Державного вищого навчального закладу


Економічні й організаційні аспекти розвитку підприємств, галузей і регіонів України



бет15/25
Дата11.06.2016
өлшемі6.14 Mb.
#127996
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   25

7. Економічні й організаційні аспекти розвитку підприємств, галузей і регіонів України

Бабенко Є.О., Ляшок Н.Ю.

Проблеми проектного фінансування в Україні
Постановка проблеми. Інвестиції відіграють чи не найважливішу роль у функціонуван­ні українських підприємств, а їх залучення є одним із найважливіших напря­мів фінансової діяльності різних економічних структур. Забезпечення сталого економічного розвитку неможливе без належного фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Проте на сьогодні в Україні склалася ситуація, коли більшість інвестиційних проектів фінансують за рахунок власних коштів, що зумовлено дефіцитністю бюджетних ресурсів, спричиненої численними кризо­вими явищами, та низькою інвестиційною привабливістю України.

Питання фінансування інвестиційних проектів розглянуто у працях Жуков В.В., Куриленко Т.П., Бандурка О.М., Турянська М.М., Кучеренко В.Р. та інші науковці.

Мета статті. Розгляд основних видів інвестиційних проектів у межах джерел формування інвестиційних ресурсів та проблем проектного фінансування в Україні.

Виклад основного матеріалу. Проектне фінан­сування як різновид фінансування реальних інвестицій, зарекомендувало себе як доволі успішний спосіб залучення коштів для фінансування інвес­тиційних проектів у розвинутих країнах. Термін «проектне фінансування» є відносно новим понят­тям для фінансової науки. Проектне фінансування (Project financing) – це система відносин між учасниками угоди (банками, інвестиційними фондами, спеціалізованими фінансо­вими компаніями, міжнародними фінансовими ор­ганізаціями тощо) у процесі здійснення комплексу взаємопов'язаних заходів із приводу без заставного, інтегрованого фінансування, організації та управ­ління інвестиційними проектами на партнерських умовах з цільовою орієнтацією на грошові потоки, отримані виключно в результаті реалізації проекту [2, с. 35].

До інвестиційних проектів зазвичай належать проекти, головною ме­тою яких є вкладення коштів у різні види бізнесу з метою отримання прибутку. Загалом цілі розробки та реалізації інвестиційних проектів можуть бути різними. Залежно від їх мети, інвестиційні проекти можна класифікувати таким чином:


  • інвестиційні проекти, спрямовані на подолання недосконалостей або диспро­порцій ринку;

  • інвестиційні проекти, спрямовані на здійснення інноваційних проривів;

  • інвестиційні проекти, спрямовані на виправлення результатів втручання дер­жави у випадку його не оптимальності;

  • інвестиційні проекти, отримання прибутку в яких є другорядним (охорона навколишнього середовища, охорона здоров'я, освіта тощо) [1].

Очікувана результативність інвестиційних проектів багато у чому визначає вибір джерел їх фінансування та оптимальне їх поєднання. Загалом до класифікації джерел фінансування інвестиційних проектів вироблено загаль­ний підхід (табл.1).

Таблиця 1.-



Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства [4]

Власні

1. Частина чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток.

2. Амортизаційні відрахування.

3. Страхова сума відшкодування збитків, спричинених втратою майна.

4. Раніше здійснені довготермінові фінансові вкладення, термін яких минає в поточному періоді.

5. Реінвестована шляхом продажу частина основних засобів.

6. Іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів.

Позикові

1. Довготермінові кредити банків та інших кредитних інститутів (включно з форфейтингом та іноземними кредитами).

2. Емісія облігацій підприємства.

3. Цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування.

4. Податковий інвестиційний кредит.

5. Інвестиційний лізинг.

6. Інвестиційний селенг.

7. Кошти фізичних осіб.

Залучені

1. Емісія привілейованих та простих акцій підприємства.

2. Емісія інвестиційних сертифікатів, інвестиційних фондів та компаній.

3. Безоплатно надані державними органами та комерційними структура­ми кошти на цільове інвестування.

4. Внески сторонніх, вітчизняних та зарубіжних інвесторів до статутно­го фонду підприємств неакціонерної організаційно-правової форми.

Однак для вітчизняної економіки існують проблеми у залученні фі­нансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів. Так, серед власних джерел найбільш реальними є прибуток, частина оборотних активів та дохо­ди від реалізації частини основних фондів. Серед позикових ресурсів реаль­ними для деяких підприємств на сьогодні можна вважати випуск корпоратив­них облігацій. Проте на успіх такого фінансування можуть розраховувати підприємства з міцною діловою репутацією, емісія облігацій яких може заці­кавити великих інвесторів – банки.

Найбільш активними учасниками українського ринку проектного фінансування є: «Укрексімбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «Надра Банк», «Ук­рсоцбанк», ОРТ Bank, «УкрСиббанк». Розвивають даний напрям і такі банки, як «Альфа-банк» (Укра­їна), «Правекс-банк» та інші.

Широке застосування проектного фінансування та його результативність не може оминути вітчиз­няну економіку. На жаль, в Україні його розвиток гальмується відсутністю або слабким розвитком ряду важливих чинників, але вже є приклади прак­тичного застосування. Визначимо ряд чинників (рис. 1), які гальмують розвиток проектно­го фінансування в Україні.

Рис. 1 Проблеми розвитку проектного фінансування в Україні [3, с.72]


Проблемним на сьогодні все ще залишається залучення довготермінових кредитів банківських установ, що зумовлено високим ступенем ризику вітчизняних інвестиційних проектів, а також слабкістю ресурсної бази вітчизняних банків. Також ситуація ускладнюється відсутністю в Україні спеці­алізованих інвестиційних банків. Негативним чинником у формуванні портфеля фінансових ресурсів для фінансування реалізації інвестиційних проектів є відсутність фіскальних стимулів з боку держави. На сьогодні в Україні реально не застосовують податкові стимули, які успішно функціонують у багатьох країнах, зокрема: інвестиційний кредит, інноваційна знижка, податкові канікули тощо. При чому в умовах посткризового економічного спаду спо­дівання на їх впровадження є цілком безпідставними. Фінансування інвести­ційних проектів за допомогою залучених коштів ускладнюється нерозвине­ністю вітчизняного ринку цінних паперів, що ускладнює обіг капіталів та знижує привабливість вітчизняних інвестиційних проектів, на погляд інозем­них інвесторів.

Висновок. Недостатній розвиток проектного фінан­сування в Україні за сучасних умов викликає необ­хідність вивчення механізму реалізації проектного фінансування, спираючись насамперед, на досвід інших розвинених країн. На основі проведеного ана­лізу, варто зазначити, що розвиткові українського ринку проектного фінансування перешкоджає низка причин, головними з яких є: несприятливий інвес­тиційний клімат, обмежувальна політика НБУ, зна­чний податковий тиск, а також слабка ресурсна база вітчизняних банків. Таким чином, за умов подолання зазначених перешкод український ринок проектно­го фінансування в перспективі рухатиметься в бік зближення зі своїми західними аналогами.


Література:

1. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства / О.М. Бандурка, М.Я. Коробков, П.І. Орлов, К.Я. Петрова : підручник. – К. : Вид-во "Либідь", 2008. – 312 с.

2. Жуков В.В. Проектне фінансування: [навч. посібник] / В.В. Жуков. – Х.: ВД ІНЖЕК, 2004. – 248 с.

3. Куриленко Т.П. Проектне фінансування: Підручник / Т.П. Куриленко. – К.: Кондор, 2006. – 207 с.

4. Сопільняк А.В. : «Проектне фінансування: проблеми і перспективи розвитку в Україні»// Молодий вчений. – 2015. - №2 (17). – лютий. – 70-73 с.

Бабенко Є.О., Табачкова Н.А.

Розвиток інноваційної діяльності як спосіб досягнення конкурентоспроможності банку
Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку банківської системи України насичений різними фінансови­ми продуктами і послугами, тому, звичайно, при­сутня інтенсивна конкуренція між кредитними організаціями. В таких умовах істотну перевагу отримують ті організації, які здатні розробляти і впроваджувати нові технології, модернізувати продуктовий ряд, розробляти альтернативні ка­нали обслуговування клієнтів, тобто здійснюва­ти інноваційний процес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних вчених, які розглядали проблеми банківських інновацій слід зазначити: І. Балабанова, В. Вікулова, С. Єгоричеву, О. Лаврушина, Т. Смовженко та інших.

Мета статті. Визначення сутності банківських інновацій, що виступають як основа підвищення конкурентоспроможності банківських установ, аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду банківської інноваційної діяльності.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні провідні банки світу розуміють, що наявність інновацій у банку є ключовою ознакою, що відрізняє їх від конкурентів. Відповідно до дослідження, що проводиться компанією Infosys «Інновації в роздрібному банкінгу», за останні роки інтерес роздрібних банків до інновацій значно виріс, так у 2013 р. 60% банків дотримуються інноваційної стратегії, для порівняння - в 2009 р. - 37% банків [1, с. 93].

Конкурентоспроможність банку - здатність витримувати конкуренцію з іншими банківськими установами та суб'єктами господарювання, які задовольняють наявні потреби на споживчому ці­льовому ринку [5, с. 32]. Рівень конкурентоспроможності банку визначається наявними конкурентними перевагами та ефективністю їх реалізації.

Розвиток інноваційної діяльності банку може сприяти досягненню таких конкурентні преваги (рис. 1 ). Тобто інноваційна діяльність забезпечує конкурентні преваги, які в свою чергу формують конкурентоспроможність банку.


Забезпечення прибуткової діяльності банку в довгостроковій перспективі







Зниження витрат на виконання певних операцій




Поліпшення якості обслуговування





Можливість банку отримувати нові потоки доходів унаслідок упровадження інноваційних продуктів






Забезпечення стабільного й надійного функціо­нування банківської системи шляхом контролю ризиків






Відповідність банківської діяльності потребам споживачів фінансових послуг






Забезпечення іміджу сучасного динамічного інституту який чутливий до змін потреб клієнтів, зацікавлений у розв’язанні їх фінансо­вих проблем, забезпечує доступне й комфортне обслуговування



Рис. 1. Вплив інноваційної діяльності на конкурентоспроможність банку


Банківських інновацій – це результат діяльності банків, що реалізується у вигляді нового банківського продукту чи послуги, технології та методології надання банківських послуг, удосконаленої організаційної форми або інших сферах функціонування банку з метою підвищення ефективності діяльності банку [6, с. 285].

Інноваційна діяльність  — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства [4, с. 480].

У світовій банківській практиці зараз відбува­ються наступні інноваційні зміни [3, c. 23]:



  • «багатоканальна діяльність» при поєднанні но­вих і традиційних технологій і інструментів: само­обслуговування, дистанційного обслуговування, ви­користання Інтернету, індивідуальні консультації, телефонні центри;

  • віртуальні банківські і фінансові технології: управління банківським рахунком, готівкові роз­рахунки, електронний підпис, укладення договорів, фінансові організації (біржі, банки);

  • розосередження і організаційне розділення банку на три елементи: поширення послуг, вироб­нича частина і портфельний банк, оптимізація бан­ківської мережі: сегментація, зміни у філіях і філі­альній мережі;

  • комплексне використання нових інформацій­них і комунікаційних технологій для електронного і змішаного (традиційного і нового) маркетингу (клі­єнт сам вибирає форму обслуговування);

  • нові банківські продукти (послуги) на базі но­вих технологій, нові автомати самообслуговування (моно- і багатофункціональні, інформаційні).

