1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"
жүктеу/скачать 1.96 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Целібат
- Чадра
- Четьї-мінеї
- Шахсей-Вахсей
- Арон Р.
- Біблія.
- Гелей Г.
- Горський В.Л.
- Губман Б.Л.
- Є.К.
- Ислам
- Колодний А.М.
- Кун Н.А.
- Лубский В.И.
- — К., 1997. Огієнко 1.1.
- Рмбаков Б.А.
Ходжа — титул мусульман, які ведуть своє походження (здебільшого фальсифіковане) від одного із чотирьох "праведних" арабських халіфів. Назву X. мають також прибічники ісмаїлітської секти, очолюваної ага-ханами. Храм — культова споруда, призначена для здійснення богослужінь і проведення релігійних обрядів. У православ'ї X. іменуються церквами, в католицизмі — костьолами, в ісламі — мечетями, в іудаїзмі — синагогами. Хрест — предмет релігійного культу, який наділяється особливою магічною силою. У християнстві є священним символом, а в католицизмі, православ'ї та лютеранстві — й об'єктом поклоніння. Церковна традиція пов'язує це поклоніння зі смертю Ісуса Христа на хресті, освяченим кров'ю Сина Божого. X. шанувався у багатьох народів задовго до появи християнської релігії, зокрема у Стародавньому Єгипті, Південній Америці, Новій Зеландії, де вважався символом вогню, сонця і вічного життя. Офіційне вшанування X. було запроваджено християнською церквою в IV ст. Цадик — обожнюваний "судотворець" у хасидів. Віра в могутність Ц. доходила до твердження: "Ц. може відмінити навіть присуд Бога". Свій вплив Ц. використовували для насаджування релігійного фанатизму. 404 Релігієзнавство Целібат — безшлюбність, обітниця, яку приймають католицькі священики. Введений в XI ст У православ'ї'обіт безшлюбності, пов'язаний з прийняттям чернецтва Цензура духовна перегляд церковниками друкованих видань з правом заборони їх випуску. Чадра вид покривала, яке, згідно з настановами шаріату, зобов'язані носити жінки-мусульманки. Носіння Ч підкреслює принижене, підкорене становище жінки. Чаклун (волхв, маг, чарівник) згідно з марновірними уявленнями, запозиченими із язичества, особа, здатна за допомогою магічних обрядів впливати на сили природи і суспільства. В історичному плані Ч. були попередниками жрецтва, а також сучасного духовенства Культивували різноманітні забобони та містику Четьї-мінеї — збірники життєписів святих, повчань та інших релігійних текстів на кожен день і місяць, за службами, встановленими в православній церкві Чистилище католицьке віровчення про те, що в загробному світі, крім раю і пекла, є і Ч., де душі померлих проходять очищення, перш ніж вступити до раю. Очищення душ здійснюється шляхом різних випробувань. Рідні та близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкви можуть полегшити випробування душі Доля душі померлого, таким чином, залежить не тільки від поведінки людини в земному житті, а й від старанності та матеріальних можливостей рідних і близьких покійного Шаманство форма релігії, культ переважно злих духів, які викликають хвороби. Особливо поширеним було у народів Північної Азії (чукчів, бурятів та ін.) Для Ш характерний особливий релігійний ритуал камлання, до якого віруючі звертаються з метою лікування хвороб, забезпечення успіху в промислі тощо. Під час камлання шаман викликає у себе нервово-психічний напад, який призводить нібито до того, що духи входять в його тіло або його душа відправляється у світ духів. Шаріат звід законів, складених на основі Корану і Суни в період феодалізму в країнах поширення ісламу Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, настанови про хаджж і газават, регламентує молитву, піст тощо. Ш. відстоював інтереси пануючих класів феодального суспільства і духовенства Короткий релігієзнавчий словник 405 Шахсей-Вахсей — дні трауру у мусульман-шиїтів, які супроводжуються самокатуваннями віруючих в пам'ять мученика Хусейна, внука Мухаммеда. Шейтан (шайтан) — фантастичний образ сатани, "злого духа" в ісламі. Згідно з Кораном, Ш. був ангелом, якого створив Аллах із вогню, але потім виключив із сонму ангелів за непокору. В мусульманській релігійній літературі Ш. зображується у вигляді володаря численних шкідливих джинів чи безлічі злих духів, кожен із яких перебуває поруч з людиною для її "зведення". Шейх — в ісламі вища духовна особа, богослов і законознавець, глава громади дервішів. У Середній Азії — нащадок особи, похованої в мазарі, а також особи, яка живе біля мазару за рахунок приношень віруючих. Ягве (Єгова) — верховний Бог в іудаїзмі. У пантеоні богів був висунутий на перше місце єврейськими племенами приблизно в Х ст. до н.е. Віра в єдиного Бога Я. поширилася в християнстві, зокрема, серед свідків Єгови та єговістів-ільїнців. Яхвист (П'ятикнижжя) — перші п'ять книг Старого Завіту у складі Біблії, які називають також Законом або Торою, тобто "вчення". Авторство цих книг іудейська і християнська традиції приписують Мойсею — міфічній особі. До складу П'ятикнижжя входять книги: Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону. література
обшественной жизни. — Баку, 1992. Беленький Л.С. О мифологии й философии Библии. — М., 1977.
1989.
Бутинова М.С. Как возникла религия. — М., 1977. Васильєв Л.С. История религии Востока. — М., 1988. Гараджа В.Й. Протестантизм. — М., 1971. Гараджа В.І. Релігія як предмет соціологічного аналізу // Релігія і суспільство. Хрестоматія із соціології релігії. — М., 1994.
1986.
Горський В.Л. Адвентизм: Історія і сучасність. — К., 1987. Григулевич И.Р. Пророки "новой истиньї". — М., 1983. Губаржевський І. Основи українського православ'я. — Чикаго, 1970. Губман Б.Л. Современная католическая философия: Человек й история. — М., 1988. Гуревич П.С. Нетрадииионньїе религии на Западе й вос- точньїе религиозньїе культьі. — М., 1985. Джадалла Й.А. Течения в исламе: причину возникновения й роль в общественно-политической жизни. — М., 1992. Дулуман Є.К. Релігія як соціально-історичний феномен. — К., 1974.
Філадельфія, 1992. Ислам: Краткий справочник. — М., 1986. Історія християнської церкви на Україні (релігієзнавчий довідковий нарис). — К., 1992. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. - К., 1998. Колодний А.М. Релігія в духовному житті українського народу. - К., 1994. Косуха П.І. Наука про походження релігії. — К., 1976. Кривелев И.А. История религии. В 2-х томах. — М., 1975— 1976.
Кун Н.А. Легендьі й мифьі Древней Греции. — М., 1989. Литовський В. Відродження церкви в Україні. — 1917— 1930. -Торонто, 1972. Лобовик Б.А. Религия как социальное явление. — К., 1982. Лубский В.И. Священньїе книги мусульман как историко- литературньїй памятник. — К., 1992. Лубський В.І. Релігієзнавство. — К., 1997. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. — К., 1997. Огієнко 1.1. Українська церква // Нариси з історії української православної церкви. У 2-х томах. — К.: Україна, 1993. Релігієзнавчий словник / А.М. Колодний, Б.О. Лобовик. — К., 1996.
Рмбаков Б.А. Язьічество Древней Руси. — М., 1987. Сухов А.Д. Религия как обшественньїй феномен. — М., 1973. Токарев С.А. Религия й истории народов мира. — М., 1986. Україна на зламі історичних епох: Державотворчий процес 1985—1999 рр. - К.: ЕксОб, 2000. Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. — Рим, 1965. -Т.1. жүктеу/скачать 1.96 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|