ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
318
Для досягнення цих цілей п. п. 3.1. і 3.2. Рекомендацій передбачають,
що роботодавці, особливо державного сектору економіки:
1) постійно удосконалюють організацію праці, неухильно
підвищують рівень нормування, забезпечують широке впровадження
технічно обґрунтованих норм для усіх категорій працюючих, в
установленому порядку вводять міжгалузеві та галузеві норми виробітку,
часу, обслуговування, нормативи чисельності,
які рекомендуються
міністерством, затверджують нові і переглядають діючі норми, а також
нормовані завдання для робітників-погодинників, систематично
проводять аналіз норм і нормативів з праці, створюють умови для
високопродуктивної роботи та росту продуктивності праці.
2) розробляють та проводять відповідні заходи з тим, щоб технічно
обґрунтовані норми стали основою планування виробництва, оцінки
ефективності
та
економічного
обґрунтування
різноманітних
організаційних рішень і вибору з них оптимального, засобом для
визначення
тривалості
виробничого
циклу,
трудомісткості
виготовлюваної
продукції та її ціни, терміну окупності витрат,
чисельності виконавців, розрахунку потужностей та багатьох інших
економічних розрахунків.
Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться
роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної
профспілкової організації (профспілковим представником). Роботодавець
повинен роз’яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також
умови, за яких мають застосовуватися нові норми. Про
запровадження
нових і зміну чинних норм праці роботодавець
повідомляє працівників не
пізніш як за один місяць до запровадження (ст. 86 КЗпП України).
Стаття 88 КЗпП України вказує на умови праці, які мають
враховуватися при розробленні норм виробітку (норм часу) і норм
обслуговування. Вони визначаються виходячи з нормальних умов праці,
якими вважаються:
1) справний стан машин, верстатів і пристроїв;
2) належна якість матеріалів та інструментів,
необхідних для
виконання роботи, і їх вчасне подання;
3) вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими
джерелами енергоживлення;
4) своєчасне забезпечення технічною документацією;
5) здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з
техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення
шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів,
які негативно впливають на здоров’я робітників, і т. ін.).
З метою недопущення суб’єктивізму у
визначені норм праці і
відрядних розцінок при запровадженні нової техніки трудове
законодавство передбачає можливість запровадження тимчасових норм
Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН
319
на період її опанування, що дає можливість на період опанування нової
техніки провести правовий експеримент і вибрати найбільш правильний
варіант нових норм праці і розцінок. Такі норми містять ч. 2 і 3 ст. 87
КЗпП України. Поряд з нормами, встановленими на стабільні за
організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові і
одноразові норми. Тимчасові норми встановлюються на період освоєння
тих чи інших робіт за відсутністю затверджених нормативних матеріалів
для нормування праці.
Організаційно-технічні умови виробництва (організація праці,
технологія, обладнання, оснащення та ін.)
на робочих місцях, де будуть
застосовуватись нові норми праці, повинні бути приведені у відповідність
до вимог, запроектованих у нормах при їх розробленні (п. 3.7.
Рекомендацій).
При організації виробництва нової продукції розробляється графік
досягнення її проектної трудомісткості з урахуванням освоєння проектної
трудомісткості та інших техніко-економічних показників, а також
технічно обґрунтовані норми, розраховані на проектну технологію,
організацію виробництва та праці (п. 3.8. Рекомендацій).
Нажаль глава VI КЗпП України «Нормування праці» містить
суперечливі норму. Частина 3 ст. 86 КЗпП України суперечить нормі ч. 3
ст. 32 КЗпП про зміну істотних умов праці і попередження про це
працівника не пізніше, ніж за два місяці. Відповідно до ч. 3 ст. 86 КЗпП
України про запровадження нових і зміну чинних норм праці
роботодавець повідомляє
працівників не пізніше, як за один місяць до
запровадження. Але норми праці, тобто норми виробітку, часу,
обслуговування, чисельності – це складові юридичної конструкції
«
суттєві умови праці», бо напруженість у роботі – це складова умов
праці. Для будь-якого працівника має значення, з якою напруженістю
інтелектуальних, вольових та фізичних зусиль він буде виконувати
роботу. Запровадження, зміна і перегляд норм праці – це
класичний
приклад змін в організації виробництва і праці. Тому про запровадження
нових і зміну чинних норм праці роботодавець зобов’язаний повідомити
працівника не пізніше, ніж за два місяці.
Питання нормування праці безпосередньо пов’язані з питаннями
атестації і раціоналізації робочих місць та напруженістю роботи
працівника. До умов успішного виконання працівниками трудових
обов’язків належать: баланс прав і обов’язків; свідоме ставлення до
обов’язків; створення умов для успішного виконання обов’язків;
врахування можливостей працівників при покладанні на них завдань і
обов’язків; стимулювання успіхів у праці (В.Д. Мордачов). Однією з
юридичних форм забезпечення оптимального поєднання засобів
виробництва і наявних можливостей працівників є
атестація і
Достарыңызбен бөлісу: