11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52
жүктеу/скачать 7.9 Mb. Pdf көрінісі
|
| культура 7 (2013): 109–136.
50 Віктор Войнаровський, “Верхнє Побужжя як Балто-Чорноморське роздоріжжя (І тис. н. е.),” Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині 12 (2008): 175–179. 19 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 на північ у районі Ромоша, тим паче, на розташованому трохи вище по Західному Бугу поселенні в Тудорковичах (до 1993 р. – Федорівці) зафіксовано два житла VIII–ІХ і Х–ХІ ст. вже з глиняними печами 51 (Рис. 1). Територію, яку посідали бужани, характеризує вигідне розташування на торговельних комунікаціях. Цю тезу підтверджує скарб арабських дирхемів з Йосипівки під Олеськом, локалізованої неподалік західної границі бужан з хорватами. До цього скарбу належало бл. 5000 дирхемів, з яких найдавніша монета датована 708/709 р., а найраніша – 811/812 р. 52 . Місцезнаходження арабського срібла на Волині дали змогу Владиславу Куб’яку реконструювати шлях, який пролягав зі Сходу через Київ, а далі по Прип’яті й Західному Бугу через Дорогичин до Європи 53 . Виглядає на те, що Йосипівський скарб, схований на початку ІХ ст., є найдавнішою знахідкою, яка засвідчує функціонування цієї торговельної магістралі 54 . Вочевидь, у цьому випадку маємо справу з південним відгалуженням окресленого шляху по північних схилах Вороняк та верхів’ях Західного Бугу, яке контролювали городища в Пліснеську та Бужеську. На вірогідність такого твердження вказує дромонім Попідгридень із с. Йосипівки, який Юрій Гудима пов’язує з дорогою, яку охороняли гридні з середовища молодшої княжої дружини 55 . Містотворче ядро долітописного Бужеська варто пов’язувати з городищем, локалізованим у центрі сучасного м. Буська. Воно розташоване на плато шириною 200–300 м і висотою 10–15 м з крутими схилами, які омивають води Західного Бугу та Полтви, займаючи домінуюче становище над навколишньою територією. Територія, охоплена укріпленнями, складається з північно-східної, центральної та південної частин, розмежованих між собою глибокими ровами 56 . 51 Володимир Петегирич, “Поселенські структури V/VI–X ст.,” 106. 52 Докладніше див.: Микола Пелещишин та Юрій Гудима, “Земля літописних бужан,” Літопис Червоної Калини 10–12 (1992): 50–52; Роман Шуст, “Грошове господарство земель Галицько- Волинської держави,” у Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень міжнар. наук. конференції, Галич, 19–21 серпня 1993 р. (Львів: Атлас, 1993), 121; Dorota Malarczyk, “Skarb dirhamów z IX w. z miejscowoœci Josypiwka, Buski kraj – uwagi wstępne,” у Грошовий обіг і банківська справа в Україні: минуле і сучасність. Матеріали міжнар. наук. конф., Львів, 14–15 травня 2004 р., ред. Роман Шуст (Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005), 20–25; Юрій Гудима, “Скарб арабських дирхемів з села Йосипівки,” у Конференція “Ольжині читання”. Пліснеськ, 10 жовтня 2005 р., ред. Борис Возницький, Ігор Мицько (Львів: Українська академія друкарства, 2006), 2–4; Його ж, “Про нову групу монет з Йосипівського скарбу,” Вісник Інституту археології 2 (2007): 164–175. 53 Władysław Kubiak, “Skarb monet kufickich z Antopola na Polesiu a szlak wodny prypecko- bużański,” Vznik a počátky Slovanů II (1958): 232. 54 Mateusz Bogucki et. al., “Skarb dirhamów z X wieku z grodziska w Truszkach Zalesiu, gm. Kolno, woj. Рodlaskie,” Wiadomości Numizmatyczne 49 (2005), z. 2: 185. 55 Юрій Гудима, “Стародавня дорога Попідгридень,” Наукові зошити істо ричного жүктеу/скачать 7.9 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|