вітрина
овочі
хідник
віслюк
ластів'ячі гнізда
Святий Лука
Святий Франциск
я зриваю з себе все, крім сорочки, ніби святий, і дайте ж мені нарешті ковток
алкоголю, а ще краще — два ковтки, щоб я не помер завчасно від перегріву.
І що там попереду? Верона?!.
Треба як-небудь закінчити позавчорашню історію, ні? Так от, у момент найвищого
гудіння, скажу так, з'явилися вже згадувані мною рогачі, я так зрозумів, що
жерці або типу цього. Головний підвів голову з килимка і аж затрясся, як зобачив
що вони несуть: то був акваріюм, величезний, мов балія, без рослинності, без
мушель, без камінців на піску, лише з водою і з великою живою рибою, рибиною, то
був, може, навіть і короп або сом, або лящ, або білий амур чи, скажімо, щупак, і
от, разом зі сплеском ахів усієї присутньої потолочі, вони гатять цим акваріюмом
до підлоги (тут режисер наказав сповільнити зйомку), акваріюм довго-довго падає,
але таки розбивається, вихлюпуючи навсібіч зелені струмені (в мені все висихає),
це жахливо, бо жерці ловлять бризки своїми темними язиками, в мені наче щось
обривається, бачу, як болісно стрибає риба на килимку, серед шкляних акваріюмних
уламків, бачу, як Верховний видобуває з-за пояса гострезного тесака, і вже знаю,
що буде далі, ноги підкошуються, я вже не восковий, я вже ватяний, я вже навіть
не ватяний, я повітряний, перший удар тесаком — і рибу пробито наскрізь, але
вона ще тріпоче (я валюся з ніг), другий удар — усі кричать "а-ах!", у риби
проколено жабра, але вона ще тріпоче (я вже не дихаю, повітря витікає з мене, як
із порізаного м'яча), третій удар — усі кричать "у-ух!", просто в риб'яче серце,
вона ще трохи потріпається й затихне, а я: все пітьма дно нуль гаплик нічичирк.
Я очухався щойно сьогодні, перед австрійським кордоном. Поліція знайшла — не
мене, а моє тіло — в ніч із середи на четвер, здається, о третій, під мостом
Кеннеді поблизу Англійського парку, я лежав головою на захід, як лежать усі
порядні мерці. Мене привели до напівтями, але я майже нічого нікому не міг
пояснити. Боліло все, що я маю, млоїло всередині, хотілося блювати, дзвеніло в
голові, але заснути не вдавалося, хтось мене попередив, хтось мене попередив.
Поліція протримала мене до десятої дня, аж поки не з'явилася ця чудодійна пара —
він і вона, Ада і Різенбокк, я їх ніколи не знав і не бачив, але вони пояснили
поліцаям, що я такий видатний Перець, і мене, виявляється, всі чекають у
Венеції, всі просто люрають без мене у тій Венеції, всі просто пошаліли і
сказилися без мене, і вся Венеція скандує "Пер-фе-цький! Пер-фе-цький!" — так
хочуть мене помацати в тій Венеції; Ада і Різенбокк тицяли їм якісь напахчені
шелесткі папери на блакитних і рожевих бланках з крилатим левом, оплутаним, як
Лаокоон, зміюками; вони поручилися за мене, відвезли до себе у Поссенгофен,
запакували на свою віллу, і доктор понадавав мені всілякої насонної бадеги — у
зв'язку з чим я прокємав на їхньому подружньому ліжку решту дня і ще ніч до
ранку, а вони, Ада і Різенбокк, тим часом залагоджували мої справи, їздили до
італійського консуляту по візу для мене, підбирали мені нові окуляри, купували
всілякі дрібнички в дорогу і комусь телефонували аж до глибокої ночі, щось
пояснювали, в чомусь переконували, поки я спав (не спав) на їхньому широкому
ложі, всіяному крихтами, розжареними цвяхами і горіховими шкаралущами.
Я не знаю, до чого це все. Я мусив опинитись у Венеції — і нині опинюся в ній,
за якихось дві-три години, а може, й раніше. Мені тяжко вигадувати якісь
пояснення. Мені легше просто споглядати і пошепки перелічувати: кермо, дорога,
трава, шия, плече, напівоберт, напіввигин, напівсон, напівпотяг, напівлюбов.
Між Вероною та Падуєю вперше з'явилися виноградники.
1 Великопісна (попільна) середа, день, з якого в західному християнстві
розпочинається великий піст (англ., нім.).
2 Привіт, підеш зі мною? (нім.).
3 Так, я піду з тобою, кохана, скільки? (нім.).
4 Увага, увага, любий Різенбокк, прошу, зупиніть на хвилинку! Я маю деякі
проблеми... (нім.).
5 Здається, арія принцеси Еволі з опери Дж. Верді "Дон Карлос".
6 "Де цитрини квітнуть" (нім.). — рядок із хрестоматійного віршика Ґьоте
"МІньйона".
7 Німецьке прізвище Різенбокк можемо перекласти як Цапище.
8 Персонажі давньої германської міфології: Егір — морський велетень; Ґрунґнір —
велетень-розбишака; Фафнір — дракон, сторож священного золота.
Венеція, 1 березня 1993 p.
Вельмиповажний пане Перфекцій!(1)
Наш спільний знайомий і добрий приятель, доктор психіятрії Франк Попель
(Льозанна, Швайцарія) поре-комендував Вас яко потенціяльну одиницю від Укранії
для участи в інтернацйональному семінарі культурально-духових діячів, що його
організовує наша Фундація "La morte di Venezia"(2) спільно з окремими
інтелектуальними, комер ціяльними і сакральними кругами. Тема семінару:
"Пост-карнавальне безглуздья світу: що на обрії?"
Якщо Ви готові є засвідчити Вашу заінтересованість у пойменованому вижче
семінарі, то просимо ухильно прибути до Венеції не пізніше 5 березня р. б. і
виступити зі Словом на одну з окреслених нище тем (об'ємність Вашого відчиту не
мусить перевершувати 7—8 сторін машинопису ком путерального). Це може бути тема
смерти в українйській культурі. Або: так само тема любови, еротичного і
танатичного, але дотичного до проблематів Европи Орієнтальної, — чи загалом про
безглузддя світу. Це може бути Ваш вгляд у феміністичне і маскуліністичне. Або в
посткомуністичне. Це може також бути зразок нової аналізи процесів, що
віднедавна у Вашій країні заіснували, як напр., казино і нічні клюби. Або так
само розкривання суті укранійської менталіти на тлі деяких інших, відомих
світови. Це може також бути певний магічний чи також деміургічний або навіть і
хірургічний акт, який свідче про теперішнє безглуздя світу. Також це може бути
все, що запропонуєте Ви, люб'язний пане Перфекцій. Якщо, напр.. Ви захочете
оповістити про укранійські ядерні зброї, то це буде чудово. Або так само Ви
можете захотіти щось нам повідомити про Достоєвського, Горькі, Булгакова,
Сахарова та інших Ваших письменників — це буде о'кей. Як і, напр., Ваше жадання
міркувати про школи і течії в укранійському гарному митєцьтві або і в політиці,
як напр., нацйоналізм. З рештою, ми будемо навіть заінтересовані почути від Вас
відчит про сьогорічну епідемію холери в Укранії.
Вашою сталою супровідницею та допоміжницею буде ласкава пані Ада Цитрина,
коляборантка нашої фундації, через тіло якої отсе Вам запрошення подаємо.
Організатори побирають на себе всі Ваші витрати, забезпечують Вам готель і
постіль, щоденні дієти, дегустації, гігієни та медиційську санітарію. Що більше
— гварантуємо Вам за Ваш реферат винагороду сумою в 1 млн. лір італійських.
Пане Перфекцій, ми з нетерпимістю чекаєм на Вас. Як кажуть у Вашій вітчині —
ДОБРОМ ПОЖАЛУЙСТА!
Ваші до безконечности
Д-р Леонардо ді Хатавесела, президент
Фундації "La morte di Venezia".
Амеріго Даппертутто, технічний секретар фундації.
ПОСТКАРНАВАЛЬНЕ БЕЗГЛУЗДЯ СВІТУ:
ЩО НА ОБРІЇ(3)
Додаток для запрошених
Живемо нині під знаком печального слова "після". Вірні своїй природі та
технології, не хочемо усвідомити, що то можливий кінець, але так воно випливає з
усіх навколишніх прикмет, знаків і натяків. Ступінь за ступенем робимося дедалі
посвяченішими у велике безглуздя повторів і самоповторів. Ì навіть невірогідні
зміни, що недавнього часу перекраяли обличчя дійсності, не принесли сподіваного
зламу. Найоригінальніша з ідей, вигенерованих бездуховним духом нашого часу
(даруйте невеселу гру слів) — це ідея тотальної неоригінальності всього,
мертвотна і велична. Цитата, колаж і деконструкція замінили нам щось давніше,
первісніше, справжнє. Чи назавжди замінили?
Чи діло йде до смерті духовної? Чи маємо надію на розвиток? Чи від нас
вимагається щось цілком звичайне — як повернення до Бога, наприклад? Чи ще до
якогось Іншого? Наш корабель мусить орієнтуватися на певність обрію. Де нам її
взяти? Чи варто доживати до ще однієї тисячі літ?
Ми у Венеції схильні думати, що сталося втрачений Карнавалу. Нам видно це. Цього
не видно майже нікому — адже карнавал є, відбувається з року в рік, по декілька
разів, з різних приводів, з вогнями і масками, з вином і танцями! Карнавал є,
скаже вам будь-хто з тих, які ще (або вже) не бачать і яких безліч. Карнавалу
робиться чимраз більше, він повсюдний і неперервний, скажуть вам іде інші, які
від
лукавого.
Але чи так насправді? Чи тільки видудленим і вижертим Він вимірюється? Чи
неймовірними юрмищами туристів, японців, готельних послуг, розваг, оборотом
грошей та витратами на піротехніку? А якщо то вже тільки гола механіка,
машинерія, холодна індустрія, суцільна консумпція, перманентне паразитування? А
якщо це пастка?
Здається, разом із Карнавалом ми втрачаємо і самих себе. Чи ми ще здатні любити,
сміятися, плакати? Чи достатньо живі, щоб жити? Або такого дечого ще робити? Ось
питання, над якими варто.
Ми запрошуємо вас до Венеції, міста на воді, міста-корабля, міста-привида,
першого ж тижня по закінченні традиційного Великого Свята. Саме тоді, як
відшумлять останні, до щему п'янкі гуляння, відлунають оркестри і хори, злетять
кольорові повісма з балконів і церковних брам, згинуть леґіони світових волоцюг
і заїжджих клерків (які нині дивним чином уже ніяк не різняться між собою — от
прикмета!), — й тоді, в спокої та докладності, в короткотривалій паузі
великопісної задуми та зосередженості поміркуємо спільно, заглиблені в
бенедиктинську тишу славетного Сан Джорджо Маджоре про нас, про відлетілий
Карнавал, про шанси і можливості, про опір безглуздю, про безглуздя опору.
Наше зібрання навряд чи порятує світ, навряд чи порятує Карнавал, воно не
порятує навіть Венецію, навіть нас воно не порятує. Але ми зберемося — саме
тепер і саме тут, у місці, переповненому відлуннями та цитатами, всередині цієї
Великої Цитати, втілення нашого остаточного "після".
З привітаннями від Святого Марка та його крилатого лева -
Леонардо ді Казаллеґра.
ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА СЕМІНАРУ
(з переліком учасників)
Семінар "Посткарнавальне безглуздя світу: що на обрії?" відбудеться з 6 по 10
березня ц. р. у Венеції, на острові Сан Джорджо Маджоре, в залах монастиря Сан
Джорджо. Програма семінару передбачає тільки офіційні акції (доповіді та
дискусії), залишаючи учасникам безмежні можливості знайомлення з містом, його
мешканцями і мешканками, колоритом, запахами і присмаками. Початок офіційних
акцій — щодня о 10-й. Просимо учасників не запізнюватися і планувати свій час
виходячи з поданого нижче розкладу.
6 БЕРЕЗНЯ, СУБОТА:
Урочисте відкриття семінару. З'ява учасників. Прибуття ґондол. Сюрреалізм
людських стосунків. Загальний тост. Гостеси запрошують до танцю.
Вступна доповідь: "Світ після всього і світ перед усім з точки зору на світ
старого як світ венеціянця" — Леонардо ді Казаллеґра, доктор танатології, вчений
карнаваліст, почесний шеф кафедри переливання і змішування крові Венеційського
таємного університету ім. Каліостро.
Дискусія з доповідачем.
Кава і тістечка. Продовження дискусії. Завершення дискусії.
Страви дня: тортелльоні, тушкований тунець, помаранчево-помідоровий соус
"П'яцетта".
Напій дня: шоколадний лікер "Моцарт".
7 БЕРЕЗНЯ, НЕДІЛЯ:
Нагода купання з гостесами. Обмін думками. Легкі перекуски з відеофільмом.
Доповідь: "Химера Хореографії як Танцююча Примара в затінку Світового Дерева" —
Гастон Дежавю, Франція, теоретик балетів, незалежний дослідник алергічних
(виправлено) алегоричних явищ.
Доповідь: "Постмодернізм у політиці. Сараєво як цитата" — Альборак Джабраїлі,
Швеція, емігрант і дисидент, стипендіят, публіцист, володар нагороди "За
чесність із собою".
Дискусія з доповідачами.
Кола і крекерси. Запаморочення в дискусії.
Страви дня: філе з анчоуса, консоме з бобів, омар (хайям).
Напій дня: водка "Абсолют".
8 БЕРЕЗНЯ, ПОНЕДІЛОК, Міжнародний день:
Нагода полікувати зуби за кошт фундації. Консультації з гостесами. Масажування
вражених органів. Профілактика.
Еклектика.
Доповідь: "Слухати реґгей, вмирати під небом, вдихати запах трави" — Джон Пол
Ощирко, Ямайка, вчитель андеграунду, тричі просвітлений, вільний ботанік і
музикоман.
Доповідь: "Секс без київ, або Червона Шапочка на добрій дорозі" — Лайза Шейла
Шалайзер, США, професор Йокнапатофського університету, голова ініціятиви
"Розбуджені домогосподарки", нонфікшн-стар, нон-стоп-телевіжн-орі
джінел-соуп-опер-продюсер ("Нелегкий шлях Дебори Айскрім", донині 665 відтинків
ефіру!).
Дискусія з доповідачами або без.
Морозиво, устриці. Розпал дискусії. Креветки.
Страви дня: біґ мак, гот дог, non корн, солт натс, ред гот чілі пепперс.
Напій дня: "Джонні Вокер" (можливий "Байзон"!).
9 БЕРЕЗНЯ, ВІВТОРОК:
Бадмінтон з гостесами. Спільне куріння фіміяму. Обмін ідеями. Перехід до критики
чистого розуму.
Доповідь: Цуцу Мавропуле, Бесарабія — Трансильванія, єресіярх і черевомовець,
пожирач вогню, почесний академік Бу-Ба-Бу, кавалер ордена "Літаюча голова",
чемпіон Галичини (виправлено) Галактики з чорної магії в класі змагань "чорна
меса", особистий цілитель Майкла Джексона і федерального канцлера Капусти,
князь.
Тема доповіді не піддається формулюванню.
Доповідь: Станіслао Перфемський, Росія (закреслено в останній момент) Украйя,
автор. Тема доповіді уточнюється.
ДИСКУСІЇ НЕ БУДЕ.
Яйця по-китайськи. Цитрина. Дискусії не буде. Кокосові пластівці.
Бучна вечеря з нагоди завершення доповідей у Каза фарфарелльо (мапа додається,
див.).
Страви дня: борщ, чорба, маслини, цукати, цикута.
Напій дня: цуйка " Горбачов".
10 БЕРЕЗНЯ, СЕРЕДА:
Заключний день. Нагода прощатися з гостесами.
Чайові.
Підсумкова дискусія. Вироблення і прийняття загального меморандуму "Карнавал
мусить тривати далі, інакше йому настане кінець!"
Прощальний обід-maestoso в монастирі Сан Джорджо.
Страви дня: велика піцца пеппероні, менша піцца ляцароні, омлето венеціяно,
спагетті наполітано, котлето больоньєзе, риба-меч-у-тісті, брокколі, кальмар
"спрут", гусак по-римськи, сардини корсиканські по-сицілійськи, торт
"Тінторетто".
Напої дня: Граппа "Кандоліно", вина тосканські, романські, кампанські,
апулійські, ліґурійські, червоні, білі, чорні, напівсолодкі, десертні.
Настання ночі. Темрява.
11 БЕРЕЗНЯ, ЧЕТВЕР:
Від'їзд учасників з Венеції.
Серед почесних гостей карнавалу (закреслено) семінару:
Франсуа Міттеран, Якопоне до Тоді, Альберт Ґор, Кобо Абе, Лючіяно Бенеттон,
Оксана Баюл, Джорджо Армані, Джоді Фостер, Міхаель Шумахер, Фредді
Меркюрі-молодший, Ів Сен-Льоран, Софі Льорен, Софі Марсо, Марсель Марсо, Ева
Куммлін, Мішель Андерсон, король Олелько Другий, Беназір Бгутто, Вольдемар
Жиріновський, Джо Коккер, Вім Вендерс, Франко Барезі, Френк Костелло, Елвіс
Преслі, Елвіс Костелло, Хуан Антоніо Самаранч, Салман Рашді, Анатоль
Кашпіровський, Чіччоліна, Вольф Мессінґ, брати Мавроді, сестри Річинські та
десятки інших видатних постатей сучасності й минулого.
СПОДІВАЄМОСЯ ПРИЇЗДУ... ФРЕНКА СІНАТРИ!
Організатори ще раз уклінно просять Вас неухильно дотримуватися всіх пунктів
орієнтовної програми. Евентуальні зміни будуть заявлені окремо.
З побажаннями плідної роботи і найсильніших вражень у чарівливому місті палаців,
гондол, Тіціяна й Вівальді —
Щиро Ваш Амеріґо Даппертутто,
технічний секретар.
1. Повністю зберігаємо правопис оригіналу українською мовою.
2. "Смерть Венеції" (італ.).
3. Подальші два фрагменти перекладено з італійської мови.
srbms-pq
До відома Монсиньйорового прошу довести:
1. Дотеперішнє перебування Респондента в Мюнхені не було відзначене нічим
надзвичайним.
2. Розшукати Респондента нам з Доктором пощастило щойно в четвер, 4 березня Anno
1993, близько десятої ранку, в поліційній дільниці 305, куди Респондент потрапив
уночі з 3-го на 4-те березня смертельно п'яним і непритомним.
3. Увесь подальший день 4 березня, а також ніч із 4-го березня на 5-те
Респондент проспав непробудним сном на віллі "Мелюзина" в околицях Поссенгофена,
де Доктор поклав його в ліжко, стимулювавши сплячку ризикованою дозою рослинних
та ін. галюцинативних засобів (morphini hydrochloridum, scopolamini
hydrobromidum, aconitum, solanum etc. ibid.).
4. 5 березня, близько 9-ї год. ранку, ми разом із Респондентом вирушили до
Венеції універсальним автомобілем четвертого покоління серії "Мантікора".
5. фактично до самого австрійського кордону Респондент не виявляв жодного
зацікавлення навколишньою ситуацією.
5. Прийшовши до тями вже на австрійській території, Респондент дещо ожив,
називаючи себе "історично підданим тутешньої держави" і почав у зв'язку з цим
вимагати "пару ковтків алкоголю". Він отримав їх від менэ (білий ром "Баккарді"
— келишок, потім другий).
7. В околицях Інсбрука Респондент помітно зарухався, просив зупинити авто і
навіть, з'їхавши з автобану, повернути до міста, де в нього, мовляв, є знайомий
аптекар, якого він мусить провідати. З'ясувати особу згаданого аптекаря, як і
те, чи такий суб'єкт узагалі існує, поки що не вдалося.
8. На австрійсько-італійському кордоні (перевал Бреннеро) Респондент виявив
короткочасне занепокоєння властиве всім його співвітчизникам при перетині
кордонів: чи все гаразд з його документами і чи впустять його до Італії. Однак
іронічне наставления прикордонників розвіяло всі його побоювання.
9. На теренах Альто-Адідже Респондент ще пожвавішав і з невідпорною
настирливістю повторив вимогу щодо "двох-трьох ковтків", які врешті отримав
(бренді "Шантре", кишенькова пляшка).
10. Майже всю дорогу до Брессаноне повеселілий Респондент вів мову про знайомого
барона, що має власний замок десь неподалік, у Південному Тиролі.
11. Особливо прикметні дані про барона (для з'ясування в четвертій канцелярії
інформаційного підвідділу): порівняно молодого віку; войовничий — донедавна
провадив затяжні військові дії проти сусіднього єпископа; добре стріляє з
арбалета; одружений, дружина — молода приваблива португалка, що її тримає
замкнутою у ретельно пильнованій вежі свого замку; останнім часом барон
перебуває в летаргічному заціпенінні внаслідок укушення минулого літа невідомою
мухою.
12. Під час недовгої зупинки між Брессаноне і Больцано Респондент цікавився, чи
знаємо ми з Доктором, де тут знаходиться село під назвою Тенно. Доктор і справді
знайшов місцезнаходження означеного села, розгорнувши з цією метою докладну
автомобільну мапу. Респондент заявив, що "за це треба випити" і після
непереконливих умовлянь отримав своє (чарка "Мартелю").
б/н. З огляду на те, що Докторові набридло виконувати свої безпосередні
обов'язки, за кермо пересіла я. При цьому довелося вислухати від Респондента не
зовсім доладну розповідь без кінця і початку про його пиятику з якимись
азилянтами у Мюнхені на Швабінгу (треба розуміти, саме ту пиятику, наслідком
якої Респондент опинився згодом у поліції).
14. Після Тренто за кермом знову був Доктор (почуття обов'язку ще раз
перемогло). Респондент робився чимраз активнішим. З певного моменту Респондент
почав співати. Було виконано близько восьми-дев'яти українських пісень переважно
народного змісту. Запам'яталася пісня з часто повторюваним рефреном "ду-ду",
"ду-ду". Підвідділу народної творчості та етнографії — з'ясувати.
15. Не доїжджаючи Верони, Респондент узявся цитувати Шекспіра не зовсім точно
англійською, а також українською, польською та російською. Просив порівнювати
якість перекладу. Доктор (від цього?) мало не потовк зустрічний "опель-кадет".
16. Між Вероною та Падуєю Респондент уперше зауважив виноградники, хоч насправді
вони виникали й раніше. Респондент шалено активізувався і щохвилини просив
зупинити авто, вдихнути повітря, співати разом з ним, дати йому "чогось
кайфового" (віскі "Джім Бім", чверть пляшки просто з пляшки).
17 Неподалік розв'язки перед Местре-Маргерою (траса Е70), Респондент закликав
нас підібрати якусь божевільну молоду італійку, що намагалася зупиняти авта.
Респондент заявив при цьому, що давно не бачив таких сильних жіночих ніг,
обтягнутих чорним.
18. Щойно після Местре мені вдалось остаточно переконати Респондента, що за
згаданою жінкою (дівчиною?) повертатися все ж не варто. Це було досягнуто ціною
вливання у Респондента чергової дози, якої Респондент вимагав з потроєною
невідпорністю (знаний Монсиньйорові настій "Падуча зірка", на три чверті (!)
розведений мінеральною водою "Люцифер").
19. Після спожиття означеного дрінку (трунку) Респондентові немов заціпило
фактично до самої Венеції. Навіть відомий Понте делля Ліберта при в'їзді на
Острови не справив на нього враження.
20. Близько 17-ї год. ми досягли Островів і припаркувалися в околицях Тронкетто.
Дорогою від паркінгу до зупинки водяного трамваю № 1 (надалі — вапоретто)
Респондент сяк-так оклигав.
21. На зупинці (кінцева, Тронкетто) було досить велике з'юрмлення мешканців та
гостей Венеції. Респондент ізнову ожив при всіданні до вапоретто, коли почув
близько себе у штовханині, як хтось когось назвав "putana". Респондент тут-таки
заявив, що італійці дуже схожі на українців.
22. Під час пропливання від Тронкетто до П'яццале Рома Респондент зауважив, що
Венеція зовсім нецікаве місто.
23. На П'яццале Рома Респондент звільнив сидяче місце для якоїсь пані в пончо і
панчохах, а мені й Докторові повідомив, що венеційки дивляться прямо в очі,
після чого до самої Ферровії намагався ловити погляди присутніх на палубі жінок
і увесь час вертів головою.
24. На Ферровії Респондент виявив шалене здивування тим, що Венеція має
залізничну станцію. Респондент сказав, що "це змінює деякі моменти".
25. Пропливаючи під мостом Скальці, Респондент наголосив, що в його школі вчився
хлопчик на прізвище Скальський.
26. Звернувши увагу Респондента на першу визначну споруду — церкву Сан-Джеремія
ліворуч, я почула від нього віршований експромт, в якому "Джеремія" римувалося з
"веремія", а "водолія" з "содомія".
27. На Ріва ді Б'ясіо зайшло ще більше пасажирів, так що зробилося зовсім тісно,
Достарыңызбен бөлісу: |