Та конституційно-правові аспекти
жүктеу/скачать 1.58 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ПЕРЕДМОВА
- Глава 1. НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ І НАЦІОНАЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ
| НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМ. ЯРОСЛАВА МУДРОГО Віктор
НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ 
Харківська правозахисна група Харків «ФОЛІО»
2  003
ББК 67.3
К60 Художник-оформлювач Олександр Агєєв Монографія рекомендована до опублікування рішенням Вченої ради Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Протокол № 6 від 17 січня 2003 року РЕЦЕНЗЕНТИ: В. Б. Авер’янов, доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, член-кореспондент Академії правових наук України (спеціальність – 12.00.02); Н. М. Мироненко, доктор юридичних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту права імені Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, член-кореспондент Академії правових наук України (спеціальність – 12.00.02) Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: Монографія / К60 Харківська правозахисна група; Худож.-оформлювач О. Агєєв. – Харків: Фоліо, 2003. – 240 с. ISBN 966-03-2112-0. Монографія присвячена дослідженню національно-етнічних відносин та проблем їх конституційно-правового регулювання в Україні. У роботі аналізуються теоретичні засади національно-етнічних відносин, їх поняття та структура, питання національного самовизначення, правовий статус національних меншин, зарубіжний та вітчизняний досвід конституційно-правового регулювання національно-етнічних відносин. Основна увага приділяється питанням національно-етнічної самоідентифікації особи, правового регулювання мовних відносин, практиці використання національно-етнічного чинника в системі територіальної організації різних держав, проблемі поняття та змісту національно-культурної автономії. Для науковців, аспірантів, студентів юридичних вузів та факультетів, усіх, хто цікавиться проблемами розвитку національно-етнічних відносин, забезпечення прав національних меншин, прав та свобод людини і громадянина в цілому. ББК 67.3
ЗмістПередмова 4 Глава 1. НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ І НАЦІОНАЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ § 1. Феномен «національного» й «етнічного»: співвідношення понять 6 § 2. Національно-етнічні (міжнаціональні, міжетнічні) відносини:
§ 3. Національний суверенітет та національне самовизначення: питання теорії та український досвід 53 § 4. Національне самовизначення та статус національних меншин 88 Глава 2. КОНСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
§ 1. Національно-етнічний чинник у конституційному регулюванні зарубіжних країн 111 § 2. Конституційне регулювання національно-етнічних відносин в Україні 124 Глава 3. БАГАТОМАНІТНІСТЬ ПРОЯВІВ
§ 1. Національно-етнічна самоідентифікація особи 135 § 2. Правове регулювання мовних відносин в Україні 170 § 3. Національно-етнічний чинник у системі територіальної організації держави 196 § 4. Національно-культурна автономія: поняття та зміст 222
ПЕРЕДМОВАВсупереч численним прогнозам вплив національно-етнічних чинників на соціальні процеси не лише не зменшився на сучасному етапі розвитку людства, але й значно зріс. Одночасно на рівень, зміст, спрямованість і результати спілкування різних національно-етнічних спільнот між собою впливають різноманітні фактори (духовно-культурні, психологічні, економічні, соціальні, політичні). У свою чергу і національно-етнічні (міжнаціональні, міжетнічні) відносини суттєво впливають на розвиток різноманітних сфер життєдіяльності особи, функціонування інститутів громадянського суспільства та держави. Особливість запропонованого дослідження полягає передусім у тому, що у ньому, по-перше, національно-етнічні відносини в Україні досліджуються в аспекті конституційно-правового регулювання, а, по-друге, аналізуються не лише відносини різних національних меншин між собою та з державою, але й відносини між національними меншинами та так званою титульною національно-етнічною спільнотою. При цьому досліджується рівень збереження національної самобутності та задоволення національно-етнічних потреб, інтересів, прагнень і уподобань не лише національних меншин, а й титульної національно-етнічної спільноти. Такий підхід видається більш продуктивним, ніж просте акцентування уваги на проблемах виключно національних меншин, адже він дає змогу, з одного боку, визначати і враховувати ступінь комфортності життєдіяльності представників тієї чи іншої меншини, а з другого – встановити, яким чином стан задоволення національно-культурних потреб представників титульної національно-етнічної спільноти впливає на забезпечення вільного національно-етнічного розвитку національних меншин. В Україні титульна національно-етнічна спільнота протягом тривалого часу перебувала у стані обмеженої в аспекті розвитку національної самобутності меншини. У зв’язку з цим серед значної частини її представників набули поширення такі явища, як конформізм, відчуття другосортності, меншовартості, другорядності своєї культури, що обумовлює своєрідний вплив на стан міжнаціонального спілкування, національно-етнічний розвиток різних спільнот та перспективи досягнення міжнаціональної злагоди в українському суспільстві. Монографія складається з трьох глав, які об’єднують 10 параграфів. У роботі проводиться співставлення понять «національне» й «етнічне», досліджуються теоретичні засади національно-етнічних відносин, їх поняття та структура, питання національного самовизначення, правовий статус національних меншин, необхідність урахування національно-етнічного чинника у правовому регулюванні суспільних відносин, форми використання та врахування національно-етнічного чинника у зарубіжному та вітчизняному конституційному регулюванні. Головна увага приділяється актуальним проблемам конституційно-правового регулювання національно-етнічних відносин в Україні, питанням національно-етнічної самоідентифікації особи, правового регулювання мовних відносин, практиці використання національно-етнічного чинника в системі територіальної організації держави, проблемі поняття та змісту національно-культурної автономії. На підставі переосмислення вітчизняного та зарубіжного досвіду використання національно-етнічного чинника в конституційно-правовому регулюванні, а також міжнародно-правових документів, що стосуються забезпечення прав національних меншин та збереження їх національної самобутності, у монографії подається власне бачення ролі національно-етнічного чинника в розвитку суспільства, держави та права, тенденцій та закономірностей подальшого розвитку національно-етнічних відносин у сучасному світі, а також можливості використання національно-етнічного чинника в конституційно-правовому регулюванні. З огляду на те, що національно-етнічні відносини становлять собою досить складну, своєрідну, специфічну, «тонку» й разом з тим делікатну сферу суспільних відносин, посилання на літературні джерела в монографії подаються у переважній більшості зі збереженням орфографії та стилю авторів, а ті з них, які ще не видані українською мовою, – в авторському перекладі.
«Є закон людської природи й культури, згідно з яким усе велике може бути висловлено людиною або народом лише по-своєму, і все геніальне народжується саме в лоні національного досвіду, духу й укладу. Денаціоналізуючись, людина втрачає доступ до найглибших джерел і до найсвятіших вогнищ життя, бо ці джерела і вогнища завжди національні». І. О. Ільїн, 1935 р. Глава 1. НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ
|