Ім. М.І. Пирогова
жүктеу/скачать 0.66 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- історія хвороби
- Досвід військової медицини країн НАТО.
| Первинна медична картка в більшості випадків заповнюється в медичному пункті окремого батальйону або медичній роті за умови втрати боєздатності пораненим або хворим не менше ніж на одну добу під час надання першої лікарської допомоги. Вона може використовуватись як карта хвороби при лікуванні потерпілих у медичному пункті окремого батальйону терміном до п’яти діб. Запис про стан здоров’я і призначене лікування робиться на зворотному боці картки. Інколи первинну медичну картку виписують і у військовому шпиталі, якщо поранені або хворі були прийняті без проходження попередніх ЕМЕ, але тільки у випадку евакуації їх в інші лікувальні заклади після надання медичної допомоги без подальшого лікування в цьому шпиталі.
В медроті вона ведеться на усіх тимчасово госпіталізованих внаслідок нетранспортабельності за станом здоров’я та на легкопоранених і хворих (термін лікування останніх - до 10 діб). У шпиталі на всіх поранених і хворих заводиться історія хвороби. Якщо вони поступили з медроти або переведені з іншого шпиталю, то історії хвороби передаються через супровідника разом з евакуйованими пораненими і хворими. Один раз заведена карта хвороби ведеться до визначення остаточного результату лікування. Первинна медична картка вклеюється в історію хвороби. По завершенні лікування історія хвороби та первинна медична картка пересилаються в установлені терміни визначеним порядком у ГВМУ МО України для постійного зберігання в архіві. Досвід військової медицини країн НАТО. Європейський вибір України зумовлює необхідність ретельного вивчення не лише систем охорони здоров’я країн ЄС, а й досвіду організації військово-медичних служб зарубіжних армій. Особливо корисним у плані реформування військової медицини в Україні буде досвід медичного забезпечення Об’єднаних збройних сил НАТО. Командування НАТО виходить із того, що медичне забезпечення збройних сил має бути зорієнтоване на особливості ведення сучасних воєн, тобто на можливість застосування зброї масового ураження, а отже, виникнення масових втрат від ядерної, хімічної і біологічної зброї та різних видів звичайного озброєння. Також при організації медичного забезпечення Об’єднаних збройних сил (ОЗС) НАТО враховується маневреність і швидкоплинність ведення бойових дій у сучасних умовах, можливий відрив з’єднань і частин від головних сил під час воєнних операцій. Зрозуміло, що це значно ускладнює роботу медичної служби і висуває високі вимоги до медичного персоналу. Принцип інтеграції Відповідальність за медичне забезпечення військ НАТО повністю покладено на національні медичні служби країн-членів блоку. На практиці це завдання реалізується спільними зусиллями військово-медичних служб і громадських органів охорони здоров’я. Упродовж останніх років керівництво блоку подбало про глибоку інтеграцію діяльності цих відомств у галузь медичного забезпечення ОЗС. Особливо зацікавлені в цьому Сполучені Штати Америки, які уклали низку двосторонніх угод із європейськими союзниками, зокрема, щодо виділення ліжок у військових госпіталях цих країн, а також щодо надання їм транспорту й особового складу для перевезення поранених. Завчасно намічено авіабази європейських країн блоку, на яких під час воєнних дій планується розгорнути приймальні пункти для розміщення поранених вояків США та подальшої їх евакуації на континентальну частину. жүктеу/скачать 0.66 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|