Примітки до фінансової звітності Публічного акціонерного товариства «Коростенський кар’єр» за рік, що закінчився 31 грудня 2013

Примітки до фінансової звітності Публічного акціонерного товариства «Коростенський кар’єр» за рік, що закінчився 31 грудня 2013

1. 1. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІДПРИЄМСТВО

Публічне акціонерне товариство «Коростенський кар’єр» (далі у тексті – Товариство, або Підприємство) є юридичною особою, створене відповідно до законодавства України.

Коростенське (Стремигородське) родовище граніту розташоване на правому березi рiчки Уж в 1 км на пiвденний-схiд вiд мiста Коростеня й в 1,5 км на захiд вiд станцiї Шатрище Пiвденно-Захiдної залiзницi. Вперше Коростенське родовище гранiту детально розвiдане в 1938 роцi для видобутку каменю на потреби дорожнього будiвництва. Видобуток каменю кустарним способом розпочався у 1939 роцi. А розробка родовища у великих, поступово наростаючих об'ємах, проводиться з 1948 року. У 1955 роцi запаси родовища були перезатвердженi ТКЗ згiдно з постановою Уряду в контурах запасiв 1938 року. У 1960 роцi проводиться дорозвiдка родовища з метою збiльшення запасiв гранiту для забезпечення споруджуваного на родовищi каменедробильного заводу початкової потужностi. У 1963 році на пiдприємствi збудовані механiчна майстерня, кузня, електричний цех, побутова кімната, вагова. Обсяг виробництва щебеню в 1963 роцi досяг 150 тис. м. куб. У зв'язку зi збiльшенням попиту будiвельної iндустрiї на щебiнь, у 1968 роцi введений в експлуатацiю каменедробильний цех № 2 з продуктивнiстю 700 тис. м. куб. фракційного щебеню у рiк. Найвищої продуктивності Підприємство досягло в 1988 році - 1270 тис. м. куб. фракцiйного щебеню. В 1994 році у зв'язку з рiзким падiнням попиту на буто-щебеневу продукцiю, робота дробарко - сортувального заводу № 1 була припинена, а завод згодом демонтовано.

Акціонерне товариство ВАТ «Коростенський кар’єр» засновано вiдповiдно до рiшення Житомирського регiонального фонду державного майна вiд 27 червня 1995 року, №140 шляхом перетворення державного пiдприємства Коростенський кар"єр у вiдкрите акцiонерне товариство згiдно з Указом Президента України вiд 26 листопада 1994 року №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів». Статутний фонд товариства формувався в процесі приватизації Державного підприємства Коростенський кар’єр, вiдповiдно до рішення (наказу) №59-ПКУ від 22 червня 1995 року, як вартість цiлiсного майнового комплексу станом на 01 січня 1995 року.

З метою приведення діяльності у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», у 2011 році змінено найменування Підприємства на Публічне акціонерне товариство «Коростенський кар’єр», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Коростенський кар’єр».

Дочірніх підприємств, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів Підприємство не має.

Структурні пiдроздiли Підприємства: гiрничий цех, дробильно-сортувальний i каменедробильний цехи, транспортний цех, адміністрація, механічний цех, гараж, ремонтно - будiвельна дільниця, знаходяться в межах гiрничого вiдводу, що пiдтверджується Планом розвитку гірничих робіт Підприємства.

Для здійснення фінансово-господарської дiяльностi Підприємством використовуються власні офiснi, складські приміщення, власні та орендовані транспортні засоби, машини та обладнання.

Предмет діяльності, характеристика продукції, ціноутворення

Предметом діяльності Товариства є видобуток та виробництво товарного щебеню (переробка гірничої маси граніту у товарний щебінь).

Здійснення статутної діяльності Підприємства потребує спеціальних дозвільних документів, у 2013 році діяли:

• 
  спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний № 634 від 16.05.1996 року виданий Державною службою геології та надр України, строк дії дозволу продовжено Наказом №232 від 25.05.2012 на 20 років до 16.09.2032 року,
  
• 
  дозволи видані Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України:
  

• 
  на виконання роботи підвищеної небезпеки при видобуванні та переробці природного каменю на Коростенському родовищі гранітів №309.12.30-14.21.0, діє з 17.02.2009 по 17.02.2014 року,
  
• 
  на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №1552.11.30-14.21.0, діє з 21.04.2011 по 21.04.2014 року,
  
• 
  на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №157.11.18-14.21.0, діє з 10.05.2011 по 10.05.2016 року;
  

• 
  Торговий патент на провадження торгівельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі №417402, дійсний з 01.04.2011 по 31.03.2016 року виданий Державною податковою службою.
  

Реалізація готової продукції здійснюється на ринку України та на експорт. Ціни на продукцію власного виробництва визначаються самостійно з врахуванням основних ціноутворюючих факторів таких як: рівень поточних витрат на виготовлення продукції, ціни споріднених товарів/продукції, умови транспортування, умови оплати, інші чинники. Підприємством застосовуються ціни, що визначені та затверджені у внутрішніх локальних та розпорядчих документах. У загальному структура ринкових договірних цін визначається такими складовими: - собівартість виробу, що містить витрати на створення, виробництво і реалізацію; - прибуток, величина якого визначається ринковою ситуацією (попитом і пропозицією); - податок на додану вартість (ПДВ).

Початок виробничого процесу - розкривні роботи. На родовищі Коростенське (Стремигородське) був знятий м'який грунт розкривних порід, та почався промисловий добуток граніту з послідуючим дробленням його на щебінь.

Стадії розробки такі: 1.Буро-вибухові роботи в процесі яких проходить буріння свердловин в які потім закладаються вибухові речовини та проводиться вибух. Вихід гірничої маси, яка здатна для переробки в щебінь складає 85%. Великі глиби граніту підлягають подальшому подрібненню. 2. Наступний етап - екскавація гірничої маси екскаватором ЕКГ -5А в автомобілі БелАЗ, які транспортують її до дробильно-сортувального цеху та завантажують в приймальний бункер живильника. 3. Третій етап - дроблення гірничої маси. В процесі дроблення використовуються дробарки первинного дроблення СМД - 118, середнього КСД -2200, та дрібного КМД -2200. По конвеєрах подрібнена гірнича маса направляється на грохочення та сортування, де проходить розділ на фракції та складування товарного щебеню.

4. Зі складів товарний щебінь іде на відвантаження до споживача. Технологічний процес виробництва протягом останніх років має якісний ріст.

Україна не стала на шлях трансформацій та радикальних реформ. Політична ситуація, яка склалася у країні, не стимулює стійкість стану економіки. Відсутність стратегії, спрямованої на здійснення послідовних ринкових перетворень, призводить до зниження ефективності державної економічної політики. Через брак урядових рішень, покликаних усунути перешкоди розвитку підприємництва і підвищити ділову активність, економіка України зазнає відчутних потрясінь.

У країні почали відновлюватися та загострюватися кризові явища: зниження валового внутрішнього продукту, нестабільність на ринках капіталу, суттєве погіршення ліквідності в банківському секторі та ускладнення умов кредитування. В Україні зросли економічні, фінансово-грошові та валютні ризики. Існує невизначеність щодо можливості доступу до джерел капіталу та вартості капіталу для Підприємства та його контрагентів, що може вплинути на фінансовий стан, результати операцій та економічні перспективи Підприємства.

В той час як керівництво вважає, що воно вживає усіх необхідних та можливих заходів для підтримки економічної стабільності Підприємства в умовах, що склалися, подальше погіршення ситуації у зазначених вище галузях може мати негативний вплив на результати та фінансовий стан Підприємства, який неможливо достовірно визначити на цей момент.

Фінансова звітність Підприємства була складена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) в редакції, опублікованій Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності (Рада з МСФЗ) та пояснень, опублікованих Міжнародним Комітетом з тлумачення фінансової звітності (МКТФЗ).

Товариство перейшло на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) 1 січня 2011 року відповідно до положень МСФЗ (IFRS) 1 «Перше використання міжнародних стандартів фінансової звітності».

Керуючись МСФЗ 1, Товариство обрало першим звітним періодом рік, що закінчився 31 грудня 2012 року. З цієї дати фінансова звітність Товариства складається відповідно до вимог МСФЗ.

Функціональною валютою і валютою представлення звітності є гривня («грн») і всі суми округлені до найближчої тисячі, якщо не зазначено інше.

Фінансова звітність була складена на основі принципу історичної вартості. Підготовлена на основі припущення, що Підприємство здатне продовжувати свою діяльність на безперервній основі у найближчому майбутньому. Керівництво та акціонери мають намір і в подальшому розвивати господарську діяльність ПАТ «Коростенський кар’єр» в Україні.

4. ПРИЙНЯТТЯ НОВИХ ТА ПЕРЕГЛЯНУТІ СТАНДАРТИ

Нові та переглянуті стандарти та інтерпретації. Влив на фінансову звітність прийнятих стандартів

МСФЗ (IAS) 19 «Винагороди робітникам» (у новій редакції).

Рада по МСФЗ випустила декілька правок до МСФЗ (IAS) 19. Ці правки фундаментально змінюють (наприклад, виключення механізму коридору та поняття доходності активів плану, яка очікується), роз’яснюють, та змінюють визначення. Правка діє для річних звітів, починаючи з 1 січня 2013 р. та після цієї дати. Правка не вплинула на фінансовий стан, фінансові результати або інформацію, яку розкриває Товариство. Оскільки методика, що використовувалась при оцінці вартості зобов’язань по плану із встановленими виплатами відповідає загальновизнаній актуарій практиці та діючій редакції МСФЗ 19.

Відповідно до цих поправок Товариство зобов’язане розкривати інформацію про права на здійснення взаємозаліку та відповідних договорів (наприклад, договір на надання забезпечення). Завдяки цим вимогам користувачі матимуть інформацію, яка буде корисною для оцінки впливу договорів про взаємозаліки на фінансове положення Товариства. Поправка діє для річних звітів, починаючи з 1 січня 2013 р. та не впливає на фінансовий стан та фінансовий результат Товариства.

МСФЗ (IFRS) 13 поєднує в одному стандарті всі вказівки щодо оцінки справедливої вартості відповідно до МСФЗ. МСФЗ (IFRS) 13 не змінює вимог стосовно того, коли від Підприємства вимагається застосування оцінки за справедливою вартістю, але надає інструкції з розрахунку справедливої вартості, коли оцінка за справедливою вартістю вимагається або дозволяється згідно з МСФЗ. Стандарт вступає в дію для річних звітів, починаючи з 1 січня 2013 р. та після цієї дати. Поправка не вплинула фінансовий стан та фінансові результати діяльності Товариства за 2013 рік.

Після публікації МСФЗ (IFRS) 13 Радою з МСФЗ прийнято рішення про внесення поправок в МСФЗ (IAS) 36, які вимагали б розкриття інформації про відновлювану вартість знецінених активів, якщо така вартість базується на справедливій вартості за вирахуванням витрат на вибуття. Зазначені поправки усувають небажані наслідки для розкриття інформації відповідно до МСФЗ ((IAS) 36, пов’язані з вступом в дію МСФЗ (IFRS) 13 та вимагають розкриття інформації про відновлювану вартість активів,по яким протягом звітного періоду було визнано або відновлено збиток від знецінення. Підприємство достроково застосувало зазначені поправи до МСФЗ (IAS) 36 в поточному звітному періоді, оскільки розкриття зміненої/додаткової інформації є корисним. Відповідно, ці поправки враховані при розкритті інформації про знецінення не фінансових активів, поправки будуть враховуватись і при розкритті інформації в майбутньому.

Інтерпретація використовується відносно звітних періодів, які починаються з 1 січня 2013р. та після цієї дати. Ця інтерпретація не вплинула на фінансову звітність Товариства.

Нижче наведено стандарти та інтерпретації, які були випущені, але не набрали чинності на дату складання фінансової звітності Підприємства.

Поправки дають роз’яснення поняттю «у теперішній час мають юридичне право, яке закріплене, на здійснення взаємозаліку». Поправки описують як необхідно застосовувати критерії взаємозаліку в МСФЗ (IAS) 32 по відношенню до системи розрахунків (таких як системи клірингового центру), в межах яких використовуються механізми неодночасних валових платежів. Поправки діють для річних звітів, починаючи з 1 січня 2014 р., передбачається, що зазначені поправки не вплинуть на фінансовий стан та фінансові результати Товариства.

МСФЗ (IFRS) 9 використовується по відношенню до класифікації та оцінки фінансових активів та зобов’язань, за їх визначенням в МСФЗ 39. Обов’язкове використання інших норм МСФЗ (IFRS) 9 було перенесено на 1 січня 2015 року. Товариство оцінить вплив цього стандарту на суми, що розкриваються у фінансової звітності у поєднанні з іншими етапами проекту після їх публікації остаточної редакції стандарту.

В інтерпретації IFRIC 21 роз’яснюється, що компанії визнають зобов’язання у відношенні до обов’язкових платежів тоді, коли відбувається дія, що спричиняє їх сплату. У випадку обов’язкового платежу, виплата якого вимагається у разі досягнення мінімального порогового значення, в інтерпретації встановлюється заборона щодо визнання передбачуваного зобов’язання до досягнення встановленого порогового значення. Інтерпретація IFRIC 21 вступає в дію для річних звітів, що починаються з 1 січня 2014 р. або після цієї дати. Передбачається, що інтерпретація IFRIC 21 не матиме впливу на фінансовий стан або фінансові результати діяльності Підприємства.

Операції, деноміновані у валютах, відмінних від відповідної функціональної валюти (іноземні валюти), відображаються у функціональній валюті за офіційним обмінним курсом, що діє на дату проведення операції. Монетарні активи і зобов’язання, деноміновані в іноземних валютах, перераховуються у функціональну валюту за обмінним курсом на звітну дату. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються за обмінним курсом, що діяв на дату проведення операції. Результат такого перерахунку визнається у прибутках та збитках.

У звіті про фінансовий стан Підприємство представляє активи і зобов’язання на підставі їх класифікації на оборотні/короткострокові (поточні) та необоротні/довгострокові. Актив визнається оборотним, якщо: - його передбачається реалізувати або він призначений для продажу чи використання в межах звичайного операційного циклу; - актив призначений для реалізації (торгівлі); - актив передбачається реалізувати протягом дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду; або – актив являє собою грошові кошти, за виключенням випадків наявності обмежень на його обмін або використання для погашення зобов’язань протягом дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду. Усі інші активи класифікуються як необоротні.

Зобов’язання визнається короткостроковим (поточним), якщо: - його передбачається погасити в межах звичайного операційного циклу; - воно утримується в основному у цілях торгівлі; - зобов’язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після завершення звітного періоду; або – у Підприємства відсутнє безумовне право відстрочити погашення зобов’язання протягом мінімум дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду. Усі інші зобов’язання класифікуються як довгострокові.

Відстрочені податкові активи і зобов’язання класифікуються як необоротні/довгострокові активи і зобов’язання.

Підприємство використовує такі методики оцінки, які є прийнятними в обставинах, що склалися і для яких доступні дані, достатні для оцінки справедливої вартості, при цьому максимально використовуються прийнятні вихідні дані за результатами спостережень. Підприємство визначає політику і процедури як для періодичної оцінки справедливої вартості так і для одноразової оцінки вартості активів (у разі наявності та необхідності оцінки активів, наприклад, призначених для розподілу у складі діяльності, що припиняється). Для оцінки значних активів таких, як об’єкти нерухомості, фінансові активи, що утримуються для продажу, умовні винагороди, у разі доцільності, залучаються зовнішні оцінювачі. Рішення про необхідність залучення зовнішніх оцінювачів приймається щорічно, найвищим управлінським персоналом Підприємства, після обговорення та затвердження такого рішення. На кожну звітну дату керівництво оцінює та аналізує зміни вартості активів і зобов’язань. Справедлива вартість є ціною, яка була б отримана від продажу активу або виплачена за передачу зобов’язання в рамках угоди, що здійснюється у звичайному порядку між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка справедливої вартості передбачає, що угода по продажу активу (передачі зобов’язання) відбувається: - або на основному ринку для даного активу (зобов’язання); - або, в умовах відсутності основного (активного) ринку, на найбільш прийнятному ринку для даного активу (зобов’язання). Справедлива вартість активу (зобов’язання) оцінюється з використанням припущень, які передбачають, що учасники ринку діють у своїх кращих інтересах.

Основні засоби відображаються за первісною (історичною) вартістю за вирахуванням накопиченого зносу та збитків від зменшення корисності. Вартість основних засобів включає в себе вартість професійних послуг, а також, у випадку кваліфікованих активів витрати на позики капіталізуються. Знос розраховується як зменшення вартості активів, крім землі, протягом усього очікуваного строку корисного використання. Нарахування зносу починається, коли активи готові до їх цільового використання.

При придбанні основні засоби обліковуються за первісною вартістю, що включає витрати, пов’язані з придбанням вказаних активів. Основними засобами вважаються активи, які Товариство придбає з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року і первісна вартість яких перевищує 2500 грн.

Витрати на ремонт та утримання основних засобів відображаються по мірі їх понесення. Якщо капіталізуються нові запасні частини, замінені запасні частини виводяться з експлуатації, і їх залишкова балансова вартість визнається збитком від вибуття. Понесені витрати капіталізуються, якщо вони призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від об’єкта основних засобів.

Знос нараховується за лінійним методом протягом очікуваних строків корисного використання відповідних груп основних засобів до досягнення балансової вартості об’єкта нульового значення. При розрахунку амортизованої вартості ліквідаційна вартість основних засобів прирівнюється до нуля.

Діапазон строків корисного використання Підприємства:

Припинення визнання основних засобів відбувається після їх вибуття, або у випадку, якщо подальше використання активу не принесе економічних вигід.

Якщо сума очікуваних витрат із виведення з експлуатації активу після його використання є суттєвою для фінансової звітності, приведена вартість очікуваних витрат із виведення з експлуатації активу після його використання включається до первісної вартості відповідного активу, якщо виконуються критерії визнання резерву.

Прибутки або збитки, які виникають у зв’язку із припиненням визнання активу (розраховані як різниця між чистим надходженням від вибуття активу та його балансовою вартістю), включаються до звіту про прибутки та збитки за рік, у якому відбулось припинення визнання об’єкту.

Об’єкти, які знаходяться в процесі незавершеного будівництва, капіталізуються як окремий елемент основних засобів. По завершенні будівництва вартість об’єкту переноситься до відповідної категорії основних засобів. Знос на об’єкти незавершеного будівництва не нараховується. Невстановлене обладнання являє собою устаткування, придбане Підприємством, але ще не введене в експлуатацію. Знос на невстановлене обладнання не нараховується.

Значні запасні частини та резервне (змінне) обладнання відносяться до основних засобів (до окремої групи «Змінне обладнання, капітальні вузли та запчастини», якщо очікуваний строк їх використання перевищує 1 рік.

Нерухомість в оренді визнається інвестиційною, якщо доход від оренди є довгостроковим та суттєвим для звітності Підприємства а також існує можливість фізичного поділу нерухомості та юридичного відокремлення (окремі об’єкти чи ізольовані приміщення всередині об’єктів, площі та межі яких визначено в технічній документації на об’єкт).

Оренда класифікується як фінансова в тому випадку, коли, за умовами оренди, всі значні ризики і вигоди власності передаються орендареві. Усі інші види оренди класифікуються як операційна оренда. Оцінка оренди залежить від сутності операцій.

Основні засоби, придбані шляхом фінансової оренди, капіталізуються та відображаються за меншою з двох величин: справедливою вартістю або дисконтованою вартістю мінімальних орендних платежів на початку оренди, за вирахуванням накопиченого зносу і збитку від зменшення корисності. Знос на орендовані активи (на умовах фінансової оренди) нараховується протягом усього строку корисного використання активу. Однак, якщо відсутня обґрунтована впевненість у тому, що до Підприємства перейде право власності на актив у кінці строку оренди, актив амортизується протягом коротшого з таких періодів: строку корисного використання активу і строку оренди.

Платежі за операційну оренду відображаються у складі прибутків і збитків на підставі лінійного методу протягом усього строку відповідної оренди, тобто рівномірно, методом нарахування.

Витрати на позики, безпосередньо пов’язані з придбанням, будівництвом або виробництвом активу, який в силу необхідності вимагає тривалого періоду часу для його підготовки до планового використання або до продажу, капіталізуються як частина первісної вартості такого активу. Усі інші витрати на позики відносяться на витрати в тому звітному періоді, в якому вони були понесені. Витрати на позики складаються з відсотків та інших витрат, понесених у зв’язку з залученням позикових коштів.

Придбані нематеріальні активи первісно визнаються за собівартістю. Після первісного визнання нематеріальні активи відображаються по собівартості за вирахуванням накопиченої амортизації або будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Нематеріальні активи, створені усередині компанії, за винятком капіталізованих витрат на розробку, не капіталізуються, і відповідні витрати відображаються у прибутках та збитках за період, у якому вони виникли.

Нематеріальні активи з визначеним строком корисного використання амортизуються протягом усього строку їх корисного використання. Строки корисного використання та методи амортизації нематеріальних активів переглядаються принаймні раз на рік і коригуються на перспективній основі, якщо це необхідно. Амортизація нараховується лінійним методом протягом очікуваних строків корисного використання відповідних активів. Доходи або витрати від припинення визнання нематеріальних активів оцінюються як різниця між чистою виручкою від вибуття активу та балансовою вартістю активу і визнаються у звіті про сукупний доход як інші витрати (доходи).

Запаси

Запаси оцінюються за меншою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації товарів, що будуть продані окремо.

Затрати, що понесені при доставці запасів до місця призначення і приведення у належний для використання стан обліковуються таким чином: - сировина і матеріали: витрати на придбання по середньозваженому методу; - готова продукція і незавершене виробництво: прямі витрати на матеріали, оплату праці і відповідні виробничі витрати.

Зменшення корисності нефінансових активів

На кожну звітну дату Підприємство визначає, чи є ознаки можливого зменшення корисності активу. Якщо такі ознаки існують, або якщо необхідно виконати щорічне тестування активу на зменшення корисності, Підприємство здійснює оцінку відшкодовуваної вартості активу.

Відшкодовувана вартість активу — це найбільша з таких величин: справедлива вартість активу або підрозділу, що генерує грошові потоки, за вирахуванням витрат на продаж, і цінність від використання активу. Відшкодовувана вартість визначається для окремого активу, за вирахуванням випадків, коли актив не генерує надходження коштів, які здебільшого є незалежними від надходжень, генерованих іншими активами або групами активів. Якщо балансова вартість активу перевищує його відшкодовувану вартість, вважається, що корисність активу зменшилась, і він списується до відшкодовуваної вартості. При оцінці цінності від використання майбутні грошові потоки дисконтуються за ставкою дисконтування до оподаткування, яка відображає поточну ринкову вартість грошей і ризики, властиві активу. При визначенні справедливої вартості за вирахуванням витрат на реалізацію враховуються останні операції на ринку, за наявності. У разі неможливості визначення таких операцій використовується відповідна модель оцінки. Такі розрахунки підтверджуються оціночними коефіцієнтами чи іншими доступними показниками справедливої вартості. Збитки від зменшення корисності поточної діяльності визнаються у прибутках та збитках.

Одиниця, що генерує грошові кошти, являє собою найменшу ідентифіковану групу активів, яка генерує грошові надходження, здебільшого незалежні від грошових надходжень від інших активів або груп активів. Виходячи зі специфіки операційної діяльності, керівництво визначило, що Підприємство має одну одиницю, що генерує грошові кошти, яка представляє собою усю мережу ПАТ «Коростенський кар’єр».

На кожну звітну дату визначається, чи є ознаки того, що раніше визнані збитки від зменшення корисності активу більше не існують або зменшилися. Якщо такі ознаки є, проводяться розрахунки відшкодовуваної вартості. Раніше визнані збитки від зменшення корисності сторнуються тільки в тому випадку, якщо мала місце зміна в оцінці, яка використовувалася для визначення відшкодовуваної вартості активу з часу останнього визнання збитку від зменшення корисності Якщо це так, балансова вартість активу збільшується до відшкодовуваної вартості активу. Ця збільшена вартість не може перевищувати балансову вартість, яка була б визначена за вирахуванням амортизації, якби у попередні роки не був визнаний збиток від зменшення корисності активу. Таке сторнування вартості визнається у складі прибутків та збитків. Після сторнування знос коригується в майбутніх періодах з метою розподілу переоціненої балансової вартості активу (за вирахуванням його ліквідаційної вартості) на систематичній основі протягом строку його корисного використання.

Фінансові активи

Підприємство до складу фінансових активів включає грошові кошти та їх еквіваленти, торгову та іншу дебіторську заборгованість та процентну поворотну фінансову допомогу (кредити/аванси) згідно з МСБО (IAS) 39.

Кредити і дебіторська заборгованість – непохідні фінансові активи з фіксованими або визначеними платежами, які не котируються на активному ринку. Класифікація здійснюється при первісному визнанні. Дебіторська заборгованість та кредити виникають у момент продажу Підприємством продукції (товарів, послуг) або надання грошових коштів безпосередньо дебітору (крім таких, що надаються з наміром продажу). Фінансові активи включаються до складу оборотних активів, крім тих, строк погашення яких перевищує 12 місяців після дати балансу.

Торгова та інша дебіторська заборгованість первісно визнається по справедливій вартості, а в подальшому - за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Резерв знецінення дебіторської заборгованості створюється у разі наявності ознак того, що Підприємство не матиме змоги отримати всю суму заборгованості відповідно до первісних (переглянутих умов). Балансова вартість активу зменшується з використанням відповідного резерву, а сума збитку визнається у складі витрат. Якщо дебіторська заборгованість є безнадійною - вона списується за рахунок відповідного резерву. Повернення раніше списаних сум активів кредитується за рахунок відповідних витрат.

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об'єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами. Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків. Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.
Грошові кошти та їх еквіваленти

Грошові кошти та їх еквіваленти включають кошти в банках і касі, а також короткострокові депозити з первісним строком погашення до трьох місяців.

Фінансові зобов’язання згідно з МСБО 39 відображені за амортизованою вартістю. Фінансові зобов’язання Підприємства включають торгову та іншу кредиторську заборгованість, а також кредити і позики. Під час первісного визнання фінансових зобов’язань Підприємство присвоює їм відповідну категорію.

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами. Фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу, і фінансові зобов'язання за похідними фінансовими інструментами (крім зобов'язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашеним шляхом передачі пов'язаного з ним інструмента власного капіталу) на кожну наступну після визнання дату балансу оцінюються за справедливою вартістю. Зобов'язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов'язаного з ним інструмента власного капіталу, справедливу вартість якого на кожну наступну після визнання дату балансу не можна достовірно визначити, оцінюється за собівартістю.

Зменшення корисності фінансових активів

Підприємство визначає, чи існують об'єктивні ознаки зменшення корисності фінансових активів або групи фінансових активів на кожну звітну дату. Вважається, що зменшення корисності фінансового активу або групи фінансових активів відбувається тільки тоді, коли існують об'єктивні ознаки зменшення корисності в результаті однієї або більше подій, які настали після первісного визнання активу («у випадку виникнення збитків»), і такий випадок виникнення збитків впливає на очікувані майбутні грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можуть бути надійно визначеними.

Об'єктивні ознаки зменшення корисності можуть включати ознаки того, що позичальник або група позичальників зазнають суттєвих фінансових труднощів, порушують зобов'язання зі сплати відсотків або основної суми боргу, імовірність їх банкрутства або фінансової реорганізації, а також ознаки на підставі доступної ринкової інформації, помірного зменшення очікуваних майбутніх грошових потоків, наприклад, зміни в рівні прострочених платежів або в економічних умовах, які корелюють зі збитками.

Відносно активів, відображених за амортизованою вартістю, Підприємство спочатку проводить окрему оцінку існування об'єктивних ознак зменшення корисності індивідуально значимих фінансових активів, або сукупно за фінансовими активами, що не є індивідуально значимими. У випадку, якщо об'єктивні ознаки зменшення корисності фінансового активу, що розглядається відокремлено, суттєвого або несуттєвого відсутні, цей актив включається до групи фінансових активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику. Така група фінансових активів оцінюється на предмет зменшення корисності на сукупній основі. Активи, які оцінюються окремо на предмет зменшення корисності, і щодо яких визнається або продовжує визнаватися збиток від зменшення корисності, не оцінюються на предмет зменшення корисності на сукупній основі.

За наявності об'єктивних ознак понесення збитків в результаті зменшення корисності фінансових активів сума збитку визначається як різниця між балансовою вартістю активів і поточною вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків (не включаючи майбутніх очікуваних кредитних збитків, які ще не були понесені). Поточна вартість очікуваних майбутніх грошових потоків дисконтується за первісною ефективною процентною ставкою за фінансовим активом.

Балансова вартість активу зменшується шляхом застосування рахунку резерву, а сума збитку визнається у прибутках та збитках для всіх знецінених фінансових активів

Якщо в наступному році сума очікуваного збитку від зменшення корисності знижується або збільшується в зв'язку з подією, яка відбулася після визнання збитку від зменшення корисності, то раніше визнаний збиток від зменшення корисності збільшується або зменшується шляхом коригування рахунку резерву. Якщо майбутнє списання вартості фінансового інструмента згодом відшкодовується, сума відшкодування визнається у складі фінансових витрат у звіті про сукупний дохід

Податки

Витрати по податку на прибуток включають поточний податок на прибуток та відстрочений податок на прибуток і відображаються у фінансовій звітності відповідно до чинного законодавства.

Поточні податкові активи та зобов’язання за поточний та попередні періоди оцінюються за сумою, очікуваною до відшкодування від податкових органів або до сплати податковим органам. Податкові ставки та податкове законодавство, що застосовуються для розрахунку цієї суми, - це ставки і законодавство, прийняті або фактично прийняті на звітну дату.

Відстрочений податок на прибуток розраховується за методом зобов’язань шляхом визначення тимчасових різниць на звітну дату між податковою базою активів і зобов’язань та їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.

Відстрочені податкові зобов’язання визнаються за всіма оподатковуваними тимчасовими різницями, крім окремих випадків визначених МСФЗ 12.

Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну звітну дату та знижується в тій мірі, в якій отримання достатнього оподатковуваного прибутку, який дозволить використовувати всі або частину відстрочених податкових активів, оцінюється як малоймовірне. Невизнані відстрочені податкові активи переглядаються на кожну звітну дату та визнаються в тій мірі, в якій з’являється значна ймовірність того, що майбутній оподатковуваний прибуток дозволить використовувати відстрочені податкові активи. Відстрочені податкові активи і зобов’язання визначаються за ставками податку, які застосовуватимуться протягом періоду реалізації активу або врегулювання зобов’язання на підставі законодавства, яке набуло або фактично набуло чинності на звітну дату.

Поточний та відстрочений податок на прибуток відображаються у звіті про сукупні прибутки, за виключенням випадків, коли вони пов’язані зі статтями, які безпосередньо відносяться до статей капіталу. У таких випадках поточний чи відстрочений податок на прибуток також визнається у складі капіталу.

Податок на додану вартість

Доходи, витрати та активи визнаються за вирахуванням суми податку на додану вартість (ПДВ), крім випадків, коли:

‣ податок на додану вартість, що виник при придбанні активів або послуг, не відшкодовується податковим органом; у цьому випадку податок на додану вартість визнається як частина витрат на придбання активу або частина видаткової статті;

‣ дебіторська та кредиторська заборгованості відображаються з урахуванням суми податку на додану вартість.

В Україні існують інші податки, які стягуються залежно від діяльності Підприємства. Ці податки включаються до складу собівартості та/або операційних витрат (за функціональним призначенням) у звіті про сукупні прибутки

Підприємство здійснює певні відрахування до Державного Пенсійного фонду за ставками, що діють протягом року, виходячи з нарахованої заробітної плати. Ці відрахування відображаються як витрати у тому звітному періоді, до якого відноситься відповідна заробітна плата.

Підприємство бере участь у державній пенсійній програмі з визначеною виплатою, яка передбачає достроковий вихід на пенсію працівників, що працюють на посадах із шкідливими та небезпечними для здоров’я умовами праці. Зобов’язання по визначеним виплатам розраховуються щорічно з використанням методу «прогнозної умовної одиниці». Поточна сума зобов’язання по пенсійному плану з визначеною виплатою визначається шляхом дисконтування розрахункового майбутнього витрачання грошових коштів з урахуванням ринкової доходності по державним облігаціям, строки погашення яких приблизно відповідають терміну відповідних пенсійних зобов’язань у функціональній валюті. За відсутності зазначених даних по облігаціям Підприємство розраховує ставку дисконту шляхом екстраполяції поточних ринкових ставок. Актуарні прибутки або збитки, що виникли за рахунок минулих коригувань і змін в актуарних припущеннях відображаються у складі прибутку/збитку, якщо вартість такого прибутку/збитку перевищує 10% вартості активів плану або 10% від вартості зобов’язань по плану з визначеною виплатою.

Резерви

Резерви визнаються, коли в результаті певної події в минулому Підприємство має юридичні або добровільно взяті на себе зобов’язання, для врегулювання яких з великим ступенем імовірності буде потрібний відтік ресурсів, які втілюють у собі майбутні економічні вигоди, а також суму зобов’язання можна достовірно визначити. Якщо Підприємство планує одержати відшкодування деякої частини або всіх резервів, відшкодування визнається як окремий актив, але тільки в тому випадку, коли одержання відшкодування не підлягає сумніву. Витрати, що стосуються резерву, відображаються у прибутках та збитках за вирахуванням відшкодування. Якщо вплив вартості грошей у часі є суттєвим, резерви дисконтуються за поточною ставкою до оподаткування, яка відображає, коли це доцільно, ризики, характерні для конкретного зобов’язання. Якщо застосовується дисконтування, то збільшення резерву з часом визнається як фінансові витрати.

Доходи визнаються, якщо існує висока вірогідність того, що Підприємство отримає економічні вигоди, а доходи можуть бути вірогідно визначені. Доходи оцінюються за справедливою вартістю винагороди, отриманої або такої, що підлягає отриманню, за вирахуванням знижок і податків з продажу. Сума доходу не вважається достовірно визначеною до того моменту, поки не врегульовані всі умовні зобов’язання, пов’язані з реалізацією. Доходи, головним чином, являють собою:

Здійснюється по методу нарахування. Собівартість реалізованої продукції включає витрати на оплату праці, матеріальні витрати, амортизацію основних засобів, інші виробничі витрати.

Адміністративні витрати та витрати на реалізацію (збут) відображаються за методом класифікації витрат за функціональним призначенням, та включають витрати на амортизацію та витрати на виплати працівникам, витрати на операційні податки, інші витрати. 

Фінансові витрати включають витрати на позики, процентні витрати по пенсійним зобов’язанням. Витрати на позики, безпосередньо пов’язані з придбанням, будівництвом або виробництвом активу, який в силу необхідності вимагає тривалого періоду часу для його підготовки до планового використання або до продажу, капіталізуються як частина первісної вартості такого активу. Усі інші витрати на позики відносяться на витрати в тому звітному періоді, в якому вони були понесені. Витрати на позики складаються з відсотків та інших витрат, понесених у зв’язку з залученням позикових коштів.

Умовні активи не визнаються, а розкриваються у фінансовій звітності, якщо надходження економічних вигід є ймовірним.

Умовні зобов’язання не відображаються у фінансовій звітності, за винятком випадків, коли існує ймовірність того, що для погашення зобов’язання буде потрібен відтік ресурсів, і при цьому сума таких зобов’язань може бути достовірно визначена. Інформація про такі зобов’язання підлягає розкриттю, за винятком випадків, коли можливість відтоку ресурсів, які являють собою економічні вигоди, є малоймовірною.

Державні субсидії

Державні субсидії визнаються, якщо існує обґрунтована впевненість у тому, що вони будуть отримані і всі пов’язані з ними умови будуть виконані. Якщо субсидія видана з метою фінансування окремих витрат, вона визнається Підприємством у складі доходу на систематичній основі, у тому ж періоді, в якому списуються витрати, які субсидія компенсує. Якщо субсидія видана з метою фінансування активу, то вона визнається в якості доходу рівними частками, протягом очікуваного терміну корисного використання.

Події після звітної дати, що надають додаткову інформацію про фінансовий стан Підприємства на звітну дату (коригуючи події), відображаються у фінансовій звітності. Події, що відбулися після звітної дати, які не є коригуючими подіями, відображаються в примітках до фінансової звітності, якщо вони є суттєвими.

У 2013 році Підприємство зробило певні та відповідні декласифікації порівняльної інформації за 2012 рік з метою забезпечення відповідності формату подання фінансової звітності за 2013 рік, зумовлені зміною форм звітності, відповідно до норм Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1.