1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"
жүктеу/скачать 1.96 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Аграрні (землеробські) культи
- Архієрей
- Богослужіння
- Дацан
- Догматика
- Єпархія
- Єресь
- Ігумен
- Ієрархія
- Інквізиція
- Канон
- Католикос
- Клерикалізм
короткий РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Абат — титул настоятеля монастиря в католицькій церкві. Інколи А. домагається незалежності від єпископів і підпорядковується безпосередньо папі. У деяких випадках А. — загальна назва священиків і вищого духовенства в католицькій церкві. Августинізм — течія у християнській філософії, яка розвиває уявлення про віру як внутрішнє спілкування людини з Богом, про пізнання Бога ірраціональним шляхом. Засновником А. є середньовічний богослов Авгу-стин Аврелій (354—430). Протягом низки століть А. був панівним ученням у католицькій церкві. Після XIII ст. офіційним ученням католицизму стає томізм. Нині А. не є офіційною філософією католицизму, проте користується в католицьких колах значним впливом. Аграрні (землеробські) культи — сукупність релігійно-магічних вірувань і обрядів у давніх землеробських народів з метою впливати надприродним шляхом на стихії природи, щоб підвищити продуктивність праці. А.к. включають у себе магічні дії, спрямовані проти небезпек, що загрожують урожаю або свійським тваринам (посуха, градобій, сарана, падіж худоби тощо). Аллах (араб. аль ілах — божество) — ім'я Бога в мусуль- . манській релігії. Культ А. поряд з культом інших бо- 1| жеств був відомий в доісламській Мецці. В ісламі А. — єдиний Бог, визнання якого є першою вимогою мусульманського віровчення. Альбігойці — учасники єретичного руху XII—XIII ст. у Франції, спрямованого проти панування католицької церкви в економічному і духовному житті середньовічного міста, ремісники, частина селянства та дрібні феодали. Були розгромлені в результаті хрестових по Короткий релігієзнавчий словник 383 ходів, організованих Папою Інокентієм III на початку XIII ст., і остаточно винищені інквізицією. Амвон — у православному храмі — підвищення перед середньою частиною іконостаса, з якого читаються Євангелія, виголошуються проповіді та єктенії (молитви). Амулет (араб. Ьатиіа — досл. носити) — талісман — невеликий предмет, який фантазійне наділяється надприродною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від всіляких нещасть, хвороб, ворожих чар тощо. Віра в чудодійну силу амулета виникла в первісному суспільстві, пов'язана з фетишизмом та магічними уявленнями. Анафема — прокляття від імені Бога, відлучення від церкви, вигнання із громади віруючих, вища церковна кара в християнстві. А. застосовується церквою в боротьбі з атеїзмом, передовою наукою і суспільною думкою, прогресивними демократичними рухами. Ангел — в іудаїзмі, християнстві, ісламі — небесний служитель Бога, надприродна істота, посередник між Богом і людьми. Культ А. є асимільованим та пристосованим до монотеїзму культом добрих і злих "духів", який був поширений у первісних релігіях. Антихрист — у християнському віровченні супротивник Христа, посланець сатани, який ніби прийде незадовго до другого пришестя і вестиме боротьбу з християнською церквою, але врешті-решт буде переможений Христом. Уявлення про А. — релігійна персоніфікація злого начала, на противагу Богу як доброму началу. Апокрифи — твори іудейської та ранньохристиянської літератури, сюжетно пов'язані з творами канонічної літератури, які, однак, давали тлумачення подій, відмінне від офіційного церковного віровчення. А. відображали боротьбу різних течій у християнстві до виникнення церкви. Армагеддон — у віровченні свідків Єгови — остання битва між силами Христа і сатани. А. — це назва місцевості в Палестині, де часто відбувалися військові сутички. Єговісти пов'язують А. з атомною катастрофою, з третьою світовою війною, у вогні якої загине все "грішне" людство, живими залишаться тільки свідки Єгови (померлі єговісти воскреснуть) і ті, хто їм допомагав. Архієрей — загальна назва вищих сановників (єпископів, 384 Релігієзнавство архієпископів, митрополитів, патріархів) у православній церкві.
царської Росії, за Б. було передбачено кару від 6 до 15 років каторги. Брахма — вищий Бог у пантеоні індуїзму. Виникнення уявлення про Б. як творця та охоронця загального порядку припадає на пізньоведичний період (перша половина І тис. до н.е.), коли виникло класове суспільство, виділились і набули величезного впливу жреці-брахмани. Вони висунули і розвинули ідею про божественну трійцю — "тримурті", в якій Б виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Б. був надто абстрактним образом, і значно більше поширилося поклоніння двом іншим богам трійці — Вішну і Шиві. Брахман (неточно — брамін, браман) — жрець, представник вищої касти в Індії. З уведенням культу Брахми та ускладненням релігійного ритуалу обов'язки жерця стали спадковою професією, а Б. утворили особливу соціальну групу. Вони монополізували вивчення Вед, оголосивши їх мову (ведичний санскрит) священною, користуватись якою могли тільки Б., і стверджували, що здатні впливати на богів. У наш час Б. займаються не тільки культовим служінням, а й іншими видами діяльності. Брахманізм — давня індійська релігія, яка виникла на початку І тис. до н.е. як подальший розвиток ведичної релігії. Зародження Б. знаменувало вироблення єдиного релігійного канону. Будда — в буддизмі назва віровчителів, які вказують людям істинний шлях спасіння. Згідно з ученням буддизму, кожного разу, коли людство відхиляється від цього шляху, приходить новий Б., щоб вказати людям істину. Інколи ім'ям Б. називають того, хто самостійно до-сяг святості і стану нірвани. У буддійських релігійних книгах вказано різну кількість Б., подано різну їх класифікацію. Не виключено, що в основі традиційної біографії Б. — життя одного з перших буддійських віровчителів. Якщо в ранній період Б ю-бражали людиною, яка першою увійшла в нірвану, то пізніше він був обожнений. На його честь почали споруджувати хрйми, утвердився складний культ, інколи \ формі ідолопоклонства. Вакханалія — нічне свято на честь Вакха (Діоніса), яке мало характер оргій і користувалося особливою популярністю в Давньому Римі на початку 11 ст. до н.е У В брали участь вільні та раби, незалежно від статі, віку, 386 Релігієзнавство народності. Жрецькі функції виконували переважно жінки. Вакханки в священному шаленстві розривали на частини живого бика і поїдали сире м'ясо заради прилучення до божественного начала. З цим обрядом пов'язане християнське причастя. Варфоломіївська ніч — ніч на 24 серпня 1572 р. (свято св. Варфоломія), протягом якої католики у Франції учинили масову різню протестантів-гугенотів. Тільки в Парижі було вбито майже 5 тис. чоловік. Загальна кількість убитих у країні досягла ЗО тис. Боротьба між католиками та гугенотами була фактично боротьбою між земельною аристократією і силами буржуазії, що народжувалася. Вівтар — східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три сходинки. У православних церквах В. відгороджений від решти приміщення іконостасом. Тут знаходиться престол. У В. готуються для причастя хліб і вино, прийняття яких у християнстві замінює жертвопринесення.
У наш час поклоніння В. та його аватарам (втіленням) — найпоширеніша форма релігійного культу в Індії. Із аватар В. найпопулярніші Кришна і Рама, до них індуїзм відносить також Будду. Волхви (санскр. "вал" — досл. горіти, світити) — служителі язичницьких культів, мудрі, наділені таємними знаннями люди, які розумілися на астрономії, читали священні письмена, розгадували сни, передбачали майбутнє, лікували від хвороб. Вселенські собори — з'їзди вищого християнського духовенства, а після поділу церков — з'їзди католицького духовенства. Скликаються нерегулярно. Перший В.с. відбувся у 325 р. До кінця IX ст. було вісім В.с. Спроби прихильників соборного руху, що виник наприкінці XIV ст., перетворити В.с. у верховний орган католицької церкви успіху не мали. В.с. і далі скликалися лише з ініціативи римського папи і нерегулярно. Постанови В.с. ставали законом завдяки рішенню імператорів. На соборах обговорювались богословські, політичні та інші питання. Постанови цих В.с. були спрямовані на зміцнення християнської церкви, розробку догматики, боротьбу з єресями. В.с. після поділу церков скликаються римськими папами для схвалення їх рішень. Всесвітня рада церков — керівний орган екуменічного руху, який об'єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію в Женеві. В.р.ц. підзвітна асамблеї, яка скликається кожні 5—6 років й обирається нею. До складу В.р.ц. входять президія, центральний комітет, призначений ним виконком, а також секретаріат. Генеральний секретар — фактичний керівник В.р.ц. Говіння — один з обрядів православної церкви, який готуь віруючих до таїнств причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов'язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не їсти м'яса, молока, тваринних жирів тощо. Гугеноти (фр. Ни§ііепоі5) — протестанти, прихильники кальвінізму у франції у XVI—XVIII ст. До угруповань Г. належали аристократи, які боролися проти зміцнення королівської влади, торгова буржуазія, міські низи, що виступали проти феодальної експлуатації. Г. переслідувала католицька церква. Загальновідомий сумний епізод цих переслідувань — Варфоломіївська ніч. 388 Релігієзнавство Гоніння призвели до релігійних воєн між Г і католиками
Д.п. поширилася серед християн в міру формування євангельського міфу про земне життя Христа. Дух — у релігії та міфології безплотна, надприродна сутність, яка уособлює людські мислення, свідомість, психічні здібності. В релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розглядається як первинне по відношенню до природи. У релігіях під Д. розуміють особливе, нематеріальне начало, розумне і самодостатнє. Звідси походить і пункт християнського віровчення про третю іпостась св. трійці — Дух Святий,
390 Релігієзнавство вою думкою, для зміцнення авторитету католицької церкви.
кого віроеповідального арсеналу. Відбір заповідей з безлічі побутових, моральних та інших правил поведінки значною мірою здійснювали іудейські, а потім християнські священики в інтересах панівних класів. Ігумен — настоятель православного монастиря. Ідол — предмет, що зображує божество, якому поклонялися у глибоку давнину. Ідолопоклонство — пережиток тотемізму та фетешизму, зберігається в сучасних релігіях у вигляді поклоніння іконам, статуям, культовим атрибутам, священним книгам, мощам святих тощо. Ієрархія — сукупність церковних чинів знизу доверху, в порядку їх підпорядкованості. Ієрей — офіційна назва священика, запозичена християнами із грецької культової термінології. Імам — духовна особа в ісламі: 1) верховний глава шиїтського напряму ісламу; 2) засновник кожного із чотирьох напрямів сунізму; 3) верховний правитель ісламської теократичної держави, який зосередив у своїх руках всю повноту світської та релігійної влади; 4) керівник богослужіння в мечеті; 5) духовний керівник, наставник мусульман. Індекс заборонених книг — перелік книг і журналів, які католицька церква заборонила читати, видавати, розповсюджувати без особливого на те дозволу. Вперше був підготовлений та виданий за вказівкою Папи Павла IV у 1559 р. Сюди входять праці природознавців, філософів, істориків, письменників, читання яких, на думку католицьких ідеологів, може загрожувати вірі в Бога. Список іноді переглядається і доповнюється. Індульгенція — папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за скоєний гріх. Католицька церква з метою збагачення організовувала широку торгівлю І. не тільки за скоєні, а й за нескоєні гріхи. Торгівля І. повсюдно викликала обурення усіх прошарків суспільства, вимога покінчити з нею була одним із головних гасел Реформації. Ініціація — обряд прийняття підлітків, молоді в повноправні члени племені. Обряди І. полягали у суворих, іноді жорстоких фізичних випробуваннях: робили надрізи на шкірі, обрізання, обпалювання вогнем, вибивали зуби, вишипували волосся тощо. Старійшини і племінні чаклуни розкривали юнакам зміст звичаїв, священних переказів і вірувань племені. 392 Релігієзнавство Інквізиція — судова установа католицької церкви, створена в XIII ст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Західної Європи І. була скасована у XVIII ст. Кааба — мечеть мусульман-сунітів в м. Мекка, місце паломництва мільйонів жителів арабського Сходу. Кагал — іудейська самоврядна громада в країнах Східної Європи. Побудований на основі теократичного принципу, на чолі з рабином. К. мав право судити, карати і відлучати від громади. Канон — встановлене християнською церквою правило, яке-не підлягає перевірці й сумнівам і повинно сприйматися як істина. Канонізація ~ прилучення церквою до лику святих і введення культу "нового святого". Кардинал — виший духовний сан у католицькій церкві. Право возведення в кардинальський сан належить тільки римському папі. К. — найближчі помічники папи, їх зібранням (конклавом) з них обирається папа. К. носить одіяння червоного кольору. Катехізис (гр. — усне повчання) — церковний посібник для елементарного навчання християнської віри. Викладається переважно у формі запитань та відповідей і містить положення, визнання яких є обов'язковим для кожного віруючого. Католикос — титул верховних ієрархів вірмено-гри-горіанської та грузинської православної церкви. Місцезнаходженням вірменського К. є місто Ечміадзин. Юрха — лютеранський храм. Клерикали — фанатичні у вірі й найбільш консервативні у практичному житті церковники та богослови. Вони розробили свою богословську систему, яка набуває дедалі більшого значення. К. мають політичні партії (яким в деяких країнах Заходу належить влада), молодіжні, профспілкові, кооперативні та інші організації. Клерикалізм — використання релігії в політичних цілях. Клір — сукупність священнослужителів та церковнослужителів однієї церковної парафії. жүктеу/скачать 1.96 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|