Научное медицинское общество геронтологов и гериатров украины



бет23/31
Дата13.06.2016
өлшемі2.61 Mb.
#132126
түріТезисы
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   31

Страшнюк В.Ю.


НИИ биологии Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина,
г. Харьков, Украина
vladimir.strashnyuk@mail.ru

В последние годы наблюдается растущий интерес к изучению генетических эффектов политении как одного из эффективных механизмов усиления количественной экспрессии генов эукариот.

Целью исследования было изучить структурно-функциональные особенности политенных хромосом Drosophila melanogaster Meig. в связи с различиями по генотипу, действием факторов внешней среды, проявлением адаптивно важных признаков и продолжительностью различных стадий онтогенеза.

В результате исследований выявлена значительная генетическая вариабельность степени политении хромосом (СПХ) у линий и межлинейных гибридов D. melanogaster, что может обуславливать их дифференциальную жизнеспособность. Влияние генотипа проявляется в межлинейных различиях, действии инбридинга, гибридизации, отбора, изогенизации хромосом, пола и в различной степени индивидуальной изменчивости признака у разных генотипов.

СПХ в большой мере подвержена модифицирующим влияниям условий среды. В диапазоне температур 18 − 28 °С в слюнных железах 0-часовых предкуколок СПХ снижалась, в зависимости от генотипа, на 12,9 − 39,4 %. При этом темпы развития увеличивались примерно в 2,5 р. Угнетение эндоредупликации наблюдали в условиях личиночного перенаселения. Возрастание температуры сопровождалось измельчением мух, снижением теплоустойчивости, жизнеспособности, продолжительности жизни имаго.

Зависимые от температуры изменения СПХ противоположны изменениям пуфовой активности, которая возрастает с увеличением температуры. Модификации степени умножения генома в разных температурных условиях, по-видимому, представляют собой компенсационный механизм, посредством которого достигается необходимый уровень синтеза РНК в ядре при изменении скорости биохимических процессов.

Результаты исследований позволяют сделать вывод о том, что вариабельность степени политении хромосом является фактором дифференциальной приспособленности, и адаптации к условиям среды у дрозофилы.

ВПЛИВ МОНОХРОМАТИЧНОГО СВІТЛА НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ОНТОГЕНЕЗУ НА ПОКАЗНИКИ ПЛОДЮЧОСТІ DROSOPHILA

MELANOGASTER

Стрижельчик Н. Г.


НДІ біології Харківського національного університету
імені В.Н. Каразіна, пл. Свободи, 4, 61022 Харків, Україна

Ураження геному людини призводить до появи різноманітної патології. Причому, на різних етапах онтогенезу внесок різних пошкоджень у розвиток патологічних процесів може змінюватися. Численні дані літератури вказують на можливий негативний вплив на генетичний апарат еукаріот широко розповсюджених у медицині та побуті неіонізуючих видів випромінювання (мікрохвильового, лазерного, а також видимого світла різної довжини хвилі.

У зв’язку з цим, метою дослідження є вивчення впливу монохроматичного світла з різною довжиною хвилі на адаптивні можливості статевих клітин на різних етапах онтогенезу дрозофіли.

Дослідження проводили на Drosophila melanogaster лінії дикого типу Canton-S. Оцінювали дію монохроматичного світла на яйця або імаго дрозофіли протягом 72 годин. Джерелом світла були матриці Коробова. Аналізували рівень плодючості дрозофіли за кількістю лялечок та імаго.

Не виявлено зниження показників плодючості дрозофіли порівняно з контролем при впливі зеленого світла (565 нм) як на яйця, так і на імаго. Показники плодючості дрозофіли при впливі зеленого світла на яйця дрозофіли достовірно не відрізнялись від контролю та складали: за кількістю лялечок – 78,0 ± 4,2, за кількістю імаго – 73,2 ± 3,4 (t1 = 0,74; t2 = 1,18; р > 0,05), Показники плодючості дрозофіли при впливі зеленого світла на імаго також достовірно не відрізнялись від контролю і становили: за кількістю лялечок – 76,3 ± 2,9, за кількістю імаго – 71,7 ± 3,9 (t1 = 1,29; t2 = 1,37; р > 0,05). При порівнянні показників плодючості дрозофіли, одержаних внаслідок впливу зеленого світла на різні етапи онтогенезу дрозофіли (яйця або імаго) не встановлено статистично значущої різниці поміж ними як за кількістю лялечок (t1 = 0,33; р > 0,05), так і імаго (t2 = 0,26; р > 0,05).

У проведених раніше дослідженнях не встановлено негативного впливу жовтого (590 нм) та червоного світла (650 нм) на показники плодючості дрозофіли. В той же час вплив синього світла (470 нм) призводив до достовірного зниження показників плодючості дрозофіли порівняно з контролем. При впливі на яйця: за кількістю лялечок до 76,9 % –(70,0 ± 4,0), за кількістю імаго до 74,9 % – (64,5 ± 3,9) (t1 = 2,53; t2 = 2,4; р < 0,05). При впливі на імаго: за кількістю лялечок до 78,7 % – (71,7 ± 4,3), за кількістю імаго до 76,3 % – (65,7 ± 4,0) (t1 = 2,29; t2 = 2,26; р < 0,05).

Отже, завдяки проведеним експериментальним дослідженням було підтверджено, що негативний вплив монохроматичного світла на адаптивні можливості статевих клітин дрозофіли залежить від довжини хвилі, а не від етапу онтогенезу на якому цей вплив відбувається. Зелене світло (565 нм) при дії на яйця або імаго дрозофіли не викликає достовірного зниження рівня показників плодючості дрозофіли за кількістю лялечок та імаго. Проте сине світло (470 нм) спричиняє достовірне зниження рівня показників плодючості як при впливі на яйця, так і імаго. Встановлена достовірна негативна кореляційна залежність ефекту від довжини хвилі монохроматичного світла.

ультраструктурные изменения Стенки аорты при экспериментальном сахарном диабете у животных Разного возраста

Ступина А.С., Хаблак Г.В.


ГУ “Институт геронтологии имени Д.Ф. Чеботарева НАМН Украины”
Киев, Украина,
morphology@geront.kiev.ua

Целью работы является изучение возрастных особенностей ультраструктурных изменений стенки аорты на ранних стадиях развития экспериментального сахарного диабета (СД).

Использованы две модели СД: 1) у крыс линии Вистар (8 и 27 мес.) СД вызывался одноразовым внутрибрюшинным введением стрептозотоцина (СТЦ); 2) у мышей линии C57B1/6 (8 и 30 мес.) – ежедневным внутрибрюшинным введением СТЦ в течение 5-ти суток. Гистохимически определяли гликоген, гликозаминогликаны (ГАГ), белки (по МакМанусу, Шабадашу, Гайденгайну).

Гистологическое и электронномикроскопическое изучение органов взрослых и старых животных свидетельствовало об адекватности модели СД. В стенке аорты при диабете значительные изменения происходили только в участках, подверженных гемодинамическим нагрузкам (бифуркация аорты, отхождение сосудов) и проявлялись отеком цитоплазмы эндотелиальных клеток (ЭК), разрушением органелл. У взрослых животных при этом не нарушалась непрерывность эндотелиальной выстилки, не наблюдался некроз эндотелиоцитов. У старых животных выражена деструкция органелл и мембран ЭК, наблюдался кариопикноз и кариорексис, сопровождающийся десквамацией ЭК. При этом формировались пристеночные конгломераты фибрина с единичными тромбоцитами и эритроцитами, а также очаги плазморрагии в субэндотелии. В гладкомышечных клетках (ГМК), непосредственно прилежащих к внутренней эластической мембране, соответственно участкам повреждения ЭК, отмечались перестройки, свидетельствующие об усилении секреторной и пластической функций. Здесь между ГМК происходило накопление межуточного вещества, ГАГ и волокон коллагена. У контрольных старых животных отмечены возрастные особенности изменения исследуемых показателей.



Выводы. При моделировании СД начальные ультраструктурные изменения развивались в участках аорты, испытывающих гемодинамические нагрузки. У взрослых животных не наблюдалось нарушение непрерывности эндотелиальный выстилки. У старых – изменения ЭК были более выражены, сопровождаясь гибелью ЭК и формированием пристеночных тромбов.

ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ АСТРОГЛИАЛЬНОГО ОТВЕТА НА ИНТОКСИКАЦИЮ ИОНАМИ АЛЮМИНИЯ


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   31




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет