ТЮРКИ - ТУРКИ - ТУРКМЕНИ
Тюрки, -ів, мн. (одн. тюрок, -рка). Велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Пох. тюркський.
Турки, -ів, мн. (одн. турок, -рка). Нація, основне населення Туреччини. Пох. турецький.
Туркмени, -ів, мн. (оди. туркмен, -а). Нація, основне населення Туркменістану. Пох. туркменський.
ТЯГОВИЙ - ТЯГЛОВИЙ
Тяговий. Призначений для переміщення чого-небудь: тягова машина, тяговий трос, тяговий пристрій, тяговий електродвигун.
Тягловий. Який використовується для роботи в сільському господарстві (про коней, худобу тощо): тяглова сила, тяглове господарство.
тяжкий див. важкий.
ТЯЖКОПОРАНЕНИЙ, ВАЖКОПОРАНЕНИЙ - ТЯЖКО (ВАЖКО) ПОРАНЕНИЙ
Тяжкопоранений, важкопоранений, -ого, ім. Той, хто має тяжке поранення. Над полем висів тягучий стогін залишених тяжкопоранених (П.Кочура); Костецький дивився, як зносять у човен важкопоранених (Л.Первомайський).
Тяжко (важко) поранений, присл. з дієприкм. Не один з них кинув на важкому шляху вбитих і тяжко поранених товаришів і братів (О.Довженко); Сергій показав, що гість був дуже тяжко поранений на війні (Григорій Тютюнник); Упав важко поранений Пахомов (О. Довженко).
ТЯЖКОХВОРИЙ, ВАЖКОХВОРИЙ - ТЯЖКО (ВАЖКО) ХВОРИЙ
Тяжкохворий, важкохворий, -ого, ім. Дуже важко хвора людина. Євген Вікторович закінчив свій щоденний обхід тяжкохворих (І.Ле); Переді мною лежав тяжкохворий (О.Донченко); Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Ірина Вільде); Обличчя його було жовте і спите, а очі запалені, мов у важкохворого (А.Дімаров).
Тяжко (важко) хворий, присл. з дієприкм. – Він тяжко хворий (М.Стельмах); [Юрій:] Я чув – цей чоловік тяжко хворий (Л.Смілянський).
У1. Як назва літери вживається в с. р.: мале у; як назва звука вживається в ч. р.: довгий у.
У2 – В, прийм. Вж. у словосп.: у (в) десять разів більше, у (в) селі (і на селі) працювати, у (в) село (і на село) поїхати, у службових справах, вода перетворюється в пару (і на пару), зошит в одну лінійку, покласти в кишеню (і до кишені), поїхати в місто (і до міста), вступити в університет (і до університету), ходити в школу (і до школи).
Прийменник у (як і початкове ненаголошене у в багатьох словах сучасної української мови) чергується з в (у нескладовим): а) між приголосними, щоб уникнути їх збігу, а також незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф та перед сполученнями приголосних звичайно вживається у: наш учитель, прибув у Львів тощо; б) між голосними, щоб уникнути їх збігу, як правило, пишеться в: ми були в Одесі, хата стояла в яру; в) після голосного перед приголосним або після приголосного перед голосним, залежно від швидшого чи повільнішого темпу мови, від ритму її, вживається і в, і у: ми були в саду – ми були у саду, наша вчителька – наша учителька; г) на початку речення, після паузи вживається, як правило, у, а перед голосними також в.
У – в ніколи не чергуються в словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: влада, вплив, увага, узбережжя, указ, умова, установа, уява та багато інших. Слід мати на увазі, що від початкового у і в залежить семантика ряду слів, пор.: удача і вдача, уклад і вклад, управа і вправа. Слова, в яких відбувається чергування початкового у з в, іноді не мають повної семантичної тотожності, напр.: вкладати і укладати в багатьох значеннях рівноцінні, але словники, угоди, плани і т. ін. переважно укладати. Не чергуються у – в у власних назвах і словах іншомовного походження та похідних від них: Власенко, Врубель, Угорщина, угорський, Урал, уральський, увертюра, ультиматум, ультимативний, утопія, утопічний.
убачати див. вбачати.
убік – у бік див. вбік.
убрід – у брід див. вбрід.
УВАГА - УВАЖНІСТЬ
Увага. Зосередження думки або зору, слуху на якомусь об’єкті; прихильне, доброзичливе ставлення до когось, чогось тощо: брати до уваги, відвертати увагу, загострювати увагу, мати на увазі, оточити увагою, знаки уваги до когось. Смугляве личенько розчервонілося, повні вуста розтулилися – вся увага її була звернена на роботу (М.Коцюбинський).
Уважність, -ності, ор. -ністю. Вияв уваги; уважне ставлення до когось, чогось: робота потребує уважності, уважність до людей. [Хуса:] Я безмірно вдячний за уважність до мене й до звичаїв мого люду (Леся Українка).
уверх – у верх див. вверх.
уві див. вві.
увік – у вік див. ввік.
увісьмох – у вісьмох див. ввісьмох.
уволю – у волю див. вволю.
углиб – у глиб див. вглиб.
углибині – у глибині див. вглибині.
углибину – у глибину див. вглибину.
угода див. договір.
уголос – у голос див. вголос.
угорі – у горі див. вгорі.
угору – у гору див. вгору.
УГОРЦІ - МАДЯРИ
Угорці, -ів, мн. (одн. угорець, -рця). Народ, що становить основне населення Угорщини.
Мадяри, -ів, мн. (одн. мадяр, -а). Самоназва угорців.
угруповання див. групування.
удалечині – у далечині див. вдалечині.
удалечінь – у далечінь див. вдалечінь.
удалині – у далині див. вдалині.
удалину – у далину див. вдалину.
удаль – у даль див. вдаль.
удатний див. вдатний.
удача див. вдача.
удвадцятьох – у двадцятьох див. вдвадцятьох.
удвічі див. вдвічі.
удвоє – у двоє див. вдвоє.
удвох – у двох див. вдвох.
удев’ятеро – у дев’ятеро див. вдев’ятеро.
удев’ятьох – у дев’ятьох див. вдев’ятьох.
удень – у день див. вдень.
удесятеро – у десятеро див. вдесятеро.
удесятьох – у десятьох див. вдесятьох.
удивлятися див. вдивлятися.
УДІЙ - НАДІЙ
Удій, удою, ор. удоєм. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу: разовий удій, добовий удій, річний удій. Пох. удійний.
Надій, надою. Кількість надоєного молока: надій молока на корову, високі надої молока, приріст надоїв.
удобрення див. добриво.
удруге – у друге див. вдруге.
удячний див. вдячний.
УЗБІЧ, присл. Збоку, осторонь; у знач, прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь).
УЗБІЧЧЯ, р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є.Гуцало); Сніг майже зійшов, дороги протряхли, йти було легко, особливо узбіччям (І.Копиленко); Ліс густішав. Модрину заступила ялина, що густо, як щетиною, укрила узбіччя (В.Гжицький); Часом те звичайне явище ми шукаємо не в самій гущавині бурхливих подій, а десь на його притемнених узбіччях (І.Ле).
2. Схил гори, височини, насипу. А в глибині бухти розсипалися на узбіччі гори білі саклі (З.Тулуб); Микола Івасюк знає в горах кожну галявину. Знає кожну яругу, всі узбіччя, видолинки (І.Чендей); Мартинюк поволі йшов берегом, понад крутим узбіччям (Л.Дмитерко).
Пох. узбічний (узбічна алея, узбічна вуличка, узбічна дорога).
УЗВИЧАЇТИ (що). Зробити звичайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій [осені] заяснів – Тобі одразу доручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бичко). Пох.: узвичаєний, узвичаєння.
УЗВИШШЯ, р. мн. -иш. Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П.Загребельний); Улянин двір лежав на краю села, над болотом. Узвишшя тут круто западало донизу, воно схоже було на ніс велетенського човна, що колись як урізався з розгону в очерети, так навіки й застиг (А.Дімаров).
УЗВІЗ, узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.Дмитерко); Ведмідь знайшов в сусідньому байраці крутий узвіз, спустивсь до моря сам, напивсь, ввійшов по черево у воду і плавать став, немов гіпопотам (М.Драй-Хмара).
УЗГОДЖЕННЯ - УЗГОДЖЕНІСТЬ
Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чимось; встановлення відповідності, єдності між чимсь: узгодження дій, узгодження позицій.
Узгодженість, -ності, ор. -ністю. Властивість узгодженого: узгодженість думок, узгодженість дій.
УЗУРПАТОР, -а. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка).
УЗУРПАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Незаконне захоплення влади або привласнення чужих прав на щось, якихось досягнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П.Куліш).
УЗУРПУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. Незаконно захоплювати владу або привласнювати чужі права на що-небудь, якісь досягнення тощо. Пох. узурпований.
узяти див. брати.
укінець – у кінець див. вкінець.
укінці – у кінці див. вкінці.
уклад див. внесок.
УКЛАДАЛЬНИК - УКЛАДАЧ
Укладальник, -а. Той, хто укладає що-небудь, фахівець з укладання чогось: укладальник паркету, укладальник залізничної колії.
Укладач, -а, ор. -ем. Той, хто упорядковує, укладає що-небудь: укладач збірника законів, укладач словника.
УКЛАДАТИ - ВКЛАДАТИ
Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (угоду, союз тощо); складати, упорядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (плани тощо) (не "заключати угоду").
В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.
укладач див. укладальник.
УКРАЇНІКА - УКРАЇНІСТИКА
Україніка. Сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культури і т. ін. України (крім наук): відділ україніки в бібліотеці, книги з україніки, збирати україніку.
Україністика. Сукупність наук, які вивчають мову, літературу та культуру українського народу: сучасна україністика, питання україністики, центри україністики, працювати в галузі україністики.
УКРАЇНО-... (УКРАЇНО...) - УКРАЇНСЬКО-...
Україно-... (україно...). Перша частина складних слів, що означає "який стосується України, українців". Коли ця частина сурядна з другою частиною складного слова, вона пишеться через дефіс: україно-польський кордон, україно-російські відносини. Якщо перша частина є означенням до другої частини слова, вона пишеться разом: українознавство, українофіл, українофоб.
Українсько-... Те саме, що україно-..., але переважно вживається стосовно української мови; пишеться через дефіс: українсько-французький словник (хоч і українсько-білоруські відносини).
украй – у край див. вкрай.
укріп див. окріп.
укупі – у купі див. вкупі.
УКУС, -у. 1. Дія за знач, укусити: від укусу гадюки розпухла нога.
2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу.
УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила.
2. (чого) розм. Відкусити, надкусивши частину чогось: Івась укусив пирога.
улад – у лад див. влад.
УЛЬТИМО, невідм., с. У банківській практиці – останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці – останній робочий день певного періоду, встановлений як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фондовими цінностями.
УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Учасники й прихильники найреакційніших, украй правих угруповань фашистського типу.
УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": ультразвук, ультраморфізм, ультрамікроби, ультрамодний, ультрацентрифуга.
умить – у мить див. вмить.
умовлятися див. домовлятися.
УМФОРМЕР, -а. Електрична машина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги.
униз – у низ див. вниз.
унизу – у низу див. внизу.
уникати див. вникати.
УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа.
УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання студентів.
2. Студентські змагання з чого-небудь узагалі; конкурс.
УНІТАРНИЙ. Об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава – форма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення – перетворення, спрямовані на об’єднання.
УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, союз держав (під владою одного монарха, на основі договору).
2. Об’єднання православної і католицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традиційних форм православної обрядовості.
3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
УНЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір – 28,350 г; у ряді країн Латинської Америки – близько 28,7 г.
2. Одиниця маси, що застосовувалася в аптекарській практиці: російська – 29,860 г; британська – 31,1035 г.
3. Міра рідини: у СІЛА – 29,57 куб. см; у Великій Британії – 28,41 куб. см.
4. Старовинна іспанська, італійська, мексиканська й марокканська срібна монета.
УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот: фантастичні істоти часто уособлювали природу.
2. Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлювали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страшні тортури (В.Кучер).
3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чогось: уособлювати велику силу, уособлювати в собі народну мудрість.
упень – у пень див. впень
уперед див. вперед
упереміж, упереміжку – упереміш
уперемішку див. впереміж.
уперше – у перше див. вперше.
упливати див. впливати.
УПОВНОВАЖЕННЯ - ПОВНОВАЖЕННЯ
Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський).
Повноваження. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).
упоперек – у поперек див. впоперек.
упору – у пору див. впору.
УПРАВА - ВПРАВА
Управа. 1. Установа, яка займається громадськими, становими та адміністративними справами: волосна управа, лікарська управа, рудна управа.
2. розм. Сила, здатна зупинити когось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.
Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.
УПРАВЛІННЯ - ПРАВЛІННЯ
Управління, р. мн. -інь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробництвом.
2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом.
3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності: житлове управління, управління метеослужби.
Правління. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, самодержавне правління.
2. Виборний орган, апарат, що керує установою, організацією, підприємством тощо: правління кооперативу.
Пор. керівництво.
управляти див. керувати.
упроваджувати див. запроваджувати.
уп’ятеро – у п’ятеро див. вп’ятеро.
уп’ятьох – у п’ятьох див. вп’ятьох.
ураження див. враження.
ураз див. враз.
УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти.
УРАНІТ, -у. Радіоактивний мінерал чорного кольору, який складається з двоокису й триокису урану з домішкою окису торію.
УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Процес зосередження населення й економічного життя у великих містах.
2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому центру.
УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, пов’язана з життям великого сучасного міста.
2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.
УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (О.Донченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чорнобривець).
УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії.
УРЕМА - УРЕМІЯ
Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.
Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хронічне самоотруєння організму, спричинене недостатністю функції нирок.
урешті – у решті див. врешті.
урешті-решт див. кінець кінцем.
УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ
Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова.
2. Який містить у собі неповні дані: уривчасті відомості.
Уривистий. 1. Те саме, що уривчастий.
2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка.
урівень, урівні див. врівень.
УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, уріжеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця.
2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню.
...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв’язок з поняттям "сеча".
УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча", "сечовина", "сечові органи"; пишеться разом: уробактерії, урогематома, урометр.
урода див. врода.
урозбрід див. врозбрід.
урозгін див. врозгін.
уроздріб див. вроздріб.
урозріз див. врозріз.
урозсип див. врозсип.
урозтіч див. врозтіч.
уруна див. вруна.
уряд – у ряд див. вряд.
УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогось. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Валентиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).
Немає потреби заміняти ці словосполучення рідковживаними давати (дати) собі звіт, не давати собі звіту.
усемеро – у семеро див. всемеро.
усередині – у середині див. всередині.
усередину – у середину див. всередину.
усімох – у сімох див. всімох.
УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮВАТИ
Уславлювати, -юю, -юєш. Величати когось, щось: уславлювати Вітчизну, уславлювати людину.
Ославлювати. Переважно поширювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.
услід – у слід див. вслід.
усміх див. усмішка.
УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) - ПОСМІХАТИСЯ
Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також переносно. Видно, люблять цю дівчину усі – так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здалеку всміхається (Є.Гуцало).
Достарыңызбен бөлісу: |