Укрінформ продовжує публікацію матеріалів проекту журналіста І письменника володимира кулеби про історію чемпіонатів європи євро-1984: «вперед, франціє!»

«ТРИКОЛІРНІ» ПІСЛЯ ВИХОДУ ДО ПІВФІНАЛУ НА ЧС-1982 НЕ ЛИШЕ ЗБЕРЕГЛИ, А Й ПОСИЛИЛИ «ЗІРКОВИЙ» СКЛАД, ВИГРАВШИ ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ ЗА ЯВНОЮ ПЕРЕВАГОЮ.

Сьомий чемпіонат Європи проходив у сімох містах Франції з 12 по 27 червня 1984 року. Франція, таким чином, вслід за Італією, стала другою країною, якій повторно довірили провести головний етап ЧЄ (нагадаємо, Франція приймала фінал 1960 р.). У боротьбі за почесне право французи випередили ФРН, Англію та Грецію.

Жеребкування відбірного етапу відбулося в одній із старовинних аудиторій Сорбонського університету. Уперше в історії на процедурі жеребкування був присутній президент ФІФА Жоао Авеланж.

У фінальній стадії брало участь 8 команд: 7 переможців відбіркових груп і збірна Франції на правах господаря турніру.

Як завжди, порівняно з попередньою першістю, дещо змінилася схема проведення чемпіонату: 8 команд, як і раніше, були розбиті на дві підгрупи, але дві найкращі команди з кожної грали стикові півфінальні матчі між собою. Матч за 3 місце, починаючи з цього чемпіонату, не проводився.

Чемпіонат став бенефісом збірної Франції, котра вперше виграла міжнародний турнір, і Мішеля Платіні, який зумів уразити ворота суперників 9 разів у 5 іграх – рекорд чемпіонатів, який відразу охрестили «таким, що не перевершується».

ВІДБІРНИЙ ТУРНІР

Збірній СРСР відбірний цикл Євро-1984 не судилося пройти|. Хоча починалося|зачинало| все добре. Валерій Лобановський, котрий прийшов на зміну Бєскову після|потім| іспанського чемпіонату світу, поступово розпочав кардинальне оновлення. Восени 1982-го у черговій перемозі над фіннами було зароблено перші два очки, і збірна СРСР почала впевнене, як здавалося|видавалося| тоді, сходження до фіналу чемпіонату Європи.

СРСР - Португалія - 5:0. З м'ячем Олег Блохін.

.

27 квітня 1983 року вона здобула |отримувала| одну з найкрасивіших перемог за свою історію: 5:0 над Португалією. Здавалося|видавалося|, Лобановський знайшов оптимальне поєднання двох шкіл — київського "Динамо" й московського "Спартака".

Ось|от| що писала про перебіг цього матчу тодішня радянська спортивна преса: "За весь перший тайм|тайм-чартер| гостям лише раз удалося створити серйозну загрозу|погрозу| воротам Дасаєва зусиллями все того ж Мануеля, який праворуч вивів на удар центрфорварда| Гомеша. Останній з|із| ходу пробив|, і м'яч пролетів поряд із хрестовиною воріт. Незадовго до перерви|перерити| нашим гравцям удається комбінація з|із| різкою зміною напрямку|направлення| атаки. Опинившись в оточенні суперників, Оганесян чудове переводить м'яча на протилежний фланг, де його отримує|одержував| Блохін. Той, забувши про свою звичку брати в таких випадках гру на себе, несподівано знаходить цікаве посилення атаки за рахунок пасу, й передає м'яча неприкритому Балтачі, який тут же переадресував його у воротарський майданчик. Надто|зайве| темпераментний воротар Бенту рано вийшов на перехоплення, промахнувся, і Родіонову зблизька випала нагода виправитися за попередній промах.

Варто зазначити, що в епізоді, пов'язаному з другим узяттям|взяттям| воріт гостей, заслуга Блохіна очевидна. Взагалі в цьому матчі Блохін з'явився в іншій якості. До таланту неабиякого бомбардира, який завжди і скрізь|всюди| шукав загострень і гострих ситуацій в основному лише|тільки| для себе, він долучив останнім часом здібності типового диспетчера. Тяжіння до такого синтезу намітилося ще в матчі зі|із| збірною Франції, де Блохін двічі обережно|ощадливий| робив|чинив| поперечні передачі біля воріт, одна з яких врешті-решт|зрештою| звершилась голом Черенкова. Гадаю, що ігрова мудрість, яка прийшла з часом|згодом|, зробила гру нападаючого|нападника| більш багатогранною".

Вдалося вистояти на чужому полі в матчі з|із| непоступливими поляками в Хожуві. Щоправда, за рахунок везіння: за рахунку 0:1 Марек Вуйцицький у середині другого тайму|тайм-чартера| забив у свої ворота. Але|та| мети|ціль| досягли: очко на виїзді проти|супроти| головного |чільного|конкурента, як здавалося|видавалося| тоді, наші взяли.

Через десять|десятеро| днів збірна СРСР вимучила гостьову перемогу над фіннами (забив Олег Блохін за 15 хвилин до завершення матчу|мінути|).

Восени в "Лужниках" без зайвих зусиль перемогли поляків - 2:0. Але|та| тим часом свої очки набирала і Португалія. Аутсайдерів-фіннів вона перемогла двічі, Польщу на своєму полі португальці теж|також| перемогли, і, щоб обійти наших, їм треба було отримати|отримувати| ще дві перемоги - над поляками на їхньому полі і над збірною СРСР у Ліссабоні. Польські друзі обіцяли допомогти і хоч би|хоча би| не програти Португалії вдома.

Потім стало достовірно відомо, що поляки, які відверто недолюблювали| "старшого брата", зробили все, щоб «насолити» йому, поступившись практично без боротьби.| Тепер долю путівки на Євро-1984 мала вирішити|зважитися| очна зустріч із|із| Португалією 13 листопада 1983 року. Причому, радянську збірну влаштовувала нічия. На неї і зробив ставку В.|ст.|Лобановський. На жаль, життя ще раз підтвердила незаперечну вічну істину: | ставити перед собою треба лише|тільки| високу мету.

Португалія - СРСР - 1:0. Пенальті. Жордао розвів м'яча й Дасаєва по різних кутах.

На 43-ій хвилині|мінуті| хтось із|із| португальців зробив ривок у нашу штрафну і його збив захисник. Французький арбітр Вотро, що обслуговував матч, указав на «точку»; Жордао розвів м'яча й Дасаєва по різних кутах|кутках|. |у| Збірна СРСР мала цілий тайм|тайм-чартер|, щоб перебудуватися, але|та| так і не зуміла змінити хід матчу. На жаль! Збірна СРСР спочатку була не готова до того, щоб відіграватися у вирішальному|ухвальному| матчі. Другий тайм|тайм-чартер| проти|супроти| португальців вийшов жалюгідним - поспішали, втрачали|розгублювали| м'яча, оборона розпадалася (господарі|хазяї| за тайм|тайм-чартер| пробачили|вибачили| тричі й одного разу вцілили в штангу), а до рятівного гола було дуже далеко - моментів радянська збірна не створила. Поразка|ураження| невідворотно насувалася з|із| кожною хвилиною|мінутою|, і, врешті-решт|зрештою|, Вотро дав фінальний свисток.

Тон тієї ж спортивної преси після|потім| матчу у відповідь з|із| Португалією помітно змінився:

"Не дати грати суперникові - це неминуче означає відмову від власної творчої гри. «Вже скільки разів твердили світу».|м Скільки разів спотикалися на тому ж самому місці. Скільки втрат зазнали через одну й ту ж помилку, яка щоразу повторювалася… Невміння здобувати уроки - в будь-якій творчій справі|речі| неодмінно веде до застою. Але|та| найсумніше, коли за творчий застій доводиться розплачуватися справі|речі|, в яку вносять внесок, - як творчий, так і організаційний, матеріальний, нарешті|урешті|, - багато-багато відданих|зраджених| цій справі|речі| людей і колективів.

Звичайно, я не лише|не те що| команди мав на увазі, сказавши "колективи". Але і команди також|також|. Якщо київське "Динамо" вибуває з|із| європейського турніру, не зумівши й гола забити позаштатному клубу, та й у чемпіонаті країни виступає|вирушає|, м'яко кажучи, не найкраще|зображенням|, резонне запитання викликає|спричиняє| його чимале представництво (разом із тренером) у збірній. Новий чемпіон країни, екс-чемпіон|, а нині бронзовий призер|призер|, володар Кубка країни, та й інші клуби, що непогано виступали|вирушати| і, значить, їхні гравці місць у збірній СРСР не отримали|одержували| (окрім|крім| Боровського). Вважаю|гадаю|, що не лише|не те що| Черенкова з|із| гравців олімпійської команди могли взяти у збірну. Той факт, що через півтора року після|потім| чемпіонату світу склад збірної практично не відрізнявся від "іспанського варіанту", не найкраща характеристика виконаної|проробити| за цей час роботи".

Як уже не раз було, висновки зробили негайно. Валерія Лобановського відправили подалі|чимдалі| від збірної і київського "Динамо", прогнавши його з|із| головної|чільної| команди країни і заборонивши тренувати український клуб. Через рік|і, після того як "Динамо" зробило малопочесний екскурс на 10-е місце, Валерія Васильовича повернули в команду, а потім він знову прийняв збірну СРСР, добившись із|із| нею значно більшого, ніж у 1983 році.

Як з'ясувалося пізніше, Англія ще легко відбулася. А ось Греція й Угорщина відчули на собі силу датчан повною мірою, поступившись у Копенгагені. Своєю грою датчани здивували світ ще під час відбірного етапу до ЧС-82, коли у Копенгагені за усіма статтями переграли "Скуадру адзурру" (3:1).

Творцем датської команди став німець польського походження Юзеф (Зепп) Піонтек. І якщо від англійців, яких очолює Бобі Робсон, гідної гри чекали всі, то датчани щиро здивували. Стало зрозуміло - боротьба за перше місце точитиметься між цими командами. Окрім самого результату зустріч запам'яталась іще й тим, що в ній не брав участь провідний форвард британців Кевін Кіган, якого Робсон не вважав за потрібне запросити у збірну. Звичайно, вибухнув страшний скандал.



Лідер данського "динаміту" Брайан Лаудруп.

Ключовим став матч між Англією й Данією в Лондоні на "Уемблі". На передматчевій прес-конференції Зепп Піонтек сказав: "Якщо ми завтра виграємо, то наша команда вийде на вищий міжнародний рівень. Така можливість у нас з'явилася вперше за останні роки". Навряд чи тоді Піонтек сам до кінця вірив у можливість перемоги на "Уемблі". Але датчани виграли. Єдиний гол з пенальті забив Алан Сімонсен (захисник англійців Філ Ніл вибив м'яч рукою з порожніх воріт). Перемога датчан не виглядала випадковою, вони домінували протягом усієї гри. Збірна Данії обіграла родоначальників футболу вперше з 1948 р. Для британців ця поразка стала їх першою невдачею на своєму полі в офіційних матчах чемпіонатів світу і Європи. Після того, як датчани зайняли у групі перше місце, журналісти охрестили команду Піонтека "данським динамітом" - за агресивну й видовищну гру. А Зеппа Піонтека журнал "World soccer" назвав кращим тренером 1983 р. Родоначальники футболу тим часом встановили рекорд циклу, розгромивши 9:0 Люксембург, а Лютер Бліссетт повторив національний рекорд, встановлений Фредом Пікерінгом у 1964 році, зробивши хет-трік у першому ж матчі, в якому вийшов на поле.