Продовжуємо публікацію проекту володимира кулеби про історію чемпіонатів європи євро 2004: нові міфи старої греції

емблема чемпіонату

Чемпіонат Європи 2004 року був найсенсаційнішим із усіх. Переможцем стала збірна Греції, яка раніше ніколи зірок з неба не хапала, лише двічі до цього виступала у фінальній частині першості Старого світу.

Після фінального свистка німецького арбітра Маркуса Мерка на лісабонському стадіоні «да Луж» 4 липня 2004 року мало хто думав, що на зміну феєричному футболу, показаному на чемпіонаті Європи-2000, прийшла пора прагматичного футболу і несподіваних результатів.

Головною несподіванкою стала одна з команд-фіналістів турніру. Якщо участь у завершальному матчі головних фаворитів турніру збірної Португалії, очолюваної колишнім головним тренером чинного на той момент чемпіона світу збірної Бразилії, Луїсом Філіпе Сколарі, була прогнозованою, то вихід у фінал збірної Греції вразив усіх.

Німецький тренер Отто Рехагель зумів поступово, показуючи прагматичний, вивірений до дрібниць, націлений на кінцевий результат футбол, крок за кроком, дійти до європейської вершини. І якщо спочатку результати збірної Греції викликали подив, то потім до таких сенсацій уже звикли. Футбол греків тим більше не можна було назвати видовищним. Але, як говорив свого часу Валерій Лобановський, гра забувається - результат лишається.

Втім, несподіванки почалися вже на груповому етапі. Наприклад, хто міг собі уявити, що збірна Іспанії поступиться в чвертьфіналі португальцям із греками? До початку турніру вони називалися головними фаворитами в групі. А чого вартий виліт італійської команди після того, як Швеція з Данією зіграли одну з «найдивніших» ігор в історії євротурнірів, завершивши матч із очікуваним і вигідним обом командам результатом - 2:2? І хіба варто французькій і англійській збірній з явною перевагою було виходити з своєї групи, щоб потім програти майбутнім фіналістам? Програти, лишивши раніше без справ хорватів, котрі мріяли про своє перше чемпіонство. Німеччина, що в наполегливому матчі з Нідерландами, зіграла внічию,а потім не змогла забити жодного м'яча у ворота латвійської команди, котра також стала сенсацією на турнірі. Мабуть, другою, всід за греками. Їхній наставник Олександр Старков після ЧЄ відразу ж був ангажований московським «Спартаком».

Втім, і ця нічия ще не була трагедією, оскільки лишалася надія на те, що перемігши чехів, німці все ж вийдуть у чвертьфінал. Але чехи обіграли підопічних Руді Феллера 2:1. Такого провалу німецькі уболівальники явно не чекали. Прикро було й те, що Чехія на той час уже забезпечила собі вихід із групи і могла не напружуватися в останньому груповому матчі. Але напружилася і здобула вольову перемогу, довівши свою відданість принципам fair play.

Чемпіонат завершився відповідно до канонів класичної драматургії. У фіналі зустрічалися команди, які відкривали своїм матчем змагання, і це було більше схоже на грецьку трагедію, ніж на спортивне змагання. До того ж у цьому останньому матчі, як у дзеркалі, відобразилося все, що чотири тижні відбувалося на зелених газонах Португалії.

Паулета, Роналду і Поштіга, які грали натхненно й гостро, натикалися на чотирьох грецьких захисників, нічого не могли запропонувати, раз по раз поступаючись у боротьбі. А греки не лише вистояли, а й, забивши єдиний гол, перемогли, майстерно засушивши гру.

Збірна Словенії посіла другий рядок і вдруге поспіль дістала право брати участь у «стикових» матчах. Якщо в минулому відбірковому циклі збірну за собою «тягнув» лідер атак Златко Захович, то тепер його роль із успіхом виконав нападаючий Шиляк, який став кращим бомбардиром відбіркового циклу з дев'ятьма голами. Команда Ізраїлю через складну політичну обстановку проводила домашні матчі то в італійському Палермо, то в турецькій Анталії. У результаті - лише третє місце.

Нападаючий збірної Данії Й. Гронк’яєр забиває переможний гол у ворота норвежців.

Домашній поєдинок проти греків (2:0) збірна Україна провела значно впевненіше. Мабуть, це був найкращий матч команди в усьому відбірковому циклі. Збірна України упевнено оборонялася і гостро контратакувала. Перший гол у ворота гостей створила донецька зв'язка Зубов - Воробей. Другий м'яч після виходу сам на сам забив Андрій Воронін.

На гру проти Північної Ірландії у Белфасті (0:0) українці знову поїхали без багатьох провідних гравців. Втім, вони мали серйозну перевагу. Вигідні моменти не використали Воробей, Ребров, Мелащенко, Воронін.

Зустріч у Києві з іспанцями знову принесла нічию (2:2). Ще до 84-ї хвилини збірна України вела у рахунку, але потім два швидких голи гостей звели усі зусилля нанівець. (Перший гол забив Андрій Воронін, використавши помилку Касільяса). Від поразки команду врятував 33-річний півзахисник пітерського «Зеніта» Олександр Горшков, який цього дня дебютував у збірній.

Боротьба за лідерство розгорнулася між збірними Іспанії та Греції. Останні стартували з двох поразок, однак потім на виїзді сенсаційно обіграли іспанців, які не програвали вдома у відбіркових матчах з 1991 року.

У матчі-відповіді проти Вірменії (4:3), який проходив у Львові, збірна України забила вирішальний м'яч (Сергій Федоров) на другій компенсованій хвилині.

Вирішальним для визначення долі збірної України став матч у Афінах. Шкода, у Греції команда Леоніда Буряка зазнала першої поразки у відбірному циклі. Упродовж усього матчу підопічні Отто Рехагеля домінували на полі, мали кілька чудових можливостей для взяття воріт (зокрема - й з пенальті, який парирував Шовковський), але «дотисли» суперника лише на останніх хвилинах. Після прострілу Цартаса з близької відстані забив Харістеас.

Ще більше становище збірної України погіршилося після домашньої нічиєї з Північною Ірландією (0:0). Удар у штангу Вороніна, чудовий сейв Тейлора після удару Воробея та фатальний промах з близької відстані Мелащенка поховали сподівання пробитися у «стикові» матчі. «Дубль» Рауля (1:2), у матчі, який проходив в Ельче, нічого вже не вирішував.

У цій групі було зафіксовано антирекорд: суха серія збірної Північної Ірландії становила 1209 хвилин!

Львів. Україна - Вірменія - 4:3