М. П. Коломієць є. С. Регушевський за редакцією В. О. Винника київ «радянська школа» 1988 коломиец н. Ф., Регушевский е. С

ПЕРЕДМОВА

Загальновизнано, що фразеологізми, як і слова, вступають у синонімічні відношення. Синонімічні можливості фразеологічного складу української, як і інших мов, надзвичайно великі. За підрахунками відомого дослідника фразеології російської мови В. П. Жукова, близько 75 % фразеологізмів охоплені явищем синонімії. Водночас природа і особливості фразеологічних синонімів поки що вивчені недостатньо. «Для україністики, яка має певні успіхи в дослідженні лексичної синонімії, зосередження уваги на синонімічних взаєминах саме між фразеологізмами на сучасному етапі здається цілком виправданим. Перша складність, на яку натрапляє дослідник фразеологічної синонімії української мови,— відсутність спеціальних словників, де були б відповідним чином систематизовані фразеологічні синонімічні скарби»¹. Саме тому створення словника фразеологічних синонімів української мови є давно назрілою потребою.

Пропонований Словник є першою спробою такого типу. Він розрахований насамперед на вчителів і учнів загальноосвітніх шкіл, але ним можуть користуватися в своїй роботі і студенти-філологи, журналісти, перекладачі. Вивчення фразеології у школі — невід'ємна складова частина роботи над розвитком усного і писемного мовлення учнів на уроках української мови і літератури. Одним із основних прийомів оволодіння фразеологічними багатствами мови є робота з фразеологізмами-синонімами.

Словник фразеологічних синонімів стане в пригоді також усім шанувальникам образних засобів української мови, оскільки врахування семантичних, емоційно-експресивних і стилістичних відтінків фразеологічних синонімів, відомості про які наводяться в словникових статтях, допоможуть читачеві швидко знайти серед великої кількості образних зворотів саме ті із них, які найбільш точно і виразно передають зміст висловлюваного і відповідають нормам сучасної літературної мови. А правильність, точність і чистота мови є одним із показників загального культурного рівня людини, в піднесенні якого, як і в примноженні загального духовного, інтелектуального потенціалу нашого народу, словникам належить почесне місце.

Укладачі будуть вдячні за висловлені пропозиції і побажання щодо поліпшення словника.
М. П. Коломієць і Є. С. Регушевський написали передмову до словника, уклали словникові статті на літери Б, Ж, У, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Я, підготували покажчик фразеологізмів та список літературних джерел.

М. П. Коломієць написав вступні частини — «Зміст і будова словника» та «Як користуватися словником», словникові статті на літери А, В, Г, Д, Е, З, І, Ї, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т.

ЗМІСТ І БУДОВА СЛОВНИКА

Об'єктом лексикографічного опису у Словнику є фразеологічні синоніми сучасної української літературної мови. Матеріал для словника добирався переважно з творів письменників, які вивчаються в школі або рекомендуються програмою для самостійного читання. Фразеологічні синоніми — це фразеологічні одиниці², що близькі (чи тотожні) за своїм основним значенням, але відрізняються образною структурою, значеннєвими відтінками, емоційно-експресивним забарвленням або належністю до того чи іншого функціонального стилю. Такі близькі або тотожні за своїм значенням фразеологічні одиниці звичайно співвідносяться з певним словом загальномовного вживання, виконують однакові з ним синтаксичні функції і утворюють синонімічні ряди, які можуть складатися з двох, трьох, чотирьох і більше фразеологізмів, наприклад:

ВІДСТАВАТИ — (бути позаду всіх) бути (іти, опинятися, плестися, плентатися і т. ін.) в (у) хвості; пасти задніх (задні).

ВИКРИВАТИ — (показувати справжню суть когось) зривати маску (машкару) з кого; (виявляти приховані наміри) розкривати карти чиї; (розкривати чиїсь нечесні, підступні дії) виводити на чисту (свіжу) воду кого.

