Мусульманські релігійно-політичні рухи

ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ

Виявляється він у радикальному та войовничому не­прийнятті прихильниками традиційного ісламу прин­ципів, форм та цілей будь-якої його модернізації, онов-

Іслам 339

лення, неухильне відстоювання ісламських традицій. Ха­рактерні риси його — протидія процесам загальної відкри­тості мислення, діяльності, життєвих форм, протиставлен­ня їм абсолютної переконаності у власній непогрішимості, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтернатив їм, відсторонення від решти суспільства.

Сучасний ісламський фундаменталізм постає як кате­горична й непримирима вимога радикальної ісламізації суспільства на всіх рівнях — політичному, економічному, духовно-культурному.

Розрізняють три категорії ісламських фундаменталіст-ських течій.

РАДИКАЛЬНИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ

Представники його вдаються до військової боротьби проти існуючої влади, насильства, терору та ін. Об'єктами їх боротьби є не тільки уряди, а й іноземці: журналісти, дипломати.

Вплив його прибічників найбільш помітний у сільській місцевості. Багато уваги вони приділяють роботі шкіл, лікарень, благодійній діяльності, прагнучи проілюструвати й змоделювати ісламський дух та етику.

Представники його намагаються легальне увійти в парламент, місцеві органи влади, здійснити соціальну ре­форму, втілюючи в життя ісламський ідеал в межах чин­ного законодавства. У Лівані в 1992 р. вони здобули пере­могу на парламентських виборах, ймовірна була перемога і в Алжирі, але там вибори було відмінено.

Насправді розбіжність між цими рухами не завжди чітко окреслена. Інколи угруповання об'єднують різні ме­тоди з метою адекватного реагування на зміни ситуації. Навіть палестинський "Хамаз" визнає тимчасове пере­мир'я з "ворогами", не відмовляючись від "священної війни".

340 Світові релігії

Йому властива схильність до крайніх поглядів і надзви­чайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві, нето-лерантність, несприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобань, релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства.

Ідеологи його стверджують, шо сучасні мусульманські суспільства втратили свій ісламський характер і насправді є суспільствами джахілії'. Така оцінка поєднується з різкою критикою правлячих режимів та "їх політики. Вона вихо­дить з того, що політична еліта країни — невірні. Щодо ос­новної маси населення деякі представники екстремізму стверджують, що невірні — всі, крім членів 'їх групи, інші ж вважають, що, попри помилковість переконань, біль­шість населення можна вважати мусульманами.

Прихильники ісламського екстремізму наголошують на необхідності негайних радикальних дій, в тому числі насильства, заради встановлення "ісламського порядку", можливого тільки внаслідок приходу до влади "істинних" мусульман. Відповідність таких дій законодавству не суттєва, оскільки головними вважаються лише норми шаріату (їхній власній інтерпретації).

Сучасний ісламський екстремізм є і релігійним, і політичним — релігійно-політично орієнтованим екс­тремізмом. Грунтуючись на релігії, він ставить перед собою політичну мету, активно діючи саме на політичній арені.

ІСЛАМСЬКИЙ ТЕРОРИЗМ

Він є однією з форм релігійно-політичної боротьби, в тому числі насильницькими методами, через дес­табілізацію суспільства, державно-політичного ладу в країні.

Релігійна основа його виявляється в індивідуальній мотивації, фанатизмі членів угруповань. Вона визнає акції, спрямовані на самогубство, а загибель під час джи-

'Джахілія — "передісламське варварство" — мусульманський термін, який вживався раніше стосовно передісламського стану суспільства, зокрема Аравії до пророцтв Мухаммеда. Його також вживають щодо будь-якого неісламського суспільства (особливо сучасного), висловлюючи різко негативне ставлення до нього.

хаду — прямою дорогою в рай. Тому більшість терористів не тільки готові, а й прагнуть загинути в такий спосіб, вбачаючи в терористичному акті не стільки засіб досяг­нення визначеної мети, скільки своє особисте спасіння в релігійному сенсі. Він вважається формою служіння Ал­лаху.

Тероризм у будь-яких його проявах неприйнятний. У правовому суспільстві неприпустимою є сама ідея застосу­вання сили, нагнітання загрози життю людей.

Іслам в Україні

Перші відомості про іслам, мусульманський світ наші предки отримували під час торговельних подорожей і військових походів. Арабські купці діставалися до Києва, подорожуючи на північний захід, але постійної арабської колонії у Києві не було. Цей етап ознайомлення Русі-Ук­раїни з ісламом має своєрідну кульмінацію. Йдеться про вибір віри великим київським князем Володимиром (X ст.). Згідно з літописними відомостями, у полі зору Во­лодимира були іслам, християнство та іудаїзм. Володимир почав "випробування віри" через особливі посольства. За допомогою одного з цих посольств і відбулося ознайом­лення київського владики з ісламом на землях Булгарста-ну (Поволжя). Надалі ж мусульмани, які з'являлися час від часу на наших землях, зустрічалися вже з християнізова­ною Руссю. Першими мусульманами на її теренах були представники народів, які кочували від Приазов'я до До­ну.

У XI ст. на службі в київського князя була кіннота з мусульман-печенігів. Першу мечеть в Україні було зведе­но в м. Остеню за велінням князя Костянтина Острозько­го (XVI ст.) для татар-мусульман, що були у нього на службі. Після прийняття ісламу Золотою Ордою в 20-х ро­ках XVI ст. у Києві протягом 40 років постійно перебувала група мусульман-ординців.

Поява ісламу в Криму пов'язана з приходом монголо-татар у 1223 р., там був утворений улус (намісництво) Зо­лотої Орди. Осілий тюркський етнос іслам прийняв дещо пізніше. Після завершення золотоординського періоду Кримський улус виокремився в самостійне державне утво­рення, на основі якого і виникло незалежне татарське хан­ство.

У 1475 р. почався новий період в історії ханства. Тур-ки-османи, вторгнувшись на Кримський півострів, підпо­рядкували собі кримсько-татарську державу. Правителі Криму стали підвладними Стамбулу, який вимагав не­ухильного дотримання законів шаріату. Під впливом ісла­му сформувалися національна культура кримсько-татарсь­кого народу, його побутові й сімейні традиції, мова, спосіб життя, система виховання дітей.

Крим як один з форпостів мусульманської цивілізації відіграв помітну роль у поширенні ісламу на південноук­раїнських землях. Однак ознайомлення українців з основ­ними ідеями ісламу, з мусульманським способом життя відбувалося за гострих збройних конфліктів. Коли вони згасали, налагоджувалися торгівля, спільне використання природних угідь, татар приймали козаками в Запорозьку Січ, а деякі козаки роками жили в Криму.

Політичні діячі України в пошуках виходу зі скрутних політичних ситуацій часом звертали погляди на південь, до сусідів-мусульман. У лютому 1648 р. у Бахчисараї було укладено союз між українським гетьманом Богданом Хмельницьким і Кримським ханом Ісламом-Гіреєм III. А в 1654 р. Хмельницький розмірковував про встановлення державного протекторату Туреччини над Україною. При­хильником турецької орієнтації був гетьман Петро Доро­шенко (1627-1698).

Особливо делікатним є питання щодо українців-му­сульман. Літературні джерела свідчать про осідання ук­раїнців з числа полонених в Туреччині. Вони, прийнявши іслам, ставали домоправителями, ковалями, садівниками. Частина невільників залишалася в Криму. Адаптувалися в мусульманському середовищі й ті, хто поселявся з метою заробітку, — аргати.

Мусульманські громади в різний час існували в Хаджи-беї (Одеса), Азанеї (Азов), Акермані (Білгород-Дністров-ський), Ачи-Калс (Очаків), Кам'янці-Подільському.

У 20—30-х роках XX ст. в Україні під тиском радянсь­кої влади було закрито мечеті, мусульманські школи — мектеби і медресе, майже весь мусульманський актив було репресовано. У 1944 р. з Криму було виселено майже 189 тис. татар.

Нормалізація життя мусульманських громад почалася в Україні з проголошенням незалежності.

Нині іслам в Україні репрезентований трьома Духов­ними управліннями - ДУМК, ДУМУ, ДЦНМГУ.

_—————————————————————————————— Іслам 343

Кадіат (Духовне управління) мусульман Криму ство­рено у 1991 р. зі статусом Мухтасібату — канонічне са­мостійної адміністративної одиниці, очолюваної імамом-мухтасібом. Першим муфтієм Криму було обрано хаджі Сеїджаліля Ібрагімова. Кадіат об'єднує віруючих переваж­но з кримських татар сунітського напряму.

У релігійному аспекті ДУМК визнає авторитет муфтія. Головною метою вважає втілення в життя вимог Корану, поширення вчення Пророка Мухаммеда, створення умов для виконання мусульманами їхнього обов'язку перед Ал­лахом.

духовне УПРАВЛІННЯ МУСУЛЬМАН україни (ДУМУ)

Створено 9 вересня 1992 р. на чолі з громадянином Лівану Шейхом Ахмедом Тамімом. Видає газету "Міна­рет" російською й арабською мовами та окремі сторінки іншими мовами. У 1994 р. засновано Київський ісламсь­кий університет, який має п'ять факультетів, де навчають­ся студенти різних національностей.

ДУМУ має науково-дослідний центр, який підготував 25 брошур та посібників з ісламу російською мовою, а та­кож підручники арабською та англійською мовами для дітей шкільного віку.

Головна мета — об'єднання навколо себе всіх мусуль­ман України, пропаганда та поширення ісламу, втілення в життя вимог Корану та ін.

Очолює його Рашид Брагін. Центр знаходиться у До­нецьку, має представництво в Києві — "Ісламський куль­турний центр". У Києві виходить газета "Аль-Баян", яка, окрім суто мусульманської тематики, висвітлює й ет-ноісторичні питання життя татар.

Нині іслам — найпоширеніша після християнства релігія в світі. Мусульмани живуть у більш як 120 країнах, в 35 становлять 95—99 відсотків населення, у 28 — іслам є державною релігією (Іран, Пакистан та ін.).

7

РОЗДІЛ

Нетрадиційні релігії породжені глибинними процеса­ми суспільного життя XX ст. і виявилися не тільки у відновленні ортодоксальних релігійних традицій, а й у по­шуку нових цінностей, духовних орієнтацій. На позначен­ня цього явища вживають багато синонімічних термінів:

"неорелігії", "неосекти", "неокульти", "нетрадиційні вірування", "псевдорелігії", "неомістицизм", "релігії Но­вого віку", "позаконфесійні об'єднання", "квазірелігії" та ін. Вітчизняне релігієзнавство поняттям "нетрадиційні релігії "пропонує позначати не усталені для нашої культу­ри віровчення — буддизм, іслам тощо. Терміни "неокуль­ти ", "нові релігійні вірування " застосовують до явищ сак­рального життя, що виникли в сучасну епоху внаслідок пошуку нових духовних орієнтирів — неохристиянські, неоорієнталістські рухи, неоязичництво, синтетичні нео­релігії. Поняттям " релігії Нового віку "позначають сайєнто-логічні рухи та найновіші наукові досягнення, які лише умовно відносять до релігійних течій.

Неорухи породжені кризою традиційної релігійності. У XX ст. позиції усталених релігійних течій підірвав пере­дусім науковий світогляд. Досягнення НТР висунули проблеми, перед якими офіційна церква виявилася безси­лою.

Певну роль відіграли розчарування багатьох людей у політичних засобах вирішення гострих соціально-еко­номічних проблем, труднощі молоді в процесі її соціаль­ного становлення, що часто породжувало намагання віднайти нові духовні орієнтири. Такі пошуки нерідко приводили до неокультів, які пропонували своїм при­бічникам богорівний шлях самовдосконалення. Багатьох

Нетрадиційні релігії 345

приваблюють заклики до самотворчості, спасіння душі са­ме за життя, а не в потойбічному світі. Часто вони вдають­ся до методів психічного впливу.

Нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, спрямовані на міжрелігійний синтез, не тільки поєднують у собі елементи багатьох релігій, а й використовують ідеї та концепції окультизму, спіритизму, теософії, антропо­софії, сучасної філософії, астрології тощо.

Окультизм (лаг. оссиїїиз — прихований, таємний) — містичне вчення, яке визнає існування надприродних сил, можливість безпосереднього спілкування з ними за до­помогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

Спіритизм (лат. зрігііиз — душа, дух) — містично-іде-алістична течія, яка ґрунтується на вірі в існування по­тойбічного "світу духів" і можливості спілкування з ними за допомогою спеціальних ритуалів.

Нові культи здебільшого приваблюють людей з висо­ким інтелектуальним рівнем, які розмірковують над про­блемами сенсу життя. Але якщо традиційні релігії всіляко оберігають свою унікальність, турбуючись про збереження своїх змісту і форм, то неорелігії спираються на містичний досвід у злитті з Абсолютом. Вони байдужі до догматичних доказів істинності якоїсь релігійної системи, визнають | істинність усіх релігій, існування та месіанську роль усіх

пророків, відкриті для нових ідей та вчень. Але свого ч месію вважають найбільш адекватним для даної епохи. Йому поклоняються, шанують, вважаючи божим послан­цем, часто створюють навіть культ учителя (гуру), який набуває рис божества. Уявлення про Бога неперсоніфіко-вані. Його трактують як Абсолютний розум, Духовну сутність, Об'єктивний закон.

Нетрадиційні релігійні вірування класифікують у сім груп.

Неохристиянські течії, вірування на загальнохристиянській основі

Вони представлені релігійними утвореннями, сформо­ваними в лоні традиційного християнства, які намагають­ся пристосувати його до мінливих особливостей часу. Більшість їх, сформувавшись за рубежем у 90-ті роки XX ст., проникла на терени України. Це — Міжнародна

346 Релігієзнавство

християнська місія, Християнська місія "Емануїл", Армія спасіння, Лівобережна церква Христа, Християнська церква "Калварі Чапел", Новоапостольська церква, Церк­ва повного Євангелія, "Нове життя", "Хвала і по­клоніння", мормони та ін. Сюди належать християнські об'єднання українського походження: Спілка християнсь­кої міжконфесійної згоди "Лога", Собор євангелістських церков, а також трансформована в Росії Церква воскреса­ючої Богородиці.

Усі течії спираються на Біблію як головне джерело віросповідання і на особу Ісуса Христа як центральну фігу­ру релігійних доктрин, критикують ортодоксальне христи­янство за відхід від первісних традицій, оголошують свою церкву, секту винятково істинним, відроджувальним рухом євангельського християнства, навіть месіанським щодо спасіння Христової віри. Досконале знання Біблії поєдну­ють з вільним інтерпретуванням її, а визнання Ісуса Хрис­та межує з визнанням керівника церкви Пророком, по­сланцем Бога. Неохристиянство від традиційного христи­янства відрізняється своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо.

церква ВОСКРЕСАЮЧОЇ БОГОРОДИЦІ

Організаційно сформувалася у 80-х роках в Росії, за­реєстрована в 1992 р. Того ж року її общини з'явилися в Україні.

Проголосила себе Церквою царства Божого, яке Божа Мати за дорученням Святої Трійці повинна збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідно тлумачить вона православне віровчення, обря­ди. Так, євхаристію розглядає як таїнство втілення в лю­дину Христа через Марію. Символіка храму, одягу свя­щеннослужителів відображає вшанування Діви Марії. Священики сповідаються перед віруючими. Велику увагу приділяють "пластичній молитві", медитації. Обов'язково три рази на день здійснюється розарій — вінок молитов з роздумами про важливі події земного життя Господа і Бо­городиці.

Російську православну церкву розглядає як "притулок Сатани", а її патріарха як "червоного дракона". Визнаючи необхідність покаяння Росії перед Всевишнім, усім світом за утвердження "диявололюдської цивілізації" — ко-

мунізму, за вбивство "богородичного імператора Мико­ли II", Церква воскресаючої Богородиці водночас утвер­джує ідею месійної ролі Росії в світі. Шанує святих східно­го і західного християнства. Входить до Міжнародної ради общинних церков, має своє громадсько-просвітницьке ут­ворення "Фонд Новой Святой Руси".

МОРМОНИ

Вважають себе членами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Заснована в 1830 р. у США. За твердженням її засновника Й. Сміта, ангел, явившись йому, вказав місце, де знаходились дошки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. "Книга Мормона" подає життєпис двох давніх народів, які залишили Ізраїль і пере­селилися до Америки. Вона, а також писання Сміта "Вчен­ня і завіти", "Дорогоцінна перлина", англійський переклад "Біблії" короля Якова становлять мормонський канон.

новоапостольська церква

Виникла в Англії у 1832 р. внаслідок руху за відроджен­ня первісного вчення Христа. Центр знаходиться в Цюріху, очолює його першоапостол, рішення якого з цер­ковних питань обов'язкові. Діє у 190 країнах. Священно­служителі — єпископ, староста, пастор і проповідник — ведуть богослужіння безкоштовно. В церкві здійснюють

348 Релігієзнавство

таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим й причастя. Громади діють у більшості областей України. Видається журнал "Наша сім'я".

церква христа

Своєю метою вважає відновлення християнства у первісному вигляді, проголошує Біблію основою віро­сповідання і діяльності, вимагає від віруючих дотримувати­ся викладених у ній постулатів віри. Не визнаючи бюро­кратичних організаційних утворень, не має власних органів управління, керівного центру.

Кожна община автономна. Громадою керує обраний старійшина, богослужіння веде місцевий диякон. Відпра­ви складаються з п'яти ритуалів: співу, молитви, про­повіді, складання дарів, хлібопереломлення та причастя вином. Визнають хрещення у свідомому віці, яке прово­диться короткочасним зануренням у воду. Виникла в США. У різних країнах є кілька тисяч громад.

Утворена послідовниками шведського теософа-місти­ка, політика Е. Сведенборга (1688—1772). Основу віро­вчення становлять 33 томи його теологічних творів, зокре­ма книги "Небесні таємниці", "Про небо, його чудеса та пекло", "Вчення Нового Єрусалиму", які у Швеції трива­лий час були заборонені, а 'їх автора звинувачували в єресі. Лише після смерті Сведенборга з'явилися гуртки його ша­нувальників (перший у Лондоні у 1788 р.). Нині громади існують у країнах Європи, Америки. Церква видає журнал "Шлях до себе", має богословські семінарії в Англії, США. Громади Нової церкви є у Львові та Донецьку.

Вони представлені неорелігіями східного походження:

неоіндуїзмом (Міжнародне товариство свідомості Криш-ни, Товариство Шрі ауробіндо, Товариство ведичної куль­тури, Міжнародне товариство "Всесвітня чиста релігія"), течіями буддійського спрямування (дзем-буддизм, ти­бетський буддизм, ламаїзм).

Нетрадиційні релігії 349

НЕОІНДУЇЗМ

Він є невід'ємним елементом релігійного життя не ли­ше Індії, а й багатьох країн Європи та Америки. Виник у першій половині XIX ст. в межах індуїзму як його сучасне прочитання для інтелектуалізованих верств Сходу і Заходу. Спирається на давню ведичну традицію, використання цінностей інших культур, релігій. В неоіндуїстських вчен­нях популярні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуків шляхів до Бога, духовного оазису в реконструкції суспільства. Обов'язкова наявність гуру як провідника вчення і провідника духовних пошуків особи­стості, групи, течії.

міжнародне ТОВАРИСТВО СВІДОМОСТІ КРИШНИ (РУХ "харе кришна")

Це модернізований варіант одного з відгалужень вішнуїзму — релігії чайтантинів. З невеличкої групи рух виріс до всесвітньої конфедерації. У США, наприклад, — 100 тисяч кришнаїтів. Центри є в Канаді, Австралії, євро­пейських та латиноамериканських державах. Перші грома­ди кришнаїтів з'явилися в Україні у 80-х роках XX ст. не­легально. Їх діяльність було дозволено в 1990 р., а в 1996 р. зареєстровано Всеукраїнський центр свідомості Кришни. Він є керівним органом 46 громад, які діють в усіх облас­тях України.

Основою вчення є віра в Кришну як Верховну Особу Господа та необхідність відданого служіння йому. Кришнаїти пропагують ведичні знання про космос, люди­ну, суспільство, поширюють брахманічну культуру, прак­тикують бхакті-йогу, ведуть праведне життя (не вживають м'яса, риби, яєць, кави, чаю, наркотиків, не грають в азартні ігри тощо), займаються благодійництвом, працю­ють у в'язницях.

ПОСЛІДОВНИКИ ШРІ сатьї САЇ баби

Він один з наивідоміших в Індії й усьому світі гуру (народ, у 1926). Його вважають чудотворцем, аватарою (втіленням Бога), який зцілює людей духовно і фізично. Свою місію вбачає в утвердженні праведності (дхарми).

350 Релігієзнавство

відродження в людині прагнення до духовності, а в людстві — бажання жити в мирі та співпраці. Це вчення визнає всі релігії, наявність в них істини, допомогти усвідомити яку покликаний Саї Баба. Діяльність центрів спрямована на освіту, допомогу хворим, людям похилого віку, розумово відсталим, всім нужденним. Кодекс по­ведінки і Десять принципів життя послідовників Саї Баби близькі до релігійних заповідей загальнолюдського змісту. В Україні послідовники з'явились у 90-х роках XX ст.

центри шрі Чшмоя

Послідовниками індійського поета, музиканта, філосо­фа, громадського діяча (народ, у 1932) є ті, хто сповідує шлях любові, відданості й самозречення, який дає змогу швидко досягти духовного прогресу. Його філософія лю­бові виражає глибинний зв'язок Людини і Бога, які є ас­пектами однієї й тієї ж сутності. Людина втілює себе у Всевишньому, усвідомлюючи, що Бог — найвища сутність людини. Всевишній розкриває себе через людину, яка є його інструментом у вдосконаленні світу. Головна мета — духовне і фізичне вдосконалення особистості через пізнання своєї сутності, духовних істин. Центри проводять лекції, концерти, театральні вистави, екскурсії, спортивні змагання тощо. В Україну рух прийшов наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. Центри (громади) Шрі Чінмоя діють в 24 містах.

ошо-центр

Створений у Києві в 1991 р. прихильниками індійсько­го філософа, гуру, проповідника Ошо (Бхага ван Шрі Раджніш) (1931—1991). Відомий він ще під своїми духов­ними іменами: "Бхагаван Шрі" (Благословенний) і "Ошо" (Океанічний, розчинений в океані). Раджніш у 1974 р. за­снував міжнародну комуну з центром в м. Пуна (Індія), з 1981 р. намагався створити "просвітлену общину" Раджнішпурам (місто майбутнього) у США, але був депор­тований звідти. Популярність Ошо з його оригінальними роздумами про Всесвіт, Бога, людину на початку 80-х років XX ст. була дуже високою. Він не нав'язував ніяких заповідей, виступав за свободу людини, схвалював її праг-

нення до самопізнання, самовдосконалення. Своє вчення розглядав як допомогу тим, хто на шляху духовних по­шуків. Воно є своєрідним синтезом східних і західних філософських вчень, духовних традицій, різних релігій (йоги, суфізму, індуїзму, буддизму, тибетської тантри то­що). У 22 країнах світу діє понад 500 центрів раджнішиз-му. При українських центрах працюють групи з медитації, лікування та астрології.

вселенська чиста релігія

Походить з Індії, де в 1970 р. її засновниця Шріваста-ва Нірмала — Шрі Матаджи Нірмала Деві (народ, у 1923) відновила давню систему духовного сходження і самооздо-ровлення — сахаджу йогу. Згідно з ученням, кожна люди­на володіє енергією чистого бажання, відродження Свято­го Духа. За допомогою медитації, молитви людина усвідо­млює власний дух, пробуджує життєву силу чистого ба­жання. Завдяки цій енергії в людині народжується світло, в якому вона бачить себе, розуміє, що їй треба робити, на­буває здатності самозцілення.

Сахаджу йогу вважають квінтесенцією всіх релігій, се­ред її прихильників — мусульмани, іудеї, християни. Послідовники з'явилися в Україні в 1989 р. Діє Ук­раїнський центр Сахаджи йоги.