1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"



бет29/31
Дата16.06.2016
өлшемі1.96 Mb.
#140556
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31

короткий РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Абат титул настоятеля монастиря в католицькій церкві. Інколи А. домагається незалежності від єпископів і підпорядковується безпосередньо папі. У деяких ви­падках А. — загальна назва священиків і вищого духо­венства в католицькій церкві.

Августинізм — течія у християнській філософії, яка розви­ває уявлення про віру як внутрішнє спілкування люди­ни з Богом, про пізнання Бога ірраціональним шля­хом. Засновником А. є середньовічний богослов Авгу-стин Аврелій (354—430). Протягом низки століть А. був панівним ученням у католицькій церкві. Після XIII ст. офіційним ученням католицизму стає томізм. Нині А. не є офіційною філософією католицизму, проте корис­тується в католицьких колах значним впливом.

Аграрні (землеробські) культи сукупність релігійно-магічних вірувань і обрядів у давніх землеробських на­родів з метою впливати надприродним шляхом на стихії природи, щоб підвищити продуктивність праці. А.к. включають у себе магічні дії, спрямовані проти не­безпек, що загрожують урожаю або свійським твари­нам (посуха, градобій, сарана, падіж худоби тощо).

Аллах (араб. аль ілах — божество) — ім'я Бога в мусуль- . манській релігії. Культ А. поряд з культом інших бо- 1| жеств був відомий в доісламській Мецці. В ісламі А. — єдиний Бог, визнання якого є першою вимогою му­сульманського віровчення.



Альбігойці учасники єретичного руху XII—XIII ст. у Франції, спрямованого проти панування католицької церкви в економічному і духовному житті середньо­вічного міста, ремісники, частина селянства та дрібні феодали. Були розгромлені в результаті хрестових по­

Короткий релігієзнавчий словник 383

ходів, організованих Папою Інокентієм III на початку XIII ст., і остаточно винищені інквізицією.



Амвон — у православному храмі — підвищення перед се­редньою частиною іконостаса, з якого читаються Євангелія, виголошуються проповіді та єктенії (мо­литви).

Амулет (араб. Ьатиіа — досл. носити) — талісман — неве­ликий предмет, який фантазійне наділяється надпри­родною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від всіляких нещасть, хвороб, ворожих чар тощо. Віра в чудодійну силу амулета виникла в первісному суспільстві, пов'язана з фетишизмом та магічними уявленнями.

Анафема — прокляття від імені Бога, відлучення від церк­ви, вигнання із громади віруючих, вища церковна ка­ра в християнстві. А. застосовується церквою в бо­ротьбі з атеїзмом, передовою наукою і суспільною дум­кою, прогресивними демократичними рухами.

Ангел — в іудаїзмі, християнстві, ісламі — небесний слу­житель Бога, надприродна істота, посередник між Бо­гом і людьми. Культ А. є асимільованим та пристосо­ваним до монотеїзму культом добрих і злих "духів", який був поширений у первісних релігіях.

Антихрист у християнському віровченні супротивник Христа, посланець сатани, який ніби прийде незадов­го до другого пришестя і вестиме боротьбу з христи­янською церквою, але врешті-решт буде переможений Христом. Уявлення про А. — релігійна персоніфікація злого начала, на противагу Богу як доброму началу.

Апокрифи — твори іудейської та ранньохристиянської літе­ратури, сюжетно пов'язані з творами канонічної літе­ратури, які, однак, давали тлумачення подій, відмінне від офіційного церковного віровчення. А. відображали боротьбу різних течій у християнстві до виникнення церкви.

Армагеддон у віровченні свідків Єгови — остання битва між силами Христа і сатани. А. — це назва місцевості в Палестині, де часто відбувалися військові сутички. Єговісти пов'язують А. з атомною катастрофою, з тре­тьою світовою війною, у вогні якої загине все "грішне" людство, живими залишаться тільки свідки Єгови (по­мерлі єговісти воскреснуть) і ті, хто їм допомагав.

Архієрей — загальна назва вищих сановників (єпископів,

384 Релігієзнавство

архієпископів, митрополитів, патріархів) у право­славній церкві.

Архімандрит — найвищий (до єпископа) чернечий сан у православній церкві.

Астральні культи (гр. азїгоп — зірка) — обряди, церемонії, молитви, заклинання та інші релігійні дії, пов'язані з обожненням небесних тіл. Властиві різною мірою всім давнім і новим релігіям. Іноді А.к. називаються астро­латрією (від гр. Іаігеіа — служіння) чи сабеїзмом, за на­звою племені сабеїв (Південна Аравія).

Аят — вірш у Корані. Кілька А. становлять суру (главу) в священній книзі мусульман.

Беатифікація — приєднання до лику блаженних у като­лицькій церкві. Процес Б. офіційно регламентований і відбувається, як правило, протягом кількох років. Ос­таточне рішення про приєднання до лику блаженних належить римському папі.

Благодать — у християнському віровченні — божественна милість, дарована людині. У давніх християнських гро­мадах під Б. найчастіше розуміли дар чудотворення, пророцтва та ін. Згодом християнське віровчення по­чало розглядати Б. як необхідну умову для спасіння.

Богородиця — жіноче божество в багатьох релігіях. Божа Мати, Богиня, яка народжує Бога чи богів. До богоро-диць належали вавилонська Іштар, фінікійська Астар-та і малоазійська Кібела. Близька до них і грецька Де-метра. Культ Б. тісно пов'язаний з основним заняттям населення — землеробством. Б. шанували як богиню родючості. У християнстві цей культ жіночого божест­ва зазнав змін. Тут Б. — діва, яка народила Ісуса Хри-ста, Сина Божого. З поширенням християнства культ Б. зливається з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набуває різного характеру: у Західній Європі в умовах феодалізму він перетворився на культ мадонни, на Русі злився з язичеським культом богині землі і родючості й поступово його витіснив.

Богослужіння — здійснення певних релігійних обрядів. Їх поділяють на суспільні (славні) і приватні (треби) — на замовлення окремих віруючих.

Богохульство — образа імені Бога, Діви Марії, святих, предметів культу, яка карається церквою і світськими властями тих держав, де церква є державною. Покарання за Б. були одним із засобів боротьби проти вільнодумства, свободи совісті. Згідно із законами

Короткий релігієзнавчий словник 385

царської Росії, за Б. було передбачено кару від 6 до 15 років каторги.



Брахма — вищий Бог у пантеоні індуїзму. Виникнення уявлення про Б. як творця та охоронця загального по­рядку припадає на пізньоведичний період (перша по­ловина І тис. до н.е.), коли виникло класове суспільство, виділились і набули величезного впливу жреці-брахмани. Вони висунули і розвинули ідею про божественну трійцю — "тримурті", в якій Б виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Б. був надто абстрактним образом, і значно більше поширилося по­клоніння двом іншим богам трійці — Вішну і Шиві.

Брахман (неточно — брамін, браман) — жрець, представ­ник вищої касти в Індії. З уведенням культу Брахми та ускладненням релігійного ритуалу обов'язки жерця стали спадковою професією, а Б. утворили особливу соціальну групу. Вони монополізували вивчення Вед, оголосивши їх мову (ведичний санскрит) священною, користуватись якою могли тільки Б., і стверджували, що здатні впливати на богів. У наш час Б. займаються не тільки культовим служінням, а й іншими видами діяльності.

Брахманізм — давня індійська релігія, яка виникла на по­чатку І тис. до н.е. як подальший розвиток ведичної релігії. Зародження Б. знаменувало вироблення єдино­го релігійного канону.

Будда — в буддизмі назва віровчителів, які вказують лю­дям істинний шлях спасіння. Згідно з ученням буддиз­му, кожного разу, коли людство відхиляється від цього шляху, приходить новий Б., щоб вказати людям істи­ну. Інколи ім'ям Б. називають того, хто самостійно до-сяг святості і стану нірвани. У буддійських ре­лігійних книгах вказано різну кількість Б., подано різну їх класифікацію. Не виключено, що в основі тра­диційної біографії Б. — життя одного з перших буддійських віровчителів. Якщо в ранній період Б ю-бражали людиною, яка першою увійшла в нірвану, то пізніше він був обожнений. На його честь почали спо­руджувати хрйми, утвердився складний культ, інколи \ формі ідолопоклонства.

Вакханалія нічне свято на честь Вакха (Діоніса), яке ма­ло характер оргій і користувалося особливою попу­лярністю в Давньому Римі на початку 11 ст. до н.е У В брали участь вільні та раби, незалежно від статі, віку,

386 Релігієзнавство

народності. Жрецькі функції виконували переважно жінки. Вакханки в священному шаленстві розривали на частини живого бика і поїдали сире м'ясо заради прилучення до божественного начала. З цим обрядом пов'язане християнське причастя.

Варфоломіївська ніч — ніч на 24 серпня 1572 р. (свято св. Варфоломія), протягом якої католики у Франції учинили масову різню протестантів-гугенотів. Тільки в Парижі було вбито майже 5 тис. чоловік. Загальна кількість убитих у країні досягла ЗО тис. Боротьба між католиками та гугенотами була фактично боротьбою між земельною аристократією і силами буржуазії, що народжувалася.

Вівтар — східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три сходинки. У православних церквах В. відгоро­джений від решти приміщення іконостасом. Тут знахо­диться престол. У В. готуються для причастя хліб і ви­но, прийняття яких у християнстві замінює жертво­принесення.

Відлученнярелігійне покарання, засіб впливу на вірую­чих шляхом прийняття відповідного рішення вищої церковної інстанції, яке полягає у виключенні із церк­ви чи релігійної громади. Служить засобом залякуван­ня віруючих погрозою неминучого потрапляння відлу­ченого після смерті в пекло.

Відспівування (похоронна відправа) — церковна служба над померлим, яка ніби сприяє полегшенню його ста­новища "на тому світі". Обряд засвоєний християнст­вом, ісламом, іудаїзмом та іншими релігіями. Деякими сучасними сектами не здійснюється.

Вікарій — намісник, заступник духовної особи. У като­лицькій церкві Папа іменується "вікарієм Христа". Свої В. є у єпископів, нерідко у абатів монастирів і священиків великих парафій. У протестантській церкві В. зустрічаються у ролі помічника священика. В право­славній церкві інститут В. (з 1865) було уведено в усіх єпархіях.

Віфлеєм — місто в Палестині поблизу Єрусалима, яке, згідно із Старим Завітом, є місцем народження Давида і прийдешнього месії. Виходячи з цієї старозавітної вказівки, християнство проголосило В. місцем народ­ження Христа. В. вважається священним місцем у хри­стиян і в іудеїв.

Вішну — один із основних богів індуїстського пантеону.

Короткий релігієзнавчий словник 387

У наш час поклоніння В. та його аватарам (втілен­ням) — найпоширеніша форма релігійного культу в Індії. Із аватар В. найпопулярніші Кришна і Рама, до них індуїзм відносить також Будду.



Волхви (санскр. "вал" — досл. горіти, світити) — служи­телі язичницьких культів, мудрі, наділені таємними знаннями люди, які розумілися на астрономії, читали священні письмена, розгадували сни, передбачали майбутнє, лікували від хвороб.

Вселенські собори — з'їзди вищого християнського духо­венства, а після поділу церков — з'їзди католицького духовенства. Скликаються нерегулярно. Перший В.с. відбувся у 325 р. До кінця IX ст. було вісім В.с. Спро­би прихильників соборного руху, що виник наприкінці XIV ст., перетворити В.с. у верховний орган католиць­кої церкви успіху не мали. В.с. і далі скликалися лише з ініціативи римського папи і нерегулярно. Постанови В.с. ставали законом завдяки рішенню імператорів. На соборах обговорювались богословські, політичні та інші питання. Постанови цих В.с. були спрямовані на зміцнення християнської церкви, розробку догматики, боротьбу з єресями. В.с. після поділу церков склика­ються римськими папами для схвалення їх рішень.

Всесвітня рада церков — керівний орган екуменічного ру­ху, який об'єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію в Женеві. В.р.ц. підзвітна асамблеї, яка скликається кожні 5—6 років й оби­рається нею. До складу В.р.ц. входять президія, цент­ральний комітет, призначений ним виконком, а також секретаріат. Генеральний секретар — фактичний керів­ник В.р.ц.

Говіння — один з обрядів православної церкви, який готуь віруючих до таїнств причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов'язана відвідувати церковні служби, моли­тися вдома, постити, тобто не їсти м'яса, молока, тва­ринних жирів тощо.

Гугеноти (фр. Ни§ііепоі5) — протестанти, прихильники кальвінізму у франції у XVI—XVIII ст. До угруповань Г. належали аристократи, які боролися проти зміцнен­ня королівської влади, торгова буржуазія, міські низи, що виступали проти феодальної експлуатації. Г. пе­реслідувала католицька церква. Загальновідомий сум­ний епізод цих переслідувань — Варфоломіївська ніч.

388 Релігієзнавство

Гоніння призвели до релігійних воєн між Г і католи­ками

Гурії фантастичні діви, які існують, згідно з ученням ісламу, для усолоджування праведників у раю В Ко­рані Г визначаються як "чисті жінки", яких не торка­лися ні люди, ні джини

Далай-лама — титул глави ламаїстської церкви в Тибеті, якого шанують віруючі як "живого Бога" (бодхісатву) в образі людини. Титул Д.-л. встановлений у XIV ст Цер­ковна і світська влада його не спадкова (як^ і всі лами він зв'язаний обітницею безшлюбності) Його спад­коємець, за релігійними правилами, обирається спеціальною групою вищих лам, які ніби визначають, у кого із хлопчиків, народжених незабаром після смерті Д.-л., перевтілився попередній Д -л

Дацан— ламаїстський храм, монастир

Декан — помічник абата в католицькому монастирі, стар­ший священик у католицькій та англіканській церквах, який завідує справами кількох парафій, а також стар­ший кардинал-єпископ

Десятина відрахування десятої частини всіх прибутків віруючого на користь церкви В наш час зберігається в адвентистів та в інших сектах як примусовий збір В ісламі різновидом Д. є закят

Догмат основне положення віровчення, яке визнається незаперечною істиною, що має силу непохитного авто­ритету і не підлягає критиці Вимога беззастережного визнання догматів, сліпого прийняття їх на віру од­на з головних вимог християнської церкви

Догматика систематичний виклад основних догматів

Домініканці — католицький чернечий орден Заснований на початку XI II ст монахом Домініком для боротьби з єретиками Одержали право повсюдної проповіді та викладання в університетах. Із рядів Д вийшли відомі схоласти (Альберт Больштедт, Фома Аквінський) і містики (Мейстер Екхарт, Сейс, Таулер) Всіляко до­помагали папству подавляти антикатолицькі та анти­феодальні виступи Зараз один із найвпливовіших ор­денів

Друге пришестя — у християнському віровченні, яке знай­шло своє відображення в "символі віри", очікувана друга поява Христа на землі для посоромлення "нече­стивців" і дарування "блаженства" віруючим Віра в

Короткий релігієзнавчий словник 389

Д.п. поширилася серед християн в міру формування євангельського міфу про земне життя Христа.

Дух — у релігії та міфології безплотна, надприродна сутність, яка уособлює людські мислення, свідомість, психічні здібності. В релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розглядається як первинне по відношен­ню до природи. У релігіях під Д. розуміють особливе, нематеріальне начало, розумне і самодостатнє. Звідси походить і пункт християнського віровчення про тре­тю іпостась св. трійці — Дух Святий,

Духовенство — служителі культу, які вважаються посеред­никами між Богом і людьми і здійснюють культові дії — таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії.

Екзарх — 1) у Давній Греції — глава жерців, які перебува­ли при храмі; 2) у Візантійській імперії — правитель області (діоцезу), а також єпископ, що завідує церквою в діоцезі; 3) у сучасному православ'ї — глава церков­ного округу, що охоплює адміністративно-територіаль­ну область, яка має свої особливості.

Екзегетика — розділ богослов'я, що займається тлумачен­ням біблійних текстів, роз'ясненням смислу старо­завітних і новозавітних символічних оповідей, змісту "важких місць святого письма", доказами божествен­ного походження і абсолютної істинності Біблії. Кож­не віросповідання має свою Е., яка по-своєму пояснює одні й ті самі біблійні факти, а іноді й значення тієї чи іншої біблійної книги загалом.

Енцикліка послання римського папи духовенству та віруючим, присвячене найважливішим соціально-політичним, релігійним і моральним питанням. Е. на­дається особливе значення, оскільки ці послання знач­ною мірою покликані визначати особливості форму­вання суспільної думки з основних політичних і соціальних проблем сучасності.

Есхатологія (гр. е$сгіаіо5 — останній, Іо^ох — вчення) — релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу. Ес­хатологічні сподівання наявні в іудаїзмі, християнстві. ісламі й буддизмі. Складовими частинами есхатології ь уявлення про Царство Боже на землі, про антихриста, воскресіння мертвих, страшний суд, рай, пекло та ін.

Єзуїти члени чернечого католицького ордену "Товари­ство Ісуса", створеного в 1534 р. іспанцем Ігнатієм -Пойолою для боротьби з народними рухами, передо-

390 Релігієзнавство

вою думкою, для зміцнення авторитету католицької церкви.

Єпархія — церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).

Єпископ (архієрей) — вищий ступінь священства в христи­янських церквах, які визнають єпископат. Тільки Є. можуть посвячувати в диякони, священики та єписко­пи (останнє — разом з іншими єпископами). Є. також призначає на нижчі посади кліру, освячує храми і т.ін., йому підпорядковані всі церковні установи його єпис­копату (єпархії, монастирі, духовні семінарії тощо, крім тих, що знаходяться в безпосередньому віданні церковного центру). В Руській православній церкві Є. обов'язково повинен бути монахом, в Грузинській — безшлюбним, але чернецтво не обов'язкове. Нагородні почесні звання для Є.: архієпископ і митрополит. У церкві є три основних ступеня священства: диякон, ієрей (священик) та єпископ.

Єпитимія — в православній та католицькій церквах мо­рально-виправна міра у формі посту, тривалої молит­ви, земних поклонів, ходіння на прощу до святих місць чи святинь і т.ін., яка добровільно виконувалася віру­ючими, що розкаялися у своїх гріхах. Є. призначається найчастіше під час сповіді.

Єресь — слово, яке використовується церковниками щодо поглядів і вчень, що відступають від прийнятої церк­вою доктрини в питаннях догматики і культу.

Єретик — у християнстві — людина, яка відступила від догм панівної церкви, послідовник єресі.

Жрецтво (старослов. "жрети" — приносити жертву) — гру­па людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції посередника між віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди. Саме Ж. вело літописи, займалося астрономічними спостере­женнями тощо. Інколи вищі жреці поєднували релігійну і державну владу (фараон Давнього Єгипту, верховний жрець-правитель держав Давнього Дво­річчя).

Заповіді — релігійно-моральні настанови в іудейській релігії, які ніби власноруч написав бог Ягве на кам'яних плитах і вручив Мойсею на горі Сінай. З ви­никненням християнства ці 3. було доповнено так зва­ними заповідями блаженства, проголошеними Хрис-том у Нагорній проповіді, й віднесено до християнсь-

Корогкий релігієзнавчий словник 391

кого віроеповідального арсеналу. Відбір заповідей з безлічі побутових, моральних та інших правил по­ведінки значною мірою здійснювали іудейські, а потім християнські священики в інтересах панівних класів.



Ігумен — настоятель православного монастиря.

Ідол — предмет, що зображує божество, якому поклоня­лися у глибоку давнину. Ідолопоклонство — пережи­ток тотемізму та фетешизму, зберігається в сучасних релігіях у вигляді поклоніння іконам, статуям, куль­товим атрибутам, священним книгам, мощам святих тощо.

Ієрархія — сукупність церковних чинів знизу доверху, в порядку їх підпорядкованості.

Ієрей офіційна назва священика, запозичена християна­ми із грецької культової термінології.

Імам — духовна особа в ісламі: 1) верховний глава шиїтського напряму ісламу; 2) засновник кожного із чотирьох напрямів сунізму; 3) верховний правитель ісламської теократичної держави, який зосередив у своїх руках всю повноту світської та релігійної влади;

4) керівник богослужіння в мечеті; 5) духовний керівник, наставник мусульман.



Індекс заборонених книг — перелік книг і журналів, які ка­толицька церква заборонила читати, видавати, розпов­сюджувати без особливого на те дозволу. Вперше був підготовлений та виданий за вказівкою Папи Павла IV у 1559 р. Сюди входять праці природознавців, філо­софів, істориків, письменників, читання яких, на дум­ку католицьких ідеологів, може загрожувати вірі в Бо­га. Список іноді переглядається і доповнюється.

Індульгенція — папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за скоєний гріх. Католицька церква з метою збагачення організовувала широку торгівлю І. не тільки за скоєні, а й за нескоєні гріхи. Торгівля І. повсюдно викликала обурення усіх прошарків суспільства, вимога покінчи­ти з нею була одним із головних гасел Реформації.

Ініціація — обряд прийняття підлітків, молоді в повно­правні члени племені. Обряди І. полягали у суворих, іноді жорстоких фізичних випробуваннях: робили надрізи на шкірі, обрізання, обпалювання вогнем, ви­бивали зуби, вишипували волосся тощо. Старійшини і племінні чаклуни розкривали юнакам зміст звичаїв, священних переказів і вірувань племені.

392 Релігієзнавство



Інквізиція — судова установа католицької церкви, створе­на в XIII ст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Західної Європи І. була скасована у XVIII ст.

Кааба — мечеть мусульман-сунітів в м. Мекка, місце па­ломництва мільйонів жителів арабського Сходу.

Кагал — іудейська самоврядна громада в країнах Східної Європи. Побудований на основі теократичного прин­ципу, на чолі з рабином. К. мав право судити, карати і відлучати від громади.

Канон — встановлене християнською церквою правило, яке-не підлягає перевірці й сумнівам і повинно сприй­матися як істина.

Канонізація ~ прилучення церквою до лику святих і вве­дення культу "нового святого".

Кардинал — виший духовний сан у католицькій церкві. Право возведення в кардинальський сан належить тільки римському папі. К. — найближчі помічники па­пи, їх зібранням (конклавом) з них обирається папа. К. носить одіяння червоного кольору.

Катехізис (гр. — усне повчання) — церковний посібник для елементарного навчання християнської віри. Ви­кладається переважно у формі запитань та відповідей і містить положення, визнання яких є обов'язковим для кожного віруючого.

Католикос — титул верховних ієрархів вірмено-гри-горіанської та грузинської православної церкви. Місце­знаходженням вірменського К. є місто Ечміадзин.

Юрха — лютеранський храм.

Клерикали — фанатичні у вірі й найбільш консервативні у практичному житті церковники та богослови. Вони розробили свою богословську систему, яка набуває де­далі більшого значення. К. мають політичні партії (яким в деяких країнах Заходу належить влада), мо­лодіжні, профспілкові, кооперативні та інші ор­ганізації.

Клерикалізм — використання релігії в політичних цілях.

Клір — сукупність священнослужителів та церковнослу­жителів однієї церковної парафії.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет