Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
| 168
Багато будеш вибирати, зостанешся зовсім нежонатим. Бджола мед носить не для себе, вівця шерсть носить не для себе, старий жениться не для себе. Без мене мене женили. Біда жонатому, як собаці кудлатому. Як бідному женитися, так і день короткий. Коли сироті женитися, то й ніч покоротшала. Коли не свататися сироті, то й ніч мала, і день короткий. Скоріше ожениться солом’яний парубок, як віддасться золота дівка. Весною розумний жениться, а дурна заміж іде, восени дурний жениться, а розумна заміж іде. В красний місяць уродився, а в поганий оженився. До тридцять — нежонатий, до сорок — небагатий, то нема що й починати. Женився на скору руку та на довгу муку. Женився — зажурився, продав жінку за сопілку, а сам трубить у кулак. Доки не женився, доти не журився, а як оженився, то й зажурився. Оженився — зажурився, аж світ замакітрився. Женився — як на льоду обломився. Сина жени, коли хочеш, дочку віддай, коли можеш. Женишся — перемінишся. Жениться пробі, а хліба врізать не може. Женімося, небого: ти не маєш нічого, а я й того. Забув, що оженився, та й пішов у солому спати. Зажурився, що рано оженився. З нужди козак жениться, по неволі дівка заміж іде. Коби оженився, дав би вола, а коби розженився, дав би і два. Козак ожениться, наче утопиться. Коли молодий з старою жениться, то воно так, як молодого неука-коня до старого воза запрягти! він скоро віз розіб’є. Краще на вбогій жениться, ніж вік за багатою волочиться. Легше оженитися, як розженитися. Молодого тато й мама женять, старшого — люди, а старого і чорт не оженить. На матір дивись, а з дочкою женись. Не бійся рано встати, молодо оженитися, купити хату укриту, а сукню ушиту. Не кайся рано встати — більше зробиш, рано оженишся — скоріше помочі діждеш. 169 Не кайся, рано вставши і замолоду оженившись: рано встанеш, багато діла зробиш, молодим оженившись, дітей до розуму доведеш. Рано вставши, молодо оженившись і рано посіявши, не будеш каятися. Не дай, боже, два рази женитися, а три рази свататися. Не дивись, з чим женишся, але з ким. Не мав лиха, та оженився. Нема що робити, треба Пилипа женити. Ненадовго старий жениться: як не вмре, то жінка покине. Нежонатого не посилай у старости, бо як гарна дівка —переб’е. Нежонатому «пху», а жонатому й жінка в очі наплює. Не так страшно женитися, як попа єднати. Не квапся женитися, бо ще тобі жінка стане кісткою в горлі. Не штука женитися, та треба журитися: треба ложки, треба миски, треба ночов і колиски. Не штука женитися, та трудно з своїм батьком розговоритися. Нужда жениться, а горе заміж іде. Один жениться — світ побачить, другий оженився — з головою пропав. Оженився біснуватий та й взяв дурнувату. Оженився на чотири вітри, а на п’ятий шум. Оженився — як за хмару закотився. Оженитися — не дощик переждати. Оженитися — не напасть, да щоб, оженившись, не пропасть. От маєш книш: тебе женять, а ти спиш. Парубок жениться — любу бере, вдовець жениться — хто за нього йде. Пізно женитися — дрібні сироти лишити. Поки маленькі, то й рідненькі, побільшали — погіршали, оженилися — сказилися. Поспішився — оженився і в біду зразу вважився. Рад би оженитись, та май не велить. Старого парубка женити, як старе м’ясо варити. Тоді він буде женитися, коли бики зачнуть телитися. Трясіться, рубці, дивіться, молодці: хоч сорочки не маю, женитися думаю. Хлопець жениться, як хліб є, а дівка виходить заміж, як свати прийдуть. Хто жениться на красі, той буде жити у біді. 170 Хто хоче женитися, тому вже ніколи вчитися. Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав, Якби дядько сказився, то б на дядині женився. Як буду женитися, то покличу дивитися і віддячу як не кийком, то палицею. Як буду жениться, то покличу, а як помру, то ви вже й самі приходьте. Як женився, то хвалився, що буде косити, а як оженився — пішов косити та й став голосити. Як жениться, то мостом стелиться, а як ожениться, то кісткою в горлі стає. Як Івана женили, чотири воли дарили, а прийшлося до того, дали кота сліпого. Як ся женить, то два дні «гой», а ціле життя «йой». «Яку йому кару дати?» — «Оженіть його, то буде знати!» Женихи не ростуть, як гриби після дощу. Женихів — як горобців у стрісі. Мала женихів, як маку. Не все той жених, що старостів посилає. У дівчини женихів сто один, а чоловік буде один. Будеш гадати, як захочеш дівку заміж віддати. В дівках сиділа — плакала, заміж пішла — вити стала, Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця. Вийшла заміж, щоб дурно не гуляла. Випхали за нього заміж, як у болото. Нехай іде й ва вола, аби дома не була. Віддалася — втопилася. Віддалася — не тужи, що дістала — то держи. Гірка редька, та їдять, погано замужем, та навперейми біжать. Давай дівку за того, в кого й за постолом гречка росте. Дівка поки ся не віддасть, то й псу води подасть, а як ся віддасть, то і собі не хоче. Дівку віддавай, коли люди трапляються. Дівчину не зичать, а віддають. Жінки каються, а дівчата заміж збираються. За гарного піди, гарне й лихо буде. За кого оддать, аби не одстать. Заміж вийти — не лапті сплести. Заміж іти — треба знати: нема ні вислуг, ні відставки, Заміж хоч зараз, а робити ані прибити. За старого піду — периною накрию, а молодого — сама нагрію. Зниділа па нявку, як пішла за п’явку. 171 І заміж не вийшла, і в дівках не зосталась. І не бийте мене, і не лайте мене, коли я вам докучила, то віддайте мене. їй мука сниться, а вона дума, що за мірошника йде. Коли б була знала заміжнє лихо, то була б гуляла у матінки тихо. Г Коли б скоро заміж вийти, щоб не чепуриться. Коли нема гарного козака, то підеш і за пенька. Коника бистрого зараз сідлай, дівчину молодую скоро сватай. Крутиш-вертиш без кінця, зате вийдеш за шевця. Кудкудак, кудкудак, вийшла заміж, та не так! Ладила мене мати за пана, та й сиджу не віддана. Тоді дери лико, коли деруть, тоді дочку давай заміж, коли беруть. Найкраща дівка, що заміж пішла. На кого-м плювала, тому-м ручку дала. Не віддасться дівка без обмовки. Не зітхай важко, не віддамо далеко: хоч і за курицю, та на свою вулицю. Не йди за багатого, а йди за щасливого. Не вміла мати заміж віддати. Не кпи собі з мене, бо підеш за мене. Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі. Не тужила, не плакала, вийшла заміж за Якова. Оце тобі, бабусю, наука: не ходи заміж за онука. Одно каже: «Іди за мене, спасибі тобі!», а друге: «Візьми мене, спасибі тобі!» Таке-то наше мужицьке насіння. Перший — недоверший, другий — недолугий, третій — недопертий, четвертий — без чверті, п’ятий — без п’яти, шостий — без честі, сьомий — такий самий, восьмий — недорослий, дев’ятий — без хати, десятий — вусатий, віддай же ня, моя мати! Пішла заміж, щоб зледащитись. Пішла раз — не гаразд, не одважусь в другий раз. Прийшла весна — заміж не йшла, прийшла й осінь — заміж не йшлося, прийшли м’ясниці — таки сидиться. Тая дівка хорошая, яка заміж іде. Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере. Хвали день вечором, а дівчину замужем. Хвасталась дівка, що заміж вийде, та й постаріла. «Чому ж не віддаєте доньку?» — «Або ж то я її зичивт аби-м віддавав?» 172 Як до роботи — дитина, а заміж — дівка. Як не віддамся, то й дома здамся. Як хліб уродить та батько заробить, то й заміж підеш. Багату дівку сватають і в петрівку. 
Лихо моє чубатеє, ніхто мене не сватає. Засватана дівка всім гарна. Дурний сватає, а розумний заміж бере. Мене милий сватає, лиш заміж не бере. Найде свадьба сорочку. Поганий сватає — гарному шлях показує. Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде. 173 Сватання — не братання. Тільки що задумаєш свататись то й станеш зараз брехати: без брехні жоден чоловік не сватався. Як є рогачі, знайдуться сватачі. Де родилася, там і пригодилася. Де родилась, де зросла, а куди доля занесла. Де ти зросла, де я ріс, докупи нас господь зніс. Довго ходив біс, поки докупи їх зніс. Мусив дідько сто пар ходаків зносити, поки таку пару дібрав. Не одні постоли чорт порвав, поки їх докупи зібрав. Сім пар постолів стоптав, поки їх спарував. З гарною одружитися — е на кого подивитися. При одруженні сім раз подумай, а раз женись. Хто рано одружиться, той вік не натужиться. Голуб гукає, як пари шукає. Бери до пари, щоб не взяли татари. Вони такі паровані, як горнятка мальовані. Дібрана пара — як пироги і сметана. Зібрав бог пару — Карпа і Варвару. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня Парочка: баран та ярочка. Парочка: Мартин та Одарочка. Сова соколу не пара. Спарувалось двоє: одне дурне, а друге нерозумне. Спарувать та й чорту подарувать. Така пара, як миша з волом. Якщо ми у парі завжди, тоді й біда нам півбіди. Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться. Доморгалися, доки не побралися. Не зналися — побралися, пізналися — розсталися. Поберімся — не журімся, будем панувати: я буду свині пасти, а ти завертати. Поберімося обоє, піде нам рукою: я піду за борщем, а ти за мукою. Поберімося, небого, ти маєш мало, а я не маю й того. Побралися біда з нуждою. Судженого і конем не об’їдеш. Суджене — не розгуджене. Як судиться, то і вовк не з’їсть, і не убудеться. Шукав дар цариці, а пастух пастушиці. Хай буде і бідна, аби гідна. Нехай вже і патик, аби був у мене чоловік. Не за пенька, як нема сивка. Вийти хоч за лапоть, аби не плакать. Хоч без зубів і о еднім оку, аби цього року. Хоч і беззуба, коли серцю люба. Хоч би коза біла, аби посаг мала. Хоч за козла, аби заміж пішла. Хоч відьма, аби хлібна. Хоч дівка як сова, аби з другого села. Хлопці: хоч сова, аби з другого села; дівки: хоч за старця, аби не остаться. Хоч за вола, аби дома не була. Хоч за ворону, аби в свою сторону. Хоч і в голові пусто, аби грошей густо. Хоч і корова, аби багата та здорова. Хоч кривоніс, аби бог приніс. Хоч за лиску, аби близько. Хоч ледачий, аби комір стоячий. Хоч ох, та вдвох. Хоч за півня, аби срібне пір’я. Хоч Михайло, аби був попихайло. Хоч свинка, так грошей скринька. Хоч у курені, аби до серця мені. Хоч у одній льолі, аби до любові. Хоч у шалаші, аби мила до душі. Хоч хліба ні куса, аби за чорного вуса. Хоть гірший, аби інший. Чи сліпий, чи горбатий, аби державсь біля хати. Яке дибало, таке й здибало. Який їхав, таку й здибав. Який ішов, таку й знайшов. Кому калач пікся, а кому довівся. Не нашого пера пташка у Івашка. Не кінь наніс, сам молодець набіг. Не з багатством жить, а з людиною. Золото і в рогожі видно. За твоєю головою запропастила свій вік молодою. Купив собі біду, та на свої гроші. Не жаль утопитися в чистій воді. Молодий місяць не всю ніч світить. Де родилася, а де пригодилася. Сиди до сивої коси, а за ледащо не йди. 175 9 Кому Хома, кому нема. Вхопилась би за Петра, тільки шкода, що нема. До Дмитра дівка хитра, а після Михайла хоч за попихайла. Коли не годна молодця, то не хочу голубця. Одна голова не бідна, а бідна — так одна. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув. Сякий-такий, а все ж свій. Сякий-такий Пантелій, а все на душі веселій. Не всякому по Якову. Казала Ганна, що надія марна. Не кожна Настя має однакове щастя. І Настя зазнала щастя: ляже не клята, встане не м’ята. Не гляди Наці, але її праці. Як Настя, то буде й щастя. Яка Настя, таке з нею щастя. Сподобав собі Олену коло лену. З богом, Парасю, коли люди трапились. Піде Параска, як її ласка. Семене, іди сядь коло мене. Хто до кого, а я до Параски, бо у мене чортма штанів, а в неї запаски. Казала Феся, що щастя і дома знайдеться. Довго Хима юлила, доки хлопця обдурила. На ловця і звір біжить. Без одного Василя обійдеться весілля. Будем мати весілля: тато маму віддає. Будемо на весіллі гуляти: дядько до мами сватається. Весілля і сорочку знайде. Весілля година, а біди до смерті. Весілля три дні, а злидні довіку. Весілля і щастя на однім коні їздять. Голові клопіт, а біді весілля. Де весілля, там і свиня буде. Якби не ти та не я, то не було б весілля. Жук гуде — весілля буде: Степанида за Демида заміж іде. Колись я тобі на твоїм весіллі води подам. Кому весілля, а курці смерть. Кури на весілля не хочуть, та силою несуть. На весіллі всі свати, на хрестинах всі куми. На весіллі гоп, гоп, гоп, потім дома ох, ох, ох! Нам бог весілля дав: міх оженився, торбу взяв. На двох весіллях зразу не танцювати. На день весілля, а довіку клопоту. 176 Нудьга за біду дочку оддав, а Халепа на весіллі грав. Обійдеться циганське весілля без марципана. Смерть за плечима, а біді весілля. Таку свадьбу зробив, що кури й гуси п’яні були. У нашої Катерини разом весілля і хрестини: і до шлюбу ведуть, і до хреста несуть. У суботу на роботу, а в неділю на весілля. Чиє весілля, того й музики. Я за те на весіллі решетом води подам. Коли люб — гарний шлюб. Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти. Коли б молода, а сваха знайдеться. Красна молода, бо багата. Молода молодій не рівня. Поки зберешся, то бояри і мед поп’ють. Добра дівка: тоді хату мете, як старости йдуть. Старостів і своїх не посилай, а сам собі жінки шукай. До вінця як ідеш, то про смерть не думай. Красить дівчину вінець та молодець. У кільця та в вінця не знайдеш кінця. Куди кумові до короваю. На чужий коровай очей не поривай, а за свій дбай. На чужий коровай рота не роззявляй, а раніше вставай та свій наживай. Сходися, роде, коровай ся крає! Хорош коровай, та репаний. Який біс жениться, а нам коровай плескать. Відданиці, а посагу дві спідниці. Віно або вовк з’їсть, або згине само. Дам тобі віна три вози сіна і того вола, що дома нема. Дав йому віна в’язочку сіна, і куль соломи, і міх полови. Як за віном поженешся, то довго не наживешся. Вінець — всьому ділу кінець. Вінець — та й дівоцтву кінець. Найкраща спілка — чоловік та жінка. Нащо й клад, коли в сім’ї лад. Найдорожчий клад, як в родині лад. Сім’я міцна — горе плаче. Вся сім’я вмісті — так і душа на місті. Голова сімейства — чоловік, а як піддасися жінці, то не проси у бога здоров’я. Не буде спілки у верблюда і білки. Де двоє, там рада, а де третій — там зрада. 