ДОРОГИЙ — (який коштує великі гроші, в знач, прис.) в (на) ціні; не по кишені кому; (який високо цінується, має велику цінність) на вагу золота, [і] ціни немає (нема) кому, чому; [і] ціни не [можна] зложити (скласти, не зложиш, не складеш) кому, чому.

ДАВНО — (у далекому минулому) во врем'я оно, заст., ірон.; во дни (в дні) они, заст.; в оний час, заст., уроч.; за царя Гороха [, як людей було трохи], жарт.; за царя Хмеля [, як було людей жменя], жарт.; за царя Панька (Томка) [, як була земля тонка], жарт.

У синонімічному ряду прийнято виділяти домінанту — по можливості стилістично нейтральне слово (рідше — словосполучення), яке виражає найзагальніше значення і виступає як головне, стрижневе (у словнику синонімів воно звичайно виступає як реєстрове). Оскільки фразеологізми, пройшовши складний І тривалий шлях становлення від вільних словосполучень до стійких образно-метафоричних зворотів, виділилися в самостійні мовні одиниці з таким цілісним значенням, яке ускладнене додатковими семантичними, стилістичними і емоційно-експресивними відтінками, серед групи близьких чи тотожних за значенням фразеологічних одиниць, як правило, важко виділити такий зворот, який би в найзагальніших рисах виражав поняття, спільне для всіх членів синонімічного ряду і виступав би опорним, заголовним виразом ряду — його домінантою. До того ж у навчальній лексикографії для зручності користування словником, полегшення знаходження потрібної фразеологічної одиниці, використання семантично співвідносного з фразеологічними синонімами слова як реєстрової домінанти видається логічним і виправданим. Тому в ролі домінанти синонімічного ряду, що складається з фразеологічних одиниць, ми найчастіше використовуємо слово, зрідка — вільне словосполучення і лише в окремих випадках — фразеологізм Наприклад: АБИКУДИ. АРИСТОКРАТ. БАГАТО. БАГАТО ВСЬОГО ЗАЗНАТИ. БИТИ. БИТИ ТРИВОГУ.

Стилістична диференціація фразеологізмів-синонімів здійснюється в трьох аспектах: 1) у функціонально-стилістичному плані виділяємо книжні, народно-поетичні (фольклорні), розмовні і територіально-діалектні фразеологізми; 2) в емоційно-експресивному плані — урочисті, жартівливі, фамільярні, іронічні, зневажливі; 3) в історико-стилістичному — застарілі, міфологічні, етнографічні. Розміщення їх у межах словникової статті здійснюється у словнику за принципом: спершу наводяться найбільш нейтральні і з більшою семантичною прозорістю, а потім інші — з менш яскраво вираженою семантикою і більшою емоційною забарвленістю. Наприклад: фортуна усміхається (усміхалася) кому, книжн.; камінь спотикання, книжн.; у тридев'ятому (у тридесятому, у якомусь) царстві, нар.-поет.; за тридев'ять (за сім, за тридесять) земель, нар.-поет.; за горами за долами, нар.-поет,; ще й треті півні не співали, нар.-поет.; зав'язати косу (хустку), заст., етн.; піти до вінця, заст.; закрутити кичкою голову кому, чию, заст., діал., етн.

Окремі фразеологізми-синоніми розрізняються одночасно і за стильовими, і за емоційно-експресивними, і за стилістичними ознаками, і, отже, можуть мати триаспектну характеристику, наприклад: прописати іжицю кому, книжн., заст., фам.; ще й чорти навкулачки не билися, розм., заст., фам.; на велику (панську) стопу, розм., заст., діал. У поєднанні з семантичним групуванням синонімів це ускладнює (а часто й просто робить неможливим) дотримання чіткого, однотипного порядку розташування фразеологізмів у межах синонімічного ряду.

Як свідчить дібраний для словника матеріал, переважна більшість фразеологічних синонімів належить до розмовного стилю. Значна частина з них останнім часом розширює сферу свого функціонування з мові художньої літератури, газети, радіо, телебачення. У зв'язку з цим у словнику подібні синоніми не мають позначки розм. і характеризуються тільки в емоційно-експресивному та історико-стилістичному планах.

В один синонімічний ряд об'єднуються тільки тотожні або близькі за значенням фразеологізми, співвідносні семантично й функціонально з однією і тією ж частиною мови. Так, наприклад, фразеологізми бути (побувати) в бувальцях; узнати (пізнати, скуштувати) почому (почім) ківш лиха; пройти (крізь) огонь і воду і мідні труби; пройти і мідні труби і чортові зуби; бути на возі і під возом; бути на коні, бути і під конем; пройти Крим і Рим і мідні труби; пройти (перейти) крізь сито й решето; знати, де раки зимують мають процесуальне значення «багато всього зазнати», співвідносяться з дієсловами і утворюють один синонімічний ряд. Фразеологізми стріляна птиця; стріляний (обстріляний) птах (горобець); стріляний вовк; бита голова; битий жак мають значення предметності, співвідносяться з іменниками, а тому й утворюють самостійний синонімічний ряд із домінантою-іменником. Віднесеність вищеназваних фразеологізмів до двох самостійних синонімічних рядів з дієслівним і іменниковим значенням підтверджується й однотипністю їх граматичної структури: фразеологізми синонімічного ряду з дієслівною домінантою за граматичною структурою співвідносяться з дієслівними словосполученнями, а фразеологізми ряду з іменниковою домінантою — з іменниковими. Фразеологізми зберігають граматичну форму словосполучень як синтаксичних одиниць.

В одному синонімічному ряду можуть поєднуватись і фразеологізми, різні за граматичною структурою. Але разом з тим вони, як правило, співвідносяться з однією якоюсь частиною мови і виступають у функції того самого члена речення, що й домінанта — реєстрове слово, яке відкриває синонімічний ряд фразеологічних одиниць. Наприклад: РАНО — (коли ще не розвиднялося, не сіріло) ще й на зорю не займається (не займалося, не зайнялося, не здійметься); ще й на світ не зоріло (не зазоріло, не займалося, не благословилося, не заводилося, не зводилося); ще й треті півні не співали, нар.-поет.; ще й чорти навкулачки не билися (не б'ються), заст., фам.; (про передсвітанковий час) ні світ ні зоря; чи світ чи зоря; ні світ ні тьма; скоро світ; (про час, коли тільки починає сіріти, розвиднятися) тільки почало (стало) на світ благословлятися; чуть (чим, як) світ; чуть зоря; ледве на світ зазоріло; (перед сходом сонця) на зорі (на зорях).

У зв'язку з тим, що компоненти фразеологізмів частково чи повністю втрачають своє первісне лексичне значення, колись властиве їм як словам вільного вжитку, слова-компоненти фразеологізмів можуть замінюватись іншими словами чи іншими формами слів, а деякі із них можуть уживатися в складі фразеологічних одиниць факультативно, виступаючи в їх складі в одних випадках і випадаючи в інших. Такі видозміни форми одного і того ж фразеологізму, які не впливають на його цілісне значення, називають варіантами фразеологічної одиниці. Так, наприклад, вирази брати за душу, хапати за душу, щипати за душу, брати за серце, хапати за серце, щипати за серце є варіантами одного фразеологізму брати (хапати, щипати) за душу (за серце). Ці варіанти виникли внаслідок взаємозаміни слів-компонентів одного і того ж фразеологізму. У словнику вони опрацьовані в межах відповідного синонімічного ряду як одна фразеологічна одиниця з наведенням у круглих дужках взаємозамінних слів.

Уживання в складі фразеологічних одиниць взаємозамінних чи факультативних компонентів пояснюється тим, що за формою фразеологізми є надслівними, нарізнооформленими структурно-граматичними організаціями і співвідносяться з словосполученнями чи реченнями, а за змістом вони мають, як і слова, цілісне значення, яке не є простою сумою значень компонентів. У процесі фразеологізації вільних синтаксичних конструкцій і становлення фразеологізмів як специфічних мовних одиниць спостерігається поступальна видозміна форми фразеологізмів, відхід її від структури речення чи вільного словосполучення. Коли фразеологізм ще зберігає зв'язки з вихідними переносно-образними виразами, можлива поява чи зникнення окремих слів, які колись входили до структури генетично споріднених зворотів. Це й приводить до появи факультативних компонентів у складі фразеологічного звороту. Факультативні компоненти фразеологічних одиниць у словнику наводяться в квадратних дужках, наприклад: сипати словами (слова) [як (мов, наче, неначе) горохом (горох)]; молоти язиком [, як порожній млин (як на жорнах, як вітряком)] і т. ін.

Фразеологічні синоніми і варіанти є важливим стилістичним засобом мови. Вони дають можливість образно передати найтонші відтінки значення, охарактеризувати предмет, явище чи ситуацію, даючи їм відповідну оцінку.

Фразеологічні синоніми можуть утворювати складні семантичні комплекси, які здатні поділятися в свою чергу на менші групи. Так, наприклад, серед фразеологічних синонімів, які виражають акт мовлення, можна виділити такі підгрупи: І) усно повідомляти що-небудь; 2) говорити невиразно; 3) говорити несерйозно: 4) говорити дурниці; 5) говорити швидко; 6) говорити одне і те ж; 7) гнівно говорити; 8) розповідати; 9) розмовляти; 10) багато говорити; 11) правдиво говорити; 12) говорити марно, попусту; 13) говорити щось неприємне; 14) говорити щось дуже приємне; 15) сказати щось недоладне. Всі вони наведені в словнику в одній статті. Такий спосіб розташування синонімів, на наш погляд, допомагає швидко знайти серед великої кількості близьких за значенням фразеологізмів потрібний вираз із відповідними семантичними і стилістичними відтінками.

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ СЛОВНИКОМ

1. Близькі за значенням фразеологізми зібрані в групи (або ряди).

2. Синонімічний ряд разом з ремарками та ілюстраціями утворює словникову статтю. На початку словникової статті з абзаца як реєстрова одиниця подається домінанта ряду, за нею іде повний перелік фразеологічних синонімів, а потім — ілюстрації з літературних джерел.

3. У кінці статті — після ілюстрацій — з абзаца подається при потребі позначка Пор. (Порівняйте), яка встановлює зв'язок між синонімічними рядами, близькими за значенням.

4. Словникові статті розміщені за алфавітом домінант.

5. Якщо реєстрове слово служить домінантою для кількох синонімічних рядів, такі ряди розташовуються в одній словниковій статті як підгрупи.

Кожна підгрупа оформляється з абзаца, з порядковим номером замість домінанти, з поясненням відтінків значення, яке подається в круглих дужках після арабських цифр 1, 2, 3..., з переліком синонімів і цитат-ілюстрацій:

ПОВНІСТЮ — 1. (без будь-яких залишків) без останку; до цурки (цурочки); до [останньої] крихти... . (Ілюстрації.) 2. (повною мірою, цілковито) з голови до ніг (з ніг до голови); з (від) голови до п'ят; (з) тілом і душею... (Ілюстрації.) 3. (з сл. вивчити, прочитати, запам'ятати і т. ін.) від букви до букви; від (од) дошки до дошки; від палітурки до палі турки... . (Ілюстрації.)

6. Після кожного фразеологізму розкриваються особливості керування, наводяться граматичні і стилістичні позначки. Наприклад:

БАЙДУЖЕ (у знач, безос. прис.; не цікавить, не обходить кого-небудь щось) хоч трава не рости; хоч вовк траву їж; (нічого не варто, ніщо не лякає) море по коліна (по коліно) кому, для кого; (ніщо не впливає) як (мов) з (із) гуски вода; (зовсім байдуже комусь; ніскільки не хвилює когось) не гріє і (й) не знобить (ні знобить ні гріє) кого, кому. (Ілюстрації.)

7. Скорочені позначки, які характеризують синоніми за належністю до певного функціонального стилю мови чи за емоційно-експресивним забарвленням, ставляться після синоніма курсивом без дужок, рідше — в кінці змістової ремарки, якщо стилістична позначка стосується групи синонімів. Наприклад:

БЮРОКРАТ — (службова особа, яка виконує свої обов'язки формально, на шкоду справі; зневажл.) чорнильна душа, ірон.; канцелярський пацюк; параграф безсловесний; (чиновник, заст.) кропив'яне сім я; приказний крючок. (Ілюстрації.)

8. У круглих дужках після деяких компонентів фразеологізму наводиться іноді інше слово або кілька слів, що можуть вживатися замість цього компонента, утворюючи варіанти фразеологічної одиниці. Наприклад:

ПОДОБАТИСЯ — бути (припадати, приходитися) до вподоби (до душі, до серця, по серцю, до смаку, по смаку) кому; [бути] під смак кому, чий; [бути] до любові (до мислі) кому. (Ілюстрації).

9. У квадратних дужках наводиться слово чи кілька слів, що можуть уживатися і не вживатися у складі фразеологічного звороту. Наприклад:

МАЛО — (у невеликій кількості) не [дуже] густо; [як (мов і т. ін.)] кіт наплакав... (Ілюстрації.)

10. Слова, взяті в круглі чи квадратні дужки, не впливають на алфавітне розміщення фразеологізму в покажчику, вміщеному в кінці словника. Наприклад: фразеологізм [як] за водою піти в алфавітному покажчику слід шукати під літерою «З», вираз [аж] жижки затрусилися — під літерою «Ж».

11. Дієслівні ряди фразеологічних синонімів подаються із формою того виду (доконаного чи недоконаного), з яким вони частіше вживаються. У різних синонімічних рядах однакові за своїм складом фразеологізми з дієсловами доконаного чи недоконаного виду наводяться тільки тоді, коли вони мають різне значення і співвідносяться з різними домінантами.

12. Складові частини фразеологізмів, які втратили основні смислові та синтаксичні ознаки слів, розділовими знаками не відокремлюються, хоч вони й подібні за своєю структурою до однорідних членів речення, порівняльних зворотів тощо: ні за що ні про що; ні сіло ні впало (ні пало); бити (драти, лупити і т. ін.) як Сидорову козу; поминай як звали; тихо хоч мак сій.

Якщо ж компоненти фразеологізмів не повністю втратили ознаки слів і нагадують звичайні синтаксичні конструкції, то й розділові знаки в них ставляться за загальними правилами. Наприклад: наговорити, розказати, що на вербі груші ростуть, а на осиці кислиці; така правда, як на вербі груші; ціна — ламаний гріш чому; красна ціна в базарний день — п'ятак кому, чому.

13. В ілюстраціях з творів письменників дожовтневої доби іноді зустрічаються слова чи форми слів, які не відповідають нормам сучасної української літературної мови. У таких випадках після цих слів у квадратних дужках наводяться слова (або форми), які відповідають сучасній літературній нормі. Наприклад: Не всі ж чительники [читачі]такі «обстріляні птахи» в літературі всякої школи, як я (Леся Українка, б. 1956, с. 315).

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

безос.— безособовий виг.— вигук груб.— грубий діал.— діалектний діесл. — дієслово док. — доконаний вид етн.— етнографічний жарт.— жартівливий запереч.— заперечення заст.— застарілий знач.— значення зневажл.— зневажливий інфін.— інфінітив ірон.— іронічний книжн.— книжний

лайл. — лайливий міф.— міфологічний нар.-поет.— народно-поетичний обряд.— обрядовий перев. — переважно пор.— порівняйте прис.— присудок сл. — слово теп. ч.— теперішній час у знач. прис.— у значенні присудка уроч.— урочистий фам.— фамільярний церк.— церковний

український алфавіт

Аа,	Бб,	Вв,	Гг,	Дд,	Ее,
Єє,	Жж,	Зз,	Ии,	Іі,	Її,
Йй,	Кк,	Лл,	Мм,	Нн,	Оо,
Пп,	Рр,	Сс,	Тт,	Уу,	Фф,
Хх,	Цц,	Чч,	Шш,	Щщ,	Юю,
Яя,	ь.

АБИКУДИ

(з сл. іти, їхати, тікати) світ за очі; куди очі дивляться (бачать, поведуть, покажуть, спали); куди ноги несуть (несли, носили, понесуть).

Льоня – цей просто мав знятись, подякувати своїй бабусі за всі турботи і піти світ за очі, як ходять тепер тисячі людей (Гончар, 2, 1978, с. 135); Голодні люди юрбились, ішли, куди очі бачили, розтавали по дорогах (Яновський, 1, 1958, с. 65); [Микита:] – Ну, Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть… та або втоплюсь, або заріжусь!.. (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 57); – …Але дозвольте дізнатися, пане майор, куди ви прямуєте? – Куди ноги несуть, – буркнув Дулькевич (Загребельний, 5, 1981, с. 194). Пор.: КУДИ ХОЧ.

АРИСТОКРАТ

(людина знатного, дворянського походження) блакитна (голуба, дворянська) кров у кого (тече в жилах чиїх), заст.; біла (панська) кістка (кість), заст., зневажл.

– Іване Юхимовичу, ви ж, – каже пан, – благородний: у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний, 3, 1954, с. 168); Вони [юнкери] довірливо вручають… свою долю йому [Врангелеві], обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (Гончар, 2, 1959, с. 207); Його чорний шлик віявся по плечах. «Рубай, брати, білу кість!» (Яновський, 1, 1954, с. 247).

БАГАТО

(велика кількість кого-, чого-небудь) без ліку; (переважно грошей) кури не клюють; [і] свині не їдять; [хоч] лопатою горни (греби, загрібай); (безліч) аж кишить, зневажл.; до біса; як [за гріш] маку; як піску морського; ні проїхати ні пройти; на воловій шкурі не списати; хоч греблю гати; (про роботу, справи, клопіт тощо) по горло; по [самі (самісінькі)] вуха; [аж] по шию; з головою; по [саму (самісіньку)] зав'язку; ціла купа; (надзвичайно багато) як цвіту в городі (по всьому світу).

А людей, людей! без ліку, та все чужі – минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок, 1, 1955,' с. 14); В нього [Созоненка] грошей кури не клюють (Стельмах, 2, 1982, с. 351); – У тебе ж їх і свині не їдять, – а вмреш – кому дістанеться? І сам згинеш, і гроші твої згинуть… (Васильченко, 1, 1959, с. 142); [Сидір Трохимович:] А гроші лопатою загрібає (Панас Мирний, 6, 1970, с. 439); – Катанку купив. Так ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова – лопатою греби (Стельмах, 2, 1982, с. 370); А там баришень аж кишить (Панас Мирний, 1, 1968, с. 491); Грецької кінноти до біса (Яновський, 2, 1983, с. 213); – Оце добре! – перехопив Лука, – Твоя Марія і моя Марія! Тих Марій на світі – як за гріш маку (Коцюбинський, 1, 1955, с. 141); Пастви тої, пастви-и-и! Як піску морського,.. (Остап Вишня, 1, 1974, с 97); Пишуть з усіх сіл до нас: – Рятуйте! Баби-шептухи заїдають! Розвелось їх по селах, що ні проїхать ні пройти! (Остап Вишня, 1, 1974. с. 214); – Що я тепер знаю про тебе, того на воловій шкурі не спишеш! – Але я колись-таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! (Стельмах, 1, 1982, с. 327); – Таких «землячків» по всьому світу видимо-невидимо, хоч греблю ними гати, – глузливо відповів Павло, якому не сподобався солоденький тон донця (Чумак, Великий Луг, 1983, с. 16); У Дмитра було справ, як говориться, по горло – то укрупнення, то сівба, то електростанція, а це вже й ремонт тракторів починається (Збанацький, Переджнив'я, 1960, с. 412); А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити, хустя прати, хліб пекти… (Коцюбинський, 1, 1961, с. 65); [Харитон:] А набір? [Денис:] Набрався, братухо, по самісінькі вуха! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 301); Навколишніми селами ширилася чутка: «Он у Строїні знали, що з шкуродерами зробити!» Правда, перебільшували дійсне: казали, що кожний набрав собі всякого добра аж по шию… (Дем'ян, Крутогори Верховини, 1984, с. 77); – В мене роботи не по шию, а просто з головою! (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 180); [Горнов:] Скільки ще в тебе тієї панської пихи, як подивлюся я на тебе: без сніданки або без кофію не можна гостя відпустити; І хоч би тому гостеві діла було, як кажуть, по зав'язку, а він сиди та жди того кофію (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 169); [Харитон:] Напозичався вже й так по саму зав'язку (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 33); З такого хлопоту Махаха завжди виходив спритно, але вже опісля на того, хто наважився зробити йому прикрість, неодмінно звалювалась ціла купа лиха (Луговський, Недокопана криниця, 1984, с. 230); Женихів у тебе, хвалить бога, як цвіту в городі; хоч греблю ними гати (Марко Вовчок, I, 1955, с. 22); – Діти мої, діти! Є вас як цвіту по всьому світу, тільки вас коло матері нема!.. (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 36).

БАГАТО ВСЬОГО ЗАЗНАТИ

(мати великий життєвий досвід) бути (побувати) в бувальцях; узнати (пізнати, скуштувати) почому (почім) ківш лиха; пройти [крізь] огонь і воду [і мідні труби]; пройти і мідні труби, і чортові зуби; бути на нозі і під возом; бути на коні [бути] і під конем; пройти Крим і Рим [і мідні труби]; пройти (перейти) крізь сито й решето; знати, де раки зимують.

– Побували ми, практично, в різних і всяких бувальцях, скуштували почому ківш лиха, коли командира було вбито, а мене поранено (Стельмах, 4, 1983, с. 104); [Кость:] Страх не люблю отих «глибокорозумних», надто спритних, що пройшли вогонь і воду (Мороз, П'єси, 1959, с. 107); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь огонь, воду і мідні труби, не зміг би… заробити собі на прожиток (Бурлака, Напередодні, 1956, с. 228); Потім аж в кінці стайні анциболотний Максим Полатайко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню, і зразу ж над нею чудово плеснув і злетів угору ясний з осінньою м'якістю і смутком тенор… (Стельмах, 4, 1983, с. 96); Хто часто в дорозі, був під возом і на возі (Українські народні прислів'я, 1963, с. 285); Він на своїм віку звідав усього. Був Шавкун на коні, був і під конем (Панас Мирний, 2, 1954, с. 261); Беремо сюди найтрудніших, тих що вже пройшли Крим і Рим (Гончар,6, 1979, с. 167); На тракторі їхали, начіплявшись цілою купою, хлопці. всі старші за Порфира, веселі, в чубах, – ці, видно, пройшли вже крізь сито й решето (Гончар 6, 1979, с. 32); – Знаєш, вражий сину, де раки зимують, а гарбуза все-таки потягнеш! – гукнули хлопці здалека (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с 158). Пор.: ДОСВІДЧЕНИЙ.

БАЙДУЖЕ

(у знач, безос. прис; не цікавить, не обходить кого-небудь, щось) хоч трава не рости; хоч вовк траву їж; (нічого не варто, ніщо не лякає) море по коліна (по коліно) кому, для кого; (ніщо не впливає) як (мов) з (із) гуски вода; (зовсім байдуже комусь; ніскільки не хвилює когось) не гріє і (й) не знобить (ні знобить ні гріє) кого, кому.

[Коваленко:] Завзятий конюх у тебе, Іване Петровичу. Шкода тільки, що він лише за свій колгосп думає, а далі хоч трава не рости! (Мамонтов, Твори, 1962, с. 483); Орендар не дбає про землю, про подальші врожаї, пошкрябає букером, щоб зняти один врожай, а там – хоч вовк траву їж! (Циба, На зламі, 1984, с. 117); Їм [сусідам] немає діла до Олечки. І нікому нема. Всі гуляють, веселяться, кожному море по коліна (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 275); Скільки не критикують того начальника робпостачу, а з нього, мов з гуски вода… (Гончар, Тронка, 1963, с. 10); – Здрастуй, як не жартуєш, – відповіла стара на привітання таким тоном, неначе дала зрозуміти: що ти є на білім світі чи немає тебе – бабі не гріє і не знобить (Большак, Образа, 1980, с. 26); Грицько всміхнувся… – Ну що тобі до того [як люди живуть між собою), Чіпко, скажи мені, бога ради… Адже тобі від того ні знобить, ні гріє (Панас Мирний, 1, 1969, с. 207).

БЕЗВИХІДЬ

(про почуття безсилля, безнадії, відчаю) хоч з мосту та в воду; хоч вовком вий; хоч кричи [караул (пробі)]; хоч сядь та й плач; хоч головою об стіну бийся; хоч вішайся; хоч кулю в лоб; хоч укороти собі віку; хоч лягай та вмирай (помирай); хоч у яму (домовину, могилу) лягай; хоч у зашморг лізь.

– Для чого тільки я вас зустріла? – питає сама в себе крізь сльози. – Вчилась би, жила б… А тепер хоч з мосту та в воду (Збанацький, 1, 1974, с. 268); Худібка в пошесть вигибла що до ноги, хоч вовком вий, мене самого на берліг звалив недуг на рік цілий (Франко, 13, 1954, с. 36); – Спасибі тобі, Насте, за капусту. А то хоч кричи. Своєї немає, а на базар – такий дощ лив, та й заспали-таки (Панас Мирний, 1. 1968, с. 418); Поки літо було, перебивалися якось. А як настала зима, хоч пробі кричи! Ні пучки борошна, ні зернини крупів (Чумак, Великий Луг, 1983, с. 84); І рад би Вовк в які ворота вскочить, та лишенько йому: куди не поглядить – Усюди Вовченька недоленька морочить, – хоч сядь та й плач (Глібов, Вибрані твори, 1, 1957, с. 81); – Начальнички! Один у район, другий на засіданіє [засідання], нема на вас розправи. А ти хоч головою об стіну бийся. Бодай вас снігом отак засипало, як оцю бідну кукурудзу (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 270); Ну, хоч вішайся, хоч крізь землю провались на якийсь час, щоб усі ті злі язики примовкли (Козаченко, Сальвія, 1959, с. 211); [Михайло:] Обіцяв знатній баришні приїхать… і не поїхать – хоть кулю в лобі (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 32); [Стеха:] …Кажу вам, що мені дійшлося до того, що хоч візьми та укороти собі віку або ж іди за першого ледащицю, або п'яницю, щоб мати хоч яку-небудь заступу!.. (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 192); – Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Тютюнник, Вир, 1964, с. 66); Нема мені де сховатись од неї, як од мух у спасівку, хоч лягай в домовину (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 19); Думала.., що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (Цюпа, Назустріч долі, 1958, с. 442); – Я мислю собі так, же як доскочать сюди гайдамаки, ото ж буде… Місіонери, можні колегіанти розбіжаться хто куди, а мені хоч у зашморг лізь або сам у вогонь стрибай (Сиротюк, Великий благосвіт, 1983, с. 26).

БЕЗВОЛЬНИЙ

(про безхарактерну людину) ні риба ні м'ясо; ні се ні те; [як] з клоччя батіг.

Ну, Антоніна – то не педагог, Кривохацькі – ні риба, ні м'ясо, а втім, я їх ще не розпізнав, за Батожчуками журитись нічого – п’яниць, як і попів, не люблю змалечку (Збанацький, 1, 1974, с. 162); – Не знаєш Юрка? Він же в нас ні се ні те… Вайлуватий, нерішучий!.. Не вміє показати себе (Рябокляч, Жайворонки, 1957, с. 10); – Нам лучче, коли чоловік буде такий, як з клоччя батіг, – навчала мати дочку (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 304); Батько Ксенин був батіг з клоччя: що жінка казала, те він і робив (Грінченко, Без хліба, 1958, с. 64).

БЕЗГРОШІВ'Я