Інститут сільського господарства полісся наан головне управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва житомирської області

Рекомендації

по використанню зелених кормів

у годівлі тварин та заготівлі кормів із трав

Житомир 2012

Від Житомирської облдержадміністрації та Головного управління агропромислового розвитку:

Дейсан М.М., Дідківський М.П., Бабич Л.Ф.
Від Інституту сільського господарства Полісся НААН:

Рудик Р.І., Савченко Ю.І., Савчук І.М., Савченко М.Г.

Літня годівля і утримання корів повинно базуватись на чергуванні випасання з годівлею у стійлах. В залежності від співвідношення кормів, які утримують на пасовищі і в стійлах, система літнього утримання худоби може бути:

• 
  пасовищна – без підкормки тварин у стійлах, або ж її поживність не перевищує 25% загальної поживності раціону;
  
• 
  пасовищно-стійлова (або пасовищно-табірна) – тварини на пасовищі отримують 50-75% кормів добового раціону;
  
• 
  стійлово-пасовищна – у стійлах згодовують 50-75% кормів добового раціону, а решту корму тварини отримують на пасовищі;
  
• 
  стійлова – більше 75% кормів добового раціону згодовують у стійлах, а пасовище використовують, переважно, для активного моціону.
  

Переведення корів після стійлового утримання на пасовищне необхідно проводити на протязі 6-8 днів, розпочинаючи з 1-2 годин в перший день і поступово збільшуючи тривалість випасання до 8 годин (по 4 години до і після обіду). В цей період корів вранці, перед відправленням на пасовище, підгодовують грубими кормами, сінажем, силосом.

Вологість весняної трави дуже висока – 85-90%, спожита трава швидко проходить по травному тракту корови і повільно засвоюється. Тому обійтися без грубих кормів (2-3 кг сіна або соломи, або 4-5 кг силосу чи сінажу у день) у перші два тижні тварин неможливо.

У випадку, якщо в перший день пасовищного періоду корів випасати цілий день,то може бути тимпанія (здуття рубця), або ж понос, зниження продуктивності.

Для нормалізації рубцевого травлення у перехідний період в раціонах повинна бути достатня кількість клітковини, інакше високобілковий пасовищний корм може викликати серйозні порушення в обміні речовин, що негативно позначиться на жирності молока у корів. При цьому витрати концентрованих кормів будуть залежати від якості травостою.

Утримувати корів на протязі літа лише на пасовищі і отримувати від нього високі надої молока можна лише при випасанні на штучних пасовищах з хорошим травостоєм.

При використанні лише природних пасовищ (без підгодівлі травою) поїдання трави на одну корову становить не більше 40-45 кг, а за весь період – в середньому біля 60 кг (пасовищна система). Високої молочної продуктивності від корів у цей період досягають тоді, якщо вони з’їдають 70-80 кг трави, а високопродуктивні – 100 кг на день. На пасовищі з високорослим травостоєм корови споживають менше корму, ніж при оптимальному, – висотою не більше 20 см. Більш рівномірно врожай зеленої маси по циклах спасання розподіляється на зрошувальних пасовищах, що дуже важливо для отримання високих надоїв на протязі всього пасовищного періоду.

Як показують результати наукових досліджень, при стійловому утриманні молочна продуктивність корів підвищується до 40% і більше. Проте вартість кормів, які скошують і завозіть тваринам збільшуються у 5 раз, а затрати всіх видів кормів в розрахунку на 1 л зростають у 2,3 рази. На покращених природних, і особливо, на штучних пасовищах рекомендується застосовувати лише загінне випасання.

Для забезпечення високої якості пасовищного корму, продовження оптимальних строків використання травостою і організації на основі багаторічних і лучних трав пасовищних конвеєрів з безперервним надходженням рослинної маси на протязі всього вегетаційного періоду на культурних пасовищах слід висівати декілька різнодостигаючих травосумішок: для ранніх строків використання - із грястиці збірної в чистому посіві (16-18 кг/га) або грястиці збірної (12-14) та костриці лучної (8-9), для середніх строків – із костриці лучної та очеретяної (8-9) стоколосу безостого (10-12), тимофіївки лучної (5-6) та для пізніх строків використання – із тимофіївки лучної (14) або тимофіївки (7-8) з мітлицею велетенською (5-6).

На культурних пасовищах повинна здійснюватись загінна система випасання тварин, при якій проводять почергове стравлювання окремих загонів протягом всього вегетаційного періоду. Повертають худобу у використану загінку через 20-25 днів у першій половині пасовищного періоду та 30-35 днів у другій. Лише за рахунок регульованого випасання загальна продуктивність пасовища збільшується на 30-35, а вихід перетравного протеїну на 50-54%. У Поліссі незрошувані культурні пасовища випасають 4, а зрошувані – 5-6 разів за сезон. Норма пасовища на корову залежить від складу травостою і його врожайності. Ефективне використання культурних пасовищ передбачає дотримання навантаження худоби, яке на зрошуваних пасовищах становить 3-4, а на незрошуваних – 1-2 умовні голови ВРХ на 1 га. Надмірне навантаження худоби призводить до знищення сіяного травостою і зменшення строку використання пасовищ.

Для правильної організації випасання худоби, догляду за травостоєм і його використання, всю пасовищну ділянку розбивають на 10-12 великих загонів по 8-12 га кожен. Для цього використовують різні типи огорож. Випас проводять стадами по 200-300 корів чи 400-500 голів молодняку великої рогатої худоби або 200-250 телиць злучного віку. Термін випасання кожного загону - не більше 4-5 днів. Випас худоби навесні починають при досягненні травостоєм пасовищної стиглості - на висоті 15-17 см і врожайності зеленої маси 2,5-3,0 т/га. Подальші стравлювання проводять при висоті травостою 20-25 см і врожайності зеленої маси 8,0-10,0 т/га. Закінчують випас тварин в загоні при середній висоті травостою 4-6 см, не допускаючи перевипасу. Випас худоби завершують за місяць до настання стійкого похолодання. На кожному пасовищі влаштовують водопої із природних джерел або пересувних автонапувалок.

Для вирощування високопродуктивних травостоїв багатоукісного використання в якості джерела сировини для приготування різних видів зневоднених і консервованих кормів на індустріальній основі, для крупнотоварних тваринницьких комплексів з однотипною годівлею молочних корів, актуального значення набуває створення культурних сіножатей на заплавних угіддях. Дослідження доводять, що культурні сіножаті, створені на основі сіяних і кращих природних травостоїв, при проведенні комплексу культуртехнічних і агромеліоративних робіт із застосуванням зрошення і належної системи удобрення дозволяють стабільно одержувати по 10,0-13,0 т/га сухої маси трави або 40,0-50,0 т/га зеленої маси, а збір сирого протеїну довести до 2,0 т/га.

При створенні культурних сіножатей, особливо для конвеєрного виробництва різних видів кормів, в технологічній схемі обов’язково передбачається висів 3-4 травосумішок різних строків достигання. У травосумішках поряд із традиційними видами лучних трав (тимофіївкою лучною, кострицею лучною, грястицею збірною, стоколосом безостим), необхідно використовувати кострицю очеретяну, мітлицю велетенську, бекманію звичайну, стоколос прибережний, а при надмірному зволожені – очеретянку звичайну, лисохвіст лучний. Для збалансування кормів по протеїну добавляють бобовий компонент: конюшину лучну, люцерну, лядвенець, на карбонатних ґрунтах – еспарцет піщаний.

Траву з частини загонів, які не використані для випасання весною, використовують для заготівлі сіна, силосу або сінажу.

Тривалість випасання корів і ремонтного молодняку повинна бути 11-12 годин на початку і в середині пасовищного періоду і 9-10 годин в кінці.

На пасовищі тварин забезпечують достатньою кількістю води для чого встановлюють ємкості з автонапувалками.

У тварин на пасовищі постійно повинні бути сіль і вода. Влітку корова випиває 40-50 л води за добу. З’їдаючи соковиту молоду траву, вона повинна бути забезпечена підвищеною потребою у кухонній солі.

У випадку нестачі трави на пасовищі, тварин рекомендується підгодовувати зеленими кормами, отриманими за рахунок культур зеленого конвеєра, а також силосом і концентратами.

У кожному господарстві потрібно мати перехідні (страхові) запаси минулорічного силосу, або ж заготовляти ранній силос в літній період із багаторічних трав і посівів жита озимого. Це дасть змогу, при недостачі пасовищного корму і корму зеленого конвеєра, використовувати силос для підгодівлі тварин, що позитивно позначається на перетравності поживних речовин раціонів і продуктивності тварин.

При пасовищному утриманні табір для корів складається із доїльного майданчика на 12-16 станків і двох загонів без твердого покриття (для утримання корів до доїння (переддоїльного майданчика і майданчика для відпочинку корів після доїння). Тому витрати на будівництво доїльного майданчика у цьому випадку незначні.

Пасовищно-табірне утримання передбачає розміщення корів влітку в обладнаних літніх таборах (легкі будівлі-навіси із годівницями, доїльне устаткування), які розміщають близько до пасовищ на певній відстані від ферм. Це запобігає великим перегонам корів на пасовище, витратам зелених кормів в окремі періоди літнього утримання. Встановлено, що створення пасовищ на відстані 2-2,5 км від ферм є економічно недоцільним.

При стійлово-пасовищному утриманні надої молока у корів вищі, ніж при пасовищному. При цій системі зелені корми, що завозяться становлять 40% від загальної поживності, решта 60% корови споживають на природних або культурних пасовищах.

Ця система забезпечує вдале споріднення системи випасання і годівлі корів у стійлах із годівниць, обладнаних літніх таборів, що забезпечують відпочинок та захист тварин від літньої спеки і проливних дощів, а також санітарно-гігієнічні умови утримання корів, і отримання високоякісного молока. Безумовно, виробничі витрати на доставку зеленої трави в меншій мірі впливають на собівартість продукції.

Стійлова система. В ряді сільськогосподарських підприємств з великою чисельністю корів або де відсутні пасовища, тварин утримують у стійлах або на кормо-вигульних майданчиках, обладнаних годівницями. При цьому літній раціон складається із привозної зеленої маси трав і комбікорму або сумішей концентрованих кормів. Часто в таких господарствах застосовують круглорічну однотипну годівлю кормовими сумішками із силосу, сінажу, сіна і концентрованих кормів. Стійлово-табірне утримання корів з впровадженням загінної системи випасання і зеленого конвеєра для годівлі і підгодівлі тварин – одна із важливих умов підвищення продуктивності тварин. Така система утримання тварин має важливе значення, зокрема в регіонах з великою розораністю земель, з недостатніми і збідненими природними пасовищами.

Важливе значення, при цьому, має розміщення тварин в обладнаних таборах, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. В умовах табірного утримання тварини піддаються дії змінних метеорологічних факторів (температура, волога, рух, повітря, сонячна радіація і ін.), які тренують терморегуляторні і обмінні процеси в організмі.

Забезпечення тварин на протязі всього літнього періоду молодою зеленою високопоживною травою з конвеєра, сприяє кращому відтворенню тварин та підвищенню витривалості їх до різних захворювань.

У таборі для великої рогатої худоби будують:

1) відкритий майданчик, обладнаний стійлами, годівницями, прив’язами, або піднавіс відкритий або закритий з трьох сторін (літній тваринницький табір), обладнаний стійлами, годівницями, прив’язами, автопоїлками, механічним доїнням, каналізацією;

2) майданчик (загін) для моціону, віддалений не менш ніж на 100 м від піднавісу;

3) родильне відділення з профілакторієм і телятником з клітками для індивідуального і групового утримання телят;

4) ізолятор;

5) погріб;

6) приміщення для обслуговуючого персоналу і кімната для ветлікаря, зоотехніка і аптеки. При цьому встановлено, що табори закритого типу не виправдали себе у жарку погоду.

Піднавіси (відкриті і закриті) будують для утримання молочної худоби, глибоко тільних корів, бугаїв-плідників і для телят до 6-місячного віку. Стійла розміщують так, щоб тварини були головами всередину піднавісу. Із зовнішніх сторін піднавісу вистилають гноєвий прохід, каналізацію, транспортер, підвісну або рейкову наземну дорогу для видалення гною.

При стійловому утриманні будівництво табору передбачає наявність доїльного майданчика із переддоїльним майданчиком на кожні 50 корів (одну групу). Зона годівлі і відпочинку відмежована від зони доїння кормовим проїздом, затрати на будівництво таборів при цій системі утримання у декілька раз перевищують ті, які при пасовищному утриманні. При цьому всі проїзди для транспорту, прогони для худоби, а також зона годівлі біля годівниць покриті асфальтом.

Недолік в тому, що затрати на будівництво під навісів (4,5 м² на 1 голову) використовується лише на 17%, тобто лише під час доїння, так як в основний час корови проводять у загонах на м’якому ґрунті. Все це позначається на собівартості продукції.

Другий недолік – при наявності значної частини площ із твердим покриттям ґрунту (8,1 м²) і піднавісів (4,5 м²) на кожну корову, тварини не захищені від сильної спеки, ні від проливних дощів, а це негативно позначається на фізіологічному стані і продуктивності.

При стійлово-табірному утриманні тварин випасають щоденно по 4-6 годин в день. Для цього використовують природні пасовища, отаву однорічних і ділянки багаторічних трав (на третьому році) на полях кормових сівозмін. У випадку, якщо випасання неможливе, то тваринам організовують щоденний моціон.

Під табори для свиней відводять ділянки, захищені від холодних вітрів і сонця, бажано біля лісу або кущів, поблизу наявності водоймища для купання свиней, а при його відсутності обладнують цементований басейн. Для утримання холостих і супоросних в першій половині супоросні, а також для відйомного і ремонтного молодняку у таборі будують намет, розподілений на загони. Для глибокосупоросних і підсисних свиноматок з поросятами будують навіс з трьома стінами (це – закриті з трьох сторін, так, щоб не було протягів, навіси: задня стінка висотою 1-1,2 м, передня частина відкрита - висотою 2,5 м), обладнаний станками, або табірні розбірні будиночки у вигляді літери «А». У деяких господарствах на племфермах будують пересувні будиночки для індивідуального утримання свиноматок з поросятами до 2-х місячного віку і будиночки великих розмірів для групового утримання супоросних свиноматок і ремонтного молодняку. У станках рекомендується настилати дерев’яну підлогу. Біля піднавісу обладнують кормовий майданчик з дерев’яною або бетонною підлогою і груповими годівницями. Холостих і супоросних (перша половина супоросності) маток і поросят відлученців годують групами. Хряків-виробників, глибокосупоросних і підсисних маток годують в індивідуальних станках. Біля піднавісу влаштовують вигульний дворик площею в 3-4 рази більшою, ніж площа під навісом. У таборі для свиней встановлюють самогодівниці або корита для концкормів і мінеральних добавок; автопоїлки, а також приміщення для обслуговуючого персоналу, кормокухню, ізолятор.

Всі роботи у таборі здійснюються у відповідності із розпорядком дня. Тваринам згодовують свіжоскошений зелений корм. зелений корм заготовляють не більше ніж на 1-2 даванки і зберігають його в тіні під навісом.

Випасання свиней. Набір компонентів травостою повинен витримувати випасання й швидко відростати. Саме від цього та режимів використання залежить ефективність пасовища. Вибір пасовищних культур зумовлюється природно-кліматичними умовами господарства. Люцерна, конюшина, еспарцет, ріпак, суданка, райграс та ін. характеризуються високими кормовими властивостями й можуть забезпечити свиней кормом протягом весняно-літнього періоду.

При пасовищному утриманні свиням для кращого росту рекомендується давати 10-15 г концентрованих кормів на 1 кг живої маси. Найкраще згодовувати концкорми із самогодівниць – досхочу. При цьому відгодівля тварин закінчується рано восени й економиться значна кількість кормів і знижуються затрати праці. Підгодівля підсвинків на пасовищі навіть кукурудзяною дертю забезпечує задовільні прирости живої маси (табл.1).

1. Потреба свиней у зеленій масі і концентрованих кормах

(на голову за добу залежно від якості пасовища)

Пасовища обладнуються затіненними місцями відпочинку, а також автонапувалками. Треба пам’ятати про необхідність забезпечення тварин кухонною сіллю, особливо при відсутності у складі концентратів кормів тваринного походження (м’ясне, м'ясо-кісткове чи рибне борошно).

Перед виходом на пасовище необхідно оглянути тварин й зробити профілактичні щеплення.

До зелених кормів свиней привчають поступово ще під час стійлового періоду, вводячи їх у раціон дорослих тварин по 1 кг, а підсвинків 5-6 міс. – по 0,5 кг, доводячи до норми на протязі 6-8 днів. У перші дні пасовищного утримання необхідно давати суміш, яку згодовували до виходу на пасовище.

В перші дні випасання свиней обмежуються 20-30 хвилинами, збільшуючи тривалість до 1,5-2 годин, враховуючи погодні умови та травостій. Схема зеленого конвеєра для пасовищного використання наведена в таблиці 2.

2. Схема зеленого конвеєра для пасовищного використання

(за Л.І.Дев’яткіним)

Культура	Строки випасання
Топінамбур	квітень-жовтень
Озиме жито + озима вика	1-15 травня
Конюшина, 1-е стравлювання	15.05-15.06
Ріпак, 1-й строк посіву	5-15 червня
Вико-овес	15-30 червня
Ріпак, 2-й строк посіву	15-30 червня
Конюшина, 2-е стравлювання	15-30 червня
Отава ріпака	серпень
Конюшина, 3-є стравлювання	вересень
Буряки	вересень
Післяжнивні посіви	вересень-жовтень

Треба мати на увазі, що на пасовищі з молодим травостоєм свині наїдаються протягом 2-2,5 годин.

З тим, щоб свині не рили землю й не пошкоджували корені рослин, поголів’я, після того, як вони наїдяться і починають лягати, їх необхідно переганяти на площадку відпочинку. При збалансованій годівлі підсвинки на пасовищі, як правило, не риються. Але після тривалих дощів чи в жарку погоду пошкодження травостою можливе й при повноцінних раціонах годівлі. Тому, щоб зберегти пасовища в хорошому стані, бажано провести кільцювання тварин.

Випасають тварин групами. Для маток із поросятами та поросних маток вибирають кращі ділянки поблизу ферми. Маток першої половини поросності та поросят 2-4 мic. не слід пасти разом iз вiдгодiвельною групою.

При хорошій погоді свиней випасають двiчi на добу: зранку до настання спеки та ввечері. Для збереження травостою забороняється випасання після дощу. 3 метою запобігання захворювання тварин не слід випасати рано навесні по росі та восени по інею.

Коли травостій досягне необхідної висоти, всю площу необхідно розділити на кілька ділянок з розрахунку випасання на кожній протягом 2-3-х днів при нормі на одну голову в день (м²): матки i кнури - 5-10; молодняк старше 4 мic. – 2,5-5; поросята 2-4 мic. – 1,5-2,5; підcиcнi матки з поросятами – 10-12.

Площі для випасу необхідно планувати з таким розрахунком, щоб випасати на них тварин не довше 4-5 днів.

Випасання проводять до повного поїдання травостою, нез’їденi рослини підкошуються, згрібаються й вивозяться. Після цього на ділянку вносяться добрива, якщо це багаторiчнi трави, й проводиться боронування.

При пасовищному утриманні тварин бажано купати. Перед купанням їх близько години утримують для охолодження організму поблизу водойми.

Але навіть високоякiснi травостої не забезпечують потребу свиней в поживних речовинах. Тому необхідно передбачати пiдгодiвлю тварин ycix груп концентрованими кормами та мінеральними до6авками, з тим, щоб на 1 корм. од. для відлучених поросят, кнурiв-плiдникiв та пiдсисних свиноматок приходилося близько 100 г перетравного протеїну, для поросних маток – до 80 г, пiдсвинкiв та дорослих свиней на вiдгодiвлі – 70-80 г. Iз мінеральних добавок обов'язковою є сіль (20-40 г на голову в день), а на пасовищах, збіднених на бобові рослини, – добавки, багаті на кальцій: крейда, кісткове борошно тощо. Ефективним є згодовування на пасовищі вiдходiв переробки молока.