Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження

Річки течуть на всіх континентах, забезпечуючи життя людині, тваринному і рослинному світу. Силою свого одвічного руху річки збагачують і змінюють зовнішній вигляд Землі. Каньйони, заплави, водоспади і естуарії – все це створено водою, що стікає з височин до місця зустрічі з морем. Кожна річка живе своїм життям, кожна річка унікальна.

Що ж таке річка? Хто може сказати про неї все? Не так вже й багато залишилось цілком “здорових” річок. Більшість річок нині страждає від необдуманого втручання, але є ще й такі, що не втратили здатності відновлюватися. Час пізнати і навчитися розуміти річку, яку ми жорстоко експлуатуємо, осушуючи болота, забруднюючи воду відходами виробництва, руйнуючи природне середовище. Тільки знання процесів, які відбуваються в річках, може стати надійною основою для збереження та врятування хоча б деяких напрочуд дивних екосистем нашої планети.

Джерело, яке тільки-тільки пробилося із землі, без користі не тече. Але, крім благ і радощів, які річка віддає всьому живому в руслі і на її берегах, вона уперто несе свою воду в “загальний котел”, з якого п'ють сьогодні величезні міста, промислові центри та сільськогосподарські райони. І якщо міліють великі ріки, першу з причин цього слід шукати там, де розміщуються “капіляри” водної системи, а саме на малих річках.

Малі річки формують ресурси, гідрохімічний режим та якість води середніх і великих рік, створюють природні ландшафти великих територій. Існує і зворотній зв'язок – функціонування басейнів малих річок визначається станом регіональних ландшафтних комплексів.

Гідрологія, гідрохімія, якість води малих річок тісно пов'язані з місцевими геолого-геоморфологічними, ґрунтово-рослинними умовами та антропогенними процесами, що переважають на конкретному водозборі.

Великі річки інтегрують стік різного генезису з окремих ландшафтів значних за розмірами водозборів, тому їм властива інерційність у зміні стану водних екологічних систем під дією зміни клімату та збільшення антропогенного навантаження на басейн. В деяких випадках можлива навіть взаємна компенсація дії окремих факторів. На малих річках, які розташовані в умовах одного ландшафту і мають невеликі витрати води, результуюча дія природних та господарських факторів проявляється швидше і більш виразно.

Більшість малих річок відчувають вплив забруднення стічними водами промислових підприємств, сільськогосподарського виробництва, комунального господарства. Багато річок замулюються, тому що транспортуюча здатність водного потоку знижується під дією відбору значних об'ємів води. Дуже чутливий водний режим малих річок до одностороннього зниження рівня ґрунтових вод, що відбувається під час меліорації земель і при відборі підземних вод.

Невисокою поки що залишається технологічна культура застосування добрив у сільськогосподарському виробництві. Вона впливає на водно-фізичні властивості ґрунтів, а отже, на умови формування стоку води і наносів, підвищує винос біогенних елементів, які призводять до евтрофікації водотоків.

З року в рік в Україні збільшується кількість річок з докорінно зміненим режимом. Разом із зміною гідрографії річкової мережі змінюється і рельєф прилеглих територій. Все це призводить до значних екологічних збитків, негативно відбивається на умовах життя населення.

Господарське освоєння водозборів малих річок порушує сформований протягом багатьох століть баланс взаємодії природних стокоформуючих комплексів (ліс – річка, поле – річка, болото – річка і т.д.).

Про річки та їх значення у природі і суспільстві написано багато. Але далеко не всі уявляють, чому все ж таки виникла водна проблема, в чому її суть і які шляхи її вирішення. Багато хто із старшого покоління, дивлячись у юнацькі роки на українські річки, і не підозрював, які над ними збираються хмари. Чиста вода тоді ще не викликала подиву, вона була нормою. Нині річки дедалі більше і більше втрачають свою велич і багатство.

Води наші – гріхи наші, краплини води – краплини часу... Трагедія полягає в тому, що чиста і нешкідлива вода всюди стає рідкістю. В останні десятиріччя річки замість живлющої вологи несуть перенасичені промисловими та іншими стоками розчини. Є безліч пересохлих малих річок.

В останні роки у всьому світі іде заінтересована розмова про воду. Вона стає однією з головних цінностей на Землі. Відомо, що вода буде найбільш дефіцитним ресурсом XXI століття. Вже зараз 1 млрд. населення планети страждає від браку прісної води, 1,7 млрд. вживають воду низької якості. Якщо темпи зростання населення планети і ставлення людини до води не зміняться, у 2025 році понад третини населення земної кулі буде жити в умовах жорстокого дефіциту води.

За оцінками спеціалістів, 40% всіх світових ресурсів стійкого стоку Землі вже торкнулася людська діяльність, а щорічне збільшення безповоротного водовикористання складає близько 5%. Внаслідок цього виріс дефіцит води та погіршилась її якість. Аналогічна ситуація з водними ресурсами склалася і в Україні. Зменшення водності в першу чергу позначається на малих річках.

І все ж без надії жити не можна. Це вона примушує нас повторювати відомі істини і боротися за них. Той, хто втратив надію, опустив би руки. Шляхи до відтворення водних джерел поки що існують, але з кожним роком і днем вони стають дедалі важчими.

Так, світ змінюється у своєму ставленні до природи. Шириться екологічний рух, з'являються нові, більш чисті і менш енерго- та водомісткі технології, людина починає розуміти небезпечність мислення старими категоріями споживацтва. Екомислення, екосовість стають звичними поняттями. Молодь, налякана загрозливою перспективою, об'єднується і вимагає рішучих дій. Все це, якщо не запізно, здатне припинити руйнівні процеси, але не звільнитися від них. Однак зараз найважливіше – припинити.

