План вступ 2 Розділ 1 Перші кроки. Ново-орлеанський період 5 Коріння джазу 5 Новий Орлеан – колиска джазу 7

Що ж зумовило цей феномен? Такий шлях притаманний лише джазу, чи він характерний для розвитку музики взагалі? Походження музики губиться в безкраї людської історії. Реконструювати цю епохальну подію навряд чи можливо. Варто визнати справедливою думку про те, що ранні форми музики носили прикладний, синкретичний і комунікативний характер. Мистецтво, яке виникло зі звукових сигналів і закликів, з обрядів і священнодійств, нараховує не одну тисячу років і досить рано розмежовується на види і жанри. Це відбулося до того, як даний факт потрапив у поле зору середньовічних теоретиків. Іоанн де Грохео поділив музику на «цивільну» (або народну), «професійну» і «церковну», першим намітивши класифікацію жанрів за ознакою їхнього побутування [31, с. 25].

Відомо, що вже в стародавності – у Єгипті, Китаї, Індії, античній Греції і Римі - музика підрозділялася на храмові і палацеві, супровідні видовища, змагання і свята, а також зв'язану з життям простих пастухів і хліборобів.

Лише наближаючись до Нового часу, ми можемо перейти від гіпотез і припущень до історичних фактів і більш виразно говорити про власне побутові жанри. Їх не слід ототожнювати з жанрами масовими. Останні - дітище XX сторіччя, епохи «масових комунікацій», «масового суспільства», «масової психології», тоді як побутові жанри склалися набагато раніше, як певне залишкове явище в процесі перетворення музики з ритуалу на мистецтво, із гри і забави у прояв духовного світу людини.

З цих позицій народження побутових форм і жанрів - закономірний етап тривалого розшарування музики на ритуальну і неритуальну, церковну і світську, професійну і непрофесійну, сільську і міську. Останній шар, який В. Конен іменує «третім», виділився ще в середні віки, і особливо яскраво заявив про себе в Новий час, разом із зростанням міст і формуванням особливої міської культури [14, c.37].

Але поділ жанрів невід'ємний від їхнього зближення, діалогу. Не дивно, що композитор зазнає впливу жанрів народної, побутової і масової музики. Часто творчий вигляд і стиль складаються в могутньому енергетичному полі цих «нижчих» шарів. Приклади численні: від Бетховена до Малера, від Шуберта і Чайковського до Гершвіна і Шнітке. І хоча все це дуже цікаво, предмет нашої уваги інший – «поведінка» самого масового жанру (у нашому випадку – раннього джазу), тобто, те, як у цих різноманітних діалогах і перекликах він усмоктує і перетворює мотиви, образи, мову і лексику жанрів «високих». Перетворюється, не втрачаючи при цьому своєї специфіки.

Ніколи процес подібного «мовного спілкування», за висловом М. Бахтіна - не був настільки активний і насичений, як у наші дні, коли оголилися небувалі контрасти між «елітарним» і «масовим» мистецтвом, але одночасно, усе наполегливіше заявляють про себе тенденції до зближення, формування деякої «світової» музики в рамках планетарного мислення.

Лише наближаючись до Нового часу, ми можемо перейти від гіпотез і припущень до історичних фактів і більш виразно говорити про власне побутові жанри. Їх не слід ототожнювати з жанрами масовими. Останні - дітище XX сторіччя, епохи «масових комунікацій», «масового суспільства», «масової психології», тоді як побутові жанри склалися набагато раніше, як певне залишкове явище в процесі перетворення музики з ритуалу на мистецтво, із гри і забави у прояв духовного світу людини.

З цих позицій народження побутових форм і жанрів - закономірний етап тривалого розшарування музики на ритуальну і неритуальну, церковну і світську, професійну і непрофесійну, сільську і міську. Останній шар, який В. Конен іменує «третім», виділився ще в середні віки, і особливо яскраво заявив про себе в Новий час, разом із зростанням міст і формуванням особливої міської культури.

Але поділ жанрів невід'ємний від їхнього зближення, діалогу. Не дивно, що композитор зазнає впливу жанрів народної, побутової і масової музики. Часто творчий вигляд і стиль складаються в могутньому енергетичному полі цих «нижчих» шарів. Приклади численні: від Бетховена до Малера, від Шуберта і Чайковського до Гершвіна і Шнітке. І хоча все це дуже цікаво, предмет нашої уваги інший – «поведінка» самого масового жанру (у нашому випадку – раннього джазу), тобто, те, як у цих різноманітних діалогах і перекликах він усмоктує і перетворює мотиви, образи, мову і лексику жанрів «високих». Перетворюється, не втрачаючи при цьому своєї специфіки.

Багато що вирізняє джаз, особливо на тлі музики європейської професійної традиції: підвищений соціальний тонус, тісний зв'язок з життям, побутом, досвідом, модою, це колективний і переважно усний характер творчості, народження в легкожанровому середовищі з наступним розмежуванням, пріоритет ритмічного, голосно-динамічного і тембро-сонорного початку.

Загалом становлення джазу – це рух від елементарного, стихійного до складного, високоорганізованого:

1) від фольклорного - до професійного,

2) від легкожанрового і розважального - до серйозного, концептуального;

3) від специфічно афро-американського до інтернаціонального.

В усіх цих метаморфозах розширення жанрово-стильової системи й ускладнення музичної мови проходить червоною ниткою, особливо яскраво виявляючись у течіях фрі-джазу, авангарду, фьюжн, де джаз практично поєднується з іншими явищами сучасної музичної культури.

Феномен джазу, як і будь-який культурний феномен, який, завдяки своєму величезному впливу, змінив всю історію музики, потребує ретельного вивчення. На особливу увагу при цьому заслуговують початкові етапи розвитку такого феномену.

Все це зумовлює актуальність обраної теми курсової роботи.

Саме таке розмежування у часі пояснюється тим, що до появи бопу (середина 1940-хроків), джаз, незважаючи на всю свою різноманітність, розвивався за більш-менш усталеними канонами, залишаючись у фарватері, а переважно і в авангарді масової музики. Боп же розколов джазове суспільство, багато хто взагалі не визнавав його джазовою музикою.

Головна мета передбачає наступні завдання:

• 
  вивчити коріння джазу;
  
• 
  дослідити основні стилі на прикладі найбільш визначних виконавців;
  
• 
  показати неперервність джазової традиції на етапі становлення стилю.
  

При написанні даної роботи автору допомогли твори таких фахівців як: Барбан Є., Баташев О., Дряпіка В.І., Колліер Дж. Л., Конен В., Корольов О.К., Митропольский М.М., Панасьє Ю., Сарджент У., Сиров В., Цукер А., Чугунов Ю.М., Шестаков В. та інших. І звичайно ж ДЖАЗ!