Економічні й організаційні аспекти розвитку підприємств, галузей і регіонів України

Бабенко Є.О., Ляшок Н.Ю.

Проблеми проектного фінансування в Україні
Постановка проблеми. Інвестиції відіграють чи не найважливішу роль у функціонуван­ні українських підприємств, а їх залучення є одним із найважливіших напря­мів фінансової діяльності різних економічних структур. Забезпечення сталого економічного розвитку неможливе без належного фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Проте на сьогодні в Україні склалася ситуація, коли більшість інвестиційних проектів фінансують за рахунок власних коштів, що зумовлено дефіцитністю бюджетних ресурсів, спричиненої численними кризо­вими явищами, та низькою інвестиційною привабливістю України.

Питання фінансування інвестиційних проектів розглянуто у працях Жуков В.В., Куриленко Т.П., Бандурка О.М., Турянська М.М., Кучеренко В.Р. та інші науковці.

Мета статті. Розгляд основних видів інвестиційних проектів у межах джерел формування інвестиційних ресурсів та проблем проектного фінансування в Україні.

Виклад основного матеріалу. Проектне фінан­сування як різновид фінансування реальних інвестицій, зарекомендувало себе як доволі успішний спосіб залучення коштів для фінансування інвес­тиційних проектів у розвинутих країнах. Термін «проектне фінансування» є відносно новим понят­тям для фінансової науки. Проектне фінансування (Project financing) – це система відносин між учасниками угоди (банками, інвестиційними фондами, спеціалізованими фінансо­вими компаніями, міжнародними фінансовими ор­ганізаціями тощо) у процесі здійснення комплексу взаємопов'язаних заходів із приводу без заставного, інтегрованого фінансування, організації та управ­ління інвестиційними проектами на партнерських умовах з цільовою орієнтацією на грошові потоки, отримані виключно в результаті реалізації проекту [2, с. 35].

До інвестиційних проектів зазвичай належать проекти, головною ме­тою яких є вкладення коштів у різні види бізнесу з метою отримання прибутку. Загалом цілі розробки та реалізації інвестиційних проектів можуть бути різними. Залежно від їх мети, інвестиційні проекти можна класифікувати таким чином:

• 
  інвестиційні проекти, спрямовані на подолання недосконалостей або диспро­порцій ринку;
  
• 
  інвестиційні проекти, спрямовані на здійснення інноваційних проривів;
  
• 
  інвестиційні проекти, спрямовані на виправлення результатів втручання дер­жави у випадку його не оптимальності;
  
• 
  інвестиційні проекти, отримання прибутку в яких є другорядним (охорона навколишнього середовища, охорона здоров'я, освіта тощо) [1].
  

Таблиця 1.-

Найбільш активними учасниками українського ринку проектного фінансування є: «Укрексімбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «Надра Банк», «Ук­рсоцбанк», ОРТ Bank, «УкрСиббанк». Розвивають даний напрям і такі банки, як «Альфа-банк» (Укра­їна), «Правекс-банк» та інші.

Широке застосування проектного фінансування та його результативність не може оминути вітчиз­няну економіку. На жаль, в Україні його розвиток гальмується відсутністю або слабким розвитком ряду важливих чинників, але вже є приклади прак­тичного застосування. Визначимо ряд чинників (рис. 1), які гальмують розвиток проектно­го фінансування в Україні.

Рис. 1 Проблеми розвитку проектного фінансування в Україні [3, с.72]

Висновок. Недостатній розвиток проектного фінан­сування в Україні за сучасних умов викликає необ­хідність вивчення механізму реалізації проектного фінансування, спираючись насамперед, на досвід інших розвинених країн. На основі проведеного ана­лізу, варто зазначити, що розвиткові українського ринку проектного фінансування перешкоджає низка причин, головними з яких є: несприятливий інвес­тиційний клімат, обмежувальна політика НБУ, зна­чний податковий тиск, а також слабка ресурсна база вітчизняних банків. Таким чином, за умов подолання зазначених перешкод український ринок проектно­го фінансування в перспективі рухатиметься в бік зближення зі своїми західними аналогами.

1. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства / О.М. Бандурка, М.Я. Коробков, П.І. Орлов, К.Я. Петрова : підручник. – К. : Вид-во "Либідь", 2008. – 312 с.

2. Жуков В.В. Проектне фінансування: [навч. посібник] / В.В. Жуков. – Х.: ВД ІНЖЕК, 2004. – 248 с.

