Шарль Бодлер Альбатрос (переклад І. Драча)
жүктеу/скачать 16.9 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- АЛЬБАТРОС (переклад М.Терещенка)
- ВІДПОВІДНОСТІ
- ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ
| Шарль Бодлер
Альбатрос (переклад І. Драча) Буває, пливучи дорогами морськими, Аби розвіятись, полюють моряки На альбатросів тих, що в вишині над ними Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки. Коли на палубу вже люта сила збила, Король небес, що знав всі грози без числа. Волочить важко так свої великі крила, Мов сніжно-білі два розкинуті весла. Крилатий мандрівник - який незграбний в рухах, В польоті буйнокрил - каліка на ногах! Ще й дражняться - той в дзьоб йому із люльки дмуха, А той, глузуючи, кульгає, ніби птах! Поете! Князю хмар твоя подібна сила, Між блискавок ти свій у грозовій імлі; Але під шал образ перешкоджають крила Тобі, вигнанцеві, ступати по землі. АЛЬБАТРОС (переклад М.Терещенка) Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів
На палубу несуть ясних висот владику. I сумно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло. Мандрівник зборканий знесилено ступає! Плавець повітряний незграбний і смішний! Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає, А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий. Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі. ВІДПОВІДНОСТІ Природа — мудрий храм, де ряд колон живих нечутно шепчеться, як вечоріє днина, лісами символів проходить там людина і зустріва привітний погляд їх. Як верховинських лун глухі, протяжні гуки зливаються в акорд протяжний і міцний, де все з'єдналося: і ніч, і день ясний,— так сполучаються парфуми, барви й звуки. Є свіжі пахощі, як тільця немовлят, зелені, як лука, м'які, як звук гобоя, і є торжественно-розпусний аромат,— дух амбри, ладану, дух пижма і бензоя, що в безкрай шириться, як і саме життя,— у нім екстаза дум, в нім захват почуття. ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ (Перекладач Михайло Драй-Хмара) Вечірній час прийшов. На кожній стебелині
Вже квіти куряться, немов кадильний дим; ридає скрипка десь, як серце в самотині; меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні; сумна краса небес в спокої віковім. Ридає скрипка десь, як серце в самотині, зненавидівши те, що чорним звуть нічим; сумна краса небес в спокої віковім, пірнуло сонце в кров, що застигає в сині... Зненавидівши те, що чорним звуть нічим, шукає серце втіх в минулій світлій днині. Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині, а слід горить в мені потиром золотим. жүктеу/скачать 16.9 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|