177 Добре і «ох» удвох. Аби дружина, буде й дитина. Виділа біда, що у старого дружина молода. Всяка кузочка свою дружину має. З доброю дружиною горе — не горе, а щастя — вдвоє. Ніхто так не догляне, як вірна дружина. І в лиху годину не кидай дружину. Нема цвіту білішого над ожиноньку, нема роду милішого над дружиноньку. Як люба дружина, то любо і в ряднині. В подружжі, як надворі: буде сонце, будуть і хмари. З добрим подружжям і горе розгорюєш. Нема кращого друга, як вірна супруга. Гарна дівицею, гарна й молодицею. Гарна молодиця, хоч води напийся. Де красна молодиця, там ясна світлиця. З доброго тіста — смачна паляниця, з гарної дівчини —: гарна молодиця. Молодиця — як садиться, а встає, то крекче. Ой дівчата, приходять м’ясниці, як нас візьмуть гарні хлопці, будем молодиці. Ото мені молодиця, що з усіх боків круглолиця. Сам чорт не пізна, яка з дівки вийде молодиця. Слизько — до молодиці близько. Як була я дівочкою, до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею, перестали ходить і з водицею. Без жінки так, як без ума. Без жінки — що без кішки, а без мужа — що без собаки, Без жінки мужчина — як без хвоста скотина. Без жінки — як без рук. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й тому лиха година. Біда, у кого жінка бліда, а у кого рум’яна, то кажуть, що п’яна або всім кохана. Біда з жінкою, а без жінки ще більша. Біда, коли жінка чоловіком, ніби швець шкірою, крутить. Бог за жінку, а чоловік за дівку. Боже, боже, що та жінка може: як її взяти, то лучче, як мати. Брат любить сестру багату, а чоловік жінку вдорову. Велике диво, що у короля жінка хороша. Від вогню, води і злої жінки — боже борони! Від сердитої жінки постарієш, а від доброї помолодієш, 178 Вікно три речі псує: сірник, сіль і гарну жінку. Вода мутна, жінка смутна — обі не до смаку. Все тільки до часу, а жінка до смерті. 
Встань, жінко, будемо говорити, бо люди про нас давно говорять. Гарна жінка і великі гроші — то нагла смерть. Гроші, молода жінка і бистрі коні — то смерть. Гарна пава пером, а жінка — норовом. Дай жінці волю — попадеш у неволю. Дай кому жінку, а сам труби у кужілку. Дарую тобі березу, щоб любив жінку п’яну і тверезу. Де жінки тільки горшки пильнують, там у хаті нелад і непорядки панують. Де лихая жінка в хаті, там добра не сподіватись. Дим, дощ, мороз і сварлива жона — то найбільше нещастя в хаті. Дим і лиха жінка найскоріше виженуть із хати. Довго ти жінки шукав, та чорт знає, на що попав. Дім держиться не на землі, а на жінці. Добра жінка мужеві своєму вінець, а зла — кінець. Добра жінка дім збереже, а погана своїм рукавом рознесе. Добра жінка і здоров’я — то найбільший скарб. Добра жінка і лихого чоловіка направить. Добра жінка мужа на ноги поставить, а злая то ще й звалить. Добра жінка з пучки муки пригорщу зробить. Добра жінка в мужа краде і перед нього кладе. Добра жінка і найгіршого чоловіка переможе. Добра жінка — то весілля, а зла — то погане зілля. Добра жона: як є ступа пшона, то одну виїдає, а на другу поглядає. Добра жінка — то камінна стінка, а зла — то горе і біда. Добра жінка чоловікові ліпша від рідного батька. Добру жінку взяти — горя не знати. Доки чоловік не має жінки, доти не є чоловіком. Друга жінка — то так, як ключ, дороблений до колодки. Друга жінка — другий світ. Жінка без мужа — то дім без фундаменту. Розумна жона, як дві ступи муки, а третя пшона, четверта гороху, то вона й буде носить потроху. Розумна жона, як стоїть один міх муки, другий пшона, бодня сала нагорі, стоги хліба на дворі. Ото мудра жона, як є мішок пшона, ще й корова дійна. Жінка без мужа і жити недужа. Жінка більше викине ложкою, як чоловік принесе лопатою. Жінка буде і тортури зносити, аби лише себе прикрасити. Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більше муки намолов. Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу. Жінка доти люба, доки не візьме за чуба. Жінка здорова, а теща багата, то не треба й рідного тата. Жінка і кам’яну гору пересіче. Жінка Йвася боялася: під припічком сховалася. 180 Жінка його під ноги взяла. Жінка ледащо в хаті нінащо. Жінка мов лоза: куди треба, туди гнеться. Жінка на чоловіка не докажчиця. Жінка — не скрипка, погравши, на стінку не повісиш. Жінка — не рукавиця, з руки не скинеш. Перша жінка суджена, друга — раджена, а третя від чорта принесена. Жінка нікому кроку не уступить, хіба що її миша налякає. Жінка сміється очима, як не має гарних зубів. Жінка хіба те утає, чого не знає. Жінка хороша — згуба для гроша. Жінка у старого — ні дівка, ні баба, ні вдова. Жінка чоловіка не б’є, а під свій норов веде. Жінка чоловікові подруга, а не прислуга. Жінка мов торба: що в неї вложиш, те й несе. Жінки — найкращі дипломати. Жінки та коня нікому не давай. Жінку і стодолу все треба покривати. Жінку люби, та розуму не губи. Жінку треба два рази слухати: раз — як кличе їсти, другий раз — спати. Жіноча думка і вітер часто змінюються. Жіноча коса і слона спутає. Жіноча помста не має кордонів. Жіноча праця пропадає у помиях. Жіноча робота ніколи не лягає спати. Жінці всієї правди не одкривай. Жіночий язик гостріший від меча. Жінці та попу правди не кажи. Жінці іще мовчанка ніколи не зашкодила. Не вір жінці дома, а кобилі — в дорозі. Жінці плакати, що гусакові босоніж ходити. Жінці правди не кажи, чужої дитини за свою не бери, з панами не братайся. Жінчине добро кілком у горлі стоїть. Заздрісна жінка цілу хату держить у вогні. Ліпше залізо у вогні варити, ніж злу жінку учити. За мною будеш жоною, а за дукою будеш слугою. З доброю жоною поздоровієш і збагатієш, а з лихою — лише згорбатієш. З лихою жінкою і з грішми — сварка та розлад, а з доброю і без грошей лад. 181 І без жінки зле, і з жінкою недобре. Іще сорока не побіліла, щоб жінка чоловіка била. Коли б не жона і діти, у корчмі б сидіти. Коли моя жінка така, то нехай свині борошно їдять. Коня в позику не давай, а жінку в придани не пускай. Коня не бий, слуги не проклинай, жінки не дражни, коли хочеш статкувати. Красна жінка — для людей, погана — для чоловіка. Краще жінка сварлива, ніж дурна. Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати. Ліпше їсти хліб з водою, ніж жити з жінкою лихою. Ліпше мати гарну жінку, ніж сто шматків поля. Ми керуемо світом, а жінка керує нами. Млин, корабель і жінку треба часто направляти. На зло моїй жінці нехай мене б’ють. Най жонатий журиться, що жінку має. На конину в полі, на жінку в домі не сподівайся ніколи. На красиву жінку гарно дивитися, а з розумною гарно жити. На те циган матір б’є, щоб його жінка боялась. Нащо тому жінка молода, кого і стара за чуприну водить. Не б’є жінку мужик, а б’є жіночий язик. Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш. Не залишай молодої жінки вдома, як ідеш в далеку дорогу. Не лихо журить: чужа сторінка та невдала жінка. Нема щастя родинного без жінки. Нема вірнішого приятеля, як добра жінка. Не од калача, а од бича жінка тікає. Неохайна жінка всім носа втре. Не так чоловік рознесе мішком, як лиха жінка горшком. Муж возом не навозить, що жінка рукавом розносить. • Не той багатий, у кого багато маєтку, а той, у кого жінка добра. Не хвалися жінкою в сім день, а в сім літ. Лаптя ликом не в’яжи, жінці правди не кажи, у попа грошей не позичай. Оддай жінку, а сам свисти в сопілку. Один жіночий палець потягне більше, як пара волів. Одежа добра нова, а жінка здорова. Не біда, в кого жінка молода. Одпусти, боже, гріха, в кого жінка лиха. Пий пиво, але не лий, люби жінку, але не бий. Поможи, боже, нежонатому, а жонатому й жінка поможе. 182 Пусти жінку в рай, то вона з собою і корову поведе. Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втовкмачить. Сварлива жінка гірш, ніж коню хомут. Світом рядять золото й жінки. Син жінку б’є, а батько дубця дає. Сім пар постолів стоптав, а жінці своїй не догодив. Ти, жінко, їж борщ, а я м’ясо: скоріше діло піде. Той сам себе губить, що чужую жону любить. Треба сто пар волів віддати, аби добру жінку мати. Три вірні други: батько, мати та вірна жона. Тут і я, тут і жінка моя, тут і мої діти, любо поглядіти. Уберися, жінко, в кожух, бо я тебе бити буду. У всіх жони як соколи, та пригнали по два воли, а моє бідовище та пригнало й теличйще. У кого жінка не вмирала, у того й горя не бувало. У сусіди ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати. У чужу жінку чорт ложку меду кладе, того до неї і липнуть. Чужа жінка медом мазана, а своя — смолою. Хвали день увечері, а жінку рано. Хороша жінка — мужеві слава, а лиха — згуба. Хто жінку добру має, той горя не знає. Хто на лиху жінку попаде, того життя пропаде. Часами варт і в жінки розуму позичати. Черв’як дерево точить, а зла жінка мужа морочить. Чужа жінка — то здоров’я чиєсь. Чужі жінки — як маківки, а моя — як опудало. Шафрану не перетреш, а жінки не перепреш. Як жінка співає, то голодний чоловік вовком виє або, як пес, гавкає. Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами. Як моя жінка втопиться, то не глядіть її за водою, а глядіть проти води, бо вона дуже вперта. Як нелюба жінка, то чоловікові дома і борщ смердить. Як нема на кого, то на жінку. Як проти сонця води не напиться, так з чужою жінкою або з чужим мужем не нажиться. Не клади коло чужої жінки кілок, бо ним тобі й печінки відіб’ють. Як сорочка біла, то й жінка мила. Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік — до кінця. Без мужа жона — кругом сирота. 183 Без чоловіка — то так, як без голови. Блажен муж: до роботи недуж, до церкви слизько, до дівчат близько. Блаженний муж ситий, як вуж. Гарний чоловік і погану жінку красить. Горе тобі, воле, коли тебе корова коле; горе тобі, чоловіче, коли жінка тобі дулі тиче. Де муж старий, а жінка молода, там рідко згода. Де чоловік старий, а жінка молода, там вогонь і вода. Добрий чоловік надійніше кам’яного мосту. Добрий чоловік: на печі сухий, у воді мокрий. Драний кожух — не одежа, чужий чоловік — не надежа. За добрим мужем і ворбнка жонка, а за дурним і княгиня гине. Під добрим кущем трава зеленіе, за хорошим чоловіком жінка молодіє. За добрим мужем і свинка господинька. За добрим чоловіком і чулинда жінка, а за дурним — і попівна рабинька. За доброго мужа жона як ружа, а за лихого драба — за рік, за два — баба. За розумним мужем і дурна жінка розумна. Зле там ся діє, де