І не дивно, що сліди давніх цивілізацій знайдено на берегах річок. Поступово людина навчилася створювати системи водопостачання, будувати греблі, регулювати русла річок, прокладати осушувальні та зрошувальні канали.

Вода – важлива складова частина усіх живих організмів. Вона лежить в основі біохімічних і фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах, розчиняє та переносить речовини, які беруть участь у процесі життєдіяльності, становить більшу частину маси тіла будь-якого живого організму. Найменше її в мохах і лишайниках – 5-7%; у насінні злакових культур – 12-14%, у комахах – 45-65%, ссавцях – 60-68%, рибі – близько 70%, листі дерев – 75-85%, картоплі – 80%, яблуках і грушах – 85%, огірках, помідорах, моркві, грибах – 90-95%, водоростях – 90-98%, медузах – 95-98%.

Організм дорослої людини на 70% складається з води, а в ембріона кількість її досягає 97%. При втраті 25% води людина гине. Для підтримання нормальної життєдіяльності організму дорослій людині в помірних широтах необхідно 2-3 л води, в жарких кліматичних умовах – 3-3,5, а при роботі на відкритому повітрі в умовах підвищеної вологості при температурі повітря 39-40°С – 6-6,5 л на добу. За все життя людина споживає пересічно 50-60 т води.

Однак потреба у воді не обмежується лише використанням її для пиття та приготування їжі. Людині вода необхідна і для підтримання чистоти тіла, забезпечення необхідних санітарних умов, для поливання вулиць і присадибних ділянок, для інших потреб. З кожним роком витрати води на побутові потреби зростають. Якщо один житель Москви в 1890 р. витрачав за добу 11 л води, в 1914 р. – 60 л, в 1959 р. – 570 л, то нині – близько 700 л. На одного жителя Ташкента припадає 1060 л, Душанбе – 1113 л, Тбілісі – 911 л, Баку – 876 л. В Україні в останні роки витрати води на одного міського жителя в середньому становили 434 л на добу, а в таких містах, як Луганськ, Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Київ, Одеса, – від 452 до 526 л на добу.

Добре це чи погано? Не так давно ми б сприйняли такі цифри як підвищення рівня життя народу, поліпшення його побутових умов. Сьогодні ж йдеться про те, щоб підвищити культуру водоспоживання. Досвід організації водозбереження свідчить, що комфортних умов можна досягти за рахунок забезпечення розумних потреб і раціонального водокористування. Це підтверджується даними по водоспоживанню населення у містах Західної Європи: в Амстердамі – 204 л на добу, Барселоні – 272 л, Відні – 276 л, Гамбурзі – 221 л, Римі – 257 л, Лондоні – 337 л на добу.

Таким чином, необхідно не тільки стабілізувати витрати води на одну людину, а й розпочати роботу з удосконалення нормативних потреб за умови, що це не викличе негативних санітарно-гігієнічних наслідків і погіршення побутових умов.

Ще порівняно недавно вважалось, що водні ресурси – безмежний і безплатний дар природи. Сьогодні майже немає країн, які б не відчували труднощі з водою.

Чому ж з'явилась проблема “водного голоду”? Адже вода – найбільш поширена речовина на Землі. І справді, із загальної площі поверхні земної кулі, яка становить 510 млн. км², майже 3/4 вкрито водою – океанами, морями, річками, озерами, льодовиками. Кількість води на Землі вимірюється гігантською цифрою – 1,38 млрд. км³ (за деякими даними – 1,45 млрд.), з яких 96,5% сконцентровано у світовому океані. Якщо цією водою рівномірно вкрити всю земну кулю, то її шар становив би 3700 м. У середньому на кожного жителя нашої планети припадає 274 млн. м³ морської води.

За наявності практично необмеженої кількості води розвиток життя на Землі залежить від кількості прісної води, якої лише 35 млн. км³, або 2,5%. На кожного її жителя припадає 7 млн. м³. Але переважна частина цього багатства важкодоступна для людини, бо майже 69% прісної води (25 млн. км³) акумульовано у льодовиках Арктики, Антарктики, Гренландії і на гірських хребтах. Якщо всю цю масу льоду розтопити і рівномірно розподілити по поверхні суші, то утворився б шар води завтовшки понад 100 м. Внаслідок цього рівень світового океану підвищився б на 64 м, що призвело б до затоплення майже 1,5 млн. км² суші.

Льодовики – це великі сховища прісної води для майбутнього. Але вже сьогодні є пропозиції щодо буксирування айсбергів Антарктики для постачання прісної води в Австралію та Південну Америку. За підрахунками вчених, в Антарктиці у вигляді айсбергів щороку втрачається понад 10 000 млрд. м³ льоду. Найбільший з них, який вдалося виміряти, завдовжки 350 км і завширшки 90 км при товщині 250 м. Об'єм цього айсберга, на якому розмістилася б уся Бельгія, дорівнює 8000 млрд. м³ льоду.

Близько 30% прісної води знаходиться у водоносних підземних горизонтах. Загальний її запас оцінюється в 10,5 млн. км³. Кількість прісної води, що міститься в річках, озерах і болотах, становить лише 0,3%. В озерах сконцентровано 91 тис. км³, причому тільки в Байкалі зосереджено 22% всіх ресурсів прісної води, яка знаходиться у річках, озерах та болотах нашої планети.

У руслах усіх річок земної кулі одночасний об'єм води значно менший, ніж в інших джерелах, і дорівнює всього 0,006% загальних запасів прісної води, хоча саме вона має найважливіше значення для життєзабезпечення. 

Цілком очевидно, що у зв'язку із значними коливаннями річкового стоку з року в рік і протягом року без регулювання ми можемо використати лише сталу його частину – близько 25%. При спорудженні водоймищ використання може бути в кращому разі доведене до 50%.