Володимир Шаян «Віра предків наших»
жүктеу/скачать 6.01 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- А в що віруваті зробить висновки вже сами…
| Володимир Шаян
«Віра предків наших» 
UKRAINIAN NATIVE FAITH 8VУATУNУA DAZHBOZHA Head Office, 21 Munn Street Hamilton, Ontario, CANADA L8V 1К1
Foreword ..................................................7 Передмова................................................12 Великий Бог.............................................18 Аналіза Влес Книги . . .....................................38 Найвище Світло .........................................148 Найвища Святість .......................................182 Про Перуна Знання Таємне..............................265 Слово про Похід Ігоря ..................................317 Богиня Світання ........................................337 Постать Берези ..........................................367 Джерело Сили Української Культури.....................429 Священний Героїзм .....................................448 Проблема Української Віри ..............................466 Сковорода й Духове Обличчя України у XVIII сторіччі ... .478 Етичні, Соціологічні й Педагогічні Погляди Г. Сковороди .. .496 Основна Сила Творчости Т.Шевченка ....................525 Іван Франко — Син свого Народу............... ........598 Праці про Лесю Українку (перша, друга й третя)..........606 Праці про О. Ольжича (перша, друга й третя).............702 Прапор України.........................................749 Тризуб..................................................765 Дунай, Дніпро й Дністер ................................778 Студії над Ведійською Думкою (дві частини) .............823 Висновок................................................877 Показник ........... ..................................887 Зміст....................................................893 893
ЛЮБІ УКРАЇНЦІ! Ця передмова друкується задля того, щоб ви мали змогу зрозуміти чи існуєрізниця поміж Вірою наших предків, яка називається "ПРАВОСЛАВНА", тобто — Віра, що славить сили, які правлять Всесвітом і які називалися "БОГ", і — християнською релігією. СЛОВО "БОГ" похідне від санскритського ("Бату" — багато даючого, тобто Дажбог). Воно вперше виникло в Праукраїні, як назва Тих вищих сил, що правлять Всесвітом і люди згідно цього вірування не раби (як у християн), а — Дажбожі діти. СЛОВА "ПРАВОСЛАВ'Я", "БОГ", "СЛАВИТИ", "МОЛВЛЕННЯ" використані християнством з Віри наших предків. Живучи по законам "Православного" праукраїнського вірування, наші пращури досягли великих духовних і культурних набутків, що стверджено дослідженнями археологів, лінгвістів-санскритологів, істориків. А завдячуючи християнській релігії, яка утворена на культурних набутках іншої нації (непритаманних ментальності і світогляду етнічних українців) накинутої насильницьким князем ВОЛОДИМИРОМ-БАЗИЛЕМ, Україна і українська нація без свого ідеологічного стержня, тобто Рідної Віри, дійшли такого стану, який ми маємо зараз. В підтвердження цієї думки висловлювались найкращі сини і доньки Української нації: Т.ШЕВЧЕНКО: "Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить." "Усе брехня І в Римі, і у Візантії Ніколи правди не було." "За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого одурено), Багряницями закрито І розп'ятієм добито? Не добито! Стрепенися!" "Не хрестись, І не клянись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде І візантійський (Cаваоф одурbnbІ Не одурить Бо ї Карать і милувать не буде: Ми не раби його "Молітесь Богові одному, Молітесь правді на землі, А більше на землі нікому Не поклоняйтесь!" "Наробив ти, Христе, лиха! А переіначив Людей Божих?! котилися І наші козачі Дурні голови за правду, За віру христову, Упивались і чужої, І своєї крові: "Будем, брате, з багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленими піч топити А кропилом будем, брате. Нову хату вимітати!" "Церков домовина Розвалиться... і з під неї Встане Україна і розвіє тьму неволі Світ правди засвітить!" ЛЕСЯ УКРАЇНКА: "В руїнах тепера єдиий наш храм, Вороги найсвятіше сплямили. На твоїм олтарі неправдивим богам Чужинці вогонь запалили." "Учили ви мене любити ближніх, Так научіть мене їх боронити, А не дивитись, опустившируки, Як в братстві браття погибають."
"Подумай добре, що Господь (христос) велів, Любіть - казав він - своїх ворогів. А ворог правди, ворог світла й волі Не варт любови нашої ніколи."
Про Біблію і біблійного змія: "Ввесь потоп не із вищого небі нам даний, Алеадськая зміїна челюсті, відригнула, Розливаючи, його розілляла..." "Заслужив цей Змій за гам Відрити, роздори, піни, муки На всесвітній сміх омерзення і Зневагу!» «Читати біблію і слухати брехню – це одне і те ж».
Лишиться з нього попелище. З корінням виривай культуру. Яка народу творить мури! Вбивай його прадавню віру, Щоб в скарби він свої не вірив, Щоб був непевний сам себе! Корчуй фолкльор — народню творчість. Бо в ній палає дух пророчий, Що може люд той розбудить, Який зуміє вмить прозріть. Плюгав поетів, їхні твори, В безсилих — завжди дух покори! Коли все їхнє вщент розбити. Тоді їх легко покорити. Отак цілі тисячоліття Упоювали в нас: „Все сміття, Що ваш створив поганський дух. Трощи і нищ усе навкруг, Щоби нащадки не уздріли, Що предки ваші щось творили, -А щоб вони служили нам — Своїм новим володарям! Коли ми ваше все понищим, Тоді в своїх книжках напишем: На світі все створили ми, А ви — сліпі й глухі раби." Той, хто існує з запозичень, Від всіх залежний раб одвічний. Коли підірване коріння, Не дасть вже плоду деревина. Культуру давшою віками Корчуєм вашими ж руками, Щоб наше зверху все було Й на цілий світ вогнем цвіло. — Що є у вас? Перун роздертий? У нас он Зевс стоїть безсмертний І кожен на землі школяр Зна: Зевс богів всіх володар. Отак нас дурять, як дурили І обривають духу крила, Щоб не летіли ми в зеніт, Щоби без нас здобути світ. 25.4.76 Ставок красою чарував своєю, Вода мінилась барвами, як скло, Але його правдивою душею Було могутнє щедре джерело.
Несли коромисло веселки на плечі, Поки тримала їх джерельна сила, Життя, красу і радість даючи. Якби це джерело все вщент погасло. Ставок би щез з бурштинових долонь. Ставок цвіте вогнів суцвіттям рясно, Як в джерелі цвіте життя вогонь. В події кожній і у справі кожній Є джерело — захований бурштин, І мудрість лиш тоді непереможна, Коли знаходить ввесь зв'язок причин. Бо кожна річ — це форма, це омана, Захована в ній часто інша суть, І у житті лиш той буває паном, Хто джерело причин зумів збагнуть. 17.12.74
І творить діл зірниці, Аж поки в ньому віри вир Б'є джерелом з криниці. Це потаємне джерело Несе потоки цілі: Народ черпає з них добро — Життя могутні сили! Народ як схочеш знищить ти — Згасити в нім горіння, То перерви життя дроти, Підріж його коріння! Зруйнуй лиш віри джерело — Народ увесь зів'яне, Бо висохне джерельне дно, Звідкіль він соки тягне. Бо ж звідки буде він тягти Життя могутні соки? Без віри — мертві всі думки І мрій нема високих. Народ живе, народ росте І доти чуда творить, Аж доки джерело просте Пульсує і говорить. 17. 11.74
Бог мудрости, добра, снаги, Він розум дав людині. Сварог мав декілька синів — Вершити мали справи Серед лісів, серед ланів, Жорстокі і ласкаві. Найстарший син — це був Перун, Бог блискавки і грому. Він Дощ пускав на зелень рун, Гасив посухи втому. Перун — це найгрізніший Бог У нашім давнім краї. Він Бог війни і Бог тривог — Він блискавки метає. А Хоре — це Сонце преясне, Що ллє теплінь і світло. Уce буя, усе росте Врожайно і привітно.
Бог Сонця в людськім світі, Який на берегах Дніпра Допомагав всім жити. А Велес — це вже Бог-чабан І дбав він про скотарство, А, часом, доглядав і лан, Бо дбав про господарство. Стрибог — недобрий Бог Вітрів, Він ломить все і нищить. Як попадеш у шал і гнів — Залишить пустирище. Сварог — Бог Світла, Бог богів У давній Україні, Бог мудрости, добра, снаги, Він розум дав людині. 24.12.74
Яка вона могутня і прекрасна! Багато б'ють її тисячоліть І до сьогодні не здолають вбить! Колись була це світова культура, Що зводила цивілізацій мури: З її коріння Греція і Рим, З її коріння мов могутній грім. І кожен вигук — чудотворна іскра, Що запалала думкою барвисто І почала творити чудеса, І відкривати землю й небеса. Культура наша премогутня гасне, Бо скарб ми не творили повсякчасно. Ми нищили ввесь час свою основу — Старовину незрівняно-чудову. Чи ми приречені до скону, до загину? Залежить це від тебе все, людино! — Чи ти зумієш з обвуглілих слів Нових думок викрешувать вогні. 17.2.76
Коли вона весела і щаслива, Коли гармонія у неї у душі І не хвилюється вона і не спішить. Та вистачить сказати щось невчасно — І зникнуть вмить гармонія і щастя, А як веселости всі знищені вітрила, Тоді в душі немає плисти сили. Уранці, як людина ще півспляча, Не починай розмови про невдачі, — Руйнуєш ти в душі спокійний настрій, Бо починаєш день новий з нещастя. Коли ж людина день взяла за роги І бачить вже дороги перемоги. Ти можеш їй щось прикре говорить, Бо ти її не зможеш вже зломить! Запам'ятай: ніколи вранці-рано Не говори й не думай про погане! Світ погребує віри і пісень. Щоб був щасливим благодатним день! 18.3.74 РОЗКОПКИ — ЦЕ ШЛЯХИ ДО ПРАВДИ Розкопки — це шляхи до правди, До джерела тих таємниць, Які тривожать серце завжди, Які вливають в душу міць! І кожен черепок чи жбанок — Це довгий, довгий шерег днів... В тих днях заховано світанок Минулих подвигів, боїв. Чим більше скарбів — легше жити, Бо давнина — духовий скарб, Який дорожчий самоцвітів — Ховає предків творчий дар. Уce, що зміг створити геній Впродовж віків, тисячоліть, Ховає таїни незбагненні — Там мудрости клейнод лежить. В історії — могутня сила. Живе в ній духу джерело. Археологія — це крила — Туди, де сховано добро. Статуя й черепочок кожний Навчають хто ми, звідкіля, Русь прославлена земля! 31.10.74
Помпує вогонь із безодні, І дуб прекремезний з безодні встає На величну славу Господню. Галузку, мов руку, відірве бурвій, Та велет зализує рани, І знову з життям устає він на бій На злість буревіям-тиранам. Коріння — це жили, немов мотузки, Тримають зелене вітрило. Якщо ж ти перервеш ці жили-зв'язки — Умить спопеліють всі крила! Коріння — це суть, це оте джерело, Звідкіль підіймаються віти! Вони ловлять сонця ласкаве тепло І ліплять плоди всі на світі! Коріння людини — це віра століть, Це сила звичаїв, традицій, — Вогонь це буття, що священно горить, Цілюща вода із криниці. Коріння здорове — людина росте, — На світі докопує чуда. Як корінь усохне — загинуло все: Людину затоптують люди. На світі лиш ціниться той, хто дає, Хто робить, дерзає і творить, — А творять лиш ті, в кого є щось своє — Вогонь, що несе у простори! 14.4.75 Є мудрість рідна і чужа. Чужа — шматує душу й тіло І треба гострого ножа, Щоб ним орудувати вміло.
Поглянеш: це вино прекрасне — В нім золото горить і мідь, А в нім — загибель передчасна. Чужі думки, мов павуки, Ссуть з нас останню кров і соки. Прокляті ті чужі думки, Що убивають нам пророків! Все наше — то ніщо'та, тлінь, А ми ж жили тисячоліття! Вони ж співають нам „амінь" І нам плюють в святе обличчя. Чужі думки — це смерть, це бич, Що нищать нас на кроці кожнім: З історії створили ніч, З культури — гріб страшний, порожній.
Чужих думок, що нас обсіли, І стане перед нами світ Новий, наш рідний і красивий! Історія не буде — дим, В якій лише самі поразки. Воскресне все геройство в ній І перемог безсмертних казка! Вітчизно, серця не вбивай, Що ти — ніхто, що ти недавня, — Старий твій кімерійський край — Твоє Трипілля дуже славне! Хай оживуть звичаї всі, Які вбивали ми віками, Засяє дух наш у красі, Надхненний нашими думками! Тоді побачимо ми світ В новій і творчій перспективі І будемо стрічати світ Надхненно, радісно й щасливо! 10.11.76
І ти в тім лісі стережись: Росте тут терен — кропива, Чар-зілля і бурян-трава. Стирчить отруйливий бур'ян, Що смерть несе і безліч ран; І лікувальних безліч трав, Щоб навмання ти не збирав. Чаклунський небезпечний ліс, І несподіванки тут скрізь: Хоч квітка чаром ось горить, Краса тебе ця може вбить. Ростуть рослини — хижаки, Що соки з інших п'ють роки, Квітки подібні до сільця І ловлять мошок без кінця. Та науковці мали хист — Дали рослинам назви й зміст. Серед людей — неменш порід — їх теж би сортувати слід. 30. 9. 70 Наші вчені всі найкращі У чужинців вчились всюди — Погляди чужі, не наші, Скрізь несли в нас поміж люди.
Німці, римляни і греки. їхні твердження-секрети- Це „табу" з віків далеких. І ніхто не заперечить. Не покаже думку власну, — І калічать, безперечно, Справжню істину прекрасну! Де наука наша рідна Не зі шепоту повторень. Що відважно і побідно Всю стару неправду боре? Думку треба мати власну Без повторень, запозичень, Щоб творити скарб прекрасний Так, як українцям личить! Гей не сій скрізь меншевартість, Що впоїли в нас чужинці, А переосмислюй вартість З погляду всіх українців! Киньмо геть чужі всі призми, Що викривлюють події — З погляду негативізму Нам малюють кожну дію! Час осмислити всі скарби І події по-своєму, І у позитивних барвах Передати кожну тему. Розчинені в нас душі навстіж, Розчинені вони для всіх. Лежать тут гори скарбів справжніх: Довіра,
щирість, правда,
сміх. Заходь, будь гостем у господі, Сідай за наш гостинний стіл, Бо, може, в світі, при нагоді, Про нас розкажеш кілька слів! Заходять подорожні різні І тут гостюють, сплять і п'ють, І враз, мов переможці грізні, Грабують, нищать нас і б'ють! Ми кричимо: — О добрий Боже, За що жорстока кара з кар? Чом зрозуміти гість не може Чеснот святий величний дар? Чом мусять грабувати й бити Нас різні зайди без кінця? — Світ може тих лиш розуміти, V кого замкнені серця! Не відкривайте душі навстіж, Бо ввірвуться туди вовки — На брамах душ потрібні завжди Найкращі на землі замки! 13.4.74 Рушниць не треба, ні гармат, Щоби безсилих подолать. Як вирвать корінь — віру їх, — Народ усохне, мов горіх.
У душах наших. Мов сичі, Сичать, що нам приходить смерть, Яка нас спопелить ущерть. Бо ми ж — ніхто, бо нас — нема: Культура знищена дотла, Т віри вирване крило — Пора спускатися на дно! Залиш минуле — мотлох, хлам! Мандруй ти до всесвітніх брам! Там кращі соняшні світи, Там дух новий віднайдеш ти! Той дух новий доби, вогню. Мов сальва радісному дню! Там націй вже нема й різниць: Народи всі — єдина міць! Нас визволяють із ярма Кайданів духу... Та дарма! Як вірити у казку-рай, Коли наш підбивають край?
Чекати скільки ж нам століть. Щоб ту обіцянку зустріть Жадану волю не в ,раю", А в рідному, своїм краю? 4.—.76
Предки дають У майбутнє нам крила. Предки навчають вірі, звичаю — Вірно служити рідному краю. Предки — це сонце, предки — криниця — Мудрого досвіду повна скарбниця. Предки — дороги, шляхів панорами, — Нам відчиняють в майбутнє всі брами. Предки — ясне джерело мого роду. Предки — батьки України-народу, І тільки по їхніх йдучи заповітах. Можна своє самобутнє творити. 16.4.75
Для неї він підданців підбива, Щоби народ безсилий і байдужий Без спротиву всі скарби віддавав. Скрізь хвалить він чужі краї і плеса, — Там непомильна думка і душа. Він захищає власні інтереси, — Народ і край свій рідний захища! Чужий пророк змете усі надбання, Що склав народ впродовж тисячоліть, Підірве корінь — фундамент єднання — Джерельна зникне життєдайна нить! В своїй землі пророк народу служить, Боліє ним і знає скарги всі. Чужий пророк до всього скрізь байдужий Народ не свій веде на манівці. Лиш свій пророк все зрозуміти вміє — Для нього — святощі традиції й народ, Для нього — всі святі думки і мрії, Які бороли мури перешкод! Не вір: „В своїй землі нема пророка". Це вигадка, це душ вогненний бич. Народи, де були свої пророки, Є переможцями усіх тисячоріч! 15.4.74 От, коли людина сита, їй вже не потрібно світу. Цілий світ хоч забирай, Бо у неї в шлунку — рай! І вона тоді ледача — Цілий світ уже не бачить, їй одне лише кортить: В холодочку відпочить! Що їй подвиги, ідеї, Як найкраще біля неї , І такого вже добра В світі цілому нема?! Як людину голод тисне, Голод лютий, ненависний, Розум дістає і сприт, — Ввесь здобути хоче світ! Зовсім іншу має вдачу, Враз по-іншому все бачить: Перепон нема, границь, — Є мета і віра й міць! Звичаї наші — скарб прекрасний, В них мудрість всіх тисячоліть, — Ніколи наш народ не згасне, Як буде звичаї цінить! Пікассо змалював людину, Що вся пішла в живіт-гарбуз. Ану, задумайсь на хвилину, Чи це не геніяльність муз? Скільки рослин іде у гичку Або іде у пустоцвіт? Як сила волі невеличка, Тоді людина йде в живіт. Керує шлунок, а не розум Її малесеньким життям Для неї їжа, мов наркоза,
Яке їй діло до мети? Метою шлунок служить в неї, Все ж інше — мертве у житті. Пікассо віддзеркалив вміло, Щоб тут творити кращий світ, Душа повинна мати крила, Щоб не горою був живіт. 21.11.74
The Society of the Vkrainian Native Faith in Hamilton, Ontario, Canada, who publish the quarterly Ukrainske Vidrodzhennia, in which tliey often include the works of the late Professor Wolodymyr Shayan, have decided to compile several of his more significant works in one volume entitled The Faith of Our Ancestors, lo preserve Ihem for tlieir historical and culturcd content. Such a title is jmtified because some works contain an entire layout of the ancestral faith, while others соп-tain only specific elements; but together tliey create a sense of conti-nuity. I was glad to undertake the task of wriling the foreword as it provided те with the opportunity to give an account of where the archives of Wolodymyr Shayan тау be found. Professor Sliayan was a many-faceted individual. Не was a Sanskritologist, a philosopher, а poet and the author of many educational and publicistic investigations-Не was born in Lviv, Ukraine on August 2 ,1908 and died in London, England on July 15,1974, as a result of an extended heart illness, which was first diagnosed in 1947. His father tvas a sargeant in the Austrian ,rmy and during the Polish occupation of Halychyna, a region of Ukraine lying west of the Dnipro river, worked as a clerk on the road. His moiher descended from a family who had Uved in the village Dobrostany for tnany generations. Wolodymyr Shayan graduated with honours from an academic program at the Lviv Gymnasium in 1927, after which he continued his studies at the University of Lviv in Philosophy, Samkrit, European Languages and Literature. His instructor in Sanskritology tvas Professor Stefan Stasiak. Professor Shdyan considers his spiritual enlightment to have occured during 1934, while he was staying with some Hutsul youths on the Carpathian mountain Grekliit. It was during this time that he felt within the depth of the folklore surrounding him and made a commitment to himself to revive the ancestral Ukrainian jaiih by establishing an "Order of the Knights'. In later years, he further developed this idea in the form of а Pan-Aryan Renaissance. ln London, Wolodymyr. Shayan was well known for his ency-clopaedic knowledge, diverse intereats ond untiring work in the Ukrain-ian Community. Не spent many years working in London as Director °f the Taras Shevchenko Library at the Association of Vkrainians in 7 Great Britain and lield various offices within the organization. This was a very active period in his Ще, during which he did much writing and public speaking, in London and at intematiorwl conventions of PEN (Poets, Essayists and Novelists) їп defense of imprisoned Ukrain-ian members of the Resistance movement in Ukraine (notably dissident Valentyn Moroz); was published in the Free World Press; was a mern-ber of the European branch of UFAS (Vkrainian Free Academy of Science) and was its President; was Chairman of the Orientalists and President of the Associalion of Free Journalists; and was Vice-President of both the British League of Freedom and of PEN- The above biographical information tvas iaken from an article by M. Rusich in the journal Svitannya after the death of Wolodymyr Shayan in 1974 and from several Letters to Friends. The quarterly publication Svitannya has been published in Toronto, Canada since 1968. Most of the editors and co-workers on staff held a high regard for tlie works of Wolodymyr Shayan and for his research into the faith of our ancestors, but only one staff member was actually a member o/ the "Order of Knights". То some friends u-ho wrote Prof. Shatjcm asking questions about the Order, he replied that "a full understanding would require 20 years of training, but he tvas a Uttle pressed for time-" From his Letters to Friends, which spanned over the years 1968-1974, it appears that Prof. Shayan first organized the "Order of Knights Boha Sotitzia (God of The Sun)" in November, 1943 in Lviv as a semi-reli-gious, semi-political venture. The members made knightly oaths of aUegiance. То those Knights (membera) who did not join the ranks of evacuees to Western Europe, he gave the order to join the Ukrainian lnsurgent Army — VPA. Studying the archives of the Ukrainian Insurgent Army, the author of this foreword unexpectedly found in the eight volume, on page 173, the following section: "The insurgent group, by the пате of Perun, between the villages of Hrabyne and Pidzvi-rynetz, in ifie Komarniansky region, on 04/09/1944, rescued seven arrested from the village Poverhiv. Of 57 Soviet escorts, 45 were killed and one was taken prisoner." How proud Wolodytnyr Shayan would have been had he lived long enought to read for himself ihat section in the eight vohtme of ihe archiv-e» of the UPA, of what must mrely have been his most honowable Knights! We believe this group must certctinly have been comprised of 8 Knights of the Order because who ehe would have gone under the пате Perun, an ancient diety? lt is very possible that in the Free World, among those emigrated from the Vkrainian lnsurgent Army, someone might have contributed this information. In Augsburg, Germany, Professor Wolodymyr Shayan organized a second contingent of the "Order of Boha Sontzia" which took inembers from the displaced persons camps. However, as these mem-bers moved overseas, this contingent became inactive. In spite of the distance, from 1971 un, Prof. Shayan called on its members several times to return. When his attempts tvere unsuccesful, he wrote in his Letters to Friends, that he was "forced to become a lone soldier on the field of battle". Almost simultaneously, he sent us a message in an unusual 'telegram style that "a squabble has arisen and that he asks tis not lo become involved, because he has по friends there". A few years later, he wrote "How very fortunate that you did not become а part of that squabble'. Perhaps, without any concrete evidence, such messages indicated, if only to hiis prophetic vision, "the fields of battle". Prof. Shayan tvas a mystic and it must be emphasized thai he judged "unknightly means of struggle as slanderuus and so forth". However, due to his failing health and high blood pressure, ive were all concerned about him and sincerely wished to assist him without involving ourselves in vague situations. Thus on the initiative of pdejt Levko Romen, Engineer Nestor Rohowsky and myself, the quarterly Sviitamiya in 1972 evolved into the lnstitute of Wolodymyr Shayan, which we officially incorporated in Canada. This was probably the first lnstitute in Vkrainian history founded during the і Ufetime of an individual it would commemorate. Funded by the Instittste and 28 members-founders, including the author Mikola Ponedilok and patron of Lilerature and Arts, CounseUor Theodore Humeniuk, several works of Professor Wolodymyr Shayan were published, among them Htyhoriy Skovoroda — the Knight of the Saored Battie. TJte Institute ilself was a great joy to the Professor as tvas the fact that in 1972 a group of younger generation Ukrainians joined him, among tliem Engineer Vyshata Svyatoslavych (pseudonym) who shared his ideaU. The Professor grew very fond of him and made him hia desig-nated protege, in the event that some unforeseen misfortune befeU him. [The engineer] Vyshata Scyatoslavych tvrote a nutnber of investigative articles on the subject of pre-Christian times and our ancestral faith, but, to our deepest regrct, died prematurely on May 7, 1981. We refer any future researchers oj the professor's works to his article Source af 'Strength of Ukrainian Culture, which has been included in this col lection. The names of all his works are listed at ihe end of the volume. Otdy one article, entitled Volodar Bohiv і Vsesvitu — Viroznavcha slu-dia p« Решпа-Ішіш, could not be included as it could not be located in ihe archives. The professor often mentioned working on it in his Letters t Friends. It is highly possible that he eighter did not have time to complete it, от thai his reference tp 'writing' the arlicle was to be understood as being written by sorne mystical means, perfmps in one of his former lives, as he devoutly believed in reincarnation. Such practices belong in the sphere of 'Sacred Knowledge. The works of Prof. Shayan wtll be of significant literary interest to educators and academics in a future free Vkraine- ln current times, such an undertaking may have been attempted by someone such ae Oles Berdnyk, who shared Ms spiritual ideals, but tvere there freedam of the press. Prof. R. W. Kuchar (author R. Wolodymyr) from Huys, Kansas, U.S.A., who was co-editor of Svitaraiya, made tbe following comments about the late professor in the journal Vyzvolnyj Shliaeh tn London, July-August 1975 issue, pp. 839-840: "The toorks of Wolodymyr Shayan are notable in their ideological, nationaUstic and philosophical content. The originality in the style of his poetry and his prose is dis-tinctive in its strong individualistic tone, its highly spiritual and inteU lectual emphasis and its richness in national symbolism and pathos, and in its use of metaphors, poetic hyperboles, and histo-riosophical baroque ornamentation. The ihoughts and ideas contained overwhelm the lyrical incUnations and expressions. His poetry, ideo-logy and prose are equally consistent and logical as he concentrates on content and his works are basically devoted to the Vkrainian nationalistic spiritual beliefs in pre-Christian times. .... Wolodymyr Shayan was a unique practician and theorist of Ukrainian nationalism but in his philosophical concepts, he was а foUower of H. Skovoroda. On both subjects of research and interpre-tation of Ukrainian mythology and ancient legends, he left significant tvorks, marked with mysticism of his unique individuality. The follow-ing is a typical Shayan "Creed": New Order's Myth — New WorlcTs Sun, — On the towers of blue horizon let shine upon the world. The golden shield of the Knight fasten, fasten in the sky, ln the Universe a new Sun, the one you will create! (Excerpt from Ballad about the Sun, loose translation) Profes8or Wolodymyr Shayan found himself in a more fortunate situation, as did philosopher Hryhoriy Skovoroda, when 118 years following his death, a patriotic Vkrainian villager-philanthropist, Ra-dzikhovsky, approached publisher Bonch-Bruyevich tvith a sum of 2,000 rubek for ihe purpose of publishing a collection of the works of Hry-horiy Skovoroda. Nou, a veteran of the Ukrainian Insurgent Army, the Rev. Slavyn Уaworsky of the Ukrdinian Native Faith (nee Stefan lhtia-tevich-Уaworsky) donated $14,500 for the publication of this great volume, The Faith of Our Ancestors. The generosity of Rev. Уaworsky will certainhj be of great value to the preservation of Ihe history of Ukrainian culture and especially of the history of the Ukrainian Native Faith. Prof. Shayan repeatedly emphasized, that "in his myth about Perun, the Order cultivated a tnanifestation of Being. In Being, there are stronger efforts, some more complicaied, some tnore significant ihan the Word. A Knightly Deed is regarded in the Order as possess-' ing such strength." The Rev. Уaworsky is not a very wealthy man, and l it is likely that he gave all that he had set aside- While he was not personally acquainted with Prof. Shayan, and tvas not a member of his Order, he instinclively felt within the Law of the Order regarding the Manifestation of Being. Simultaneously, he chivalrously surpassed his fight as a UPA soldier in carrying out his Knightly Deed. A sincere ihanks is also due to the Council of the Vkrainian Native Faith in Hamilton, Canada, headed by the Very Rev. Myroahiv Sitnik, for undertaking the monumental task of preparing this «rcut volume for publication and to Mrs. Lada Sitnik and Mrs. Vera () Braga for their assistance in transcribing old handwritten artulrs, editing, etc. In closing, I offer the following account regarding the archivtt of Professor Wolodymyr Shayan: his expansive library has been doiuil ed for the use of the Ukrainian community at the Research Institut-'Vkrainica' at ihe Ukrainian Ctdiural Centre on Christie Street, Toronto, Canada, under the direction of Dr. Oleh Romanyshyn. There wiU be kept a registry containing clippings of aU printed publicity regarding Professor Wolodymyr Shayan. Translations of the Orders publications, correspondence and original manuscripts, on the advice of the late Senator Paul Уuzyk and Prof. Komtantine Bida, friends of Prof. Shayan, have been placed in the Canadian Federal Archives, in Ottawa at 395 WelKngton Street, in twelve cartons coded MG-31-H-100. Therefore, for publication in futurc volumes are left a poetic legacy, publicity, publications of the Order, and perhaps some other works which Prof. Wolodymyr Shayan did not forward to us. ETERNAL GLORУ ТО Н1М. Laryssu Murovych ПЕРЕДМОВА Об'єднання Українців Рідної Віри, що видає в Гамільтоні, Онтаріо, Канада журнал „Українське Відродження" і в ньому завжди друкує праці сл. п. Професора Володимира Шаяна, постановило видати деякі його важливіші твори в одній книзі під назвою „ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ", щоб зберегти їх для історії нашої культури. Така назва виправдовується тим, що хоч в деяких творах в суцільний виклад Віри наших Предків, а в інших тільки деякі Ті елементи, то всі вони разом творять oднy неподільну цілість. На прохання написати передмову я радо погодилась, бо ж при цій нагоді матиму й можливість позвітувати де знаходяться архіви Володимира Шаяна. Професор Володимир Шаян був дуже кольоритною індивідуальністю: санскритолог, філософ, поет, автор наукових і багатьох публіцистичних розвідок. Народився він у Львові 2 -го серпня, 1908-го року, а помер в Лондоні, Англія, 15-го липня, 1974-го року від серцевої недуги. Серцева недуга, як сам він писав, почалася в нього 1974-му році. Батько його був підстаршиною австрійської армй, а в часі польської окупацй Галичини — залізничним службовцем. Мати походила із старинного селянського роду в селі Доб-ростани. Володимир Шаян здав 1927 року з відзначенням Гімназійну матуру клясичного типу у Львові. Після того закінчив у Львівському університеті дуже широкий засяг студій: філософія, санскритська філологія, європейські мови й література. Його учителем на курсах санскритологи був Професор Степан Стасяк. Датою свого духового прозріння Професор Володимир Шаян уважав 1934-й рік, коли перебував у Карпатах на горі Ґрехіт у товаристві гуцульських легінів. Т. ді він відчув глибинний зміст фолкльору і рішив відродити староукраїнську віру в Лицарськім Ордені. Пізніше ця ідея здобула в нього ширше примінення в Панарійському Ренесансі. На еміграцїі Володимир Шаян був знаний своїм енциклопеоичним знанням і невтомною різноманітною діяльністю Довгі роки він працював у Лондоні Директором Бібліотеки ім. Т. Шевченка при Союзі Українців Британії на Лінден Тарденс і займав різні становища в Управі СУБ. Це був дуже активний період в його житті: численні доповіді в Англії і на міжнародніх з'їздах ПЕН (Поетів, Есеїстів, Новелістів) в обороні ув'язнених членів Руху Спротиву на Україні (найбільше Валентина Мороза), друкувався в еміграційній пресі, був членом європейської УВАН (Української Вільної Академії Наук) і її Президентом, Головою Орієнталістів і Спілки Вільних Журналістів, заступником Голови Бритійської Ліги Свободи і ПЕН. Ці інформації взято із статті М. Русича в посмертнім виданні журналу „Світання" 1974 року та з деяких „Листів до Друзів". Квартальник „Світання" почав виходити в Торонто, Онтаріо, Канада в 1968-му році. Майже всі члени редколегії і співробітники квартальника були шанувальниками творчости Професора Володимира Шаяна, його дослідів праісторії й Віри наших Предків, але членом Ордену був тільки один. Деяким друзям, що бажали вишколу в орденізмі, він відповідав, що для повного вишколу потрібно 20-ть років, але в нього немає вільного часу. Одначе, головною ціллю життя Професора В. Шаяна таки був Орден. З його „Листів до Друзів", які він розсилав від 1968-1974 років можна довідатись, що 5 листопада 1943 року він зорганізував свій перший „Орден Лицарів Бога-Сонця" у Львові, який був релігійно-політичною формацією. Усі члени склали йому лицарську присягу. Тим лицарям, що не бажали евакуюватись в західню Европу, він дав наказ стати в ряди УПА (Української Повстанської Армії). Студіюючи літописи УПА, авторка цієї передмови несподівано знайшла в 8-му томі, на ст. 173-ій такий розділ: „Повстанська група ім. Перуна між селами Грабине і Підзвіринець, Комарнянського району, відбила 4 — 9 — 1944 р. 7 арештованих із села Повергів. Із 57 погромників-конвоїрів убито 45 та одного полонено". Як дуже Професор Володимир Шаян радів би, коли б дочекався прочитати той розділ у 8 томі „Літопису УПА"! Він напевно сказав би: „Це були мої справжні й найкращі Лица-РІГ Ми віримо також, що в тій групі воювали його Лицарі, бо хто ж інший назвав би свій Відділ ім. Перуна?! Дуже мож-іиво, що на еміграції хтось поміж нашими дорогими Упістами міг би доповнити цю інформацію. В Ауґсбурзі, Німеччина, Професор В. Шаян зорганізував другу фалангу Ордену Лицарів Бога-Сонця, якого заприсяжені члени під час розселення з таборів Д. П. (дісплейст персоно) роз'їхались в різні заморські країни і той Орден чомусь перестав активізуватися. Мимо того, Професор Володимир Шаян від 1971 року не раз закликав тих лицарів до повороту. Коли ж ніхто не вернувся, він написав тоді в „Листі до Друзів", що „примушений бути одним вояком на полі бою". Майже різночасно надіслав нам дивну в телеграфічному стилі вістку, що „постала склока і я прошу Вас не встрявати до неї, бо там нема моїх друзів". Через пару років він знову написав ось таке: „Як то добре, що Ви не встрявали у ту склоку!" Можливо, що така вістка без конкретних даних означала видні тільки його духовому зорові „простори боротьби". Професор В. Шаян був містиком і треба ще підкреслити, що він гостро осуджував нелицарські засоби в боротьбі, — як наклепи, очорнювання і т. п. Але тому, що він тоді часто згадував про поганий стан його здоров'я і сильно підвищений тиск крови, ми усі дуже журилися і щиро бажали помогти йому без встрявання в невідомі справи. І так з моєї, поета Левка Ромена й Інж. Нестора Роговського ініціативи, журнал „Світання"- виріс 1972 року в ІНСТИТУТ ім. ВОЛОДИМИРА ШАЯНА, який ми офіційно заєрестру-вали в Канаді. Це, мабуть, був перший Інститут в українській історй заснований в часі життя визначної індивідуальности. Під фірмою Інституту й складками 28 членів-засновни-ків, якими були також письменник Микола Понеділок і меценат Теодор Гуменюк, вийшло декілька творів Професора Володимира Шаяна, поміж ними й „Лицар Святої Борні-Григорій Сковорода". Великою радістю для Професора був Інститут і те, що 1972 року приєдналась до нього група українців з молодшої генерації, до якої належав і його однодумець Інж. Вишата Святославич (псевдонім). Професор дуже його полюбив, назвав своїм духовим сином і навіть назначив Вишату своїм наслідником в разі якогось непередбаченого випадку в майбутньому. Інж. Вишата Святославич написав чимало дослідницьких праць на теми праісторй й Віри наших Предків, але на жаль він передчасно помер 7 травня, 1981 р. Майбутніх дослідників творів Професора В. Шаяна відсилаємо до його праці „Джерело сили української культури" передрукованої в цьому збірнику, де він на кінцевих сторінках подав їхні назви. Тільки одну працю п. з. „Володар Богів і Всесвіту — ві-ровизнавча студія про Перуна — Індру" не знайдено в архівах. Професор декілька разів згадував у „Листах до Друзів", що ця праця пишеться ... Дуже можливо, що він не встиг Ті написати, або слово „пишеться" треба було розуміти, що він „писав" Ті міссичними засобами в одній із своїх реінкарнацій, в які він дуже вірив. Ця діяльність належить до сфери Знання Таємного. Творами Проф. В. Шаяна будуть цікавитись і їх аналі ty вати науковці й літератори в майбутній вільній Україні. В сучасну пору міг би це зробити духово споріднений з ним Олесь Бердник, коли б там була вільність слова. На еміґраціі проф. Р. В. Кухар (письменник Р. Володимир), що був співредактором журнала „Світання", висловився про твори Покійника у „Визвольнім Шляху" в Лондоні за липсш.-серпень 1975 р. у статті п. з. „Літературні постаті в тіні еміграційних буднів" на сторінках 839-840: „... Творчість В. Шаяна замітна своїм ідеологічно-національним, філософсько-поглибленим змістом. Самобутній стиль його творів (поетичних і прозових) відзначається міцним індивідуалістичним тоном, високою духово-інтелектуальною напругою, національною символікою й патосом, метафоричністю, поетичною гіперболічністю та історіософованою барокковою орнаментикою. В них думка й ідея переважають ліричну НА строєвість вислову. Він завжди послідовний поет-ідеолог (рівною мырою у прзовій ділянці) в Своїй змістовно-зосередженій творчості, присвяченій головно засновкам української національної духовости аж у праісторії. ...В. Шаян (Володимир) був своєрідним практиком і теоретиком українського націоналізму, а в своїй філософській концепції послідовником Сковороди. З ділянок дослідження та інтерпретації української мітології і стародавньої бувальщини він залишив вартісні праці, позначені містицизмом своєрідної, самобутньої індивідуальности. Ось типове поетичне Шаянове „вірую": Новий Орденський Міт, — Нового Світу Сонце, — На вежах блакитного простору Нехай над світом світить Лицарський щит золотий, — Прибий, на небесах прибий У просторі Сонце нове, Що ти його сотвориш! (Уривок з „Баляда про Сонце")
А тут щойно 12-ть років після смерти Професора Володимира Шаяна, колишній Упіст, Проповідник Рідної Віри Славин Яворський (Стефан Ігнатевич-Яворський) подарував 14.500 долярів на видання цієї великої книги „ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ". Жертвенність Проповідника Славина Яворського напевно буде колись із великою вдячністю оцінена історією української культури, а історією Української Рідної Віри, зокрема. Професор Володимир Шаян не раз твердив, що „в його міті про Перуна, Орден культивує проявлення Істоти. В Істоті є потуги куди сильніші, чи складніші, чи більш важливі, ніж Слово. Такою силою в Ордені увижається Лицарський Чин". Проповідник Славин Яворський не є дуже заможною людиною й можливо, що він пожертвував усе, що мав у запасі. І хоч він не знав Професора Володимира Шаяна особисто і не був членом його Ордену, то інстинктивно відчув Орденсь кий Закон про Проявлення Істоти. Рівночасно він дуже шляхетно завершив свою збройну боротьбу Уnicra — новим Лицарським Чином. Велика подяка належиться також Проводові Об'єднання Українців Рідної Віри начолі з Старшим Проповідником Мирославом Ситником у Гамільтоні, Онт. Канада, що зайнявся виданням цієї монументальної книш творів Професора Володимира Шаяна, а зокрема двом посестрам Ладі Ситник і Вірі О. Брага, які вклали багато труду в переписування деяких давніх рукописів, виправлення друкарських помилок, тощо. На закінчення подаю звіт про архіви Професора Володимира Шаяна: його велику бібліотеку подаровано для вжитку української громади Дослідному Інститутові „Україніка" в Українськім Культурнім Центрі при вулиці Кристі в Торонто, Онтаріо Канада, якого Директором є Д-р Олег Романишин. Там зберігаються й реєстри з вирізками усієї друкованої публіцистики Професора В. Шаяна. Орденські різномовні видання, кореспонденція і рукописи творів Володимира Шаяна, за порадою Сенатора Павла Юзика і Професора Константина Біди, які, як науковці, були з Професором В. Шаяном у дружніх відносинах, приміщено в Канадськім Державнім Архіві в Оттаві при вулиці Веллінгтон ч. 395, у 12 картонах позначених кодом МҐ ЗІ Г 100. Отже, для передруку в окремих книгах залишаються поетична спадщина, публіцистика, орденські видання і може ще якісь інші твори, яких Професор Володимир Шаян нам не надіслав. ВІЧНА ЙОМУ СЛАВА! Лариса Муровин
жүктеу/скачать 6.01 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|