півень мовчить, а курка п’є; зле там і лихо, де жінка кричить, а чоловік тихо. З малою дитиною до церкви, а з дурним чоловіком на весілля, то будеш мати роботу. З сліпого, глухого, німого — найліпший чоловік для жінки. Карай, боже, віком, карай добрим чоловіком! Коли ти мені муж, то будь мені дуж, а як не гриб, то не лізь у козуб. Коли чоловік у корчі скаче, то дома жінка плаче. Куди голка, туди й нитка, куди чоловік, туди й жінка. Муж з жінкою сваряться і б’ються, а перина їх мирить. Муж з жоною — що борошно з водою. Мужик жінку б’є, коли їсти хоче. Муж і жінка — то пара волів: куди один, туди й другий. Муж і жона — то одна сатана. Чоловік і жона — одно тіло, одно діло, один дух. На тобі, чоловіче, тото, що рідше та ліпше, а вже тото, що гуще та пуще, то я сама з’їм. Не дай, боже, коня лінивого, а чоловіка ревнивого. Незлий чоловік: серце добре, та голова лиха. Плачте, очі, хоч довіку по доброму чоловіку. Покинь норови батькові та материні, а бери чоловікові. 184 Стогни, як чоловік чує, а їж, як чоловік не бачить. Сякий-такий аби був, аби дрова роздобув. Ревнивий чоловік — що полохливий злодій. У доброго мужа жона як ружа, а у проклятого — як у чорта рогатого. У доброго чоловіка жона як ружа, а у злого драба — як жаба. Хоч чоловік, як ворона, а все жінці оборона. Хоч мужичок з кулачок, таки мужня жона. Хоч без хліба посиджу, та на мужа погляджу. Хоч хліба ні куса, та чоловік без вуса. Чоловікам на лопату бог сили наклав, та ще й притоптав, а жінкам — на вила, та й то струсив. Чоловік винен, що жінка ледащо, бо сам він нінащо. Чоловік — голова, жінка — шия: куди захоче, туди й поверне. Чоловік у домі голова, а жінка — душа. Чоловік здуріє — півдому згорить, а жінка здуріє — усе пожежею піде. Чоловік — голова в хаті, жінка — капелюх на голові. Чужий чоловік до часу, а свій до смерті. Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде. Якщо муж без ума, то і жінка дурна. Живе за ним, як за кам’яною стіною. Живуть собі, як голубів пара. Живуть між собою, як риба з водою. Жити з ним, як на терню спати. За молодим жити весело, а за старим — затишно. З ким жити, того не гнівити. І жив — не любила, і помер — не тужила. Ішла — не люблячи, і живу — терплячи. Ліпше хліб з водою, як жити з бідою. Так живуть, як собака з кішкою. Навіщо м’яко слати, коли нема з ким спати? По рівній часті: Іванові і Насті. Як з Прокопом, так і без Прокопа. За твоєю головою запропастила свій вік молодою. Там макогін блудить, де макітра рядить. Хвіст голові не указка. Де хвіст перед веде, там голова позаду йде. Добрий коповик, гарні й дві копійки, добрий Панько, гарна й Оришка. Який Сидір, така й Гапка, який кожух, така й латка. Де згода панує, там і горе танцює. 185 Все купиш, лише тата й мами ні. За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини В тата-мами не довіку. Діти батька не учать. Добре тому, хто має батька, бо в батька найтепліша хатка. Добрий батько не хоче лихого сина. Живемо не батьками, помремо не людьми. І мій батько такий мався, і я в його вдався. І на рідного батька можна правду сказати. Мій батько нікому не винний: у одного позивав а другому повертав. Мовчок! Розбив тато горщок, а мати і два, то ніхто не зна! Не слухає батька малий, не послухає і великий. Не послухаєш батька-матері, то навчить тебе лиха година. Не хочеш слухати тата, то послухаєш колись ката. Не слухав батька-матері, нехай люди учать. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|