3. Куриленко Т.П. Проектне фінансування: Підручник / Т.П. Куриленко. – К.: Кондор, 2006. – 207 с.

4. Сопільняк А.В. : «Проектне фінансування: проблеми і перспективи розвитку в Україні»// Молодий вчений. – 2015. - №2 (17). – лютий. – 70-73 с.

Бабенко Є.О., Табачкова Н.А.

Розвиток інноваційної діяльності як спосіб досягнення конкурентоспроможності банку
Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку банківської системи України насичений різними фінансови­ми продуктами і послугами, тому, звичайно, при­сутня інтенсивна конкуренція між кредитними організаціями. В таких умовах істотну перевагу отримують ті організації, які здатні розробляти і впроваджувати нові технології, модернізувати продуктовий ряд, розробляти альтернативні ка­нали обслуговування клієнтів, тобто здійснюва­ти інноваційний процес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних вчених, які розглядали проблеми банківських інновацій слід зазначити: І. Балабанова, В. Вікулова, С. Єгоричеву, О. Лаврушина, Т. Смовженко та інших.

Мета статті. Визначення сутності банківських інновацій, що виступають як основа підвищення конкурентоспроможності банківських установ, аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду банківської інноваційної діяльності.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні провідні банки світу розуміють, що наявність інновацій у банку є ключовою ознакою, що відрізняє їх від конкурентів. Відповідно до дослідження, що проводиться компанією Infosys «Інновації в роздрібному банкінгу», за останні роки інтерес роздрібних банків до інновацій значно виріс, так у 2013 р. 60% банків дотримуються інноваційної стратегії, для порівняння - в 2009 р. - 37% банків [1, с. 93].

Конкурентоспроможність банку - здатність витримувати конкуренцію з іншими банківськими установами та суб'єктами господарювання, які задовольняють наявні потреби на споживчому ці­льовому ринку [5, с. 32]. Рівень конкурентоспроможності банку визначається наявними конкурентними перевагами та ефективністю їх реалізації.

Розвиток інноваційної діяльності банку може сприяти досягненню таких конкурентні преваги (рис. 1 ). Тобто інноваційна діяльність забезпечує конкурентні преваги, які в свою чергу формують конкурентоспроможність банку.


Забезпечення прибуткової діяльності банку в довгостроковій перспективі

Зниження витрат на виконання певних операцій

Рис. 1. Вплив інноваційної діяльності на конкурентоспроможність банку

У світовій банківській практиці зараз відбува­ються наступні інноваційні зміни [3, c. 23]:

• 
  «багатоканальна діяльність» при поєднанні но­вих і традиційних технологій і інструментів: само­обслуговування, дистанційного обслуговування, ви­користання Інтернету, індивідуальні консультації, телефонні центри;
  
• 
  віртуальні банківські і фінансові технології: управління банківським рахунком, готівкові роз­рахунки, електронний підпис, укладення договорів, фінансові організації (біржі, банки);
  
• 
  розосередження і організаційне розділення банку на три елементи: поширення послуг, вироб­нича частина і портфельний банк, оптимізація бан­ківської мережі: сегментація, зміни у філіях і філі­альній мережі;
  
• 
  комплексне використання нових інформацій­них і комунікаційних технологій для електронного і змішаного (традиційного і нового) маркетингу (клі­єнт сам вибирає форму обслуговування);
  
• 
  нові банківські продукти (послуги) на базі но­вих технологій, нові автомати самообслуговування (моно- і багатофункціональні, інформаційні).
  

Деякі вітчизняні банки з метою вивчення та розуміння потреб клієнтів запускають систему управління взаємовідносинами з клієнтами – CRM, яка дозволяє відстежити історію контактів клієнта з банком, продукти та сервіси, що ним використовуються і зробити йому найкращу пропозицію стосовно існуючих продуктів і послуг та поінформувати про поточні акції.

Висновки. Таким чином, у сучасних умовах банки сприймають розвиток інновації як фактор підвищення ефективності функціонування та відповідно підвищення своєї конкурентної позиції на ринку банківських послуг. Українські банки відчувають вплив усіх тенденцій, що визначають розвиток сучасної банківської системи, серед яких слід виокремити активне впровадження та удосконалення інформаційних технологій, зміна ролі і суті філіальної системи, у тому числі зменшення кількості філій банків, покращення взаємодії з клієнтами, визначення їх потреб, що реалізується шляхом СRМ-систем, зміна всієї системи управління банком.

Якщо і надалі тримати такий курс, то українські банківські установи зможуть стати конкуренто­спроможними на міжнародному ринку банківських послуг, значно покращать якість та швидкість на­дання послуг, кожна послуга буде диференціювати­ся відповідно до потреб клієнта, що матиме тільки позитивний вплив як для банківської системи, так і для країни в цілому.
Література:

1. Банки и банковское дело [Текст] / Под ред. Балабанова И. Т. — СПб. : Питер, 2003. —256 с.

2. Банковский менеджмент [Текст] : учебник / кол. авторов под ред. д-ра экон. наук, проф. О. И. Лаврушина. – 2-е изд., пепераб. и доп. – М. : КНОРУС, 2009. – 560 с.

3. Вікулов В. С. // Типологія банківських інновацій // Фінансовий менеджмент. – 2011. – № 6.

4. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: ВЦ Академія, 2000. – 864 с.

5. Федулова Л. Управління конкурентоспроможністю банків в умовах трансформаційної економіки : монографія / Л. Федулова, І. Волощук. – К. : Наук. Світ, 2002. – 301 с.

6. Якушева, О. В. Конкуренція на ринку банківських послуг як мотив інноваційної діяльності банків [Текст] / Олександра Вадимівна Якушева // Економічний аналіз : зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол.: В. А. Дерій (голов. ред.) та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2014. – Том 15. –№ 1. – С. 284-291. – ISSN 1993-0259.

Близнюк Є., Моісєєнко Л.М.

Вплив торгової марки на розвиток бізнесу
У статті висвітлюються питання визначення впливу бренду організації на її подальший розвиток та ринкову вартість.

Ключові слова: торгова марка, бренд, логотип.

Узагальнюючим показником роботи підприємства чи організації є конкурентоспроможність, що є результатом злагодженої роботи всіх ланок організації. Істотний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства має конкурентоспроможність товару і її зовнішня сторона - конкурентоспроможність торгівельної марки. За своєю суттю, торгівельна марка - це всього лише символ, але символ з великим потенціалом, тому що сильна торговельна марка є економічно ефективним інструментом маркетингу.

Всесвітньо відомі торгівельні марки прийнято називати брендом.

Конкуренція на сучасних ринках все більше стає конкуренцією брендів, які “змагаються” за свої ринкові позиції, прихильність споживача і прибутки. Тому спеціалісти різних рівнів все більше звертають увагу на визначення ступеню конкурентоспроможності й сили позицій бренду на ринку з огляду на певні його властивості.

Метою статті є спроба розглянути вплив бренду організації на її подальший розвиток та ринкову вартість.

Питанням впливу вартості бренду на функціонування організації приділяють значну увагу відомі вітчизняні та зарубіжні економісти: П.Дойль, О.Гусев, В.Домнін, Дж.Гудчаілд та ін. Дослідження цих вчених допомогли компаніям зрозуміти, що додаткового підвищення цінності та вартості компанії можна досягти за рахунок можливого розгляду власного бренду як активу, а також надали можливість оцінити ці бренди, використовуючи відповідні методи [5].

Бренд – це обличчя, зовнішній вигляд компанії, яка пропонує нам свій товар, або послуги. Можна порівняти з зовнішнім виглядом людини: логотип – обличчя, колір – одяг, лозунг – характер людини. Бренд виділяє один товар серед інших.

Лише в одній назві, або логотипі бренду вже міститься вся інформація про якість, ціну, ексклюзивність, простоту використання, смак… Так, Ж.-Н. Капферер у праці "Стратегічний бренд-менеджмент" назвав торгову марку триярусною пірамідою, фундаментальним принципом якої є її ядро. Середня частина піраміди – це стиль, за допомогою якого торгова марка вписана у культурний контекст, особливості характеру, реального або бажаного автопортрету споживачів. Її основою є тематика торгової марки, тобто та інформація, яку торгова марка поширює через рекламу, публікації у засобах масової інформації тощо.

Чармессон Г. у праці "Торгова марка: як створити ім’я, яке принесе мільйони" стверджує, що належним чином розроблена комерційна назва повинна адресуватися певному колу потенційних споживачів, стимулювати їх обрати товари або послуги підприємства, добре запам’ятовуватися, бути потужною з юридичної точки зору, тобто індивідуальною [4].