усталеного і стабільно бізнесу, що розвивається, з досить чіткими правилами гри для продавців і покупців. Сьогодні це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп'ютерних мереж. Україна з ряду причин знаходиться на початку освоєння електронної комерції, і сприйняття практичного зарубіжного досвіду їй необхідно [1].Розвиток інформаційних технологій, серед яких одне із ключових місць зайняла мережа Інтернет, поява й бурхливе зростання електронної комерції стали основою для появи нового напрямку в сучасній концепції маркетингу взаємодії – Інтернет-маркетингу.

Сьогодні все більше компаній починають використовувати електронну торгівлю та Інтернет-маркетинг. На думку Холмогорова В.В., Інтернет-маркетинг включає в себе цілий комплекс дочірніх дисциплін [5]. Петрик О.А. в книзі «Інтернет-маркетинг» визначає спрямованість даного напрямку маркетингу на «освоєння алгоритмів формування і забезпечення високої ефективності рекламних кампаній, способів правильного позиціонування торгової марки на ринку» [4]. Управління та обмін інформацією є надзвичайно важливими для забезпечення ефективності та результативності будь-якого маркетингового каналу, а найбільша перевага он-лайн-бізнесу полягає в тому, що Інтернет є глобальним засобом комунікації, яка не має жодних територіальних обмежень, при цьому вартість доступу до інформації не залежить від віддаленості, на противагу традиційним засобам, де ця залежність прямо пропорційна. Із прискоренням науково-технічного прогресу Інтернет-маркетинг в Україні також набуває стрімкого розвитку. Підтвердженням цього є той факт, що з кожним роком витрати на рекламу в мережі Інтернет зростають та складають значну частку рекламних бюджетів рекламодавців. Так, усе більша кількість компаній включає Інтернет-маркетинг у перелік використовуваних маркетингових інструментів, причому все більше число фірм використовує Інтернет на всіх етапах своєї діяльності. Внаслідок цього останнім часом відбувається перехід від використання застарілих веб-сайтів з обмеженою функціональністю до концепції створення сайту як повноцінного маркетингового інструменту.

Поєднання можливостей Інтернету та рекламної справи відкриває сьогодні широкі можливості для реклами в мережі. При цьому, Інтернет-реклама потребує набагато менше витрат як фінансових, так і фізичних, а система управління рекламним процесом є повністю автоматизованою і включає в себе більш гнучкі налаштування компонентів рекламної кампанії.

Найважливішими складовими Інтернет-маркетингу, що відрізняють його від будь-яких інших видів маркетингової діяльності, є інтерактивні маркетингові дослідження, що включають вивчення ринків, споживачів і конкурентів, та комунікативна політика, яка, завдяки глобальному поширенню та популярності Інтернету серед населення всього світу, дає будь-якому бізнесу унікальні нові можливості (формування систем Інтернет-комунікацій, проведення рекламних кампаній, організацію збуту, он-лайн-формування брендів тощо). Крім того, роль, яку виконує Інтернет, не обмежується лише комунікативними функціями, а також включає в себе можливість укладання угод, здійснення покупок і проведення платежів, надаючи йому риси глобального електронного ринку. Таким чином, враховуючи всі реальні можливості Інтернет-маркетингу, можна впевнено сказати, що перехід реального бізнесу до віртуального простору, не лише у світі, але й в Україні, є лише питанням часу та рівня знань. [2] Незважаючи на демократичність Інтернету як носія, в Україні можна спостерігати монополію великих проектів, тобто тих, що належать до ряду відомих Інтернет-холдингів. Вихід на ринок іноземних гравців скоріше вплинув на перерозподіл місць на українському ринку, ніж на його збільшення. Згідно з офіційними звітами Інтернет-компаній, дві третини рекламних витрат припадають на «Яндекс», «Google», «Yаhоо!», «Rambler».

Згідно даних дослідницької компанії «Gemius», серед користувачів найбільш поширеною є думка про те, що он-лайн купівлі є значно дешевшими, ніж у звичайних магазинах. Проте досить велика частка населення вважає, що даний вид здійснення купівлі є ризикованим. Варто також зазначити, що Інтернет-користувачі є досить консервативними та лише кожен п’ятий користувач, що не здійснював купівлю за допомогою мережі Інтернет, схильний її здійснити [3]. Дане дослідження допомагає виявити все ще низький рівень довіри населення довіри до мережі Інтернет, що негативно позначається на розвитку Інтернет-маркетингу.

Значною перспективою розвитку Інтернет-маркетингу є сприятливі умови для інтеграції регіональних ринків до ринків національного рівня, а їх, у свою чергу, до міжнародних та світових. Із розширенням ринку глобалізація обігу товарів та послуг поширюватиметься, що є значним позитивним явищем для поглиблення розвитку Інтернет-маркетингу в Україні та залучення досвіду його використання іншими країнами.

На мою думку весь потенціал Інтернету в Україні використовується не повною мірою через нерозуміння його переваг у порівнянні з традиційними ЗМІ та засобами рекламування.

Враховуючи ситуацію, що склалася сьогодні у сфері Інтернет-маркетингу, можна спрогнозувати наступні напрямки розвитку цієї галузі у майбутньому:

1.Зростання питомої ваги Інтернет-торгівлі в сфері товарно-грошових відносин, збільшення загального обсягу віртуального товарообігу.

2. Посилення конкуренції між суб’єктами-учасниками ринку Інтернет-торгівлі.

3. В сегменті пропозиції Інтернет-маркетингу – поява нових видів товарів та послуг.

4. В сегменті попиту – посилення рівня вимогливості клієнтів та збільшення їх критичності до процесу вибору конкретної пропозиції товарів чи послуг.

5. Посилення законодавчої регламентації та умов провадження Інтернет-торгівлі. Поява додаткових умов контролю та регулювання Інтернет-маркетингу в мережі Інтернет.

6. Посилення інтеграції вітчизняного Інтернет-ринку до світового.

Виходячи з результатів даного дослідження можна зробити висновок, що на сьогодні розвиток Інтернет-маркетингу тісно пов’язаний із становищем та перспективами розвитку Інтернет-торгівлі. У зв’язку із стрімким ростом науково-технічного прогресу Інтернет-маркетинг набуває не лише актуальності, але й поступово перетворюється на основний вид комунікації зі споживачами багатьох підприємств різних галузей економіки.

Вплив Інтернет-технологій на маркетингову діяльність підприємства зростає. В умовах сучасного світового ринку нові інформаційні технології та мережа Інтернет дозволяють зменшити витрати на виконання маркетингових функцій компанії. Тому, перспективою подальших досліджень по даному напрямку має стати поглиблене вивчення особливостей застосування Інтернет-технологій у маркетингових комунікаціях.

Популярність Інтернет-маркетингу зростає не тільки серед бізнес-компаній, але і серед звичайних користувачів мережі, які прагнуть просувати свої сайти, блоги.

Отже, незважаючи на всі складності, все більше компаній включають Інтернет-маркетинг у перелік інструментів, які використовуються при роботі на ринку. При цьому дедалі більша кількість фірм використовує Інтернет на всіх етапах своєї діяльності. Для багатьох компаній питання вже полягає не в тому, чи варто використати Інтернет, а в тому, який бюджет на це виділити і як його розподілити.

На сьогодні розвиток Інтернет-маркетингу тісно пов’язаний із становищем та перспективами розвитку Інтернет-торгівлі. У зв’язку із стрімким розвитком науково-технічного прогресу Інтернет-маркетинг набуває не лише актуальності, але й поступово перетворюється на основний вид комунікації зі споживачами багатьох господарюючих суб’єктів різних галузей та сфер національної економіки.
Література:

1. 
   Балабанов И.Т. Электронная коммерция. – СПб: Питер, 2001. – 336 с.
   
2. 
   Електронний ресурс / Н. Кузнєцова / Вісник київського національного університету імені Т. Г. Шевченка – Київ. – 2012. Режим доступу до ресурсу: http://bulletin-econom.univ.kiev.ua/articles/2012/137/16_137.pdf
   
3. 
   Электронная коммерция в Украине 2009-2011 [Електронний ресурс] // Gemius – Режим доступу до ресурсу: http://gemius.com.ua/ua/raporty/2011-05/03
   
4. 
   Петрик Е. А. Интернет-маркетинг: учеб. пособие / Е.А. Петрик; Московская финансово-промышленная академия. – М.: Экономика, 2004. – 299 с.
   
5. 
   Холмогоров В. В. Интернет-маркетинг: краткий курс /В.В.Холмогоров. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2002. – 272 с.
   

Кадашова С.В., Табачкова Н.А.

Глобальна фінансова нестабільність
У статті досліджено глобальну фінансову нестабільність як кризове явище. Проаналізовано причини фінансової нестабільності у всьому світі. Розглянуто курс долара США як чинник фінансової нестабільності; незбалансованість міжнародної фінансової системи, перенагромаджен-ня міжнародної ліквідності; злети і падіння міжнародних фондових ринків, суперечливі зміни валютних курсів основних гравців міжнародних ринків.

Ключові слова: глобальна фінансова нестабільність, валюта, фінансові ринки, країна, криза , проблеми, ліквідність, непрогнозовані коливання, транскордонний, облікові та процентні ставки, Східна Європа.

Метою статті є дослідження основних чинників фінансової нестабільності у світі. Аналіз національних та транскордонних криз в економіці країн світу, злети і падіння міжнародних фондових ринків, суперечливі зміни валютних курсів основних гравців міжнародних ринків; торговельні, платіжні та фінансові дісбаланси США, Євросоюзу та Азії, непрогнозовані коливання валютних та фінансових ринків; незбалансованість міжнародної фінансової системи, перенагромадження міжнародної ліквідності.

Вступ. Фінансові та валютні кризи останніх років продемонстрували не­обхідність досягнення стабільності міжнародних фінансових відносин. В умовах глобалізації, суперечливих процесів на фінансових ринках, коли­вання валютних курсів все більше виявляється глобальна фінансова не­стабільність. Причини глобальної фінансової нестабільності полягають у фінансовій лібералізації, інтеграції фінансових та валютних ринків, інтен­сифікації глобального руху капіталу, факторах нестабільності амери­канського долара як основної світової валюти. Суттєвим чинником глобальної нестабільності є падіння курсу долара США та прогноз його нестійкості на найближчі роки. Аналіз глобальної фінансової нестабільності є необхідним для прогнозуван­ня зовнішніх фінансових шоків для української економіки, удосконален­ня управління валютними й фінансовими ризиками в діяльності україн­ських компаній та банків.

Виклад основного матеріалу: Глобальні фінанси протягом останнього десятиріччя пройшли смугу національних та транскордонних фінансових криз (Азійська фінансова криза, кризи у Росії, Бразилії, Аргентині), злети і падіння міжнародних фондових ринків, суперечливі зміни валютних курсів основних гравців міжнародних ринків. Останнім часом торговельні, платіжні та фінансові дисбаланси США, Євросоюзу та Азії зумовлюють непрогнозовані коливання валютних та фінансових ринків, є висока ймовірність подальшого падіння американського долара.[1]

Сукупність таких явищ міжнародні експерти та науковці все частіше визначають як глобальну фінансову нестабільність. При цьому акцент робиться не на національних чи регіональних кризах — фінансових, банківських або валютних - та їх можливих міжнародних наслідках. Нестабільність визначається як стан міжнародної фінансової системи, внутрішньо суперечливий та незбалансований, що підвищує ймовірність непрогнозованих змін на фінансових ринках, може призвести до зовнішніх шоків та криз у фінансовій сфері.

Особливим чинником сучасної глобальної фінансової нестабільності і суперечливість курсоутворення є непередбачуваність курсу американського долара, який є основною валютою міжнародної торгівлі, міжнародної ліквідності, іноземних інвестицій, валютних резервів країн. Котрий рік поспіль відбувається падіння курсу американського долара, економічний тягар якого падає на євро, незважаючи на суперечливу економічну ситуацію у єврозоні, слабкість економік Німеччини та Франції, їх відхилення від макроекономічних умов Пакту стабільності та зростання Євросоюзу. До того ж країни, що розвиваються, перетворилися на нетто-експортерів капіталу, тим самим обмежуючи власні фінансові ресурси та сприяючи перенагромадженню міжнародної ліквідності. Для багатьох країн це загострило проблему вибору резервної валюти, посилило увагу до альтернативних валютних рішень - периферійних валют і регіональних валютних зон.

Глобальна фінансова нестабільність пов'язується з міжнародними валютними та фінансовими дисбалансами, а від так - з наслідками для міжнародних ринків, прогнозуванням зовнішніх шоків для національних економік. Водночас дісбаланси мають й інші макроекономічні аспекти - перенагромадження валютних резервів у доларах США в багатьох країнах-експортерах, зростаюче інвестування надлишкових доларових активів нерезидентів у цінні папери США, тиск на фінансові ринки та зниження   облікових та процентних ставок, що спричиняє дефляційний та ревальваційний тиск на розвинуті економіки.[2]

Результати дослідження: Проблеми фінансової нестабільності Ук­раїни та її інтеграції у міжнародні економічні відносини мають особливу, внутрішню сторону. Досить торкну­тися однієї зі складових — ступеня зрілості   фінансового   ринку. Його розвиненість на національному рівні є необхідною умовою для розвитку інтеграційних процесів у ринок світовий. Так, зокрема, загальновідомий показник ринкової капіталізації внутрішнього ринку дозволяє не лише давати оцінки конкретним ринковим центрам, а й використовувати динаміку цих показників при стосунках з іноземними кредиторами – як міжнародними фінансово-кредитними установами, так і приватними інвесторами. Прикладом ролі і місця України у міжнародних економічних відносинах можуть служити характерні для фінансової глобалізації рейтинги провідних корпорацій світу, що будуються за ознаками ринкової капіталізації. Традиційний рейтинг 500 наймогутніших корпорацій світу (за показником ринкової капіталізації) газети  Financial Times ніколи не включав українських підприємств. Показовим є те, що українські підприємства навіть ніколи не потрапляли до 100 провідних компаній Східної Європи. В свою чергу, російські компанії подавалися в переліку 500 найбільших компаній світу ще з 1997 року.[3]

Вплив фінансової глобалізації на характер взаємовідносин України з міжнародними установами можна визначити з двох боків: з одного – відбувається переосмислення цілей і форм діяльності міжнародних фінансових інститутів, а з іншого – українська економіка дуже слабка і не має достатньої підготовки до інтеграції у міжнародний простір, що призводить до постійних фінансових криз.

Сучасний розвиток валютно-фінансової сис­теми нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які відчут­но впливають на її розвиток. Це чинники «стадної поведінки», психологіч­ного ризику, епідемічного поширення кризо­вих явищ, війна на Донбасі та суто політичних зрушень, що впливають на поточний або майбутній стан економіки. Проте вітчизняні вчені не відок­ремлювали зазначені фактори як такі, що здат­ні спровокувати складний механізм розгор­тання тенденцій нестабільності. Не було зроб­лено спроби розглянути структурні чи політичні фактори як важливий складник еконо­мічних зрушень, а наслідком їх стає кризова ситуація. Натомість перевагу надава­ли дослідженню саме базових макроекономічних показників, не зважаючи на те, що біль­шість криз, які відбулись в останній декаді ми­нулого тисячоліття, розгортались аж ніяк не на фоні економічного спаду чи рецесії світової економіки. Навпаки, їм передував період еко­номічного пожвавлення, який був наслідком вдало імплементованих стабілізаційних прог­рам чи (та) високого економічного зростання.

Прогнози для України оптимістичні. МВФ очікує падіння реального ВВП на 5,5% у 2015 році та зростання на 2% у 2016 році. Інфляція, за даними WEO, сягне 33% у 2015 році, а у 2016 році сповільниться до 10,6%. Фонд передбачає зменшення дефіциту поточного рахунку з 4% ВВП у 2014 році до 1,4% ВВП у 2015 році. Дещо інші оцінки робить провідний експерт інформаційно-аналітичного центру Forex Club в Україні Андрій Шевчишин. Він підкреслює, що в українській економіці є ознаки уповільнення спаду, але "це ще далеко не відновлення".

"Прогнозуємо падіння ВВП у 2015 році на 9,1% та інфляцію 37,1%. Проходження "дна" розглядається в третьому-четвертому кварталах, чому сприятимуть база порівняння, реформи та адаптація економіки і населення до нових умов роботи. Суттєво тиснутиме споживчий сектор", - каже він. За оцінками експерта, у 2016 році ВВП може вирости на 2,4% за інфляції 12,6%.

Висновки: Валютно –фінансова нестабільність в Україні має місце через низку об'єктивних політичних, військових і економічних чинни­ків і як наслідок, зниження інвестиційної актив­ності та привабливості.

Макроекономічна стабільність є в значному ступені одним із пріоритетів державної економічної політики. Адже не підлягає сумніву той факт, що «еко­номічно здоровій» країні набагато лег­ше боротися з кризовими проявами. Традиційно, основними елементами макроекономічної стабілізації, які по­требують особливої уваги, є контроль над інфляцією, управління бюджетним дефіцитом і дефіцитом поточного пла­тіжного балансу, процес фінансових реформ, боротьба з корупцією.

Щодо міжнародного рівня відносин та міжна­родних фінансових організацій (МФО), то частота та сила криз кінця XX сто­ліття показали, що існуюча МФО ви­черпала себе та потребує суттєвих змін. Сьогодні існує багато точок зору щодо того, що саме і як саме слід реформу­вати. Серед них можна виділити насту­пні, так би мовити «найцікавіші»: ство­рення «міжнародного кредитора остан­ньої інстанції» (МКОІ), впровадження так званої глобал-валюти, міжнародний контроль над рухом капіталу. Всі ці елементи перебудови МФО досить тіс­но пов'язані між собою та доповнюють один одного.

Література:

1. Ю.Руденко «Шляхи поширення світових фінансових криз та сучасні механізми їх запобігання» // Ринок цінних паперів України - 2006р.- №5- стор. 3-11

2. В.Шевченко «Глобальна фінансова нестабільність: причини та впливи»//Банківська справа - 2004.- №1

3. Н.Резникова «Про специфику финансового кризиса в Украине» //    Персонал - 2006 г.- №3- стор. 84-89

Красюкова О.А., Чижова Н.Є.

Реклама як інструмент сучасного маркетингу