Наразі інноваційні банківські технології вже не вважаються прерогативою лише високорозвинених економік. Так, в Саудівській Аравії недавно була впроваджена нова розрахункова система, що діє в режимі реального часу, крім того, в цій країні стартував найбільший в регіоні Персидської зато­ки проект клірингової системи чекових трансакцій. Віднині платіжний цикл, на повне завершення яко­го в більшості країн світу зазвичай потрібно декіль­ка днів, в Саудівській Аравії вимагає лише близько 30 хвилин.

Австралійський Bank of Queensland перевів свої банкомати на систему, за­сновану на операційній системі Windows, яка дає фінансовому інституту можли­вість використовувати банкомат ще і як маркетинговий інструмент. Наприклад, власникам карток інших банків АТМ Bank of Queensland може запропонувати нижчу процентну ставку по новій кре­дитній картці банку. За допомогою банкомату можна також відновити водійські права, поповнити рахунок на мобільному телефоні і так далі - аж до покупки цін­них паперів.

Для запобігання випадкам шахрай­ства, а також з метою спрощення і при­скорення процесу обробки чеків Union National Bank (UNB) один з лідерів рин­ку фінансових послуг ОАЕ, першим з фі­нансових інститутів даного регіону ввів інноваційну систему автоматичної пере­вірки підпису [2, с. 21].

Банківська система України нині пе­ребуває на етапі розвитку. Вона повільно, та все ж впроваджує в свою діяльність інновацій­ні продукти. Яскравим прикладом цього є найбіль­ший за розмірами активів український приватний комерційний банк і лідер роздрібного банківського ринку України - ПриватБанк. На сьогодні ПриватБанк є лідером з впровадження інновацій в Україні. Інноваційна політика банку орієнтова­на на впровадження на усеукраїнському ринку принципово нових, провідних банківських послуг, які надають клієнтам нові та спрощені можливос­ті управління своїми фінансами. Безконтактний Android-банкомат - перший у світі банкомат без екрану і клавіатури, який дозволяє отримувати го­тівку за допомогою мобільного телефону, за допо­могою мобільного NFC-гаманця можна здійснюва­ти безконтактні платежі з будь-якого банківського рахунку або картки чи смартфона без стікерів чи зесиге-елементів. У числі технологій, що було впро­ваджено ПриватБанком уперше в історії - SMS - банкінг (1999 рік), ОТР-паролі через SMS (2000 рік), Р2Р-перекази між картками (2003 рік), «Електро­нна решта» (2009 рік), «Онлайн-інкасація» (2010 рік) та інші.

Деякі вітчизняні банки з метою вивчення та розуміння потреб клієнтів запускають систему управління взаємовідносинами з клієнтами – CRM, яка дозволяє відстежити історію контактів клієнта з банком, продукти та сервіси, що ним використовуються і зробити йому найкращу пропозицію стосовно існуючих продуктів і послуг та поінформувати про поточні акції.

Висновки. Таким чином, у сучасних умовах банки сприймають розвиток інновації як фактор підвищення ефективності функціонування та відповідно підвищення своєї конкурентної позиції на ринку банківських послуг. Українські банки відчувають вплив усіх тенденцій, що визначають розвиток сучасної банківської системи, серед яких слід виокремити активне впровадження та удосконалення інформаційних технологій, зміна ролі і суті філіальної системи, у тому числі зменшення кількості філій банків, покращення взаємодії з клієнтами, визначення їх потреб, що реалізується шляхом СRМ-систем, зміна всієї системи управління банком.

Якщо і надалі тримати такий курс, то українські банківські установи зможуть стати конкуренто­спроможними на міжнародному ринку банківських послуг, значно покращать якість та швидкість на­дання послуг, кожна послуга буде диференціювати­ся відповідно до потреб клієнта, що матиме тільки позитивний вплив як для банківської системи, так і для країни в цілому.
Література:

1. Банки и банковское дело [Текст] / Под ред. Балабанова И. Т. — СПб. : Питер, 2003. —256 с.

2. Банковский менеджмент [Текст] : учебник / кол. авторов под ред. д-ра экон. наук, проф. О. И. Лаврушина. – 2-е изд., пепераб. и доп. – М. : КНОРУС, 2009. – 560 с.

3. Вікулов В. С. // Типологія банківських інновацій // Фінансовий менеджмент. – 2011. – № 6.

4. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: ВЦ Академія, 2000. – 864 с.

5. Федулова Л. Управління конкурентоспроможністю банків в умовах трансформаційної економіки : монографія / Л. Федулова, І. Волощук. – К. : Наук. Світ, 2002. – 301 с.

6. Якушева, О. В. Конкуренція на ринку банківських послуг як мотив інноваційної діяльності банків [Текст] / Олександра Вадимівна Якушева // Економічний аналіз : зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол.: В. А. Дерій (голов. ред.) та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2014. – Том 15. –№ 1. – С. 284-291. – ISSN 1993-0259.

Близнюк Є., Моісєєнко Л.М.

Вплив торгової марки на розвиток бізнесу
У статті висвітлюються питання визначення впливу бренду організації на її подальший розвиток та ринкову вартість.

Ключові слова: торгова марка, бренд, логотип.

Узагальнюючим показником роботи підприємства чи організації є конкурентоспроможність, що є результатом злагодженої роботи всіх ланок організації. Істотний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства має конкурентоспроможність товару і її зовнішня сторона - конкурентоспроможність торгівельної марки. За своєю суттю, торгівельна марка - це всього лише символ, але символ з великим потенціалом, тому що сильна торговельна марка є економічно ефективним інструментом маркетингу.

Всесвітньо відомі торгівельні марки прийнято називати брендом.

Конкуренція на сучасних ринках все більше стає конкуренцією брендів, які “змагаються” за свої ринкові позиції, прихильність споживача і прибутки. Тому спеціалісти різних рівнів все більше звертають увагу на визначення ступеню конкурентоспроможності й сили позицій бренду на ринку з огляду на певні його властивості.

Метою статті є спроба розглянути вплив бренду організації на її подальший розвиток та ринкову вартість.

Питанням впливу вартості бренду на функціонування організації приділяють значну увагу відомі вітчизняні та зарубіжні економісти: П.Дойль, О.Гусев, В.Домнін, Дж.Гудчаілд та ін. Дослідження цих вчених допомогли компаніям зрозуміти, що додаткового підвищення цінності та вартості компанії можна досягти за рахунок можливого розгляду власного бренду як активу, а також надали можливість оцінити ці бренди, використовуючи відповідні методи [5].

Бренд – це обличчя, зовнішній вигляд компанії, яка пропонує нам свій товар, або послуги. Можна порівняти з зовнішнім виглядом людини: логотип – обличчя, колір – одяг, лозунг – характер людини. Бренд виділяє один товар серед інших.

Лише в одній назві, або логотипі бренду вже міститься вся інформація про якість, ціну, ексклюзивність, простоту використання, смак… Так, Ж.-Н. Капферер у праці "Стратегічний бренд-менеджмент" назвав торгову марку триярусною пірамідою, фундаментальним принципом якої є її ядро. Середня частина піраміди – це стиль, за допомогою якого торгова марка вписана у культурний контекст, особливості характеру, реального або бажаного автопортрету споживачів. Її основою є тематика торгової марки, тобто та інформація, яку торгова марка поширює через рекламу, публікації у засобах масової інформації тощо.

Чармессон Г. у праці "Торгова марка: як створити ім’я, яке принесе мільйони" стверджує, що належним чином розроблена комерційна назва повинна адресуватися певному колу потенційних споживачів, стимулювати їх обрати товари або послуги підприємства, добре запам’ятовуватися, бути потужною з юридичної точки зору, тобто індивідуальною [4].



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   25




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет