Методичні рекомендації для проведення Першого уроку з проблеми формування в дітей навичок здорового способу життя, розробки уроків, позакласних заходів, маршрути

1. Бабин І.І. Пізнай себе. Матеріали до курсу «Валеологія» [Текст] / І.І Бабин, А.В. Царенко, В.М. Черняк, Г.Ф. Яцук. – Тернопіль : ТДПІУО, ТОШО, 2002. – 232 с.

2. Уилмор Дж.Х. Физиология спорта и двигательной активности [Текст] / Дж.Х. Уилмор, Д.Л. Костилл. – К. : Олимпийская литература, 1997. – 504 с.

3. Цимбал Н.М. Практикум з валеології [Текст] / Н.М. Цимбал. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2000. – 168 с.

4. Язловецький В.С. Формування валеологічних знань та навичок здоров’я в учнів на уроках фізкультури [Текст] / В.С. Язловецький, В.О. Поярков, Ю.М. Івасюта. – Кіровоград, 1995. – 150 с.
Л.О. Тасенко,

вчитель біології комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 16 – ДЮЦ «Лідер» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», переможець обласного конкурсу «Вчитель року»

– Господи, скажи їм, щоб вони схаменулись!

Діяльність людини, що нині визначає обличчя Землі, поставила її перед важким вибором: або і далі жити за принципом «після нас – хоч потоп», нехтуючи законами природи, або ж розвивати те, що американський еколог О. Леопольд назвав «екологічною совістю», тобто відповідальність перед наступними поколіннями за стан нашої планети. Перелік екологічних проблем, породжених діяльністю людини, досить довгий. Ці проблеми поставили людство на межу всеосяжної кризи, яка загрожує його існуванню.

Давайте згадаємо про основні екологічні проблеми людства.

Вправа «Мозковий штурм».

ІІ. Аналіз результатів попереднього опитування.

(Група учнів провела попереднє опитування серед рідних, знайомих, однокласників з теми «Екологічні проблеми сучасності» з метою з’ясування найбільш значимих екологічних проблем сучасності).

Учні представляють результати своїх досліджень:

1. Зниження кількості та якості питної води – 15%

2. Знищення лісів – 11%

3. Забруднення повітря – 23%

4. Зменшення видового різноманіття тварин і рослин – 10%

5. Озонові діри та парниковий ефект – 10%

6. Проблеми побутових відходів – 18%

7. Забруднення та деградація ґрунтів – 8%

8. Наслідки Чорнобильської катастрофи – 5%

Висновок: більшість опитуваних не вважають проблему руйнування озонового шару найбільшою екологічною проблемою, але відзначають її серед найбільш значимих.

Сьогодні ми продовжимо роботу над циклом занять з екологічної безпеки і розглянемо проблему руйнування озонового шару з різних точок зору та сформуємо своє уявлення щодо реалій відносно обраного питання.

Дайте відповіді на запитання:

Яка функція озонового шару?

Що означає термін «озонова діра»?

Які причини руйнування озонового шару?

Метод «Шість капелюхів мислення» (перший етап).

Учитель пропонує учням висловити свої думки, розподілившись на групи за методом «Шість капелюхів мислення». На даному етапі використовуються капелюхи трьох кольорів: «чорний» – вказує на негативні сторони даної проблеми, «білий» – визначає об’єктивні факти погіршення озонового шару; «червоний» – висловлює власне ставлення до визначеної проблеми.

Для поглиблення розгляду теми ми запросимо до слова учнів, які отримали випереджувальне завдання та готові представити результати своїх досліджень.

Зменшення озонового шару в Антарктиді довели в 1985 році члени британської наукової експедиції зі станції «Фарадей», що з лютого 1996 року належить Україні й носить ім’я геніального українського вченого В. Вернадського. Вони помітили, що концентрація озону в стратосфері тривожно знижувалася.

Вони повідомили про абсолютно несподіваний факт: весняний вміст озону в атмосфері над станцією Халлі-Бей в Антарктиді зменшився за період з 1977 р. по 1984 р. на 40%. Незабаром цей висновок підтвердили й інші дослідники, що показали також, що область зниженого вмісту озону тягнеться за межі Антарктиди і по висоті охоплює шар від 12 до 24 км, тобто значну частину нижньої стратосфери. Фактично це означало, що в полярній атмосфері є озонова «діра».

Найбільш докладним дослідженням озонового шару над Антарктидою був міжнародний Літаковий Антарктичний Озонний Експеримент. У його ході вчені з 4 країн декілька разів підніймалися в область зниженого змісту озону і збирали детальні відомості про розміри «діри» і хімічні процеси, які в ній відбуваються. У середньому за період з 1979 р. по 1990 р. вміст озону впав на 5%.

У ХХІ столітті вчені щороку констатують зменшення концентрації озону в середньому шарі атмосфери та вивчають вплив цього факту на здоров’я людини.

2. Виступ групи хіміків.

Проблема озону, як одного з малих газових компонентів атмосфери, що раніше становила інтерес лише для невеликого кола вчених, у цей час набула глобального значення. Така зміна пояснюється відкриттям того факту, що нормальний вміст озону в атмосфері перебуває під загрозою в результаті господарської діяльності людини.

Озон являє собою їдкий, трохи блакитнуватий газ. Його молекула складається із трьох атомів кисню (O₃), так що озон є «хімічним родичем» більш стабільної й багатої в атмосфері речовини, необхідної для дихання людини, що складається з двох атомів кисню (О₂).

Властивості озону:

- здатність поглинати біологічно небезпечне ультрафіолетове випромінювання Сонця;

- озон – найсильніший окислювач, тому приземний озон небезпечний;

- здатність поглинати інфрачервоне випромінювання земної поверхні;

- здатність впливати на хімічний склад атмосфери.

Оскільки механізм створення молекул озону перебуває в балансі з механізмом їхнього руйнування, то середню кількість озону в стратосфері вчені вважають величиною порівняно постійною з моменту утворення сучасної атмосфери Землі.

На відміну від інших атмосферних складових озон з’явився в атмосфері винятково хімічним шляхом і є наймолодшим атмосферним компонентом. З екологічної точки зору, найціннішою властивістю озону є його здатність поглинати біологічно небезпечне ультрафіолетове випромінювання Сонця.

Загибель атмосферного озону відбувається в результаті наступних процесів:

Хлорний цикл: CF2Cl2 + hv = CF2 + Cl + Cl Cl + O3 = ClO + O2 ClO + O2 = Cl + O2

Азотний цикл: NO + O3 = NO2 + O2 NO2 + O = NO + O2.